Рішення

від 21.03.2012 по справі 29/218

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

                                ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

                                  83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

                                                             Р І Ш Е Н Н Я   

                                                            іменем України

21.03.12 р.                                                                                 Справа № 29/218                               

Господарський суд Донецької області у складі судді Риженко Т.М.,

при секретарі Бондар В.В., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовною заявою: Товариства з обмеженою відповідальністю «Кендітрейд», м.Донецьк

до Відповідача: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м.Донецьк

про: стягнення заборгованості у розмірі 2 328,69грн.

за участю:

від позивача: ОСОБА_2 (за довіреністю);

від відповідача: не з'явився;

СУТЬ СПРАВИ:

         Товариство з обмеженою відповідальністю «Кендітрейд», м.Донецьк (далі – Позивач) звернулось до Господарського суду Донецької області з позовною заявою до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м.Донецьк (далі – Відповідач) про стягнення заборгованості у розмірі 2 328,69грн.

В обґрунтування позовних вимог Позивач посилається на неналежне виконання Відповідачем  зобов'язань за договором купівлі-продажу №868 від 28.10.2008р., щодо оплати за поставлений товар.

На  підтвердження вказаних обставин Позивач надав належним чином засвідчені копії наступних документів: договору купівлі-продажу №868 від 28.10.2008р., видаткових накладних, претензії від 03.06.2011р., акту звіряння взаємних розрахунків, який підписаний та завірений печаткою лише з боку Позивача, відповідно до якого заборгованість складає 2 328,69грн., правоустановчих документів Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1.

Нормативно свої вимоги Позивач обґрунтовує ст. 549 Цивільного кодексу України, ст.ст. 1, 2, 54, 56, 57 Господарського процесуального кодексу України.

09.11.2011р. Позивачем через канцелярію суду надано належним чином засвідчені копії наступних документів: правоустановчих документів, видаткових накладних.

06.12.2011р. Позивачем через канцелярію суду надано акти звіряння взаємних розрахунків.

Розпорядженням заступника голови господарського суду Донецької області справу передано на розгляд судді Подколзіній Л.Д.

11.01.2012р. Позивачем через канцелярію суду надано належним чином засвідчені копії видаткових накладних.

Розпорядженням заступника голови господарського суду Донецької області від 23.01.2012р. справу передано на розгляд судді Риженко Т.М.

16.02.2012р. Позивачем через канцелярію суду надано оригінали товарно-транспортних накладних.

Розпорядженням в.о. голови господарського суду Донецької області від 22.02.2012р. справу  передано на розгляд судді Соболєвій С.М.

        Розпорядженням в.о. голови господарського суду Донецької області від 12.03.2012р. справу передано на розгляд судді Риженко Т.М.

Представник Позивача у судове засідання 21.03.2012р. з'явився, підтримав позовні вимоги.

Відповідач у судові засідання не з'являвся, відзиву та доказів сплати заборгованості не надав, своїм правом на захист не скористався.

Вся кореспонденція направлялася Відповідачу за адресою, вказаною у позові та витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців а саме: 83039, м.Донецьк, вул.Червона Зірка, буд.2

При цьому, з огляду на правову позицію Вищого господарського суду України, визначену в п.4 Інформаційного листа „Про деякі питання практики застосування норм господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році” від 02.06.2006р. №01-8/1128 та в п.11 Інформаційного листа „Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році” від 15.03.2007р. №01-8/123, таке надсилання вважається належним виконанням обов'язку щодо інформування сторін про судовий розгляд справи.

Таким чином, судом були вжиті усі належні заходи для повідомлення сторін про місце, дату та час проведення судового засідання.

Відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України, якщо  відзив на позов та витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Зважаючи на достатність представлених позивачем документів, згідно статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглянута за наявними у ній матеріалами.

До початку судового засідання надано до суду клопотання про розгляд справи без застосування технічних засобів фіксації судового процесу. Дане клопотання не суперечить чинному законодавству, інтересам сторін, тому приймається судом та підлягає задоволенню.

Розглянувши матеріали справи, долучивши до матеріалів справи надані сторонами докази,  суд

ВСТАНОВИВ:

28 жовтня 2008 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Кендітрейд» (Продавець) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (Покупець) було укладено договір купівлі-продажу №868, відповідно п.1.1 якого Продавець зобов'язується доставити та передати у власність Покупця, у відповідності з його замовленням (заявка передається за допомогою засобів зв'язку (телефону, факсу) або шляхом усного замовлення) товари народного споживання, в подальшому іменовані Товар. Покупець зобов'язується прийняти Товар та оплатити його на умовах даного Договору за узгодженою ціною, зазначеною у накладній-рахунку, яка є невід'ємною частиною даного Договору.

Згідно п.1.2 договору прийняття Покупцем товару за накладною-рахунком у кількості та асортименті, який відрізняється від встановленого у замовленні, вважається підтвердженням узгодженої кількості, ціни та асортименту Товару.

У пункті 1.4 договору сторони встановили, що документи на Товар, які Продавець повинен передати Покупцю: накладна – рахунок, яка є підставою для здійснення розрахунку та підтверджує факт приймання-передачі Товару від Продавця, податкова накладна (за вимогою).

        Умови передачі Товару  Сторони визначили у розділі 3 договору: продавець зобов'язаний передати Товар Покупцю у кількості, відповідній накладній – рахунку, якість Товару повинна відповідати встановленим вимогам. Тара та упаковка повинна виключати можливість псування товару при перевезенні. Доставка здійснюється транспортом Продавця (п.3.2 Договору).

У розділі 4 договору Сторони дійшли згоди щодо порядку розрахунків:

- розрахунки, за проданий за даним Договором Товар, Покупець зобов'язаний здійснити у безрахунковому або готівковій формах на умовах відстрочення платежу на

---

банківських днів з моменту поставки Товару. Датою поставки Товару, є дата, зазначена у накладній - рахунку. Розрахунки готівковими грошовими коштами здійснюються з урахуванням вимог Закону України «Про переміщення реєстраторів розрахункових операцій  у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», у межах, встановлених діючим законодавством України (п.4.2 Договору);

Даний договір вступає в дію з моменту його підписання Сторонами та діє до 31 грудня 2008 року.

За твердженням Позивача, на виконання умов договору Товариством з обмеженою відповідальністю «Кендітрейд» була здійснена поставка Відповідачу на суму 2 780,67грн.. В  підтвердження поставки Позивачем було надано наступні видаткові накладні: №77498 від 27.04.2010р. на суму 508,38грн., №78815 від 04.05.2010р. на суму 1 302,89грн., №78715 від 04.05.2010р. на суму 969,40грн.

Відповідачем була здійснена лише часткова оплата за поставлений товар, внаслідок чого виникла заборгованість у розмірі 2 328,69грн.

За для досудового врегулювання спору Позивачем на адресу Відповідача було направлено претензію від 03.06.2011р. з вимогою оплатити заборгованість у сумі 2 328,69грн.

За таких обставин та у зв'язку із неналежним виконанням грошових зобов'язань Відповідачем Позивач звернувся до суду з позовом.  

Дослідивши матеріали справи, керуючись ст.ст. 32, 33, 34, 36 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає вимоги Позивача до Відповідача такими, що не підлягають задоволенню, враховуючи наступне:    

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання згідно із ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України, ст.174 Господарського кодексу України виникають, зокрема, з договору.

Оцінивши зміст договору купівлі-продажу № 686 від 28.10.2008р., з якого виникли цивільні права та обов'язки сторін, суд дійшов висновку, що укладений правочин за своїм змістом та правовою природою є договором купівлі - продажу, який підпадає під правове регулювання норм статті 655-697 Цивільного кодексу України.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму п.1 ст.655 ЦК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

При цьому, приписи ч.7 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України щодо обов'язковості договору для виконання сторонами.

За твердженням Товариства з обмеженою відповідальністю «Кендітрейд», останнім  була здійснена поставка Відповідачу на суму 2 780,67грн. В  підтвердження поставки Позивачем було надано наступні видаткові накладні: №77498 від 27.04.2010р. на суму 508,38грн., №78815 від 04.05.2010р. на суму 1 302,89грн., №78715 від 04.05.2010р. на суму 969,40грн., у зв'язку з частковою оплатою Відповідача, виникла заборгованість у розмірі 2 328,69грн.

Як зазначив Позивач у своїй позовній заяві, поставка була здійснена Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1.

        Так, за змістом ст. 9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”, первинні документи для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву підприємства, установи, від імені яких складено документ, назву документа (форми), дату і місце складання, зміст, обсяг та одиницю виміру господарської операції, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність їх оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

До документів, що підтверджують рух товарно-матеріальних цінностей відноситься, зокрема, накладна, форма якої є типовою формою первинного обліку, затвердженою відповідними нормативно-правовими актами.

Окрім того, при здійсненні операції на одержання матеріальних цінностей має складатися довіреність, форма якої затверджена наказом Мінфіну України від 16.05.96р. № 99 “Про затвердження Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей”.  

Відповідно до пункту 11 Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання по кількості (П-6), приймання товарів мають право здійснювати робітники отримувача (покупця), уповноважені на то керівництвом підприємства-отримувача, і ці працівники повинні відноситись до категорії матеріально-відповідальних осіб.

Відпуск товарно-матеріальних цінностей покупцям або передача їх безоплатно здійснюється підприємствами тільки на підставі доручень отримувачів (покупців).

Порядок використання доручень регулюється, як вже було зазначено Наказом Мінфіну України № 99 від 16.05.96 р. “Про затвердження Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих та використаних доручень на отримання цінностей” (зареєст. у Мін'юсті України 12.06.96 р. №293/1318).

Пунктом 2 Інструкції визначено, що сировина, матеріали, паливо, запчастини, інвентар та інші товарно-матеріальні цінності, а також нематеріальні активи, грошові документи і цінні папери відпускаються покупцям або передаються безоплатно тільки за довіреністю одержувача.

Суд також зазначає, що Сторонами у договорі купівлі-продажу №868 у п.3.1 було визначено, що приймання Товару за кількістю та якістю здійснюється у відповідності з Інструкцією «Про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та Товарів народного споживання за кількістю та якістю» П-6, П-7.

Відповідно до п. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Статтею 1 вказаного Закону визначено, що первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Таким чином довіреність на одержання цінностей є первинним документом, що фіксує рішення уповноваженої особи (керівника) підприємства про уповноваження конкретної фізичної особи одержати для підприємства визначені перелік та кількість цінностей.

Без довіреності не може бути створено інший первинний документ - накладну-вимогу, товарно-транспортну накладну, який є дозволом для здійснення господарської операції з відпуску цінностей.

В матеріалах справи містяться видаткові накладні, проте з вказаних накладних не вбачається, що саме відповідач отримав товар. Також суду не надано належних та допустимих доказів, які б підтверджували повноваження інших осіб на одержання товару від позивача.

Таким чином, з зазначеного вбачається недодержання вимог п.5 ст.54 Господарського процесуального кодексу України та, як наслідок, відсутність доказової бази для визначення правового обґрунтування позовних вимог.

Одночасно слід зазначити, що відповідно до статей 4-2, 4-3 Господарського процесуального кодексу України правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом та на засадах змагальності.

          Відповідно до вимог статті 33 Господарсько процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень. Судовими доказами за визначенням статей 32-36 Господарсько процесуального кодексу України слід вважати документи, які можуть підтвердити або спростувати обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Згідно статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні» накладні являються первісними звітними документами, на підставі яких проводиться звіт господарської діяльності.

           Системний аналіз Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженому наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88 та інших підзаконних нормативних актів, які регулюють порядок ведення бухгалтерського обліку на підприємствах свідчить про те, що у бухгалтерському обліку повинні відображатися господарські операції, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів на підставі первинних документів. Останні для надання їм юридичної сили доказовості в розумінні статті 34 Господарського процесуального кодексу України повинні мати обов'язкові реквізити.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що Позивач не довів за допомогою належних та допустимих у розумінні ст.ст.33, 34 Господарського процесуального кодексу України доказів, факт поставки продукції та виникнення у Відповідача заборгованості.

З огляду на наведене, в позовних  вимогах слід відмовити.

З огляду на викладене, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, державне мито та витрати на інформаційно–технічне забезпечення судового процесу покладаються судом на Позивача.

Розподіл судових витрат здійснюється у відповідності до ст.49 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,

ВИРІШИВ:

1. У позовних вимогах  Товариству з обмеженою відповідальністю «Кендітрейд», м.Донецьк до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м.Донецьк про стягнення заборгованості у розмірі 2 328,69грн. відмовити.

У судовому засіданні 21.03.12р. проголошено та підписано вступну та резолютивну частину рішення.

 

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги – після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.

          

Суддя                                                               Риженко Т.М.