Рішення

від 28.03.2012 по справі 5011-36/1631-2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА



ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  5011-36/1631-2012

28.03.12

За позовом  Асоціації  міжнародних автомобільних  перевізників України

До                 Товариства  з обмеженою відповідальністю «Інтерцентргруп»

Про              стягнення 2 652 105, 00  грн.

Суддя     Трофименко Т.Ю.

Представники:

Від позивача:        ОСОБА_1 –по дов. №б/н від 03.01.2012р.

Від відповідача:   не з»явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

         На розгляд  Господарського суду міста Києва передані вимоги Асоціації  міжнародних автомобільних  перевізників України про стягнення з Товариства  з обмеженою відповідальністю «Інтерцентргруп»2 652 105, 00  грн., із яких:   2 500 000 грн. борг за надання поворотної фінансової допомоги,  37 105,00 грн. – 3% річних, 115 000 грн. –інфляційні.

        Ухвалою Господарського суду міста Києва від  14.02.2012р. порушено провадження у справі №5011-36/1631-2012, розгляд справи призначено на 29.02.2012р.

         В судове засідання 29.02.2012р. представник відповідача    не з”явився. Заяв, клопотань від відповідача на адресу суду не надходило.

         Відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України господарський суд  відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу,  розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

         Такими обставинами, зокрема є: нез'явлення в засідання представників сторін.

         Оскільки представник відповідача в судове засідання не з'явився, суд визнав за  доцільне розгляд справи відкласти на 28.03.2012р.

          В судовому засіданні 28.02.2012р. представником позивача подана заява про зменшення  розміру позовних вимог. Відповідно до даної заяви позивач просить стягнути з відповідача 2 450 000 грн. борг за надання поворотної фінансової допомоги,  37 105,00 грн. –3% річних, 120 000 грн. –інфляційні.

        Відповідач  письмовий відзив на позов не надав, представника в судове засідання не направив, не виконав вимог суду викладених в ухвалі суду  про порушення провадження у справі від 14.02.2012 року та  ухвалі  від 29.02.2012р. про відкладення розгляду справи.

        Відповідач належним чином повідомлений про призначення справи до розгляду в засіданні господарського суду, про час і місце його проведення,  оскільки ухвалу суду про відкладення розгляду справи представник відповідача отримав  14.03.2012р.  Таким чином, судом були вжиті усі належні заходи для повідомлення відповідача про місце, дату та час проведення судового засідання, шляхом надсилання поштової кореспонденції на адресу визначену за матеріалами справи. Заяв, клопотань від відповідача на адресу суду не надходило.

        Відповідно до вимог ст. 75 Господарського процесуального Кодексу України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за  наявними в ній матеріалами. Проаналізувавши зібрані по справі докази, суд дійшов висновку про достатність матеріалів справи для її розгляду по суті за відсутності представника позивача та представник відповідача  та його відзиву на позовну заяву.

         Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва -

ВСТАНОВИВ:

          Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

          Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України договір - є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків. Цивільні права і обов'язки виникають як з передбачених законом договорів, так і з договорів, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.

          Договір - це категорія цивільного права, яка визначається як домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. До зобов'язань, що виникають з договорів, застосовуються загальні положення про зобов'язання, якщо інше не випливає із закону або самого договору. Як і будь-який правочин, він є вольовим актом, оскільки виражає спільну волю сторін, що втілюється у договорі. Змістом договору є, власне, ті умови, на яких сторони погоджуються виконувати договір, і вони мають дотримуватися взятих на себе зобов'язань.

     21.12.2009р. між Асоціацією  міжнародних автомобільних  перевізників України (надалі позивач)  та Товариством  з обмеженою відповідальністю «Інтерцентргруп»(надалі відповідач)  було укладено договір №191  безвідсоткової поворотної фінансової допомоги.

    Відповідно до умов даного договору позивач зобов'язувався надати відповідачу безвідсоткову поворотну фінансову допомогу, а відповідач зобов'язався  по закінченню терміну договору  повернути її позивачу у повному обсязі (п.1.1 договору).

    Сума фінансової допомоги за цим договором становить 2 500 000 грн.  (п.2.1 договору).

    На виконання умов даного договору позивач надав відповідачу фінансову допомогу в розмірі 2 500 000 грн., що підтверджується  платіжним дорученням № 1078 від 21.12.2009р.

    Строк використання фінансової допомоги  відповідачем розпочинається з моменту надходження грошей на поточний рахунок станом  до 31 березня 2010 року.

    17 березня 2010 року між сторонами була підписана додаткова угода №1  до договору №191 від 21.12.2009р. безвідсоткової  поворотної фінансової допомоги.

     Відповідно до даної угоди сторони п. 5.1 договору виклали в наступній редакції:

Фінансова допомога повертається  до 30.12.2010р.

         Спір виник в зв'язку з тим, що позивач вважає, що відповідачем в порушення умов договору не було повернуто безвідсоткову  поворотну фінансову допомогу у зв'язку з чим виник основний борг в сумі 2 450 000 грн.  Крім того позивачем нараховані 3% річних та інфляційні.  

        Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню  з наступних підстав.

У відповідності до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином та відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Відповідно до ст. 614 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов‘язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона  доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов‘язань. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов‘язання. Відповідачем не надано доказів, що підтверджують відсутність його вини у порушенні зобов'язань.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

      При розгляді справи судом встановлено, що відповідач в порушення покладеного на нього законом та договором обов”язку по поверненню безвідсоткової  поворотної фінансової допомоги  не виконав, тому позовні вимоги в частині стягнення  основного боргу  в сумі  2 500 000 грн. суд вважає обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

     Позивач листом  № 2926/8 від 30.11.2010р.  повідомив відповідача  про те, що строк повернення  безвідсоткової поворотної фінансової допомоги  становить 30.12.2010р. В даному листі позивач просив відповідача забезпечити виконання взятих зобов'язань по договору №191 від 21.12.2009р. у визначений договором строк. Даний лист направлений на адресу відповідача  02.12.2010р., що підтверджується  належним чином засвідченими описом вкладення в цінний лист та відміткою  150 поштового відділення.

     12.08.2011р. позивач повторно листом №1879/8 звернувся до відповідача з вимогою  повернути кошти в сумі 2 500 000 грн. (опис вкладення в цінний лист  та відмітка поштового відділення  №150 від 16.08.2011р.).

     Дані листи відповідач залишив без задоволення та відповіді.

        Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

           Представником  позивача в судовому засіданні надані докази  повернення  відповідачем  позивачу 50 000 грн.  фінансової допомоги 27.02.2012р.

          Оскільки своїх зобов'язань за договором безвідсоткової поворотної фінансової  допомоги  відповідач не виконав, доказів повернення позивачу  фінансової допомоги суду не надав, позовні вимоги в частині стягнення заборгованості  визнаються судом обґрунтованим та таким, що підлягають задоволенню в частині стягнення основного боргу в сумі 2 450 000 грн.

         Позивач просить стягнути з відповідача 37 105 грн. -3% річних та 120 000 грн. інфляційних, які нараховані позивачем за період  з 01.01.2011р. по 30.06.2011р.

 Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

        Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

З огляду на вищевикладене позовні вимоги в частині стягнення з відповідача інфляційних втрат в сумі 120 000, 00  грн. та 3% річних в сумі 37 105, 00  грн., нарахованих за період  з 01.01.2011р. по 30.06.2011р. підлягають задоволенню.

           У зв'язку із  задоволенням позову, судовий збір понесений позивачем по даній справі покладається на відповідача, відповідно до ст.. 49 Господарського процесуального кодексу України.

       Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 49,  82-84 Господарського процесуального кодексу  України, суд –

ВИРІШИВ:

           Позовні вимоги задовольнити повністю.

        Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерцентргруп»(01034, м. Київ, вул. Прорізна, 22, кв. 8, ,ЄДРПОУ 36529531)  на користь  Асоціації міжнародних автомобільних перевізників України (08132, Київська область, м. Вишневе, вул.. Машинобудівників, 3, код ЄДРПОУ 16307261) 2 450 000 грн. 00 коп. основного боргу,  120 000 інфляційних, 37 105,00 грн. –3% річних, 53 043 грн. судового збору.

            Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

           Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

      Суддя                                                                        Т. Ю. Трофименко

Повний текст рішення складено

29.03.2012р.