Рішення

від 26.03.2012 по справі 33/201

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА



ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  33/201

26.03.12

Суддя Мудрий С.М., розглянувши справу

за позовом  публічного акціонерного товариства "ВТБ Банк" в особі Відділення "Київська

                   регіональна дирекція" публічного акціонерного товариства "ВТБ Банк"

до                товариства з обмеженою відповідальністю "АВТ Інвест"

про              стягнення 1 084 081,21 грн.

Представники сторін:

від позивача:      ОСОБА_1. –представник за довіреністю № 589/11.5.2 від 06.08.2010 року;

від відповідача:   не з'явився.

встановив :

На розгляд господарського суду м. Києва передані позовні вимоги публічного акціонерного товариства "ВТБ Банк" в особі Відділення "Київська регіональна дирекція" публічного акціонерного товариства "ВТБ Банк" до товариства з обмеженою відповідальністю "АВТ Інвест" про стягнення 1 084 081,21 грн.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 13.05.2008 року між відкритим акціонерним товариством «ВТБ Банк», правонаступником якого є публічне акціонерне товариство «ВТБ Банк», (далі - банк/позивач) та ОСОБА_2 (надалі - позичальник/боржник) укладено генеральну угоду № 03.82/08-ГУ (далі –угода), за умовами якої банк на положеннях та умовах даної угоди зобов'язується надавати боржнику кредитні кошти в порядку і на умовах, визначених у кредитних договорах, договорах про відкриття мультивалютної лінії і т.д. укладених у рамках цієї угоди і які є її невід'ємними частинами. Загальний розмір позичкової заборгованості боржника за наданих в рамках даної угоди кредитами не повинен перевищувати суми, еквівалентної 1 825 000,00 грн. за офіційним курсом НБУ на дату надання кредиту. Термін дії угоди встановлено по 11.05.2018 року включно.

13.05.2008 року між відкритим акціонерним товариством «ВТБ Банк»та ОСОБА_2 укладено кредитний договір № 03.82/08-СК1 (далі - кредитний договір) за умовами якого банк надав боржнику грошові кошти (кредит) в розмірі 800 000,00 грн., а боржник зобов'язався повернути кредит в строк по 12.05.2015 року. Плата за користування кредитом становить 21,00 %  процентів річних (п. 1.1 кредитного договору).

          13.05.2008 року між відкритим акціонерним товариством «ВТБ Банк»та товариством з обмеженою відповідальністю «АВТ Інвест», в забезпечення виконання зобов'язань   ОСОБА_2. за кредитним договором, було укладено договір поруки № 03.82/08-ДП1 (далі - договір поруки), за умовами якого відповідач поручився перед банком за виконання ОСОБА_2. зобов'язань щодо повернення кредиту, сплати процентів за користування кредитом, комісій, пені, штрафних санкцій та збитків, розмір, термін та умови повернення та сплати яких встановлюються кредитним договором та будь-якими додатковими угодами до нього (в т.ч. збільшуючими основне зобов'язання).

У відповідності до кредитного договору, позивач виконав свої зобов'язання у повному обсязі, а саме надав ОСОБА_2. кредитні кошти, що підтверджується меморіальним ордером. Пунктом 5.1. кредитного договору встановлено, що ОСОБА_2. зобов'язаний повернути банку отриманий кредит та сплатити проценти за користування кредитом в повному обсязі, в строки та у порядку, встановлених кредитним договором.

Проте, всупереч вимогам кредитного договору боржник не виконує належним чином свої зобов'язання за кредитним договором.

У відповідності до п.п. 4.5. договору поруки, у разі невиконання зобов'язань за кредитним договором поручитель та ОСОБА_2. відповідають перед позивачем як солідарні боржники. Поручитель відповідає перед позивачем у тому ж обсязі, що і позичальник, включаючи сплату кредиту, процентів за користування кредитом, комісій, пені, інших платежів, передбачених кредитним договором, відшкодування збитків.

Згідно п. 8.1 кредитного договору, у разі прострочення позичальником зобов'язань з погашення кредиту та/або сплати процентів за його користування та/або інших платежів згідно умов кредитного договору більше 3 банківських днів, позичальник зобов'язаний сплатити на користь позивача пеню за кожен день прострочення у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діє на момент прострочення, від суми прострочених зобов'язань.

Таким чином, відповідно до вищевикладеного, позивач звернувся до суду з вимогою про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "АВТ Інвест" заборгованості по кредиту  в розмірі 704 761, 90 грн., інфляційних витрат за прострочення заборгованості за кредитом в розмірі 18 266,67 грн., 3 % річних за несвоєчасне повернення заборгованості за кредитом в розмірі 5 797,62 грн., пені за несвоєчасне повернення кредиту в розмірі 420,42 грн., простроченої заборгованості по сплаті процентів з користування кредитом нарахованих в  період з 13.05.2008 року по 30.06.2011 року в розмірі 307 325,14 грн., інфляційних витрат за прострочення заборгованості по процентам в розмірі 37 247,63 грн., 3 % річних за несвоєчасну сплату процентів в розмірі 9 771,67 грн.  та пені за несвоєчасну сплату процентів в розмірі 490,26 грн.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 06.09.2011 року порушено провадження у справі № 33/201, розгляд справи призначено на 19.09.2011 року.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 19.09.2011 року, у зв'язку з неявкою представника відповідача в судове засідання, розгляд справи відкладено на 03.10.2011 року.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 03.10.2011 року, у зв'язку з неявкою представника відповідача в судове засідання, розгляд справи відкладено на 17.10.2011 року.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 17.10.2011 року розгляд справи відкладено на 07.11.2011 року, в зв'язку з неявкою представника відповідача у судове засідання.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 07.11.2011 року зупинено провадження у справі  № 33/201 до вирішення Апеляційним судом міста Києва пов'язаної з нею справи № 2-1496/11 за позовом публічного акціонерного товариства “ВТБ Банк” до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором та за позовом третьої особи ОСОБА_3 до публічного акціонерного товариства “ВТБ Банк”, ОСОБА_2 про визнання договорів недійсними.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 13.03.2012 року  провадження по справі  № 33/201 поновлено, розгляд справи призначено на 26.03.2012 року.

В судове засідання 26.03.2012 року з'явився представник позивача та в повному обсязі підтримав заявлену через відділ діловодства господарського суду заяву про забезпечення позову від 19.09.2011 року, відповідно до якої просить суд вжити заходів до забезпечення позову, шляхом накладення арешту на рухоме та/або нерухоме майно та грошові кошті, які належать товариству з обмеженою відповідальністю «АВТ Інвест»в межах ціни позову.

Вказана заява позивача про забезпечення позову не підлягає задоволенню, оскільки позивачем не надано доказів, що невжиття таких заходів може утруднити виконання рішення суду або зробити його неможливим.

Також представник позивача надав пояснення по суті справи, відповідно до яких в повному обсязі підтримав заявлені позовні вимоги та просив суд стягнути з  товариства з обмеженою відповідальністю "АВТ Інвест" 1 084 081,21 грн. в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_2 за кредитним договором № 03.82/08-СК1 від 13.05.2008 року, а також 13 236,73 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, вимоги суду не виконав, про поважні причини неявки повноважного представника відповідача суд не повідомлений, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належний чином.

Відповідно до ст. 75 ГПК України, справа розглядається за наявними матеріалами.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 статті 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з ч. 1 статті 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частина 2 статті 509 ЦК України передбачає, що зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно п.1 ч.2 статті 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з ч. 1 статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

13.05.2008 року між відкритим акціонерним товариством «ВТБ Банк»(банк за угодою) та ОСОБА_2 (клієнт за угодою) укладено генеральну угоду № 03.82/08ГУ, відповідно до умов якої банк зобов'язався надати клієнту  кредитні кошти в порядку і на умовах, визначених у кредитних договорах, договорах про відкриття мультивалютної кредитної лінії, договорах про відкриття кредитної лінії, договорах про відкриття валютної кредитної лінії, укладених у рамках даної угоди і які є її невід'ємними частинами.

Згідно п. 1.2 угоди, загальний розмір позичкової заборгованості клієнта за наданими в рамках даної угоди кредитами не повинен перевищувати суми, еквівалентної 1 825 000,00 грн. за офіційним курсом НБУ на дату надання кредиту.

У відповідності до п. 1.3 угоди, сторони встановили термін дії угоди по 11.05.2018 року включно.

13.05.2008 року між відкритим акціонерним товариством «ВТБ Банк»(банк за угодою) та ОСОБА_2 (позичальник за договором) укладено кредитний договір № 03.82/08-СК1 відповідно до умов якого, банк на підставі генеральної угоди  № 03.82/08ГУ від 13.05.2008 року та на положеннях та умовах даного договору надає позичальнику кредит на умовах забезпечення, строковості, повернення, плати за користування та цільового характеру використання.

Відповідно до статті 1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення про позику, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

У відповідності до положень ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до положень п. 1.1 статуту, публічного акціонерного товариства «ВТБ Банк» (нова редакція), затвердженого річними загальними зборами акціонерів (протокол № 56 від 28.04.2011 року), публічне акціонерне товариство «ВТБ Банк»є правонаступником усіх прав та обов'язків акціонерного комерційного банку «Мрія», створеного рішенням установчих зборів учасників банку (протокол №1 1від 18.09.1992 року), перейменованого у відкрите акціонерне товариство «ВТБ Банк»відповідно до рішення загальних зборів учасників (акціонерів) банку від 25.01.2007 року, перейменованого в публічне акціонерне товариство «ВТБ Банк»відповідно до рішення позачергових загальних зборів учасників (акціонерів) банку від 16,07.2010 року (протокол № 54).

У відповідності до п.1.1. кредитного договору, предметом даного кредитного договору є надання банком позичальникові грошових коштів в розмірі 800 000,00 грн. зі сплатою 21,00 % річних та строком користування по 12.05.2015 року.

Згідно п. 3.1. кредитного договору, погашення кредиту та сплата процентів за його користування здійснюється в порядку та строки згідно графіка повернення кредиту та сплати процентів, який є невід'ємною частиною кредитного договору.  

На виконання умов кредитного договору банк надав ОСОБА_2 кредит в розмірі 800 000,00 грн., що підтверджується наявним в матеріалах справи меморіальним ордером № ТR.53093.1 від 13.05.2008 року.

Судом встановлено, що в порушення умов кредитного договору та норм чинного законодавства України, позичальник не виконав взяті на себе зобов'язання за кредитним договором по поверненню кредиту та сплаті відсотків за користування кредитом в зв'язку з чим в останнього виникла заборгованість  по кредиту  в розмірі 704 461,90 грн. та по сплаті нарахованих процентів в період з 13.05.2008 року по 30.06.2011 року в розмірі 307 325,14 грн.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України, суб‘єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов‘язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов‘язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі ст.ст. 525, 526 ЦК України відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частина 1 статті 612 ЦК України передбачає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Таким чином, враховуючи вищезазначене, факт наявності заборгованість  за кредитним договором № 03.82/08-СК1 від 13.05.2008 року по поверненні кредиту в розмірі 704 461,90 грн. та по сплаті нарахованих процентів в період з 13.05.2008 року по 30.06.2011 року в розмірі 307 325,14 грн., позичальника перед банком належним чином доведений, документально підтверджений та позичальником не спростований.

У зв'язку з неналежним виконання грошових зобов'язань за кредитним договором  позивач нарахував позичальнику пеню за несвоєчасне повернення кредиту в розмірі 420,42 грн., 3 % річних за несвоєчасне повернення заборгованості за кредитом в розмірі 5 797,62 грн. та інфляційні витрати за прострочення заборгованості за кредитом в розмірі 18 266,67 грн., а також пеню за несвоєчасну сплату процентів в розмірі в розмірі 490,26 грн., 3 % річних за несвоєчасну сплату процентів в розмірі 9 771,67 грн. та збитки від інфляції за прострочення заборгованості по процентам в розмірі 37 247,63 грн.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч.1 ст. 230 ГК України).

Згідно ч. 1-2 статті 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Частина 6 статті 232 ГК України передбачає, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно статті 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»передбачає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Положеннями п. 8.1. кредитного договору передбачено, що у разі прострочення позичальником зобов'язань з погашення кредиту та/або сплати процентів за його користування та/або інших платежів згідно умов кредитного договору більше 3 банківських днів, позичальник зобов'язаний сплатити на користь банку пеню за кожен день прострочення у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діє на момент прострочення, від суми прострочених зобов'язань.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже передбачене законом право кредитора вимагати спати боргу з урахуванням, процентів річних та процентів за користування чужими грошовими коштами є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утриманими ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Таким чином, інфляційні нарахування на суму боргу та проценти річних входять до складу грошового зобов'язання і не ототожнюються із санкціями за невиконання чи неналежне виконання грошових  зобов'язань.

Дії відповідача є порушенням вимог договору, тому є підстави для застосування відповідальності за умовами договору, Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” та положень статті 625 Цивільного кодексу України.

З огляду на вищевикладене та наявність у ОСОБА_2  заборгованості за кредитним договором № 03.82/08-СК1 від 13.05.2008 року по поверненні кредиту в розмірі 704 461,90 грн. та по сплаті нарахованих процентів в період з 13.05.2008 року по 30.06.2011 року в розмірі 307 325,14 грн. суд погоджується з розрахунком пені за несвоєчасне повернення кредиту в розмірі 420,42 грн., 3 % річних за несвоєчасне повернення заборгованості за кредитом в розмірі 5 797,62 грн., інфляційних витрат за прострочення заборгованості за кредитом в розмірі 18 266,67 грн., пені за несвоєчасну сплату процентів в розмірі 490,26 грн., 3 % річних за несвоєчасну сплату процентів в розмірі 9 771,67 грн. та збитків від інфляції за прострочення заборгованості по процентам в розмірі 37 247,63 грн., наданим позивачем і вважає його обґрунтованим.

Частиною 1 статті 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

13.05.2008 року відкритим акціонерним товариством «ВТБ Банк»(банк за договором) та товариством з обмеженою відповідальністю «АВТ Інвест»(поручитель) укладено договір поруки № 03.82/08-ДП1 відповідно до умов якого, поручитель поручився перед банком за виконання ОСОБА_2. (позичальником)  зобов'язань щодо повернення кредиту, сплати процентів за користування кредитом, комісій, пені, штрафних санкцій та збитків, розмір, термін та умови повернення та сплати яких встановлюються кредитним договором  № 03.82/08-СК1 від 13.05.2008 року та будь-якими додатковими угодами до нього (в т.ч. збільшуючими основне зобов'язання).

Згідно умов ст. 553 Цивільного кодексу України, за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.  

Відповідно до п. 3 договору поруки, поручитель має право самостійно виконувати зобов'язання за кредитним договором.

Згідно п.4 договору поруки, у разі невиконання зобов'язань за кредитним договором поручитель та позичальник відповідають перед банком як солідарні боржники.

У відповідності до п.5 договору поруки, поручитель відповідає перед банком у тому ж обсязі, що і позичальник, включаючи сплату кредиту, процентів за користування кредитом, комісій, пені, інших платежів, передбачених кредитним договором, відшкодування збитків.

Відповідно до статті 554 ЦК України, у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Таким чином, враховуючи вищезазначене, факт наявності у ОСОБА_2 перед публічним акціонерним товариством «ВТБ Банк»заборгованості за кредитним договором № 03.82/08-СК1 від 13.05.2008 року встановлений судом, тому позовні вимоги позивача про  стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю «АВТ Інвест», як поручителя, заборгованості по поверненні кредиту в розмірі 704 461,90 грн., заборгованості по сплаті нарахованих процентів в період з 13.05.2008 року по 30.06.2011 року в розмірі 307 325,14 грн., пені за несвоєчасне повернення кредиту в розмірі 420,42 грн., 3 % річних за несвоєчасне повернення заборгованості за кредитом в розмірі 5 797,62 грн., інфляційних витрат за прострочення заборгованості за кредитом в розмірі 18 266,67 грн., пені за несвоєчасну сплату процентів в розмірі 490,26 грн., 3 % річних за несвоєчасну сплату процентів в розмірі 9 771,67 грн. та збитків від інфляції за прострочення заборгованості по процентам в розмірі 37 247,63 грн., визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.1 статті 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно з ч.1 статті 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 34 ГПК України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 44 ГПК України (чинного на дату звернення позивача з позовом до суду), судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Згідно ч. 5 статті 49 ГПК України (чинного на дату звернення позивача з позовом до суду), витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. 44, ч. 5 ст. 49, ст. 75, ст.ст. 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з  товариства з обмеженою відповідальністю «АВТ Інвест» (02088, м. Київ, вул. Леніна, буд. 31, офіс 1, ідентифікаційний код 33882357) на користь публічного акціонерного товариства «ВТБ Банк» (01004, м. Київ, бул. Тараса Шевченка/вул. Пушкінська, буд. 8/26, ідентифікаційний код 14359319) заборгованість по поверненні кредиту в розмірі 704 461 (сімсот чотири тисячі чотириста шістдесят одна) грн. 90 коп., заборгованість по сплаті нарахованих процентів в період з 13.05.2008 року по 30.06.2011 року в розмірі 307 325 (триста сім тисяч триста двадцять п'ять) грн.14 коп., пеню за несвоєчасне повернення кредиту в розмірі 420 (чотириста двадцять) грн. 42 коп., 3 % річних за несвоєчасне повернення заборгованості за кредитом в розмірі 5 797 (п'ять тисяч сімсот дев'яносто сім) грн. 62 коп., інфляційні витрати за прострочення заборгованості за кредитом в розмірі 18 266 (вісімнадцять тисяч двісті шістдесят шість) грн. 67 коп., пеню за несвоєчасну сплату процентів в розмірі 490 (чотириста дев'яносто) грн. 26 коп., 3 % річних за несвоєчасну сплату процентів в розмірі 9 771 (дев'ять тисяч сімсот сімдесят одна) грн. 67 коп., збитки від інфляції за прострочення заборгованості по процентам в розмірі 37 247 (тридцять сім тисяч двісті сорок сім) грн. 63 коп., а також 10 840 (десять тисяч вісімсот сорок) грн. 81 коп. державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до частини 5 статті 85 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.       

 Суддя                                                                                                    С.М.Мудрий

Дата підписання рішення: 02.04.2012 року