Рішення

від 03.04.2012 по справі 5010/70/2012-28/2

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

03 квітня 2012 р.   

Справа № 5010/70/2012-28/2   

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Кавлак І.П.

При секретарі судового засідання: Манів-Головецькій О.С.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом:       Товариства з обмеженою відповідальністю

                           «Торговий Дім «Гремі»

                           вул. Донецька, 37/19, літера А, офіс 100, м. Київ, 03151

до відповідача: Закритого акціонерного товариства «Зірниця»   

                           вул. Польова, 5, м. Івано-Франківськ, 76014

про                     стягнення  35710 грн. 19 коп.,  в тому числі:

                          31000 грн. 00 коп. заборгованості, 2399 грн. 40 коп. пені,

                          1014 грн. 16 коп. 3% річних,  1296 грн. 63 коп. інфляційних втрат

За участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 - представник, (довіреність № б/н від 01.03.12)

від відповідача представники не з'явилися   

ВСТАНОВИВ:

          Товариство  з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «Гремі»звернулось до господарського суду Івано-Франківської області з позовом до Закритого акціонерного товариства «Зірниця»про стягнення заборгованої вартості поставлених товарів з урахуванням інфляції, відсотків річних, пені у сумі 40230 грн. 12 коп.

          В обгрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору поставки №14/10 від 15.07.10  в частині здійснення розрахунку за отриманий товар, у зв»язку з чим у відповідача перед позивачем утворилася заборгованість в сумі  31000 грн. З огляду на наявність зазначеної заборгованості позивачем нараховано  2399 грн. 40 коп. пені,  1296 грн. 63 коп. інфляційних втрат та 1014 грн.16 коп. 3%  річних.

          Ухвалою господарського суду Івано-Франківської області від 20.01.12 порушено провадження у справі та призначено справу до розгляду на 31.01.12.

          Ухвалами господарського суду Івано-Франківської області від 31.01.12, від 13.02.12 та від 06.03.12  розгляд справи відкладався в порядку статті 77 ГПК України.

          Представник відповідача в судові засідання не з'являвся, проте направив суду клопотання про відкладення розгляду справи  та продовження строку розгляду спору (вх.№ 1824/2012-свх від 19.03.12) у зв'язку з неможливістю забезпечити явку уповноважених представників в судове засідання; на виконання вимог ухвали суду від 06.03.12 направив суду відзив на позовну заяву (вх.№ 1825/2012-свх від 19.03.12).

          Ухвалою господарського суду від 20.03.12, за клопотанням відповідача продовжено строк розгляду справи на 15 днів в порядку статті 69 ГПК України; розгляд справи відкладено на 03.04.12.

          03.04.12 представник позивача в судовому засіданні подав заяву про уточнення позовних вимог (вх. №2286/2012 свх), відповідно до якої зменшено розмір позовних вимог та просить суд стягнути з відповідача 35710 грн. 19 коп., в тому числі: 31000 грн. 00 коп. заборгованості, 2399 грн. 40 коп. пені, 1014 грн. 16 коп. 3% річних та  1296 грн. 63 коп.  інфляційних втрат.

          Відповідно до ч. 4 ст. 22 ГПК України, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог, а тому заява позивача ( вх. №2286/2012 свх від 03.04.12) прийнята судом для розгляду по суті. При цьому суд виходить з того, що зменшення розміру позовних вимог не порушує процесуальних прав відповідача.          

          Представник позивача позовні вимоги підтримує та просить суд позов задовольнити, відповідно до заяви про зменшення позовних вимог.

          Відповідач в судове засідання жодного разу не з»явився не з"явився, своїм правом на участь у судовому розгляді не скористався, хоча належним чином повідомлений про місце і час розгляду справи ухвалами суду від 20.01.12 (вих.№ 603), від 31.01.12 (вих. № 1109), від 13.02.12 (вих. № 1651), від 06.03.12 (вих. № 2458) та від 20.03.12 (вих. № 3084); отримання відповідачем ухвали  від 23.11.11 підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с. 2, 70, 93, 96, 115).

          Особи, які беруть участь у розгляді справи, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві (див. Роз‘яснення Президії ВАСУ від 18.09.1997 року № 02-5/289 „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»).

          Відповідно до пункту 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженою наказом Вищого господарського суду України від 10.12.2002 № 75 (з подальшими змінами), перший, належним чином підписаний, примірник процесуального документа (ухвали, рішення, постанови) залишається у справі; на звороті у лівому нижньому куті цього примірника проставляється відповідний штамп суду з відміткою про відправку документа, що містить: вихідний реєстраційний номер, загальну кількість відправлених примірників документа, дату відправки, підпис працівника, яким вона здійснена.

         Дана відмітка, за умови, що її оформлено відповідно до наведених вимог названої Інструкції, є підтвердженням належного надсилання копій процесуального документа сторонам та іншим учасникам судового процесу.

          Письмових заяв, повідомлень суду щодо поважності причин відсутності відповідача в судовому засіданні  03.04.12  не надходило.

          Вищезазначені обставини свідчать про належне виконання господарським судом обов»язку щодо повідомлення відповідача про вчинення судом певних процесуальних дій по даній справі та про те, що відповідачеві відомо про порушення провадження у даній справі.

          Отже, відповідач мав можливість скористатися правами, передбаченими ст. 22 ГПК України, що ним зроблено не було. Вищезазначене свідчить про ігнорування відповідачем вимог суду щодо забезпечення явки свого уповноваженого представника в судові засідання по розгляду даної справи.

          Частиною 3 ст. 22 ГПК України встановлено, що сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходи до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

          Відповідно до п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 року № 475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів №2, 4, 7 та 11 до Конвенції»визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов»язків цивільного характеру.

          За таких обставин, суд, дослідивши матеріали справи, враховуючи те, що відповідач належним чином  повідомлений  про час і місце розгляду справи, зважаючи на обмеженість строками розгляду справи, встановленими ст. 69 ГПК України, вважає за можливе розглянути справу без участі представника відповідача за наявними в ній матеріалами, відповідно до ст. 75 ГПК України.          

          19.03.12 через загальний відділ господарського суду Івано-Франківської області надійшов відзив на позов № 85 від 19.03.12 (вх.№ 1825/2012 свх; а.с. 101-102) в якому відповідач факт отримання товару не заперечує, проте стверджує, що поставка відбулася внаслідок позадоговірних зобов»язань і станом на час розгляду справи строк оплати не настав. Відповідач просить суд в позові відмовити.

          Згідно вимог ч. 3 ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення прийнято господарським судом у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

          Відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, у судовому засіданні була оголошена вступна та резолютивна частини рішення.

          Розглянувши матеріали справи, вислухавши доводи представника позивача, всебічно і повно з»ясувавши фактичні обставини, на яких грунтується позов, об»єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті суд вважає, що позов підлягає  частковому задоволенню з таких підстав.

          Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, 15.07.10 між позивачем (далі - постачальник) та відповідачем (далі - покупець) укладено договір поставки № 14-10 (а.с. 14-15).

          Вищезазначений договір підписаний керівниками та скріплений печатками юридичних осіб.

          Пунктом 1.3. Договору сторони погодили, що термін дії даного договору наступає з моменту його підписання та діє до 31 грудня 2010 року.          

          Пунктом 1.1 Договору встановлено, що постачальник зобов»язався передати у власність покупцю товар, а покупець зобов»язався прийняти та оплатити його на умовах цього договору.

          Пунктом 1.2. договору визначено, що найменування, асортимент, кількість, одиниця виміру, сума та ціна товару вказується сторонами у видаткових накладних або в специфікаціях до даного договору.          

          У відповідності до умов Договору, постачальник поставив, а покупець отримав товар на загальну суму 57468 грн. 45 коп.

          Виконання позивачем договірних зобов»язань підтверджується наявними в матеріалах справи, специфікацією №1, видатковими накладними, товарно-транспортними накладними,  відомостями про вантаж та податковими накладними(а.с. 16-23; 106-109), а саме:

          специфікацією №1 від 15.07.10 до договору № 14/10 від 15.07.10 (додаток№1);

          видатковою накладною № РН-0000053 від 4 серпня 2010 року

           на суму 35069 грн. 83 коп.;

          товарно-транспортною накладною на переміщення алкогольних напоїв серія ААБЕ                                № 548304 від 04 серпня 2010 року;          

          видатковою накладною № Г-00000175 від 26 жовтня 2010 року

           на суму 22398 грн. 62 коп.;

          товарно-транспортною накладною на переміщення алкогольних напоїв серія 01 ААБЕ                                № 548433 від 26 жовтня 2010 року;

          відомостями про вантаж;

          податковою накладною від 04.08.10 № 0000000053;

          податковою накладною від 26.10.10 № 0000000175.          

          Заперечення відповідача, що поставка товару відбувалася внаслідок існування позадоговірних зобов»язань спростовується наявними в матеріалах справи доказами, а саме, поданими позивачем податковими накладними: № 0000000053 від 04.08.10, № 0000000175 від 26.10.10 (а.с.106-109). В графі «умова поставки»вищевказаних накладних зазначено: договір №14/10 від 15.07.10, саме на неналежне виконання якого посилається позивач в обґрунтування позову.

          Згідно з нормами Закону України «Про податок на додану вартість», продаж товарів (робіт, послуг) здійснюється за договірними (контрактними) цінами з додатковим нарахуванням податку на додану вартість.

          Податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

          Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). У разі коли частка товару (робіт, послуг) не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби України, та враховується у визначенні загальних податкових зобов'язань.

          Крім того, зазначений у видаткових накладних  та відомостях про вантаж товар ідентичний товару  зазначеному у Специфікації № 1 від 15 липня 2010 року до договору № 14/10 від 15.07.10 (додаток №1; а.с. 16).

          З огляду на вищевикладене, судом встановлений факт поставки позивачем  відповідачу товару на  суму 31000 грн.  згідно з умовами договору поставки № 14-10 від 15.07.10.

          Ціна та порядок розрахунків між сторонами  визначені в розділі 3 договору.

          Пунктом 3.6. Договору сторони погодили, що постачальник має право вимагати повернення ще неоплачених покупцем складських залишків товару за рахунок покупця або негайної сплати повної вартості поставленого товару у випадку неможливості покупцем реалізовувати товар або затримка покупцем реалізації товару на строк, що перевищує 120 календарних днів.

          Всупереч умов договору, покупець прийняті на себе договірні зобов»язання належним чином не виконав; суму заборгованості проплатив частково в розмірі 26468 грн. 45 коп., що підтверджується наявними в матеріалах справи банківськими виписками (а.с. 27-57); оплату залишку вартості  товару в сумі  31000 грн. не здійснив.

          Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України (ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України).

          Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

          У відповідності до статті 174 Господарського кодексу України, однією з підстав виникнення господарських зобов'язань є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди, не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.           

          Згідно з ч.ч.1,7 ст.193  Господарського кодексу  України,  суб'єкти господарювання  та  інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських  договорів  застосовуються  відповідні  положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Не  допускаються  одностороння   відмова   від   виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

          У відповідності до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України,  зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

          Відповідно до ст.629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

          Як передбачено ч.1 ст. 712 ЦК України за договором  поставки  продавець  (постачальник),  який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.          

          Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК  України, одностороння відмова від зобов"язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом; зобов»язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

          Згідно зі статтею 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).          

          Відповідно до ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.          

          Положеннями ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.           

          Приписами ст.33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.                              

          Заборгованість відповідача в сумі 31000 грн.  за поставлений товар, на час прийняття рішення не сплачена, розмір вказаної заборгованості відповідає фактичним обставинам справи, отже  вимога  про стягнення з відповідача  заборгованості в сумі 31000 грн. підлягає задоволенню.

          Факт прострочки виконання грошового зобов»язання за договором № 14-10 від 15.07.10. підтверджується матеріалами справи.

          Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України,  у разі порушення зобов'язання настають  правові  наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.    

           Пунктом 6.2. договору поставки № 14-10 від 15.07.10 сторони погодили, що у випадку порушення термінів розрахунків, передбачених п.3.3. даного договору, покупець оплачує постачальникові пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої вартості товару за кожний день прострочки.

          Відповідно до ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку,  передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

          В силу ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема неустойкою (штрафом, пенею), якою, з огляду на положення ст.549 ЦК України, є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. При цьому, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

          За правилами ст. ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін та обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

          Нарахування пені здійснено позивачем у відповідності до вимог Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов»язань»у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.                                                                                                                                         

          Статтею 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.                                                                                                                                              Передбачена цією статтею сплата суми боргу за грошовим зобов»язанням з урахуванням встановленого індексу інфляції, а так само трьох процентів річних з простроченої суми, здійснюється незалежно від тієї обставини, чи був передбачений договором відповідний захід відповідальності.       

          Право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору (ст.ст.  612, 625 ЦК України).          

          Позивач просить суд стягнути з відповідача 2399 грн. 40 коп. пені, 1014 грн. 16 коп. 3% річних, 1296 грн. 63 коп. інфляційних втрат.

          Відповідно до ст. 55 Господарського процесуального кодексу України, суд перевірив правильність нарахування 2399 грн. 40 коп. пені, 1014 грн. 16 коп. 3% річних, 1296 грн. 63 коп. інфляційних втрат (а.с. 117-118 ).

          Згідно з вірним арифметичним розрахунком проведеним судом з відповідача на користь позивача підлягає стягненню пеня в сумі  2395 грн. 92 коп.                                                                                                        

                                                                  Розрахунок суми пені

                                       Розмір договірної пені - подвійна облікова ставка НБУ

Сума боргу (грн)

Період прострочення

Кількість днів прострочення

Розмір облікової ставки НБУ

Розмір подвійної облікової ставки НБУ в день

Сума пені за період прострочення

8601.38

02.12.2010 - 01.06.2011

182

7.7500 %

0.042 %*

664.78

          Таким чином, загальна сума пені за накладною № РН-0000053 від 04.08.10 складає   

           664.78 грн.

                                                                Розрахунок суми пені

                               Розмір договірної пені - подвійна облікова ставка НБУ

Сума боргу (грн)

Період прострочення

Кількість днів прострочення

Розмір облікової ставки НБУ

Розмір подвійної облікової ставки НБУ в день

Сума пені за період прострочення

22398.62

23.02.2011 - 23.08.2011

182

7.7500 %

0.042 %*

1731.14

          Таким чином, загальна сума пені за накладною № Г-00000175 від 26.10.10  складає    

           1731.14 грн.

          Разом: 2395 грн. 92 коп.

          Відповідно до ст. 55 Господарського процесуального кодексу України, суд перевірив правильність нарахування позивачем 3 % річних та дійшов висновку про задоволення зазначеної вимоги за розрахунком позивача, який є арифметично вірним та міститься в матеріалах справи.                                                                                                                                                       Також, керуючись нормами ст. 625 Цивільного кодексу України, позивач просить суд стягнути з відповідача 1296 грн. 63 коп.  інфляційних втрат.

          Згідно з вірним арифметичним розрахунком, проведеним судом, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню інфляційні втрати у сумі 1108 грн. 84 коп., розраховані з додержанням вимог рекомендацій щодо порядку застосування індексів інфляції, викладених у листі Верховного Суду України № 62-97р від 03.04.1997 р. «Рекомендації стосовно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ», а саме:

                             Розрахунок суми боргу з урахуванням індексу інфляції

Період заборгованості

Сума боргу (грн.)

Середній індекс інфляції за період№

Інфляційне збільшення суми боргуІ

Сума боргу з врахуванням індексу інфляціїі

02.12.2010 - 05.03.2012

8601.38

1.056

481.68

9083.06

                                        Розрахунок суми боргу з урахуванням індексу інфляції

Період заборгованості

Сума боргу (грн.)

Середній індекс інфляції за період№

Інфляційне збільшення суми боргуІ

Сума боргу з врахуванням індексу інфляціїі

23.02.2011 - 05.03.2012

22398.62

1.028

627.16

23025.78

          Враховуючи наведене вище, вимоги позивача щодо стягнення з відповідача                                   2399 грн. 40 коп. пені, 1014 грн. 16 коп. 3% річних, 1296 грн. 63 коп. інфляційних втрат підлягають частковому задоволенню.          

          Судовий збір за правилами ст. 49 ГПК України  покладається  на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.   

          На підставі вищевикладеного, у відповідності до ст.124 Конституції України,                            ст.ст. 174, 193, 216 ГК України,  ст.ст. 509,  525, 526, 546, 549, 610, 611, 625, 629, 712 ЦК України, керуючись  ст.ст. 22, 33, 49, 75,  ст. 82,   ст. 83-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

          позов Товариства  з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «Гремі»до Закритого акціонерного товариства «Зірниця»про стягнення  35710 грн. 19 коп.,  в тому числі: 31000 грн. 00 коп. заборгованості,           2399 грн. 40 коп. пені, 1014 грн. 16 коп. 3% річних, 1296 грн. 63 коп. інфляційних втрат задовольнити частково.

          Стягнути з Закритого акціонерного товариства «Зірниця»(вул. Польова, 5, м. Івано-Франківськ, 76014; код 01563068) на користь Товариства  з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «Гремі»(вул. Донецька, 37/19, літера А, офіс 100, м. Київ, 03151; код 32768874)  –31000 (тридцять одна тисяча) грн. 00 коп. заборгованості,  2395 (дві тисячі триста дев»яносто п»ять) грн. 92 коп. пені, 1014 (одна тисяча чотирнадцять) грн. 16 коп. 3% річних, 1108 (одна тисяча сто вісім) грн. 84 коп. інфляційних втрат  та   1600 (одна тисяча шістсот)грн. 81 коп. судового збору.                                                                                                                        Наказ видати позивачу після набрання рішенням законної сили.                                                                  В частині позову  Товариства  з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «Гремі»до Закритого акціонерного товариства «Зірниця»про стягнення  3 (три) грн. 48 коп. пені  та 187 (сто вісімдесят сім) грн. 79 коп. інфляційних втрат  відмовити.                                                  Рішення господарського  суду  набирає  законної  сили   після   закінчення  строку  подання  апеляційної  скарги,  якщо апеляційну скаргу не було подано.  У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо  його  не  скасовано,  набирає  законної  сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя                                                                    І.П. Кавлак          

          Повне рішення складено 05.04.12

Виготовлено в КП "Діловодство спеціалізованого суду"