Рішення

від 29.03.2012 по справі 17/257-2/48-2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

17/257-2/48-2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  17/257-2/48-2012

29.03.12

За позовом          Товариства з обмеженою відповідальністю «Курганський бройлер»

До          Закритого акціонерного товариства «Укргаз-Енерго»

Про                           стягнення 30519,38 грн.

Суддя Домнічева І.О.

Представники:

від позивача       Проценко М.П.

від відповідача   Каменчук В.О.

Обставини справи:  

До Господарського суду міста Києва звернулося товариство з обмеженою відповідальністю «Курганський бройлер»з позовом про стягнення з закритого акціонерного товариства «Укргаз-Енерго»30 519,38 грн., з яких 5 883,07 грн. трьох процентів річних та 24 636,31 грн. інфляційних втрат за прострочення грошового зобов'язання, яке встановлено рішенням Господарського суду міста Києва № 7/37 від 12.02.2009 р.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 04.07.2011р. у справі №17/257 (суддя: Удалова О.Г.), яке залишено без змін Постановою від 31.10.2011р. Київського апеляційного господарського суду, позов було задоволено.

Постановою від 23.01.12р. Вищий господарський суд України скасував рішення Господарського суду міста Києва та постанову Київського апеляційного господарського суду, а справу №17/257 направив на новий розгляд до суду першої інстанції.

Справа № 17/257 в Господарському суді міста Києва згідно автоматизованого розподілу надійшла на новий розгляд до судді Домнічевій І.О.

Ухвалою від 03.02.2012р. суд прийняв справу до провадження, присвоїв номер 17/257-2/48-2012, розгляд справи призначив на 06.03.2012р. та зобов'язав сторін надати суду письмові документально та нормативно обґрунтовані пояснення по суті спору, з врахуванням викладеного в Постанові від 23.01.12р. Вищого господарського суду України.

В судовому засіданні 06.03.2012р. представником Відповідача надано суду заяву про зарахування зустрічних однорідних вимог; в засіданні 06.03.2012р. було оголошено перерву на 27.03.2012р.

Представником позивача в судовому засіданні 27.03.2012р. подано суду пояснення на виконання вимог ухвали суду від 03.02.2012р.; в засіданні 27.03.2012р. було оголошено перерву на 29.03.2012р.

В судовому засіданні 29.03.2012р. судом було оголошено вступну і резолютивну частини рішення у справі.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, оглянувши надані оригінали документів, на які вони посилаються, як на підставу своїх вимог та заперечень, та копії яких долучені до матеріалів справи, суд —

ВСТАНОВИВ:

07.04.2007р. між Закритим акціонерним товариством «Укргаз-Енерго», Відповідачем, та Товариством з обмеженою відповідальністю «Голден Кросс», правонаступником якого є Позивач, було укладено Договір на постачання природного газу (Договір), за умовами якого Відповідач зобов'язався передати газ в обсязі 850 куб.м. в період з 01.05.2007р. по 31.12.2007р. включно Товариству з обмеженою відповідальністю «Голден Кросс», а Товариство з обмеженою відповідальністю «Голден Кросс»зобов'язалося прийняти від Відповідача та оплатити природний газ.

Пунктом 6.2 Договору Товариство з обмеженою відповідальністю «Голден Кросс»зобов'язалося здійснювати попередню оплату за газ, що передається за даним договором щодекадно: до 25 числа місяця, що передує місяцю поставки, а також до 5 і 15 числа місяця поставки на підставі рахунків-фактур, виставлених Відповідачем.

Відповідно до ч. 2 ст. 35 ГПК України, факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Рішенням Господарським судом міста Києва від 13.02.2009 р. у справі №7/37, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 07.07.2009р., задоволено в повному обсязі  позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Курганський бройлер»до Закритого акціонерного товариства «Укргаз-Енерго»про стягнення 77 717,06 грн. за Договором на постачання природного газу.

При розгляді справи №7/37 судами встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Голден Кросс»на виконання своїх договірних зобов'язань, перераховано Відповідачу на оплату за поставку природного газу у грудні 2007р. грошові кошти в сумі 337321,38грн., однак Відповідач в порушення умов Договору, в грудні 2007р. погоджений сторонами обсяг газу в розмір 350,00 тис.куб.м. не поставив, в результаті чого виникла різниця (переплата) між сумами грошових коштів, на яку було поставлено природний газ, та сумою, яка була за нього сплачена, в розмірі 77 717,06 грн.

08.01.2008р. листом № 7/1 Товариство з обмеженою відповідальністю «Голден Кросс»повідомило Відповідача про існування переплати за Договором постачання № 308/77/Т-07 від 07.04.2007р. в сумі 77 717,06грн.; про свою ліквідацію шляхом приєднання до Товариства з обмеженою відповідальністю «Курганський бройлер»(Позивач) з 09.01.2008р. та просило повернути 77 717,06грн. на поточний рахунок Позивача.

Листом № 217 від 22.07.2008р. Позивач звернувся до відповідача (отримано 23.07.2008р.) з повідомленням про ліквідацію Товариства з обмеженою відповідальністю «Голден Кросс»та проханням повернути переплату в розмірі 77717,06 грн. на рахунок Позивача; в додаток до зазначеного листа Позивачем надіслано докази на підтвердження правонаступництва позивача щодо прав та обов'язків Товариства з обмеженою відповідальністю «Голден Кросс» (протокол № 14 від 27.08.2007р., протокол № 15 від 09.01.2008р., витяг з ЄДР, передавальний акт, положення по Філії «Голден Кросс»Товариства з обмеженою відповідальністю «Курганський бройлер»).

Товариство з обмеженою відповідальністю «Курганський бройлер», Позивач, є універсальним правонаступником (правонаступником всього майна, а також всіх прав та обов'язків) Товариства з обмеженою відповідальністю «Голден Кросс», що підтверджується пп. 1.3.3 Статуту, затвердженого загальними зборами учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Курганський бройлер»(протокол № 12 від 25.01.2008 p.) та зареєстрованого 04.02.2008р. Державним реєстратором Балаклійської районної державної адміністрації Харківської області за № 14471050007000474. Згідно Передавального акта від 09.01.2008р. у зв'язку з реорганізацією Товариства з обмеженою відповідальністю «Голден Кросс»шляхом приєднання до Товариства з обмеженою відповідальністю «Курганський бройлер», останньому передано всі активи та пасиви Товариства з обмеженою відповідальністю «Голден Кросс».

В межах даної справи №17/257-2/48-2012 вимоги Позивача про стягнення 30 519,38 грн., з яких 5 883,07 грн. –3% річних та 24 636,31 грн. - інфляційних втрат, обґрунтовані тим, що рішенням Господарського суду міста Києва № 7/37 від 12.02.2009р. встановлено прострочення грошового зобов'язання з боку Відповідача, який належним чином обґрунтовану вимогу Позивача (Лист № 217 від 22.07.2008р.) отримав 23.07.2008р., проте грошового зобов'язання в розмірі 77 717,06 грн. вчасно не виконав.

Враховуючи наведене, Позивач посилається на ч. 2 і ч. 3 ст. 693 ЦК України та ст. 536 ЦК України, та зазначає, що оскільки Договором не передбачено розмір процентів за користування чужими грошовими коштами –його не встановлено в Договорі, то необхідно використовувати розмір процентів за користування чужими грошовими коштами, що встановлений законом, а саме ст. 625 ЦК України.

І тому, на підставі зазначеного, та ч. 2 ст. 530, ч. 2 ст. 625 ЦК України, враховуючи факт не повернення Відповідачем передплати за Договором в розмірі 77 717,06 грн. в термін до 30.07.2008 року. (23.07.2008 року як день отримання вимоги Відповідачем + 7 днів як термін для оплати) та факт сплати Відповідачем суми боргу тільки 07.02.2011 року, прострочення повернення передплати становить період 31.07.2008 року - 06.02.2011 року і Позивач нарахував Відповідачу за вказаний період інфляційні в розмірі 24 636,31 грн. та 5 883,07 грн. –3% річних.

Відповідно до ст. 111-12 ГПК України, вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.

Постановою від 23.01.12р. Вищий господарський суд України, при скасуванні  рішення Господарського суду міста Києва та постанови Київського апеляційного господарського суду по справі №17/257 та направленні справи на новий розгляд, зазначав, що правила щодо попередньої оплати та відповідні правові наслідки встановлені ст. 693 ЦК України, згідно ч.ч. 2, 3 якої якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати. На суму попередньої оплати нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути переданий, до дня фактичного передання товару покупцеві або повернення йому суми попередньої оплати. Договором може бути встановлений обов'язок продавця сплачувати проценти на суму попередньої оплати від дня одержання цієї суми від покупця. Вищий господарський суд України зазначив, що господарські суди попередніх інстанцій на приписи вищенаведених правових норм уваги не звернули, що призвело до їх порушення, і обставини, встановлення яких є необхідним для вирішення даного спору, не досліджували.  

Зважаючи на вищенаведене, оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, а також враховуючи зазначене в Постанові від 23.01.12р. Вищого господарського суду України, суд дійшов наступних висновків.

В ст. 625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Тобто, в розумінні ст. 625 ЦК України три проценти річних є платою за користування коштами, що не були своєчасно сплачені боржником.

При цьому, вказана правова норма носить загальний характер, а встановлений нею обов'язок боржника сплатити три проценти річних поширюється на правовідносини, які виникають з різних підстав, але пов'язані з виконанням саме грошового зобов'язання. Отже, положення ч. 2 ст. 625 ЦК України застосовуються за умови настання факту порушення зобов'язання, а саме прострочення виконання зобов'язання з оплати товару, тобто грошового зобов'язання. (аналогічної думки дотримується Вищий господарський суд України в постанові № 23/304(05-5-15/27785) від 22.07.2010рю).

Разом з тим, відповідно до ст. 693 ЦК України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати. На суму попередньої оплати нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути переданий, до дня фактичного передання товару покупцеві або повернення йому суми попередньої оплати. Договором може бути встановлений обов'язок продавця сплачувати проценти на суму попередньої оплати від дня одержання цієї суми від покупця.

Відповідно до ст. 536 ЦК України, за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Отже, проценти у розумінні зазначеної норми застосовуються тільки у випадках користування чужими, тобто залученими на певний строк, коштами за відсутності прострочення виконання грошового зобов'язання  або при умові про відстрочення чи розстрочення оплати за отриманий товар, виконані роботи чи надані послуги, тоді як проценти в розумінні ст. 625 ЦК України є платою за користування коштами, що не були своєчасно сплачені боржником, тобто сплачуються за умови прострочення виконання грошового зобов'язання (аналогічної думки дотримується Вищий господарський суд України в постанові № 23/304(05-5-15/27785) від 22.07.2010рю).

На відміну від ст. 536 ЦК України, ст. 625 ЦК України розміщено у главі «Правові наслідки порушення зобов'язань. Відповідальність за порушення зобов'язання», тобто йдеться про проценти, що є окремою формою цивільно-правової відповідальності за порушення грошових зобов'язань (на особливість таких процентів вказував Верховний Суд України, постанові Судової палати у господарських справах Верховного Суду України від 19.08.2003 р.).

Різна правова природа зазначених процентів як плати за користування чужими грошовими коштами (ст. 536 ЦК України) і способу відповідальності та захист цивільних прав від порушень (ст. 625 ЦК України) не виключає можливості їх одночасного застосування до прострочених грошових зобов'язань, разом з тим вказані проценти не є тотожними, а тому нарахування Позивачем Відповідачу на підставі ст. 536 ЦК України процентів в розмірі 3% річних, оскільки такий розмір –3% передбачений ст. 625 ЦК України, є необґрунтованим.

Натомість Позивачем обґрунтовано на підставі ст. 625 ЦК України нараховано  інфляційні втрати за період 31.07.2008 року - 06.02.2011 року в розмірі 24 636,31 грн., і щодо їх стягнення суд зазначає наступне.

31.10.2011 року Постановою Київського апеляційного господарського суду по справі №17/257 було залишено без змін рішення Господарського суду м. Києва від 04.07.2011 року, з яким Відповідач мав сплатити Позивачу грошові кошти в сумі 31 060,67 грн., та 31.10.2011 року Постановою Київського апеляційного господарського суду по справі №37/173 (що підтверджується даними ЄДРСР) стягнуто з Відповідача на користь Позивача грошові кошти в сумі 687 690,77 грн., то загальна сума заборгованості Відповідача перед Позивачем становить 718 751,44 грн.

При цьому, ВДВС Шевченківського РУЮ у м. Києві в процесі примусового виконання рішень Господарського суду м. Києва від 13.02.2009 р. у справі №7/37 та від 29.05.2009р. у справі №41/168 було стягнуто с Відповідача та перераховано Позивачу 189 999,73 грн., з яких: 8 543,15 грн. на виконання рішення господарського суду м. Києва по справі №7/37 та 181 456,58 грн. на виконання рішення господарського суду м. Києва по справі №41/168, але в той же час на виконання рішень господарського суду м. Києва №7/37 та №41/168 Відповідач 07 лютого 2011 р. та 13 квітня 2011 р. також перерахував Позивачу суму боргу без врахування стягнутих ВДВС Шевченківського РУЮ у м. Києві грошових коштів.

Тобто, за наявної переплати в розмірі 189 999,73 грн., Відповідач виставив Позивачу вимогу №08-24 від 29.04.2011 року на підставі ст. 530 ЦК України про повернення грошові кошти в сумі 189 999,73 грн., але станом на час розгляду справи та винесення даного рішення зазначена сума не повернута Відповідачу.

Отже, Позивач має заборгованість перед Відповідачем, строк якої настав згідно ст. 530 ЦК України, у сумі 189 999,73 грн.

Згідно з частиною третьою статті 203 ГК України господарське зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічної однорідної вимоги, строк якої настав або строк якої не зазначений чи визначений моментом витребування. Для зарахування достатньо заяви однієї сторони. Аналогічні правила містить і стаття 601 ЦК України.

Отже, заява однієї сторони про зарахування зустрічної однорідної вимоги є одностороннім правочином, який має наслідком припинення зобов'язань.

15.12.2011р. Позивачем отримано заяву Відповідача №01-08/1-321 від 12.12.2011р. про зарахування зустрічних однорідних вимог, в тому числі і по даній справі - на всю суму заявлених позовних вимог.

Позивач зазначає, що проти даної заяви заперечував зокрема Запереченням №б/н від 26.12.2011р.

Разом з тим Позивач надав суду тільки докази направлення такого заперечення Відповідачу, а доказів отримання його Відповідачем суду надано не було, тобто доказів, що Позивач належним чином заперечив проти зарахування зустрічних однорідних вимог або оскаржив їх зарахування суду не надано; Відповідачем натомість надано поштове повідомлення про вручення, згідно з яким 15.12.2011р. Позивач отримав заяву Відповідача №01-08/1-321 від 12.12.2011р. про зарахування зустрічних однорідних вимог.

По даній справі, оскільки судом визнано обґрунтованість нарахування на підставі ст. 625 ЦК України інфляційних втрати в розмірі 24 636,31 грн., суд розглядає зарахування зустрічних однорідних вимог лише в цій частині.

Суд погоджується, що заявлені до зарахування вимоги згідно заяви Відповідача №01-08/1-321 від 12.12.2011р. в розмірі 24 636,31 грн. є однорідними вимогами –тобто грошовими вимогами, та строк їх виконання настав, що встановлено і обґрунтовано судом вище, і тому суд на підставі ст.ст. 203 ГК України та 601 ЦК України вважає зустрічні однорідні вимоги між сторонами на суму 24 636,31 грн. зарахованими з 15.12.2011р., тобто ще до отримання судом та призначення справи № 17/257-2/48-2012 до розгляду.

Враховуючи вищенаведене, у суду відсутні підстави для задоволення позову і в частині стягнення з Відповідача 24 636,31 грн. інфляційних.

Відповідно до вимог ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 2, 12, 13, 16, 33, 34, 49, 64, 75, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд –

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя                                                                                                               І.О.Домнічева

Повне рішення складено 02.04.12р.