Постанова

від 25.06.2012 по справі 17/257-2/48-2012

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01601 м.Київ-1, пров. Рильський, 8 (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.06.2012 № 17/257-2/48-2012

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Корсакової Г.В.

суддів: Рєпіної Л.О.

Суліма В.В.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Курганський бройлер» (надалі - ТОВ «Курганський бройлер») звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Закритого акціонерного товариства «Укргаз-Енерго» (надалі - ЗАТ «Укргаз-Енерго») про стягнення 30519,38 грн., у т.ч. 5883,07грн. 3% річних та 24636,31 грн. інфляційних втрат (т.1 а.с.5-8). Позовні вимоги мотивовані простроченням відповідачем грошового зобов'язання, яке встановлено рішенням Господарського суду міста Києва № 7/37 від 13.02.2009 р.

Рішенням господарського суду міста Києва від 04.07.2011р. у справі №17/257 позов задоволено. Стягнуто з відповідача на користь позивача 5883,07грн. 3% річних та 24636,31 грн. інфляційних втрат (т.1 а.с.67-71).

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 31.10.2011р. у справі №17/257 зазначене рішення господарського суду міста Києва від 04.07.2011р. залишено без змін (т.1 а.с.143-146).

Постановою Вищого господарського суду України від 23.01.2012р. у справі №17/257 скасовано рішення господарського суду міста Києва від 04.07.2011р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 31.10.2011р., а справу №17/257 передано на новий розгляд до господарського суду міста Києва (т.1 а.с.170-173).

Рішенням господарського суду міста Києва від 29.03.2012 року у справі № 17/257-2/48-2012 в задоволенні позову відмовлено повністю (т.2 а.с.36-41). Рішення мотивовано тим, що нарахування позивачем відповідачу на підставі ст.536 ЦК України процентів в розмірі 3%річних, оскільки такий розмір - 3% передбачений ст.625 ЦК України, є необґрунтованим, а вимога про стягнення інфляційних втрат не підлягає задоволенню в зв'язку із зарахуванням зустрічних однорідних вимог на підставі заяви відповідача №01-08/1-321 від 12.12.2011р.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, позивач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 29.03.2012 року та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Обґрунтовуючи підстави звернення з апеляційною скаргою, скаржник посилається на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також неповне з'ясування обставин справи.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 23.04.2012 року апеляційну скаргу прийнято до апеляційного провадження.

На підставі розпорядження Секретаря судової палати від 15.06.2012р. розгляд справи здійснено судовою колегією у складі: головуючий по справі суддя - Корсакова Г.В., судді - Сулім В.В., Рєпіна Л.О.

В судовому засіданні 25.06.2012 року представник скаржника підтримав вимоги апеляційної скарги, просив її задовольнити повністю, а рішення суду скасувати та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги.

Представник відповідача в судовому засіданні проти доводів апеляційної скарги заперечив, вважає рішення законним та обґрунтованим, просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги та залишити рішення суду першої інстанції без змін.

25.06.2012 року в судовому засіданні колегією суддів було оголошено вступну та резолютивну частини постанови господарського суду апеляційної інстанції.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні у справі матеріали, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Згідно зі ст. 99 Господарського процесуального кодексу України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі XII Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ст.101 ГПК України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Як вірно встановлено місцевим господарським судом та вбачається з матеріалів справи, 07.04.2007 року між ЗАТ "Укргаз-Енерго" (в тексті договору - постачальник) та ТОВ "Голден Кросс", правонаступником якого є позивач (в тексті договору - покупець), було укладено договір на постачання природного газу №308/77/Т-07 (надалі - договір), за умовами якого постачальник зобов'язався передати покупцю газ в обсязі 850 куб.м. в період з 01.05.2007р. по 31.12.2007р. включно, а покупець зобов'язався прийняти та оплатити природний газ (т.1 а.с.30-38).

Пунктом 6.2 договору покупець зобов'язався здійснювати попередню оплату за газ, що передається за даним договором щодекадно: до 25 числа місяця, що передує місяцю поставки, а також до 5 і 15 числа місяця поставки на підставі рахунків-фактур, виставлених постачальником.

Матеріали справи свідчать, що між сторонами у справі виникли зобов'язання, які мають ознаки договору поставки та одночасно договору купівлі-продажу.

Згідно зі статтями 626, 629 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу продавець зобов'язується передати майно у власність покупцеві, а покупець зобов'язується прийняти майно і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до п.1 ст.193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Так, в силу ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно п.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 2 статті 530 ЦК України передбачено, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 2 ст. 35 ГПК України, факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Рішенням господарським судом міста Києва від 13.02.2009 р. у справі №7/37, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 07.07.2009р., задоволено в повному обсязі позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Курганський бройлер" до Закритого акціонерного товариства "Укргаз-Енерго" про стягнення 77717,06 грн. попередньої оплати за договором на постачання природного газу №308/77/Т-07 від 07.04.2007 р.(т.1 а.с.22-29).

Зазначеним рішенням суду у справі №7/37 було встановлено, що на виконання договору від 07.04.2007 р. ТОВ "Голден Кросс" перераховано відповідачу 337321,38грн. в рахунок оплати за поставку природного газу у грудні 2007р.

Відповідач в порушення умов договору в грудні 2007 року газу в обсязі 350,00 тис.куб.м. не поставив, в результаті чого виникла різниця (переплата) між сумами грошових коштів, на яку було поставлено природний газ, та сумою, яка була за нього сплачена, в розмірі 77717,06 грн.

Листом № 7/1 від 08.01.2008р. ТОВ "Голден Кросс" повідомило відповідача про наявність зазначеної переплати в сумі 77717,06грн. та просило повернути зазначені кошти; а також повідомило про свою ліквідацію шляхом приєднання до ТОВ «Курганський бройлер» з 09.01.2008р.

Листом № 217 від 22.07.2008р. позивач звернувся до відповідача з проханням повернути переплату в розмірі 77717,06грн. позивачу (т.1 а.с.39).

На виконання рішення господарського суду міста Києва від 13.02.2009 р. у справі №7/37 відповідач перерахував на користь позивача 78612,23грн. що підтверджується платіжним дорученням №1929 від 07.02.2011р. (т.1 а.с.42).

Свої вимоги про стягнення 5883,07грн 3% річних та 24636,31грн. інфляційних втрат позивач обгрунтовує тим, що рішенням господарського суду міста Києва від 13.02.2009р. у справі № 7/37 встановлено прострочення грошового зобов'язання з боку відповідача, який належним чином обґрунтовану вимогу позивача (лист № 217 від 22.07.2008р.) отримав 23.07.2008р., проте грошового зобов'язання в розмірі 77717,06 грн. вчасно не виконав.

Тому, на підставі ч. 2 ст. 530 ЦК України, ч. 2 ст. 625 ЦК України, враховуючи факт не повернення відповідачем переплати в розмірі 77717,06грн. в термін до 30.07.2008р. (23.07.2008р. як день отримання вимоги відповідачем+7 днів як термін для оплати) та факт сплати відповідачем суми боргу тільки 07.02.2011р., прострочення повернення переплати становить період 31.07.2008р. - 06.02.2011р. і позивач нарахував відповідачу за вказаний період інфляційні в розмірі 24636,31грн. та 5883,07грн. - 3% річних.

Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, приписами даної правової норми встановлено, що саме боржник за грошовим зобов'язанням має сплатити суму, яка визначена грошовим зобов'язанням з урахуванням індексу інфляції та 3 проценти річних від суми простроченого грошового зобов'язання.

Поняття зобов'язання та підстави його виникнення встановлені ст.ст. 509, 11 ЦК України.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно ч. 5 ст. 11 ЦК України у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду. Отже, як випливає із приписів наведеної правової норми, цивільні права та обов'язки за рішенням суду можуть виникати тільки у випадках встановлених актами цивільного законодавства.

Як вже було зазначено, між позивачем та відповідачем було укладено договір, за яким відповідач - продавець зобов'язався поставити товар (газ), а позивач - покупець зобов'язався сплатити за цей товар певну грошову суму. Своє грошове зобов'язання позивач зобов'язався виконати до передання товару за попередньою оплатою.

Правила щодо попередньої оплати та відповідні правові наслідки встановлені статтею 693 ЦК України.

Згідно частин 2, 3 ст. 693 ЦК України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати. На суму попередньої оплати нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути переданий, до дня фактичного передання товару покупцеві або повернення йому суми попередньої оплати. Договором може бути встановлений обов'язок продавця сплачувати проценти на суму попередньої оплати від дня одержання цієї суми від покупця.

З урахуванням зазначеного, колегія суддів дійшла висновку про те, що на суму попередньої оплати не може бути нараховано інфляційні втрати та 3% річних в порядку та розумінні ст. 625 ЦК України, оскільки такі кошти не можна вважати боргом за невиконаним грошовим зобов'язанням.

Таким чином, судова колегія вважає, що позовні вимоги про стягнення 5883,07грн. 3% річних та 24636,31 грн. інфляційних втрат, нарахованих на суму передоплати, задоволенню не підлягають.

Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

В силу частини 2 статті 34 Господарського процесуального кодексу України, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно зі статтею 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія погоджується з висновком місцевого господарського суду про відмову в задоволенні позовних вимог та залишає рішення господарського суду міста Києва від 29.03.2012 року без змін за мотивами, викладеними в даній постанові. Апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Курганський бройлер» залишається без задоволення.

Судові витрати за розгляд апеляційної скарги у зв'язку з відмовою в її задоволенні на підставі статті 49 ГПК України покладаються на апелянта.

Керуючись статтями 43, 32, 33, 43, 49, 99, 101 - 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Курганський бройлер» на рішення господарського суду міста Києва від 29.03.2012 року у справі № 17/257-2/48-2012 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 29.03.2012 року у справі № 17/257-2/48-2012 залишити без змін.

3. Матеріали справи № 17/257-2/48-2012 повернути до господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя Корсакова Г.В.

Судді Рєпіна Л.О.

Сулім В.В.