Постанова

від 10.04.2012 по справі 4-1212/12

ПЕЧЕРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

           

Справа №  4-1212/12

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 квітня 2012 року Печерський районний суд м. Києва

у складі:

головуючий –                    суддя       ,

при секретарі –                      Чорному В.В.,

за участю прокурора  -              Гудзя О.М.      

розглянувши скаргу  ОСОБА_1   на  бездіяльність Генеральної прокуратури України, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1  звернувся до Печерського районного суду м. Києва зі  скаргою  в  якій просить визнати  бездіяльність Генеральної прокуратури України, яка виразилася в неприйнятті рішення в порядку ст. 97 КПК України, незаконною та направити копію його заяви  від 13.03.2012 року  про скоєння злочину суддею ВССУ ОСОБА_2 Генеральному прокурору України для прийняття відповідного рішення в порядку ст. 97 КПК України.

В обґрунтування скарги зазначається, що ним 13.03.2012 року  була подана заява до Генеральної прокуратури  України про скоєння злочину суддею ВССУ  ОСОБА_2 в порядку ст.97 КПК України в якій  просив порушити кримінальну справу  проти неї за ст. 375 КК України, однак жодного повідомлення згідно ст. 97 КПК України із ГПУ він до цього часу не отримав.

В судовому  засіданні  заявник    підтримав  вимоги та обставини зазначені в скарзі, просив  скаргу задовольнити та додатково просив винести окрему постанову на адресу  Генерального прокурора України  щодо невиконання працівниками Генеральної прокуратури України вимог чинного законодавства при розгляді його заяви про злочин.

Прокурор в судовому засіданні проти вимог скарги заперечував, оголосив письмові заперечення про те, що  дійсно  Генеральною прокуратурою України була отримана заява ОСОБА_1 від 13.03.2012 року про порушення кримінальної справи стосовно судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ ОСОБА_2 та, яка була відповідно зареєстрована. Зі змісту заяви вбачалося, що доводи ОСОБА_1 зводилися лише до незгоди із постановою судді  ВССУ ОСОБА_2 від 27.02.2012 року, а тому не було підстав для розгляду його звернення в порядку  кримінально-процесуального законодавства, про що було дано відповідь заявнику 23.02.2012 року   відповідно до вимог Закону України «Про звернення громадян».

Суд, заслухавши пояснення заявника, думку прокурора, вивчивши матеріали скарги, приходить до наступних висновків.

У відповідності з положеннями ст.55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, посадових і службових осіб.

Таке право не може бути обмеженим навіть у разі відсутності норм закону, які б передбачали можливість звернення особи до суду та розгляд відповідної скарги в порядку, визначеному Кримінально –процесуальним кодексом України.

Зазначені конституційні положення є нормами прямої дії. Правовідносини, які виникли між суб'єктом звернення та Генеральною прокуратурою України  за своєю природою є кримінально-правовими.

За таких обставин суд вважає, що скарга ОСОБА_1  на бездіяльність ГПУ підлягає розгляду навіть за відсутності в КПК України норм, які регламентують відповідний розгляд.

У відповідності до положень ст.97 КПК України прокурор зобов'язаний приймати до розгляду заяви і повідомлення про вчинені злочини, за результатами розгляду  яких  повинен  порушити  справу, відмовити  в її порушенні або  ж  направити  їх  за  належністю.

В судовому засіданні встановлено, що  Генеральною прокуратурою України була отримана заява ОСОБА_1 від 13.03.2012 року про порушення кримінальної справи стосовно судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ ОСОБА_2, яка була відповідно зареєстрована 13.03.2012 року.

23.02.2012 року   відповідно до вимог Закону України «Про звернення громадян»заявнику була надана відповідь за № 05/2/2-8849-11.

Відповідне процесуальне рішення по заяві  ОСОБА_1 від 13.03.2012 року Генеральною прокуратурою України  прийнято не було.

Разом з тим  оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів дізнання, слідства та прокуратури під час організації перевірки заяв і повідомлень про злочини розглядаються в межах кримінального судочинства, і, відповідно, суд не наділений правом визнавати бездіяльність прокурора неправомірною чи  незаконною, а також зобов'язувати його вчиняти певні дії, оскільки це не передбачено кримінально –процесуальним законодавством.

У відповідності до ст.19 Конституції  України орган судової влади ( суд) діє лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Однак цими нормативними актами підстави та повноваження суду на визнання  бездіяльність прокурора неправомірною чи незаконною та зобов'язання прокурора вчинити  певні дії  в порядку ст.97 КПК України не передбачені.

Вимоги скарги щодо визнання незаконною бездіяльність  прокурора                 ( прокуратури), зобов'язання прокурора ( прокуратуру) прийняти відповідне рішення в порядку ст. 97 КПК України  по  заяві про злочини,  не лежать в площині компетенції суду, яка визначена положеннями чинного Кримінально  - процесуального кодексу України.

Вимоги заявника щодо направлення копії його заяви  від 13.03.2012 року  Генеральному прокурору України для прийняття  відповідного рішення в порядку ст. 97 КПК України  також не грунтується на вимогах закону та суд не наділений такими повноваженнями.

Суд вимушений виконати свій процесуальний обов'язок та  діяти лише у межах повноважень та у спосіб, передбачений Конституцією та законами України, а це зумовлює необхідність залишення скарги без задоволення, оскільки наведених повноважень суд не має.

Судом не встановлено достатніх підстав для винесення окремої постанови на адресу Генерального прокурора України, а тому вимоги заявника в цій частині також задоволенню не підлягають.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.19, 55 Конституції України, ст. ст. 97, 236   КПК України,

П О С Т А Н О В И В:

 Скаргу ОСОБА_1   на  бездіяльність  Генеральної прокуратури України  –залишити без задоволення.

Постанова може бути оскаржена до Апеляційного суду м. Києва через Печерський районний суд м. Києва протягом  15 діб з часу її  проголошення.

Суддя