Рішення

від 20.12.2011 по справі 2-3347/2011

КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. СІМФЕРОПОЛЯ

 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  2-3347/2011

 20.12.2011   року                                                                                          м. Сімферополь

Київський районний суд м. Сімферополя АР Крим у складі:

головуючої судді -                                        Кагітіної І.В.,

за участю секретаря судового засідання – Якушевої Г-М.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу, -

встановив:

позивачка звернулась до суду із зазначеним позовом, який мотивований тим, що 25.04.2010 року відповідачка узяла у неї в борг 8000,00 гривень за умови їх повернення до 08.06.2010р., про що був укладений договір позики у формі розписки. Проте, у встановлений в розписці строк борг не було повернуто. На підставі викладеного, позивач просив стягнути з відповідача 7000,00 грн., 3% від суми боргу, що складає 240,00 грн., 25 та 89,08 грн. в рахунок інфляційних витрат та судові витрати, у тому числі на правову допомогу.

Позивачка у судовому засіданні позов підтримала та просила його задовольнити. Представник відповідача не заперечував проти задоволення позову.

Суд, заслухавши сторін, дослідивши матеріали цивільної справи у їх сукупності, дійшов до наступного висновку.

Правовідносини, що виникли між сторонами регулюються статтями 526, 1046, 1047, 1049, 1050 Цивільного Кодексу України.

За договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а  позичальник зобов'язується  повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначений родовими ознаками.

Як встановлено судом 25.04.2010р. позивачка ОСОБА_1 передала ОСОБА_2 8000,00 гривень на строк – 15 днів. На підтвердження цього відповідач надав розписку, оригінал якої знаходиться у матеріалах справи,  яка приймається судом як  доказ вимог позивача. Обов'язок щодо повернення боргу відповідачкою не виконаний, сума боргу не повернута.

ОСОБА_2 не надано заперечень щодо факту власноручного написання боргової розписки на підтвердження боргових відносин  на зазначену суму.

Відповідно до статті 526 ЦК України, зобов‘язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог–відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

З огляду на викладене, суд вважає необхідним задовольнити позовні вимоги в частині стягнення з відповідача  8000,00 грн.

При вирішенні питання щодо стягнення інфляційних збитків, суд приймає до уваги положення ч.2 ст.625 ЦК України, відповідно до якої, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З огляду на викладене, суд вважає вимоги позивача обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню в частині стягнення з відповідача індексу інфляції в сумі 89,08 гривень (у межах позовних вимог). При цьому, суд бере до уваги розрахунок, проведений Головним управлінням статистики в АР Крим від 24.05.2011 року (а.с.8-11). Позивачем не наведено правових підстав для стягнення суми у розмірі 25,00 грн. за статистичну довідку.

Щодо стягнення відсотків за користування грошовими коштами у розмірі 3%, то суд приймає до уваги наступне.

Статтею 1048 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Проте надання коштів у позику є фінансовою послугою, яка надається з метою отримання прибутку, різновидом якого є проценти. Фінансові послуги надаються фінансовими установами, а також фізичними особами – суб'єктами підприємницької діяльності, якщо це прямо передбачено законом. Отже, в інших випадках надання грошових коштів на умовах позики зі сплатою процентів не допускається.

Таким чином, вимоги щодо стягнення 3% за користування грошима, що відповідно до позовної заяви складає 240,00 грн., суд вважає не обґрунтованими та такими, що не засновані на законі, а тому позов в цій частині не підлягає задоволенню.

Відповідно до вимог статті 214 ЦПК України, суд при ухваленні судового рішення вирішує питання щодо розподілу між сторонам судових витрат у порядку ч. 1 ст. 88 ЦПК України, у тому числі витрат на правову допомогу.

На підставі наведеного, керуючись статтями 526, 1046, 1047, 1049 Цивільного кодексу України, статтями 10, 11, 60, 88, 209, 212-215, 218, 224 Цивільного процесуального кодексу –

вирішив:

Позовну заяву ОСОБА_1  -  задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суму боргу за договором позики від 25.04.2010 року, з урахуванням індексу інфляції у розмірі 8089,08 (вісім тисяч вісімдесят дев'ять) гривень 08 копійок.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі  80,00 (вісімдесят) гривень 00 копійок; витрати на інформаційно-технічне забезпечення у розмірі 120 (сто двадцять) гривень 00 копійок; витрати на правову допомогу у розмірі 700,00 (сімсот) гривень 00 копійок.

В задоволенні іншої частини позовних вимог – відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду АРК через Київський районний суд м. Сімферополя АРК  шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.

    Суддя