Постанова

від 20.12.2011 по справі 2а-6492/11/1270

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Головуючий у 1 інстанції - Яковлев Д.О.

Суддя-доповідач - Чумак С.Ю .

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИ Й АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 грудня 2011 року справ а №2а-6492/11/1270

приміщення суду за адресою : 83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністратив ного суду у складі:

головуючого судді Чумака С .Ю.

суддів < Суддя учасник кол егії >

Ляшенко Д.В., Л.В. Ястребов,

при секретарі Полторацькі й С.С.,

за участю представників по зивача Цукер І.Б. та представн ика відповідача Протасенко С .О., розглянувши у відкритому с удовому засіданні в м. Донець ку апеляційну скаргу Товарис тва з обмеженою відповідальн істю «Універсал-Трейд» на по станову Луганського окружно го адміністративного суду ві д 12 жовтня 2011 року в адміністра тивній справі № 2а-6492/11/1270 за позов ом Товариства з обмеженою ві дповідальністю «Універсал-Т рейд» до Ленінської міжрайон ної державної податкової інс пекції в місті Луганську про скасування податкового пові домлення-рішення та зобов' я зання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И Л А:

Позивач звернувся до суду з позовом про визнання протип равним та скасування податко вого повідомлення-рішення ві д 30 червня 2011 року № 0000172320/0, яким йом у збільшено податкове зобов' язання з податку на додану ва ртість за січень 2011 року на заг альну суму 113878 гривень, з яких 113 877 за основним платежем та 1 гри вня за штрафними санкціями. В обґрунтування позовних вимо г зазначив, що висновки подат кового органу щодо нікчемнос ті та безтоварності його гос подарських відносин з ПП «Ме лліт» є безпідставними, ґрун туються лише на припущеннях відповідача і не відповідают ь дійсним обставинам справи.

Постановою Луганського ок ружного адміністративного с уду від 12 жовтня 2011 року в задов олені позову відмовлено. При цьому суд першої інстанції в иходив з того, що договір купі влі-продажу від 28 грудня 2010 рок у ДГ-2810, укладений між позиваче м та ПП «Мелліт», є правочином , що вчинений з метою, яка заві домо суперечить інтересам де ржави і суспільства, оскільк и є безтоварним та направлен им на безпідставне формуванн я податкового кредиту та про типравне одержання доходу за рахунок відшкодування подат ку на додану вартість. До таки х висновків суд дійшов, виход ячи з наявності в матеріалах справи письмового пояснення директора ПП «Мелліт» ОСОБ А_1. , який не зумів пояснити о бставини господарських відн осин з позивачем.

Не погодившись із зазначен им судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в як ій з мотивів, зазначених в поз ові, просить скасувати поста нову суду першої інстанції т а постановити постанову, яко ю позовні вимоги задовольнит и в повному обсязі.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, представн иків сторін, перевіривши зак онність рішення в межах дово дів апеляційної скарги, вваж ає за необхідне вимоги, викла дені в апеляційній скарзі, за довольнити частково за насту пними підставами.

Відносини, що виникають у сф ері справляння податків і зб орів, зокрема, визначення вич ерпного переліку податків та зборів, що справляються в Укр аїні, та порядок їх адміністр ування, платників податків т а зборів, їх права та обов'язки , компетенцію контролюючих о рганів, повноваження і обов'я зки їх посадових осіб під час здійснення податкового конт ролю, а також відповідальніс ть за порушення податкового законодавства регулює Подат ковий кодекс України, розділ ом V якого врегульовані питан ня, пов' язані з обчисленням та сплатою податку на додану вартість.

Пунктом 14.1.181 ПК України визн ачено, що податковий кредит - це сума, на яку платник податк у на додану вартість має прав о зменшити податкове зобов'я зання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з р озділом V цього Кодексу.

Згідно пункту 198.1 статті 198 Под аткового кодексу України пра во на віднесення сум податку до податкового кредиту вини кає у разі здійснення операц ій з:

а) придбання або виготовлен ня товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територ ію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, с порудження, створення) необо ротних активів, у тому числі п ри їх ввезенні на митну терит орію України (у тому числі у зв ' язку з придбанням та/або вв езенням таких активів як вне сок до статутного фонду та/аб о при передачі таких активів на баланс платника податку, у повноваженого вести облік ре зультатів спільної діяльнос ті);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній тери торії України, та в разі отрим ання послуг, місцем постачан ня яких є митна територія Укр аїни;

г) ввезення необоротних акт ивів на митну територію Укра їни за договорами оперативно го або фінансового лізингу.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу Україн и датою виникнення права пла тника податку на віднесення сум податку до податкового к редиту вважається:

дата тієї події, що відбулас я раніше:

дата списання коштів з банк івського рахунка платника по датку на оплату товарів/посл уг;

дата отримання платником п одатку товарів/послуг, що під тверджено податковою наклад ною.

Пунктом 198.3 цієї ж статті виз начено, що податковий кредит звітного періоду визначаєть ся виходячи з договірної (кон трактної) вартості товарів/п ослуг, але не вище рівня звича йних цін, визначених відпові дно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податкі в, нарахованих (сплачених) пла тником податку за ставкою, вс тановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом так ого звітного періоду у зв' я зку з:

придбанням або виготовлен ням товарів (у тому числі при ї х імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в о податковуваних операціях у м ежах господарської діяльнос ті платника податку;

придбанням (будівництвом, с порудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числ і інших необоротних матеріал ьних активів та незавершених капітальних інвестицій у не оборотні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використан ня в оподатковуваних операці ях у межах господарської дія льності платника податку.

Право на нарахування подат кового кредиту виникає незал ежно від того, чи такі товари/п ослуги та основні фонди поча ли використовуватися в опода тковуваних операціях у межах господарської діяльності пл атника податку протягом звіт ного податкового періоду, а т акож від того, чи здійснював п латник податку оподатковува ні операції протягом такого звітного податкового період у.

Згідно з положеннями п. 198.6 ст . 198 Податкового кодексу Украї ни не відносяться до податко вого кредиту суми податку, сп лаченого (нарахованого) у зв' язку з придбанням товарів/по слуг, не підтверджені податк овими накладними або оформле ні з порушенням вимог чи не пі дтверджені митними декларац іями (іншими подібними докум ентами згідно з пунктом 201.11 ста тті 201 цього Кодексу). У разі якщ о на момент перевірки платни ка податку органом державної податкової служби суми пода тку, які попередньо віднесен і до податкового кредиту, зал ишаються не підтвердженими з азначеними цим пунктом докум ентами, платник податку несе відповідальність відповідн о до закону.

Згідно статті 200 Податковог о кодексу України:

- сума податку, що підлягає с платі (перерахуванню) до Держ авного бюджету України або б юджетному відшкодуванню, виз начається як різниця між сум ою податкового зобов'язання звітного (податкового) періо ду та сумою податкового кред иту такого звітного (податко вого) періоду (пункт 200.1);

- при позитивному значенні с уми, розрахованої згідно з пу нктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахува нню) до бюджету у строки, встан овлені цим розділом (пункт 200.2).

Відповідно до пункту 201.1 стат ті 201 Податкового кодексу Укра їни платник податку зобов'яз аний надати покупцю (отримув ачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником осо бою та скріплену печаткою по даткову накладну, яка згідно з пунктом 201.6 статті 201 Податков ого кодексу України є податк овим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі вида них податкових накладних про давця та реєстрі отриманих п одаткових накладних покупця .

Податкова накладна видаєт ься платником податку, який з дійснює операції з постачанн я товарів/послуг, на вимогу по купця та є підставою для нара хування сум податку, що відно сяться до податкового кредит у (пункт 201.10 статті 201 Податковог о кодексу України).

Право платника податку - п окупця на податковий кредит кореспондується з податкови ми зобов'язаннями іншого пла тника податку - постачальни ка товарів (послуг), який зобов 'язаний включити до податков их зобов'язань суму податку н а додану вартість, сплачену (н араховану) покупцем у ціні пр идбання товарів (послуг). До ск ладу податкового кредиту зві тного періоду відносяться су ми податку, сплачені в ціні то вару при його придбанні. При ц ьому для віднесення відповід них сум податків, сплачених у ціні товару, до податкового к редиту платника податку, яки й придбав зазначений товар, П одатковим Кодексом України н е передбачено як умову сплат у цих сум до бюджету. Статтею 2 01 ПК України передбачено лише обов'язок платника податку н адати покупцю податкову накл адну. Якщо контрагент не вико нав свого зобов'язання по спл аті податку до бюджету, це тяг не відповідальність і негати вні наслідки саме щодо цієї о соби. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на фо рмування податкового кредит у у разі, якщо він має всі доку ментальні підтвердження роз міру свого податкового креди ту.

Згідно з підпунктом 54.3.2 пунк ту 54.3 статті 54 Податкового коде ксу України контролюючий орг ан зобов'язаний самостійно в изначити суму грошових зобов 'язань, зменшення (збільшення ) суми бюджетного відшкодува ння та/або зменшення від'ємно го значення об'єкта оподатку вання податком на прибуток а бо від'ємного значення суми п одатку на додану вартість пл атника податків, передбачени х цим Кодексом або іншим зако нодавством, якщо дані переві рок результатів діяльності п латника податків свідчать пр о заниження або завищення су ми його податкових зобов'яза нь, заявлених у податкових (ми тних) деклараціях, уточнюючи х розрахунках.

Судом встановлено, що ТОВ «У ніверсал - Трейд» ( далі - по зивач) є юридичною особою, зар еєстроване виконавчим коміт етом Луганської міської ради 12 вересня 2001 року, на податково му обліку знаходиться у Лені нській міжрайонній державні й податковій інспекції у м. Лу ганську, є платником податку на додану вартість. \ а.с. 8, 11\.

Згідно податкової деклара ції з податку на додану варті сть за січень 2011 року та додатк у 5 до декларації «Розшифровк и податкових зобов' язань та податкового кредиту в розрі зі контрагентів» до складу п одаткового кредиту звітного періоду включено податок на додану вартість в сумі 113876,58 грн . по контрагенту - Приватном у підприємству «Мелліт» (а.с.24 -26).

8 червня 2011 року відповідачем проведено позапланову невиї зну документальну перевірку позивача з питань дотриманн я вимог податкового законода вства з податку на додану вар тість по взаємовідносинам з ПП «Мелліт», код за ЄДРПОУ 36637948 з а період з 01.01.2011 по 31.01.2011, результат и якої оформлені актом за № 361/23 /31673415 (а.с. 12-23), згідно висновків як ого договір, укладений між по зивачем та Приватним підприє мством «Мелліт» не сприняє р еального настання правових н аслідків, оскільки суперечит ь моральним засадам суспільс тва, а також порушує публічни й порядок, спрямований на зав олодіння майном держави, її д охідної частини, тобто є нікч емним, у зв' язку з чим відпов ідачем зроблено висновок про завищення позивачем податко вого кредиту в сумі 113877 грн

На підставі вказаного акту перевірки відповідачем прий нято податкове повідомлення -рішення від 30.06.2011 № 0000172320/0, яким поз ивачу збільшено суму грошов ого зобов' язання за платеже м «податок на додану вартіст ь» у розмірі 113878 гривень, у тому числі 113877 гривень - за основн им платежем та 1 гривня - за ш трафними (фінансовими) санкц іями (штрафами) (а.с.37).

Стосовно спірного пр авочину колегія суддів зазна чає наступне.

28 грудня 2010 року ТОВ «Універс ал - Трейд» уклало з приватн им підприємством «Мелліт» до говір за № ДГ-2810 купівлі-продаж у електричного обладнання, е лектроприладів (а.с. 39).

За результатами судового р озгляду справи суд першої ін станції прийшов до висновку, що укладений ТОВ «Універсал - Трейд» з ПП «Мелліт» догов ір купівлі-продажу від 28.12.2011 ДГ- 2810 є правочином, що вчинений з м етою, яка завідомо суперечит ь інтересам держави і суспіл ьства, оскільки є безтоварни м та направленим на безпідст авне формування податкового кредиту та протиправне одер жання доходу за рахунок відш кодування податку на додану вартість, а тому є нікчемним т а таким, що підлягає виключен ню з податкового обліку пози вача, з огляду на нижчевиклад ене.

Разом з тим рішенням господ арського суду Луганської обл асті від 6 грудня 2011 року, яке на брало законної сили, задовол ені позовні вимоги ТОВ «Унів ерсал-Трейд» до ПП «Мелліт» п ро стягнення суми боргу в роз мірі 10248,89 грн як винагороди за д оговором від 28 грудня 2010 року № ДГ-2810. Зазначеним рішенням суд у встановлено, що сторонами д оговору їх обов' язки за вка заним договором були виконан і належним чином - як обов' язок ПП «Мелліт» по поставці товару на загальну суму 683259,56 гр н, так і обов' язок ТОВ «Уніве рсал-Трейд» по оплаті постав леного товару на суму 600 тисяч гривень. Оскільки ТОВ «уніве рсал-Трейд» виконало умови о тримання винагороди відпові дно до договору, то суд прийшо в висновку про стягнення так ої винагороди з ПП «Мелліт».

Таким чином, вказаним рішен ням суду фактично підтвердже ний реальний характер господ арських відносин між ТОВ «Ун іверсал-Трейд» та ПП «Мелліт ».

Згідно частини 1 статті 72 КАС України обставини, встановл ені судовим рішенням в …госп одарській справі, що набрало законної сили, не доказуютьс я при розгляді інших справ, у я ких беруть участь ті самі осо би або особа, щодо якої встано влено ці обставини.

Крім того, на підтвердження прийняття позивачем продукц ії від ПП «Мелліт» позивач на дав видаткові накладні РН-0104011 від 04.01.2011 року на суму 12198,42 грн; РН-0 105013 від 05.01.2011 року на суму 54587,23 грн; Р Н-0106011 від 06.01.2011 року на суму 52904,95 грн ; РН-0110010 від 10.01.2011 року на суму 79689,37 гр н; РН-0111003 від 11.01.2011 року на суму 35349,31 г рн; РН-0112008 від 12.01.2011 року на суму 110347 ,44 грн; РН-0113004 від 13.01.2011 року на суму 32657,02 грн; РН-0114007 від 14.01.2011 року на сум у 64329,72 грн; РН-0115002 від 15.01.2011 року на су му 50503,28 грн; РН-0117008 від 17.01.2011 року на с уму 30152,36 грн; РН-0118003 від 18.01.2011 року на суму 60502,50 грн; РН-0119002 від 19.01.2011 року с уму 26814,78 грн; РН-0120006 від 20.01.2011 року на суму 73223,18 грн з відмітками про о тримання товару. ( а.с. 40-52)

За вказаним договором купі влі-продажу ПП «Мелліт» відп овідно до вимог статті 201 Пода ткового Кодексу України нада ло позивачу податкові наклад ні, на підставі яких позивач в ключив до складу податкового кредиту декларації за січен ь 2011 року на суму 113876,58 грн. (а.с.58-70).

Доказів, що ПП «Мелліт» не м ало права видавати такі накл адні або, що останні підписан і не уповноваженою на те особ ою чи складені з порушенням в имог чинного законодавства, позивачем суду не надавались .

Факт оплати за придбаний то вар підтверджується платіжн ими дорученнями на користь П П «Мелліт» від 26.01.2011 року № 19 на с уму 150 тисяч гривень; від 27.01.2011 ро ку № 20 на суму 125 тисяч гривень; в ід 01.02.2011 року № 15 на суму 161 тисяча гривень; від 07.02.2011 року № 19 на сум у 80 тисяч гривень; від 15.02.2011 року № 23 на суму 44 тисячі гривень; ві д 23.02.2011 року № 25 на суму 40 тисяч гри вень виписками про рух кошті в на банківському рахунку по зивача, з яких вбачається, що к ошти дійсно перераховувалис ь на банківські рахунок ПП «М елліт». \ а.с. 53-57\.

Також позивачем доведений факт подальшого перепродажу даного товару за ціною вище, н іж він був придбаний, внаслід ок чого отриманий прибуток, з якого в подальшому сплачени й податок на прибуток, що спро стовує висновки акту перевір ки, що контракт між позивачем та ПП «Мелліт» направлений н а заволодіння дохідною части ною державного бюджету.

Так, позивачем надані суду к опії договорів купівлі-прода жу придбаних у ПП «Мелліт» ел ектрообладнання та електроп риборів від 4 січня 2011 року № 2/07 з ТОВ «ПКФ «Енергорада» та № 0401 з ТОВ «Буденергосервіс-2008», а та кож видаткові, податкові нак ладні, довіреності на отрима ння товару та банківські вип иски щодо руху коштів ро раху нку позивача, з яких вбачаєть ся оплата контрагентами прид баних ними за вказаними дого ворами товарів. \ а.с. 71-110\.

Таким чином, наявними в мате ріалах справи документами пі дтверджено подальше викорис тання позивачем у власній го сподарській діяльності прид баного у ПП «Мелліт» електро обладнання та електроприбор ів.

За таких обставин колегія с уддів приходить до висновку щодо доведеності позивачем р еального виконання умов дого вору, укладеного між ним та ПП «Мелліт».

Відмовляючи в позові , суд першої інстанції також п ослався на письмові поясненн я директора ПП «Мелліт» ОСО БА_1., надані начальнику ВПМ Л енінської МДПІ у м.Луганську , зазначивши, що згідно цих поя снень взаємовідносин його пі дприємства з ТОВ «Універсал - Трейд» в січні 2011 року не бул о.

Разом з тим. Колегія су ддів зазначає, що судом першо ї інстанції вказані поясненн я наведені невірно, оскільки дослівно в поясненнях запис ано наступне: «По суті задани х питань щодо взаємовідносин з ТОВ «Універсал-Трейд» на да ний час 22.09.2011 року відповісти не можу. Для більш точних даних н еобхідно провести особисту п еревірку господарсько-підпр иємницької документації.» (а .с. 128).

Таким чином, директор ПП «Мелліт» не завляв в цих по ясненнях, які прийняті судом в якості доказу у справі, про відсутність взаємовідносин його підприємства та ТОВ «Ун іверсал-Трейд», а лише заявив , що для встановлення цих дани х небхідно перевірити первин ну документацію.

Разом з тим колегія су ддів взагалі вважає, що вказа ні письмові пояснення взагал і не є належним та допустимим доказом в даній справі з огля ду на наступне.

Так, відповідно до ст.6 9 КАС України доказами в адмін істративному судочинстві є б удь-які фактичні дані, на підс таві яких суд встановлює ная вність або відсутність обста вин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які берут ь участь у справі, та інші обст авини, що мають значення для п равильного вирішення справи . Ці дані встановлюються судо м на підставі пояснень сторі н, третіх осіб та їхніх предст авників, показань свідків, пи сьмових і речових доказів, ви сновків експертів.

Згідно положень статті 70 КА С України докази повинні бут и належними, тобто містити ін формацію щодо предмета доказ ування, та допустимими, тобто одержаними відповідно до ви мог діючого законодавства.

Колегія суддів вважає, що пи сьмові пояснення від 22.09.2011 року , які відібрані від громадяни на ОСОБА_1. старшим оперуп овноваженим ВПМ Ленінської М ПІ в місті Луганську, не є допу стимим доказом в даній справ і, оскільки не відноситься до доказів, перелічених у статт і 69 КАС України. Так, ці пояснен ня не є письмовими доказами в розумінні статті 79 КАС Україн и, оскільки не носить статусу документу, акту, листа, телегр ами тощо, а також не є показанн ями свідка, виходячи з вимог с татей 77 та 141 КАС України, згідн о яких свідки судом допитуют ься безпосередньо або за суд овими дорученнями. Походженн я цих письмових пояснень нев ідомо і відповідачем їх легі тимність суду не доведено, з с амого ж бланку пояснень не вб ачається, в рамках якої проце суальної дії або якого матер іалу перевірки була опитана особа, яка назвалась ОСОБА_ 1.

За таких обставин колегія с уддів вважає, що такі пояснен ня директора ПП «Мелліт» ОС ОБА_1. в якості доказу у справ і прийняті бути не можуть і їх зміст аналізу не підлягає.

До того ж, в суді апеляційно ї інстанції представник відп овідача також не зміг поясни ти подальшу долю цих пояснен ь, а також, чи прийняте якесь п роцесуальне рішення в рамках кримінального судочинства з а цими обставинами, якщо відп овідач вважає, що в даному вип адку мало місце заволодіння державними коштами дохідної частини бюджету.

Колегія суддів також вважає необхідним зазначити , що можливе порушення норм По даткового Кодексу України ко нтрагентами позивача породж ує негативні наслідки саме д ля цих підприємств і не може в пливати на право позивача на бюджетне відшкодування пода тку на додану вартість, оскіл ьки останній виконав усі пер едбаченні законом умови щодо отримання такого відшкодува ння, та має всі документальні підтвердження розміру свог о податкового кредиту.

Чинне законодавство не вст ановлює обов' язок покупця с плачувати ПДВ повторно ще й д о бюджету в разі, коли такий по даток не буде сплачений прод авцем або іншою особою, з врах уванням суми податку, отрима ного від покупця у складі цін и товару.

ПДВ, яке включене до ціни то вару, є податковим зобов' яз анням продавця товару, і саме продавець несе обов' язок п о сплаті цього податку до бюд жету. З урахуванням вимог Под аткового Кодексу України пок упець сплачує суму ПДВ в ціні товару безпосередньо продав цю, тому не може в подальшому у будь-якому вигляді впливати на надходження чи не надходж ення цих сум ПДВ до Державног о бюджету.

Посилання відповідача на н ікчемність даного договору з підстав ст. 228 Цивільного Коде ксу України суперечать полож енням вказаної статті, оскіл ьки зазначений в ній перелік нікчемних правочинів є виче рпним і податковий орган не н аділений законодавством в од носторонньому порядку виріш увати чи є правочин нікчемни м, чи ні. Якщо ж податковий орг ан вважає зазначений договір таким, що вчинений з метою, як а суперечить інтересам держа ви і суспільства, останній мо же бути визнаний судом недій сним відповідно до вимог час тини 3 статті 228 ЦК України.

Крім того, з роз' ясне нь, викладених в п. 18 Постанови Пленуму Верховного Суду Укр аїни від 06.11.2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочин ів недійсними» нікчемними пр авочинами в сенсі статті 228 ЦК України є правочини, що посяг ають на суспільні, економічн і та соціальні основи держав и, зокрема: правочини, спрямов ані на використання всупереч закону комунальної, державн ої або приватної власності; п равочини, спрямовані на неза конне відчуження або незако нне володіння, користування, розпорядження об'єктами пра ва власності українського на роду - землею як основним на ціональним багатством, що пе ребуває під особливою охорон ою держави, її надрами, іншими природними ресурсами (статт я 14 Конституції України); пра вочини щодо відчуження вик раденого майна; правочини, щ о порушують правовий режим в илучених з обігу або обмежен их в обігу об'єктів цивільног о права тощо. Усі інші правоч ини, спрямовані на порушенн я інших об'єктів права, перед бачені іншими нормами публіч ного права, не є такими, що пор ушують публічний порядок. Пр и кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК має враховуватис я вина, яка виражається в нам ірі порушити публічний поряд ок сторонами правочину або о днією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постан овлений у кримінальній справ і, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволо діння ним тощо.

Отже за змістом статті 228 Цив ільного кодексу України нікч емний правочин - це такий пр авочин, який безпосередньо с уперечить вимогам закону, то бто повинно мати місце абсол ютне та очевидне порушення в ідповідного закону, яке може не визнаватися в судовому по рядку нікчемним.

Договори між позивачем та з азначеними вище контрагента ми, які відповідачем в акті пе ревірки зазначаються як нікч емні, не підпадають під вищез азначені категорії і вимоги частин 1 та 2 статті 228 ЦК Україн и на них розповсюджуватись н е можуть, оскільки вони є звич айними господарськими догов орами, а не такими, що спрямова ні на порушення публічного п орядку. Виходячи з правового змісту частини 3 статті 228 Циві льного кодексу України право чини, що мають ознаки оспорюв аності, визнаються недійсним и лише в судовому порядку. Ві дповідач же з позовами про ви знання вказаних договорів не дійсними до суду не звертавс я.

Зважаючи на вимоги частини 2 статті 71 КАС України в цьому в ипадку саме відповідач, як су б' єкт владних повноважень, який заперечував проти позов у, повинен був доказувати пра вомірність своїх дій та прий нятого податкового повідомл ення-рішення.

Колегія суддів вважає необ хідним також зазначити, що кв аліфікація правочину як нікч емного за статтею 228 Цивільног о кодексу України передбачає встановлення протиправної поведінки обох або однієї з с торін договору, наявність сп еціальної мети при укладенні договору, а також наявність у мислу на заволодіння чужим м айном (у даному випадку - на у хилення від сплати податків) . Відповідачем також не було надано належних та допустими х доказів наявності вини (уми слу) в позивача чи посадових о сіб ПП «Мелліт».

Крім того, відповідачем суд у не доведено наявність яких ось негативних судових рішен ь в порядку кримінального су дочинства стосовно посадови х осіб позивача або його конт рагента.

Таким чином, висновки подат кового органу в акті перевір ки щодо наслідків недійсност і правочину суперечать вимог ам діючого законодавства, ос кільки останнє передбачає, щ о недійсність правочину може бути встановлена тільки суд ом.

Суд зазначає, що за не довед ення факту невиконання чи не належного виконання обов' я зку позивача по сплаті подат ків, зборів та інших обов' яз кових платежів, приховування чи заниження об' єктів опод аткування, що виникли внаслі док здійснення господарськи х операцій за договором між п озивачем та ПП «Мелліт», у від повідача відсутні підстави с тверджувати, що саме ці догов ори якимось чином порушують публічний порядок, а отже в си лу статті 228 Цивільного кодекс у України є нікчемними.

Крім того, законодавством У країни передбачено персонал ьну відповідальність платни ка податків за порушення, доп ущенні при веденні податково го обліку. У разі якщо контраг ентом платника податковий об лік ведеться із порушенням в имог чинного законодавства, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щ одо цієї особи. Зазначена обс тавина не є підставою для при тягнення до відповідальност і платника податків який має документальні підтверджен ня розміру свого податкового кредиту та валових витрат. О тже, за загальним правилом не сплата ПДВ продавцем і його п остачальниками сама по собі не є підставою для зменшення податкового кредиту або від мови у відшкодуванні зазначе ного податку покупцю, який ві дніс до податкового кредиту суму ПДВ, сплачену продавцю р азом із ціною товару ( послуги ). Крім того, добросовісний пла тник податків, який в силу пок ладеного на нього законами о бов' язку щодо сплати податк ів вступає у зв' язку з цим у в ідповідні правовідносини з д ержавою, не може нести відпов ідальність за невиконання чи неналежне виконання такого обов' язку іншими платникам и податків, якщо інше прямо не встановлено законом.

За таких обставин позивач я к добросовісний платник пода тків не може нести відповіда льність за можливе неналежне ведення податкового обліку та порушення податкового зак онодавства ПП «Мелліт».

Судом першої інстанції пра вильно не прийняті до уваги д оводи податкового органу про не підтвердження між позива чем та його контрагентом гос подарських операцій, які за с воєю суттю є доводами про нік чемність укладених правочин ів, які не створюють юридични х наслідків. Зазначені довод и є лише припущеннями відпов ідача і фактичними обставина ми справи не підтверджені. Жо дним нормативно-правовим акт ом не визначено право податк ового органу самостійно нада вати оцінку укладеним (вчине ним) договорам з визначенням їх нікчемними, недійсними з з астосуванням відповідних на слідків внаслідок вчинення т аких правочинів.

З огляду на реальний характ ер операцій з придбання това рів з метою використання в оп одатковуваних операціях у ме жах господарської діяльност і, суд прийшов до висновку, що позивач правомірно сформува в податковий кредит, що є підс тавою для скасування податко вого повідомлення-рішення ві дповідача від 30 червня 2011 року № 0000172320/0, яким йому збільшено под аткове зобов' язання з подат ку на додану вартість за січе нь 2011 року на загальну суму 113878 г ривень, з яких 113877 за основним п латежем та 1 гривня за штрафни ми санкціями.

Відповідач підставою для п рийняття оскаржуваного пові домлення-рішення зазначив пп . 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 Податково го Кодексу України, згідно як ого контролюючий орган зобов ' язаний самостійно визначи ти суму грошових зобов' язан ь, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування, т а/або зменшення від'ємного зн ачення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від 'ємного значення суми податк у на додану вартість платник а податків, передбачених цим Кодексом або іншим законода вством, якщо, зокрема, дані пер евірок результатів діяльнос ті платника податків свідчат ь про заниження або завищенн я суми його податкових зобов ' язань, заявлених у податко вих (митних) деклараціях, уточ нюючих розрахунках.

Аналогічні вимоги містять ся в підпункті «б» пункту 2.1 ро зділу ІІ Порядку направлення органами державної податков ої служби податкових повідом лень-рішень платникам податк ів, затвердженого наказом Де ржавної податкової адмініст рації України від 22.12.2010 N 985, зареє строваним в Міністерстві юст иції України 30.12.2010 за N 1440/18735.

Оскільки дані перевірки ре зультатів діяльності позива ча, викладені в акті перевірк и від 08.06.2011 року не свідчать про завищення сум податкового к редиту за січень 2011 року, то у в ідповідача були відсутні під стави для визначення позивач у грошового зобов' язання з податку на додану вартість з а вказаний період, а тому оска ржуване податкове повідомле ння-рішення є протиправним і підлягає скасуванню.

Таким чином, суд апеляційно ї інстанції приходить до вис новку, що позовні вимоги в час тині визнання протиправними та скасування податкового п овідомлення-рішення відпові дача від 30 червня 2011 року необх ідно задовольнити.

Разом з тим позовні вимоги щ одо зобов' язання відповіда ча поновити у податковому об ліку право позивача на подат ковий кредит з ПДВ в сумі 113877 гр ивень є надлишковими, оскіль ки скасування податкового по відомлення-рішення, яким збі льшено грошове зобов' язанн я на вказану суму, по суті і є п оновленням такого права пози вача і прийняття якихось дод аткових рішень не потребує.

За таких обставин колегія суддів вважає, що постанова с уду першої інстанції прийнят а з порушенням норм матеріал ьного та процесуального прав а, висновки суду не відповіда ють обставинам справи, у зв' язку з чим постанова суду під лягає скасуванню з прийняття м нової постанови про частко ве задоволення позовних вимо г.

Повний текст виготовлено 26 грудня 2011 року.

На підставі викладе ного, керуючись статтями 196, 198, 20 2, 205, 207, 211, 212, 254 КАС України,

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скар гу Товариства з обмеженою ві дповідальністю «Універсал-Т рейд» - задовольнити частк ово.

Постанову Луганського окр ужного адміністративного су ду 12 жовтня 2011 року в адміністр ативній справі № 2а-6492/11/1270 скасув ати.

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальніст ю «Універсал-Трейд» до Ленін ської міжрайонної державної податкової інспекції в міст і Луганську про скасування п одаткового повідомлення-ріш ення та зобов' язання вчинит и певні дії задовольнити час тково.

Визнати протиправним та ск асувати податкове повідомле ння-рішення Ленінської міжра йонної державної податкової інспекції в місті Луганську від 30 червня 2011 року № 0000172320/0.

В задоволенні інших позовн их вимог відмовити.

Стягнути з Державного бюдж ету України на користь Товар иства з обмеженою відповідал ьністю «Універсал-Трейд» спл ачені судові витрати в сумі 5 г ривень 10 копійок.

Постанова суду апеля ційної інстанції за наслідка ми перегляду набирає законно ї сили з моменту її проголоше ння та може бути оскаржена шл яхом подачі касаційної скарг и протягом двадцяти днів з ск ладення в повному обсязі до В ищого адміністративного суд у України.

Головуючий суддя: С.Ю.Чум ак

Судді: Д.В.Ляшен ко

Л.В. Ястребов