Рішення

від 05.04.2012 по справі 5011-3/3577-2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА



ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  5011-3/3577-2012

05.04.12

За позовом   Товариства з обмеженою відповідальністю «Промінвестекологія»

До                  Товариства з обмеженою відповідальністю «Будтехнології»                   

Про                стягнення 396 255,83 грн.

Суддя Сівакова В.В.

Представники сторін:

Від позивача           ОСОБА_1 –по дов. № 4 від 04.04.2012

Від відповідача       не з‘явився

СУТЬ СПОРУ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Промінвестекологія»про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Будтехнології»396 255,83 грн. заборгованості, яка складається з : 264 600,00 грн. основного боргу, 41 013,00 грн. пені, 67 590,01 грн. збитків від зміни індексу інфляції та 23 052,82 грн. –3% річних за неналежне виконання взятих на себе останнім зобов‘язань згідно договору про надання поворотної фінансової допомоги № П-28/03-08 від 28.03.2008.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.03.2012 порушено провадження у справі № 5011-3/3577-2012 та призначено її до розгляду на 05.04.2012.

Позивач в судовому засіданні 05.04.2012 позовні вимоги підтримав повністю.

Відповідач в судове засідання 05.04.2012 не з‘явився, письмовий відзив на позов не подав, вимог ухвали суду про порушення провадження у справі від 23.03.2012 не виконав.

Відповідачем до відділу діловодства суду 02.04.2012 подано клопотання, в якому відповідач в зв‘язку з неможливістю направити повноважного представника просить розглядати справу без його участі за наявними в матеріалах справи документами.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні 05.04.2012, відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов‘язків, зокрема, є договори та інші правочини.

28.03.2008 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Промінвестекологія»(позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Будтехнології»  (відповідач) було укладено договір про надання поворотної фінансової допомоги № П-28/03-08 (далі –договір).

Відповідно до п. 1.1. договору за даним договором позивач передає відповідачу поворотну фінансову допомогу на суму 41 100,00 грн., а відповідач зобов‘язується повернути зазначену суму у встановлений строк.

Додатковою угодою № 1 від 10.04.2008  сторони дійшли згоди збільшити розмір фінансової допомоги в сумі 84 100,00 грн.

Додатковою угодою № 2 від 09.06.2008 сторони дійшли згоди збільшити розмір фінансової допомоги в сумі 264 600,00 грн.

Спір виник в зв'язку з тим, що позивач вважає, що відповідачем в порушення умов договору про поворотну фінансову допомогу не було у повному обсязі повернуто надані позивачу грошові кошти, в зв'язку з чим у відповідача виникла заборгованість перед позивачем в розмірі 264 600,00 грн. за несвоєчасне виконання зобов‘язання позивачем нарахована пеня в сумі 41 013,00 грн., збитки від зміни індексу інфляції в сумі 67 590,01 грн. та 3% річних в сумі 23 052,82 грн.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Як визначено абзацом 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погодженні ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (п. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України).

Відповідно до п. 1.1. договору в редакції додаткової угоди № 2 позивач передає відповідачу поворотну фінансову допомогу частинами та в строки, передбачені цим договором.

Згідно п. 2.1. в редакції додаткової угоди № 2 позивач зобов‘язаний передати відповідачу або перерахувати на його банківський рахунок зазначену в п. 1.1. договору суму допомоги наступними частинами:

2.1.1. суму в розмірі 41 100,00 грн. в строк до 31.03.2008.;

2.1.2. суму в розмірі 22 700,00 грн. в строк до 30.04.2008;

2.1.3. суму в розмірі 20 300,00 грн. в строк до 31.05.2008;

2.1.4. суму в розмірі 20 000,00 грн. в строк до 02.06.2008;

2.1.5. суму в розмірі 20 000,00 грн. в строк до 31.06.2008;

2.1.6. суму в розмірі 78 300,00 грн. в строк до 31.08.2008;

2.1.7. суму в розмірі 20 100,00 грн. в строк до 30.09.2008;

2.1.8. суму в розмірі 20 100,00 грн. в строк до 31.10.2008;

2.1.9. суму в розмірі 22 000,00 грн. в строк до 30.11.2008.

Як свідчать матеріали справи позивачем відповідачу було перераховано фінансову допомогу в загальному розмірі 264 600,00 грн. наступним чином: згідно платіжного доручення № 34 від 28.03.2008 в сумі 41 100,00 грн., згідно платіжного доручення № 46 від 25.04.2008 в сумі 22 700,00 грн., згідно платіжного доручення № 50 від 29.05.2008 в сумі 20 300,00 грн., згідно платіжного доручення № 265 від 01.07.2008 в сумі 20 000,00 грн., згідно платіжного доручення № 5 від 17.07.2008 в сумі 20 000,00 грн., згідно платіжного доручення № 6 від 06.08.2008 в сумі 51 000,00 грн., згідно платіжного доручення № 11 від 19.08.2008 в сумі 20 100,00 грн., згідно платіжного доручення № 15 від 27.08.2008 в сумі 7 200,00 грн., згідно платіжного доручення № 19 від 30.09.2008 в сумі 20 100,00 грн., згідно платіжного доручення № 267 від 27.10.2008 в сумі 20 100,00 грн., згідно платіжного доручення № 273 від 25.11.2008 в сумі 22 000,00 грн.

Пунктом 2.2. договору визначено, що повернення суми фінансової поворотної допомоги має бути здійснено не пізніше 27 03.2009.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Проте, з матеріалів справи вбачається, що відповідач взяті на себе зобов‘язання по поверненню грошових коштів в передбачений договором строк не виконав, а відтак, заборгованість відповідача перед позивачем  становить 264 000,00 грн.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Таким чином, вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 264 600,00 грн. обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Пункт 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначає що боржник  вважається  таким,  що  прострочив,  якщо  він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його  у  строк, встановлений договором або законом.

Матеріалами справи підтверджується те, що відповідач, в порушення умов договору, у визначений строк повернення коштів не провів, а отже є таким, що прострочив виконання зобов‘язання.

Пунктом 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено що, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність  за  правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку,  передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно п. 1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою  господарсько-правової відповідальності учасника господарських  відносин  є  вчинене  ним  правопорушення  у  сфері господарювання.

Відповідно до п. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними    санкціями    у   цьому   Кодексі   визнаються господарські санкції у вигляді грошової  суми  (неустойка,  штраф, пеня),  яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним  правил  здійснення  господарської  діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частина 2 ст. 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Сторони можуть домовитись про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків передбачених законом.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом зокрема сплата неустойки.

Пунктом 3.1. договору передбачено, що в разі неповернення суми допомоги у визначений п. 2.2. договору строк, відповідач сплачує пеню в розмірі 0,5% від суми допомоги за кожний день прострочення до дня її повернення позивачу.

Згідно з ч. 2 ст. 343 Господарського кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»встановлює, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

При укладанні договору сторони визначили відповідальність за порушення зобов'язання щодо оплати орендної плати, проте враховуючи вищезазначені норми позивачем обмежений у розмірі подвійної ставки НБУ у відповідний період.

Разом з цим, пунктом 6 статті 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов‘язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов‘язання мало бути виконано.

Зазначена стаття передбачає строк, у межах якого нараховуються штрафні санкції, у разі якщо інше не встановлено законом або договором, а строк, протягом якого особа може звернутися до суду за захистом свого порушеного права встановлюється Цивільним кодексом України.

Укладеним між сторонами договором передбачено нарахування пені за кожний день прострочення, тобто, відповідальність носить подовжувальний характер.

В зв'язку з тим, що взяті на себе зобов'язання по поверненню допомоги відповідач не виконав, він повинен сплатити позивачу, крім суми основного боргу, пеню відповідно до п. 3.1. договору, розмір якої, за наступними розрахунками суду становить 20 450,32 грн.:

Сума боргу (грн.)

Період прострочення

Кількість днів прострочення

Розмір облікової ставки НБУ

Розмір подвійної облікової ставки НБУ в день

Сума пені за період прострочення

264600

20.02.2011 - 20.08.2011

182

7.7500 %

0.042 %*

20450,32

Вимоги позивача в частині стягнення пені в сумі 20 450,32 грн. обґрунтовані і підлягають задоволенню. В частині нарахування розміру пені в сумі 20 562,68 грн. в позові слід відмовити, оскільки пеня нарахована з порушенням встановленого шестимісячного строку нарахування.

В зв'язку з тим, що відповідач припустився прострочення по сплаті платежу, позивач на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України просить суд стягнути на свою користь  67 590,01 грн. збитків від зміни індексу інфляції та 3% річних в розмірі 23 052,82 грн.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Розрахунок боргу з урахуванням індексу інфляції має бути здійснений у відповідності до листа Верховного Суду України № 62-97р від 03.04.1997 «Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ»відповідно до яких розрахунок суми боргу з урахуванням індексу інфляції проводиться шляхом помноження суми боргу на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочки виплати заборгованості.

За наступними розрахунками суду розмір збитків від зміни індексу інфляції нарахованих на суму боргу в розмірі 264 600,00 у визначений позивачем період з 01.04.2009 по 31.01.2012 становить 56 095,20 грн.:

Період заборгованості

Сума боргу (грн.)

Сукупний індекс інфляції за період

Інфляційне збільшення суми боргу

Сума боргу з врахуванням індексу інфляції

01.04.2009 - 31.01.2012

264600

1.212

56095.20

320695.20

За таких обставин, суд приходить до висновку про задоволення вимог позивача щодо стягнення з відповідача 56 095,20 грн. збитків від зміни індексу інфляції та відповідно в частині нарахування в сумі 11 494,81 грн. в позові слід відмовити, оскільки нараховані з порушенням.

При цьому суд приходить до висновку про задоволення вимог позивача щодо стягнення з відповідача 23 052,82 грн. –3 % річних нарахованих на суму боргу в розмірі 264 600,00 у період з 28.03.2009 по 20.02.2012 (за обґрунтованим розрахунком позивача).

Згідно з ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, не надав.

Зважаючи на вищевказане, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Промінвестекологія»є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню частково.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись  ст. ст. 49, 82-85 ГПК України,-

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Будтехнології»(м. Київ, вул. Алма-Атинська, 8, код ЄДРПОУ 31090767) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Промінвестекологія»(м. Київ, просп. Науки, 22, код ЄДРПОУ 33934750) 264 600 (двісті шістдесят чотири тисячі шістсот) грн. 00 коп. основного боргу, 20 450 (двадцять тисяч чотириста п‘ятдесят) грн. 32 коп. пені, 56 095 (п‘ятдесят шість тисяч дев‘яносто п‘ять) грн. 20 коп. збитків від зміни індексу інфляції, 23 052 (двадцять три тисячі п‘ятдесят дві) грн. 82 коп. –3% річних, 7 283 (сім тисяч двісті вісімдесят три) грн. 97 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. В іншій частині в позові відмовити повністю.

Суддя

В.В.Сівакова

Рішення підписано 09.06.2012.