Рішення

від 04.04.2012 по справі 20/17-5198-2011

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

20/17-5198-2011

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"04" квітня 2012 р.Справа  № 20/17-5198-2011

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “Ласка Лізинг”

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Бласт ЛТД”

про стягнення заборгованості у сумі 666 252,52 грн.               

                                                                                                                        Суддя Щавинська Ю.М.

Представники сторін:

від позивача: не з'явились;

від відповідача: не з'явились.

СУТЬ СПОРУ: Товариство з обмеженою відповідальністю “Ласка Лізинг” звернулося до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю “Бласт ЛТД”, в якій, з урахуванням уточнень (а.с.57-58), просить стягнути з відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю “Бласт ЛТД” суму основного боргу по лізинговим платежам у розмірі 611 837,33 грн., 10 195,37 грн. 3% річних, 3 580,32 грн. інфляційних, 40 912,50 грн. пені, поклавши на відповідача судовий збір.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на порушення відповідачем умов договору щодо несвоєчасного внесення лізингових платежів за 38-49 періоди фінансового лізингу згідно Графіку внесення платежів (Додаток №1 до Договору), у зв'язку з чим за відповідачем утворився борг перед Товариством з обмеженою відповідальністю „Ласка Лізинг”, що зумовило звернення позивача до суду із позовною заявою про стягнення заборгованості з урахуванням 3% річних та індексу інфляції. Крім того, на вказану заборгованість, в порядку, передбаченому договором, позивачем було нараховані штрафні санкції у вигляді пені.

Ухвалою суду від 28.12.2011р. було порушено провадження у справі №20/17-5198-2011 із призначенням її до розгляду у судовому засіданні.

12.03.2012р. розпорядженням голови господарського суду Одеської області від 12.03.2012 р. у зв'язку з перебуванням судді Щавинської Ю.М. у відрядженні на підставі наказу від 03.03.2012р. №7-а, справу №20/17-5198-2011 було передано на розгляд судді господарського суду Одеської області Демешину О.А.

Ухвалою господарського суду від 12.03.2012р. (суддя Демешин О.А) було прийнято справу №20/17-5198-2011до провадження із призначенням її до розгляду на 04.04.2012р.

Враховуючи, закінчення терміну перебування судді Щавинської Ю.М. у відрядженні ухвалою господарського суду Одеської області від 26.03.2012 року справу було прийнято суддею Щавинською Ю.М. до свого провадження із призначенням її до розгляду на повідомлену судом дату (а.с.106) - 04.04.2012р.

03.04.2012 року від представника позивача до суду надійшло клопотання, в якому він просить суд здійснити розгляд справи за наявними матеріалами без участі представника позивача, а також підтримує уточнені позовні вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання 04.04.2012 року не з'явився, незважаючи на належне повідомлення про час та місце судового засідання, що підтверджується поштовим повідомленням (а.с.112), про поважність причин суд не повідомив, відзив на позовну заяву та витребувані судом документи не надав.

З урахуванням викладеного, суд доходить висновку про можливість розгляду справи за наявними матеріалами відповідно до ст.75 ГПК України.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, надані під час судового розгляду, проаналізувавши наявні у справі докази та давши їм правову оцінку, суд дійшов наступних висновків:

Відповідно до ст.175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Як свідчать матеріали справи, між Товариством з обмеженою відповідальністю “Ласка Лізинг” та Товариством з обмеженою відповідальністю “Бласт ЛТД” було укладено договір фінансового лізингу від 16.01.2008р. №1150/01/2008 (а.с.19-30), відповідно до умов якого Позивач зобов'язався придбати у свою власність обладнання згідно до встановленої лізингоодержувачем специфікації бетонозмішувальний вузол МЕКАМІХ –60 та передати його Відповідачу без надання послуг по технічній експлуатації у якості предмета лізингу в платне користування, а Відповідач зобов'язався прийняти майно (предмет лізингу) на умовах фінансового лізингу та своєчасно сплачувати періодичні лізингові платежі у порядку та строки, передбачені додатком №1 до договору („Графік внесення платежів”).

Перелік майна та вартість майна, що передається в лізинг, погоджено сторонами в розділі 2 Договору (а.с.19)

Відповідно до розділу 6 та додатку № 1 до зазначеного договору („Графік внесення платежів”), сторони визначили розмір лізингових платежів, порядок їх здійснення за кожний період строку фінансового лізингу (а.с.28).    

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, яка цілком кореспондується з  положеннями  ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач передав лізингоодержувачу (відповідачу) предмет лізингу, що підтверджується довіреністю серією ЯПЖ №139014 від 09.07.2008 р. (а.с.29), та видатковою накладною № РН-0000278 від 10.07.2008 року (а.с.30), чим виконав свої зобов'язання за договором належним чином.

Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 11 Закону України "Про фінансовий лізинг" лізингоодержувач зобов'язаний своєчасно сплачувати лізингові платежі.

Статтею 16 Закону України "Про фінансовий лізинг" передбачено, що сплата лізингових платежів здійснюється в порядку, встановленому договором. Лізингові платежі можуть включати: а) суму, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу; б) платіж як винагороду лізингодавцю за отримане у лізинг майно; в) компенсацію відсотків за кредитом; г) інші витрати лізингодавця, що безпосередньо пов'язані з виконанням договору лізингу.

Стаття 627 ЦК України передбачає, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості              

Згідно із ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін (ч. 1 ст. 632 ЦК України).

Як вбачається з графіку внесення платежів, обов'язок щодо сплати лізингового платежу припадає на останній день поточного місяця. Порядок розрахунку суми кожного лізингового платежу встановлений п.6.1 договору від 16.01.2008р.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Проте, в порушення вищезазначених законодавчих вимог відповідач не надав суду доказів виконання договору в частині своєчасної сплати лізингових платежів, а також відзиву на позовну заяву та контррозрахунку.

При цьому, як свідчать матеріали справи, заборгованість за 21-27 періоди лізингових платежів та 28-36 періоди була стягнута з відповідача на користь позивача на підставі рішень Господарського суду Одеської області №17/55-10-1893 (суддя Зуєва Л.Є.) та №29/17-336-2011 (суддя Аленін О.Ю), відповідно (а.с.86-92).

Враховуючи викладене, суд доходить висновку, що позовні вимоги про стягнення суми основного боргу, заявлені на підставі розрахунку, який перевірено судом, відповідають чинному законодавству, у зв'язку з чим підлягають задоволенню.

Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши відповідні розрахунки позивача, враховуючи факт несвоєчасного виконання відповідачем грошового зобов'язання, суд вважає обґрунтованими позовні вимоги в частині стягнення 3% річних та втрат від інфляції в розмірі 10 195,37 грн. та 3 580,32 грн., відповідно.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки (п. 3 ст. 611 ЦК України). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 ЦК України).

Відповідно до ч. 6 ст. 231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Як свідчать матеріали справи, сторони погодили, що за порушення обов'язку зі своєчасної сплати лізингових платежів, передбачених пунктом 8.5 Договору, Відповідач зобов'язався сплатити неустойку у розмірі 0,1% від поточного боргу лізингоодержувача за кожний день прострочення платежу.

Однак, відповідно до Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Як вбачається з матеріалів справи, при здійсненні нарахування пені, розмір неустойки позивачем був обчислений у розмірі подвійної облікової ставки НБУ.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 ГК України).

Враховуючи те, що лізингоодержувач не виконував належним чином свої зобов'язання по сплаті лізингових платежів, суд, перевіривши розрахунок позивача, який відповідає вказаним нормам чинного законодавства, вважає його обґрунтованим, у зв'язку з чим вимоги про стягнення пені підлягають задоволенню у сумі 40 912,50 грн.

У відповідності до ст.44,49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Ласка Лізинг" задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю " Бласт ЛТД " (65091,  м. Одеса, вул. Південна, 26, ін.код 20961931) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Ласка Лізинг" (03150, м. Київ, вул. Димитрова, 5, корпус 2, ін.код 33104543) 611 837 /шістсот одинадцять тисяч вісімсот тридцять сім/ грн. 33 коп. основного боргу, 10 195/десят тисяч сто дев'яносто п'ять/ грн. 37 коп. 3% річних, 3 580 /три тисячі п'ятсот вісімдесят/ грн. 32 коп. інфляційних витрат, 40 912 /сорок тисяч дев'ятсот дванадцять/ грн. 50 коп. пені, 13 330 /тринадцять тисяч триста тридцять / грн. 51 коп. витрат по сплаті судового збору.

Рішення суду набирає законної сили в порядку ст.85 ГПК України.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя                                                                                       Щавинська Ю.М.

Повне рішення складено 9.04.2012р.