Постанова

від 23.03.2012 по справі 2а/1570/6358/2011

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

Справа № 2а/1570/6358/2011

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 березня 2012 року Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого по справі судді Бжассо Н.В.

за участю секретаря Марінгос І.О.

розглянув у відкритому судовому засіданні в місті Одеса адміністративний позов Державного підприємства «Український науково-дослідницький інститут радіо і телебачення»до Державної податкової інспекції у Приморському районі міста Одеси Одеської області Державної податкової служби про визнання противоправними та скасуванні податкових повідомлень-рішень

В С Т А Н О В И В:

До суду надійшов адміністративний позов Державного підприємства «Український науково - дослідний інститут радіо і телебачення», за результатом якого позивач просить визнати недійсними та скасувати повністю податкові повідомлення -рішення ДПІ у Приморському районі м. Одеси № 0001072310 від 25.02.2011 р., № 0001062310 від 25.02.2011 р., № 0001862310 від 25.02.2011 р., обґрунтовуючи заявлені вимоги наступними доводами.

Як зазначає позивач, в період з 30.11.2010 року по 02.02.2011 року ДПІ у Приморському районі м. Одеси була проведена планова виїзна перевірка ДП «Український науково - дослідний інститут радіо і телебачення»(ДП УНДІРТ), код ЄДРПОУ 01181535, з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства за період з 01.07.2007 р. по 30.06.2010 р. та іншого законодавства за період з 01.07.2007 р. по 30.06.2010 р., про що було складено акт № 290/23-4101181535 від 09.02.2011 року.

За результатами перевірки було встановлено порушення ДП УНДІРТ:

- п. 5.1, п.п. 5.2.1, п. 5.2, п.п. 5.3.1, п.п. 5.3.2, п.п. 5.3.9 п. 5.3, п. 5.9 ст. 5, п.п. 11.3.1 п. 11.3 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»в результаті чого занижено податок на прибуток, що належить сплаті до бюджету в періоді, що перевірявся, на загальну суму 75 312 грн.;

- п.п. 7.3.1 п. 7.3, п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.3, п.п. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижено податок на додану вартість, що належить сплаті до бюджету в періоді, що перевірявся на загальну суму 29 447 грн.;

- ст. 59 Закону України від 26.12.2008 року «Про державний бюджет України на 2009 рік», ст. 58 Закону України «Про державний бюджет на 2010 рік», в результаті чого занижено частину чистого прибутку, що належить сплаті до бюджету, на 17 885 грн.

Не погоджуючись зі зробленими висновками, ДП УНДІРТ було подано заперечення на акт перевірки № 258/1 від 15.02.2011 року.

За результатами розгляду заперечень ДПІ у Приморському районі м. Одеси надало відповідь № 10443/10/23-429 від 22.02.2011 р. про залишення висновку акту перевірки № 290/23-4101181535 від 09.02.2011 року -без змін, та про встановлення порушення ДП УНДІРТ пп. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого підприємством занижено у 4-му кварталі 2009 року валовий дохід на суму 1980 грн., та враховуючи, що за даними перевірки об'єкт оподаткування за 2009 рік та 1-й квартал 2010 року мав від'ємне значення перекрите прибутком 1-го півріччя 2010 року; ДП УНДІРТ занижено податок на прибуток за 2 квартал 2010 року на 495 грн.

На підставі акту перевірки 290/23-4101181535 від 09.02.2011 року, ДПІ у Приморському районі м. Одеси було прийнято:

- податкове повідомлення -рішення № 0001072310 від 25.02.2011 року про визначення суми частини прибутку (доходу) господарських організацій (державних, казенних підприємств їх об'єднань) на суму 22 356, 00 грн., з яких 17885 грн. за основним платежем, 4 471 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями;

- податкове повідомлення -рішення № 0001062310 від 25.02.2011 р. про визначення суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 97 024, 00 грн. з яких 29 447 грн. за основним платежем, 67 577 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями;

- податкове повідомлення -рішення № 0001862310 від 25.02.2011 р. про визначення суми податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств і організацій, що перебувають у державній власності на суму 113 443, 00 грн., з яких 75 807 грн. за основним платежем; 37 636 грн. за штрафними фінансовими санкціями.

Не погоджуючись з прийнятими рішеннями ДП УНДІРТ була розпочата процедура апеляційного узгодження податкових повідомлень -рішень.

Рішенням Державної податкової адміністрації в Одеській області № 15035/10/25-0007 від 28.04.2011 року про результати розгляду первинної скарги № 332/1 від 04.03.2011 року:

- податкове повідомлення -рішення ДПІ у Приморському районі м. Одеси від 25.02.2011 р. № 0001072310 про визначення суми грошового зобов'язання щодо сплати частини чистого прибутку у сумі 17 885, 00 грн. та штрафних (фінансових) санкцій у сумі 4 471, 00 грн. залишено без змін, а скаргу підприємства в зазначеній частині без задоволення;

- податкове повідомлення -рішення ДПІ у Приморському районі м. Одеси від 25.02.2011 р. № 0001862310 скасовано в частині нарахування податкового зобов'язання по податку на прибуток на суму 673 грн. та у частині застосування штрафних (фінансових) санкцій на суму 18853 грн., скаргу підприємства в зазначеній частині задоволено частково;

- податкове повідомлення -рішення ДПІ у Приморському районі м. Одеси від 25.02.2011 р. № 0001062310 скасовано в частині нарахування податкового зобов'язання по податку на додану вартість на суму 62 грн. та у частині застосування штрафних (фінансових) санкцій на суму 60231 грн., скаргу підприємства в зазначеній частині задоволено частково.

Рішенням Державної податкової адміністрації України № 12673/6/25045 від 14.07.2011 року про результати розгляду повторної скарги № 8051/6 від 16.05.2011 р., податкові -повідомлення -рішення ДПІ у Приморському районі м. Одеси від 25.02.2011 р. №0001072310, № 0001062310, № 0001862310 з урахуванням рішення ДПА України в Одеській області, залишені без змін, а повторну скаргу ДП УНДІРТ без задоволення.

Не погоджуючись з прийнятими рішеннями, вважаючи їх безпідставними та такими, що не ґрунтуються на вимогах закону, ДП УНДІРТ звернулося до суду з вказаним позовом, який просить задовольнити у повному обсязі.

В ході розгляду справи представники ДП УНДІРТ заявлені позовні вимоги підтримали просили їх задовольнити.

Представники відповідача, ДПІ у Приморському районі м. Одесі, заявлені позовні вимоги не визнали у повному обсязі, в задоволенні їх просили відмовити, наполягаючи на законності та обґрунтованості прийнятих рішень.

Суд, вислухавши сторони, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази у їх сукупності, приходить до наступного висновку.

Як встановлено в ході розгляду справи, Державне підприємство «Український науково - дослідний інститут радіо і телебачення»(ДП УНДІРТ) зареєстровано рішенням Виконавчого комітету Центрального району м. Одеси від 21.04.1994 р. за № 13/18, перереєстровано рішенням Жовтневої райадміністрації м. Одеси від 23.06.1998 р. за № 1222, перереєстровано рішенням Жовтневої райадміністрації від 25.03.2003 р. за № 0147, перереєстровано виконкомом Одеської міської ради 19.07.2006р. за № 15561050001000819 у зв'язку із зміною назви з «Український науково -дослідний інститут радіо і телебачення»на Державне підприємство «Український науково -дослідний інститут радіо і телебачення». Свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи ДП УНДІРТ серія А00 №268296, зареєстровано ВК Одеської міськради за № 15561050001000819 від 15.05.1996 р. Форма власності державна, код суб'єкта господарювання за ЄДРПОУ 01181535.

ДП УНДІРТ взято на податковий облік 24.02.1994 року в ДПІ у Центральному районі м. Одеси за № 1567, переведено до ДПІ у Жовтневому районі м. Одеси 27.05.1999 р. за № 1154. У зв'язку з реорганізацією податкової служби в Одеській області з 01.01.2003 р. знаходиться на податковому обліку в ДПІ у Приморському районі м. Одеси. У зв'язку зі зміною назви взято на податковий облік ДПІ у Приморському районі м. Одеси - 01.08.2006 р. за № 21123.

Відповідно до Свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість від 08.08.2006 р. за № 23234694, виданого Державною податковою інспекцією у Приморському районі м. Одеси, індивідуальний податковий номер - 011815315537, ДП УНДІРТ зареєстровано платником ПДВ з 17.06.1999 р.

Судом встановлено, що в період з 30.11.2010 р. по 02.02.2011 р. ДПІ у Приморському районі м. Одеси проводилась планова виїзна перевірка ДП УНДІРТ з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства за період з 01.07.2007 р. по 30.06.2010 р. та іншого законодавства за період з 01.07.2007 р. по 30.06.2010 р., про що складено акт № 290/23-4/01181535 від 09.02.2011 р.

На підставі акту перевірки ДПІ в Приморському районі м. Одеси прийняті податкові повідомлення -рішення з урахуванням рішення ДПА України в Одеській області від 28.04.2011 р. № 15035/10/25-007:

- від 25.02.2011 р. № 0001072310 про визначення суми грошового зобов'язання щодо сплати частини чистого прибутку у сумі 17 885, 00 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 4 471,00 грн.;

- від 25.02.2011 р. № 0001062310 про визначення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 29 385 грн. та штрафних фінансових санкцій в розмірі 7 346 грн.;

- від 25.02.2011 р. № 0001862310 про визначення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток у сумі 75 134 грн. та штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 18 783 грн.

Висновки перевірки обґрунтовані наступними доводами.

Проведеною перевіркою відображеного показника за ІІІ, ІV квартали 2007 року, І, ІІ, ІІІ, ІV квартали 2008 року, І, ІІ, ІІІ, ІV квартали 2009 року та І, ІІ квартали 2010 року в сумі 17152894 грн., було встановлено заниження задекларованих суб'єктом господарювання показників у рядку 01.1 Декларації «доходи від продажу товарів (робіт, послуг)»на загальну суму 1978440 грн.

Предметом перевірки були зовнішньо економічні контракти по сертифікації продукції замовників - нерезидентів, перелік яких приведений в п. 3.1.1 «Валовий дохід»акту перевірки.

Податковий облік за вказаними договорами ДП УНДІРТ проводив згідно з п. 7.10 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Відповідач, в ході проведеної перевірки прийшов до висновку, що сертифікація проводилась відносно готової продукції, яка не відносилась до основних засобів замовника, у зв'язку з чим предмет досліджених контрактів не підпадає під поняття довгострокового договору згідно Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Таким чином, збільшення валового доходу позивача мало відбуватися відповідно до положень пп.11.3.1 п. 11.3 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», згідно положень якого, датою збільшення валового доходу вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь -яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), що підлягають продажу, у разі продажу товарів (робіт, послуг) за готівку -дата її оприбуткування в касі платника податку, а за відсутності такої -дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного надання результатів робіт (послуг) платником податку.

З висновками відповідача суд не погоджується.

Відповідно до положень п. 7.10 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», платник податку може вибрати особливий порядок оподаткування результатів діяльності, що здійснюється за довгостроковим договором (контрактом).

Під терміном «довгостроковий договір (контракт)»слід розуміти будь-який договір на виготовлення, будівництво, установку або монтаж матеріальних цінностей, що входитимуть до складу основних фондів замовника або складових частин таких основних фондів, а також на створення нематеріальних активів, пов'язаних з таким виготовленням, будівництвом, установкою або монтажем (послуг типу «інжиніринг», науково-дослідних і дослідно-конструкторських робіт та розробок), за умови, якщо такий контракт не планується завершити раніше ніж через 9 місяців з моменту здійснення перших витрат або отримання авансу (передоплати).

Судом, в якості письмових доказів, були досліджені надані контракти укладені з підприємствами -нерезидентами: контракт № 954 від 01.03.2005 р. фірма «Pantech Co.Ltd», Корея; контракт № 935 від 10.01.2004 р. Компанія «Inerconnect Communication LTD»UK; контракт № 958 від15.06.2005 компанія «Huawei Tech. Investment Co. Ltd», Гонконг; контракт № 944 від 02.08.2005 р. фірма «Rad Data Communication», Ізраїль; контракт № 974 від 01.02.2006 р. фірма «NANJING Z-COM WIRELESS CO, LTD», Китай; контракт № 919/05 від 24.03.2006 р. фірма «SIEMENS VDO AUTOMATIVE AG», Німеччина; контракт № 1000 від 02.10.2006 р. фірма «ALKATEL BUSINESS SYSTEMS»Франція; контракт № 1005 від 25.01.2007 р. на створення науково -технічної продукції ЗАТ «Східний вітер», Росія; контракт № 1006 від 05.02.2007 р. фірма «Advantech Satellite Networks Inc.», Канада; контракт № 1011 від 01.02.2007 р. компанія «Huawei Tech. Investment Co. Ltd», Гонконг; контракт № 1020 від 16.04.2007 р. компанія Huawei Tech. Investment Co. Ltd», Гонконг; контракт № 1035 від 02.07.2007 р. компанія «Vigintos Elektronika», Литовська республіка; контракт № 1038 від 19.09.2007 р. компанія «ALCATEL-LUCENT FRANCE»Франція; контракт № 1050 від 28.01.2008 р. компанія «Huawei Tech. Investment Co. Ltd», Гонконг; контракт № 1067 від 01.07.2008 р. компанія «Huawei Tech. Investment Co. Ltd», Гонконг; контракт № 1070 від 01.08.2008 р. компанія «Continental Automative GmbH»Німеччина; контракт № 1060 від 20.05.2008 р. компанія «ALCATEL-LUCENT DEUTSCHLAND AG»Німеччина; контракт № 1065 від 01.06.2008 р. Компанія «Huawei Tech. Investment Co. Ltd», Гонконг; контракт № 1073 від 22.10.2008 р. фірма «ALCATEL-LUCENT FRANCE»Франція; контракт № 1075 від0512.2008 р. фірма «ALCATEL-LUCENT FRANCE»Франція; контракт № 1076 від 15.12.2008 р. фірма «Continental Automative GmbH»Німеччина; контракт № 1081 від 22.01.2009 р. фірма «ALCATEL-LUCENT FRANCE»Франція; контракт № 1082 від 19.01.2009 р. компанія Huawei Tech. Investment Co. Ltd», Гонконг; контракт № 1084 від 02.02.2009 р. фірма «Motorolla GmbH», Німеччина; контракт № 1085 від 02.02.2009 р. фірма «Ceragon Networks Ltd.» Ізраїль; контракт № 1089 від 02.03.2009 р. компанія Huawei Tech. Investment Co. Ltd», Гонконг; контракт № 1102 від 15.02.2009 р. компанія «Nokia Siemens Networks GmbH & Co.KG».

Предметом всіх вказаних контрактів є виконання робіт по сертифікації продукції замовників -нерезидентів, що надають право експлуатації сертифікованого обладнання в мережах зв'язку загального користування України.

Відповідно до положень ч.1 ст. 18 Декрету Кабінету Міністрів України «Про стандартизацію і сертифікацію» від 10.05.1993 року № 46-93, відповідність продукції (товару), яка ввозиться і реалізується на території України, стандартам, що діють в Україні, має підтверджуватися сертифікатом відповідності чи свідоцтвом про визнання відповідності, виданим або визнаним центральним органом виконавчої влади з питань технічного регулювання або акредитованим в установленому порядку органом із сертифікації, який уповноважений на здійснення цієї діяльності в законодавчо регульованій сфері».

Згідно положень ст. 1 Закону України «Про підтвердження відповідності»від 17.05.2001 р. № 2406-ІІІ, сертифікація -процедура, за допомогою якої визнаний в установленому порядку орган документально засвідчує відповідність продукції, систем якості, систем управління якістю, систем екологічного управління персоналу встановленим законодавством вимогам.

Позивачем до суду були надані пояснення щодо процедури сертифікації та строку дії контрактів із замовником.

Так, роботи по сертифікації продукції замовників -нерезидентів здійснюється відповідно до нормативних документів, тривають у часі та включають в себе наступні етапи.

Приймання та реєстрація заявки на сертифікацію, укладення контракту, прийняття рішення про проведення робіт із сертифікації.

На цій стадії проводиться аналіз обладнання за заявкою та документації, прийняття рішення органу на сертифікацію.

Згідно п.6.1.1 ДСТУ 3413-96 строк розгляду заявки і прийняття рішення за нею встановлено до 1 місяця.

Після прийняття рішення про сертифікацію ДП УНДІРТ займається підготовкою документів в Національну комісію з питань регулювання зв'язку України для внесення в Реєстр обладнання, яке дозволено для використання в Україні.

Відповідно до п. 2.8. Положення про порядок і форму ведення реєстру радіоелектронних засобів та випромінювальних пристроїв, що можуть застосовуватися на території України у смугах радіочастот загального користування внесення до Реєстру конкретних типів РЕЗ та/або ВП є однією з необхідних умов для проведення їх сертифікації.

Згідно положень ст.ст. 25, 26 Закону України «Про радіочастотний ресурс України»строк може складати 70 днів (без урахування часу на пересилку документів) або більше, якщо буде запитана додаткова інформація.

Погодження із замовником порядку проведення робіт із сертифікації та проведення обстеження виробництва та сертифікаційних досліджень. Цей етап займає від трьох до семи місяців.

Обстеження відбувається з виїздом на виробництво згідно з порядком, встановленим ДСТУ 3957-2000 «Порядок обстеження виробництва під час проведення сертифікації продукції». Після обстеження складається акт обстеження та готуються протоколи сертифікаційних досліджень.

Всі матеріали (документи, протоколи, акт) передаються на розгляд технічної комісії по сертифікації. Зазначений етап займає приблизно один місяць, оскільки засідання комісії проводяться на останньому тижні кожного місяця, а матеріали повинні бути передані до 19 числа місяця.

Після прийняття рішення технічної комісії по сертифікації матеріали по результатам сертифікації та проекти сертифікатів направляються в Реєстр УкрСепро для реєстрації сертифікатів.

Згідно п.п. 6.6 ДСТУ 3415-96 «Реєстр системи»термін проведення експертизи, реєстрації та повернення документів заявникові не повинен перевищувати 10 днів від дня надходження комплекту документів на реєстрацію.

Після реєстрації в Реєстрі, орган сертифікації друкує сертифікати на бланках, візує та направляє їх для підпису та печатку в Держкомзв'язку, що за часом становить 7 днів, після чого вони видаються замовнику сертифікації.

Сертифікати видаються не на готову продукцію, а на продукцію яка буде виготовлятися замовником сертифікації згідно технічної документації під вимоги національних телекомунікаційних мереж України.

Відповідно до вимог п. 4.3, 3 ДСТУ позивач здійснює технічний нагляд зразків ввезених на територію України в період дії сертифіката, який становить 2 роки.

До суду були надані листи замовників послуг з сертифікації -нерезидентів в перекладах, виготовлених Одеською регіональною Торгово -промисловою палатою.

Згідно листів компаній «Huawei Tech. Investment Co. Ltd», Гонконг, ALCATEL-LUCENT FRANCE»Франція, вбачається, що вартість робіт по сертифікації увійшла в вартість проекту, експериментальні зразки являються власністю компанії на час строку дії сертифікату та складають основні засоби компанії відповідно до Міжнародних стандартів бухгалтерського обліку.

З урахуванням викладеного, суд не погоджується з висновком відповідача про те, що предмет вказаних контрактів не підпадає під поняття довгострокового договору в розумінні Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», оскільки надані позивачем до суду контракти за своїм змістом відповідають терміну «довгостроковий договір (контракт)», визначеному пп. 7.10.2 п. 7.10 ст. 7 Закону України В«Про оподаткування прибутку підприємствВ» .

Перевіркою відображених у рядку 01.2 Декларацій «приріст балансової вартості запасів»показників за період з 01.07.2007 року по 30.06.2010 року у загальній сумі 2 144 грн., встановлено що при визначенні приросту запасів ДП УНДІРТ задекларувало застосування методу ідентифікованої вартості відповідної одиниці запасів.

Фактично, перевіркою було встановлено, що ДП УНДІРТ веде облік запасів за середньозваженою собівартістю, у зв'язку з чим було встановлено, що на порушення п. 5.9 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»ДП УНДІРТ при розрахунку приросту (убутку) запасів у незавершеному виробництві не врахувало частку запасів у незавершеному виробництві на початок звітного періоду, що призвело до заниження валового доходу на 68 230 грн.

Відповідно до положень п. 5.9 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»платник податку веде податковий облік приросту (убутку) балансової вартості товарів (крім тих, що підлягають амортизації, та цінних паперів), сировини, матеріалів, комплектуючих виробів, напівфабрикатів, малоцінних предметів (далі - запасів) на складах, у незавершеному виробництві та залишках готової продукції, витрати на придбання та поліпшення (перетворення, зберігання) яких включаються до складу валових витрат згідно з цим Законом (за винятком тих, що отримані безкоштовно).

Вартість запасів оплачених, але не отриманих (не оприбуткованих) платником податку - покупцем, до приросту запасів не включається.

Вартість запасів оплачених, але не відвантажених (не знятих з обліку) платником податку - продавцем, до убутку запасів не включається.

У разі коли балансова вартість таких запасів на кінець звітного періоду перевищує їх балансову вартість на початок того ж звітного періоду, різниця включається до складу валових доходів платника податку у такому звітному періоді.

У разі коли балансова вартість таких запасів на кінець звітного періоду є меншою за їх балансову вартість на початок того ж звітного періоду, різниця включається до складу валових витрат платника податку у такому звітному періоді. Якщо платник податку приймає рішення про уцінку (дооцінку) запасів згідно з правилами бухгалтерського обліку, то така уцінка (дооцінка) з метою податкового обліку не змінює балансову вартість запасів та валові доходи або валові витрати такого платника податку, пов'язані з придбанням таких запасів.

З метою податкового обліку платник податку за своїм вибором здійснює оцінку вибуття запасів за одним з таких методів бухгалтерського обліку, визначених у відповідному стандарті: ідентифікованої вартості відповідної одиниці запасів; середньозваженої вартості однорідних запасів; вартості перших за часом надходження запасів (ФІФО); нормативних затрат; ціни продажу запасів (виключно для запасів, що реалізуються через роздрібну торгівлю).

Для всіх одиниць податкового обліку запасів, що мають однакове призначення та однакові умови використання, застосовується тільки один із наведених методів. У разі обрання платником податку методу оцінки вартості вибуття запасів зміна такого методу протягом податкового року для цілей податкового обліку не дозволяється.

Позивач наполягає, що ДП УНДІРТ використовує оцінку вибуття запасів за ідентифікованою вартість відповідної одиниці запасів, що підтверджується наказами по підприємству «Про облікову політику»від 04.09.2000 року № 49, від 05.01.2009 р. № 1, від 11.01.2010 р. № 2.

Обрання зазначеного методу також відображається в додатку К1/1 в рядку А1 «Розрахунок приросту (убутку) балансової вартості запасів Декларації з податку на прибуток підприємства.

Відповідно до наказу міністерства фінансів України від 20.10.1999 року № 246 «Про затвердження Положення (стандарту) бухгалтерського обліку та Методичних рекомендацій, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 10.01.2007 року № 2 «Про затвердження Методичних рекомендацій з бухгалтерського обліку запасів», всі придбані запаси обліковуються на склад ДП УНДІРТ за ідентифікованою вартістю.

Відповідно Додатку 13 до Акту перевірки встановлено, що облік запасів на складі враховується вірно та відхилень перевіркою не виявлено.

Згідно положень ч.2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Під час розгляду справи, представник відповідача повідомив, що висновки про застосування підприємством методу середньозваженої собівартості обліку приросту -убутку запасів було зроблено на підставі усних пояснень бухгалтера підприємства та рукописних розрахунків, які на час розгляду справи у сторін відсутні.

Відповідач також зазначає, що ДП УНДІРТ використовує консультативний матеріал ДПА в Одеській області (інформаційний ресурс сайту ДПА України в Одеській області), який стосується застосування на практиці методу обліку запасів за середньозваженою собівартістю.

Судом, в ході розгляду справи по суті було встановлено, що даний консультаційний матеріал відноситься до методу розрахунку матеріальної складової у незавершеному виробництві та стосується рядку А2 Додатку К1/1 - розрахунок приросту (убутку) балансової вартості запасів Декларації з податку на прибуток, передбачений п. 5.9 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Згідно даного роз'яснення, приводиться тлумачення проведення розрахунку незавершеного виробництва та готової продукції, оскільки чинне законодавство не містить порядок, за яким підприємства повинні вести податковий облік приросту (убутку) запасів у незавершеному виробництві.

Доводи відповідача були спростовані наданими до суду обліково-сальдовими відомостями по окремому запасу - сертифікату, за визначений період. Зберігання обліково-сальдових відомостей не передбачено жодним нормативно -правовим актом, у зв'язку з чим інформація до суду надавалась з програми 1С.

Перевіркою встановлено, що ДП УНДІРТ в порушення п.п.5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»неправомірно включило до складу валових витрат, витрати в сумі 450 грн. за консультування ФОП ОСОБА_1 з питань комерційної діяльності та управління, у зв'язку з відсутністю в акті виконаних робіт інформації про час надання таких послуг, період, зміст та спосіб надання та одержання таких послуг.

Суд вважає помилковим висновок відповідача про відсутність у позивача належних документів, які б підтверджували отримання позивачем послуг з консультування з питань комерційної діяльності та управління у ФОП ОСОБА_1 у певний проміжок часу та у певний спосіб з метою отримання доходу. Суд вважає, що надані позивачем докази (договір, програма семінару, акт виконаних робіт, рахунок по договору, посвідчення на відрядження з відповідним наказом) достатніми для підтвердження зв'язку цих витрат з власною господарською діяльністю позивача.

Суд не погоджується з висновком відповідача про те, що позивач порушив пп. 5.3.2. п. 5.3 ст. 5 Закону України В«Про оподаткування прибутку підприємствВ» , коли відніс до валових витрат по рядку 04.1 декларації з податку на прибуток В«витрати у загальній сумі 119226,44 грн. на виготовлення ПП В«ЕОВ» проектної документації щодо обстеження технічного стану приміщень УНДІРТ та складання робочої документації щодо проведення ремонтних робіт цих приміщеньВ» .

Суд вважає, що проведення обстеження будинку з метою проведення моніторингу його технічного стану та розробки документації по приведенню основних фондів у відповідність з вимогами нормативно-правових актів з охорони праці та проведення обстеження технічного стану будівлі позивача та складання робочої документації по посиленню несучих конструкцій - не може свідчити про поліпшення основних фондів позивача, а з урахуванням наданих позивачем документів (договорів, комплексних заходів по охороні праці) вказані витрати правильно віднесено на валові витрати, оскільки це прямо передбачено п.15 Наказу Міністерства фінансів України від 27.04.2000 № 92 "Про затвердження Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 7 "Основні засоби"", та відповідає вимогам ст.20 Закону України «Про охорону праці» та пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статі.

Відповідно до п.15 Наказу Міністерства фінансів України від 27.04.2000 № 92 "Про затвердження Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 7 "Основні засоби"", витрати, що здійснюються для підтримання об'єкта в робочому стані (проведення технічного огляду, нагляду, обслуговування, ремонту тощо) та одержання первісно визначеної суми майбутніх економічних вигод від його використання, включаються до складу витрат.

Судом також встановлено, що витрати з виконання робіт з монтажу придбаного кондиціонеру на суму 700 грн. також були виконані у зв'язку із необхідністю покращення умов праці та її належної охорони та правомірно віднесено на валові витрати відповідно до вимог чинного законодавства.

Згідно із статтею 19 Закону України "Про охорону праці" для підприємств незалежно від форм власності, або фізичних осіб, які використовують найману працю, витрати на охорону праці становлять не менше 0,5 відсотка від суми реалізованої продукції.

На підприємствах, що утримуються за рахунок бюджету, витрати на охорону праці передбачаються в державному або місцевих бюджетах і становлять не менше 0,2 відсотка від фонду оплати праці.

Перелік заходів та засобів з охорони праці, витрати на здійснення та придбання яких включаються до валових витрат, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2003 N 994.

Згідно з пунктом 2 Переліку до таких заходів та засобів відноситься "усунення впливу на працівників небезпечних і шкідливих виробничих факторів або приведення їх рівнів на робочих місцях до вимог нормативно-правових актів з охорони праці".

Це може стосуватися проведення, у разі необхідності, робіт по дослідженню технічного стану будівлі, забезпечення працівників кондиціонерами тощо, що відображається у колективному договорі позивача.

Згідно із статтею 44 Господарського кодексу України "Принципи господарської діяльності" підприємництво здійснюється на основі вільного розпорядження прибутком, що залишається у підприємця після сплати податків, зборів та інших платежів, передбачених законом.

У разі невідповідності санітарно-побутових умов працівників вимогам чинного законодавства роботодавець згідно з колективним договором може додатково за рахунок прибутку забезпечувати працівників заходами та засобами з охорони праці, які не передбачені зазначеним Переліком.

Суд вважає, що позивачем доведено відсутність завищення валових витрат на суму 367 грн. згідно з авансовим звітом №АО-00000397 від 31.01.2009 р., з огляду на надання до суду роздрукованої із програми 1С довідки по проводкам по звіту, де зазначено. що вказана сума не була віднесена на валові витати.

Отже, зазначені у податковому повідомленні-рішенні №0001862310 порушення з боку позивача відсутні.

Як встановлено в ході розгляду справи, податкове повідомлення-рішення №0001072310 від 25.02.2011 р. ґрунтується на порушенні позивачем ст. 59 Закону України «Про Державний бюджет України на 2009 рік», ст. 58 Закону України «Про Державний бюджет України на 2010 рік».

В акті перевірки зазначено, що позивачем занижено частину чистого прибутку (доходу), що належить сплаті до бюджету, на 17885 грн., у т.ч.: за 2 квартал 2009 року на 7906 грн., за 3 квартал 2009 року на 5470 грн., за 1 квартал 2010 року на 4509 грн., в результаті чого відповідачем донараховане до сплати частину чистого прибутку на суму 17882 грн. та штрафних санкцій на суму 4471 грн.

З даними висновками суд не погоджується.

Так, статтею 59 Закону України «Про Державний бюджет України на 2009 рік», із змінами та доповненнями та статтею 58 Закону України «Про Державний бюджет України на 2010 рік», із змінами та доповненнями, передбачено, що державні унітарні підприємства та їх об'єднання подають розрахунок частини чистого прибутку (доходу) разом з фінансовою звітністю, складеною відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку, до органів Державної податкової служби у строки, передбачені для подання декларації з податку на прибуток.

Постановою Кабінету Міністрів України, від 11.03.2009, № 184 «Про порядок відрахування у 2009 році державними унітарними підприємствами та їх об'єднаннями до державного бюджету частини чистого прибутку (доходу)»передбачено, що згідно з цим Порядком частина чистого прибутку (доходу), що відраховується державними унітарними підприємствами та їх об'єднаннями до державного бюджету визначається виходячи з обсягу чистого прибутку (доходу), розрахованого згідно з положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку окремо за кожний рік.

Висновок відповідача про наявність вказаного порушення, обґрунтований тим, що позивачем завищені валові витрати внаслідок укладення договорів з ПП «ЕО»на суму 119226 грн., із яких донараховано 15 відсотків в розмірі 17885 грн. та штрафну санкцію в розмірі 25 відсотків на суму 4471 грн.

Проте, судом вже встановлено, що облік валових витрат, пов'язаних з виконанням договірних зобов'язань з ПП «ЕО», відповідає вимогам чинного законодавства, завищення валових витрат не має місця, а отже і відсутнє порушення ст. 59 Закону України «Про Державний бюджет України на 2009 рік»та ст. 58 Закону України «Про Державний бюджет України на 2010 рік».

Як встановлено в ході розгляду справи, податкове повідомлення-рішення №0001062310 від 25.02.2011р. ґрунтується на порушенні позивачем пп.7.3.1 п. 7.3, п.п.7.4.3, п. 7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Відповідно до акту перевірки, судом встановлено, що висновки відповідача про порушення, пов'язані з виконанням довгострокових договорів, є помилковими, а отже відсутнє заниження валових доходів на суму 1978440,0 грн. та завищення валових доходів на суму 1861401,0 грн., що вплинуло на донарахування суми податку на додану вартість в розмірі 23407 грн. та штрафних санкцій в розмірі 5852 грн.

Щодо порушень пп. 7.4.3 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» ДП УНДІРТ при наявності операцій, що не оподатковуються податком на додану вартість у відповідності до пп.. 5.1.22 п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про податок на додану вартість», до податкового кредиту включило ПДВ у повному обсязі по податковим накладним ПП «ЕО»на приймання проектної документації «Висновок про технічний стан конструкції будівль ДП УНДІРТ по вул. Буніна, 31», згідно договору № 05-П/09 від 18.05.2009 р. «Робоча документація по посиленню несучих конструкцій лівого та правого флігелів УНДІРТ по вул. Буніна, 31»згідно договору № 19-П/09 від 19.08.2009 р., «Робоча документація по посиленню несучих конструкцій фасадного флігелю УНДІРТ по вул. Буніна, 31»згідно договору № 23-П/12 від 03.12.2009 р., у зв'язку з чим було завищено податковий кредит на суму 5 978 грн.

Відповідно до положення п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість», датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до приписів підпункту 7.2.6. пункту 7.2. статті 7 Закону № 168/97-ВР, податкова накладна є підставою для нарахування податкового кредиту.

Тобто в Законі міститься пряма норма, яка визначає правову підставу для нарахування податкового кредиту платником податків - податкова накладна. Разом із тим, Закон № 168/97-ВР містить імперативну норму, яка носить забороняючий зміст і не дозволяє включати платнику податків до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість, якщо у платника податків відсутнє документальне підтвердження такого податкового кредиту, а саме: у разі відсутності оригіналу податкової накладної чи іншого подібного документа, на підставі яких, згідно положень Закону України «Про податок на додану вартість»здійснюється документальне підтвердження сум податкового кредиту. Таке правило визначено приписами п.п. 7.4.5. пункту 7.4. статті 7 Закону України № 168/97-ВР, а саме не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). При цьому у системному зв'язку приписів п.п. 7.2.6. п. 7.2., п.п 7.4.5. п. 7.4., п.п. 7.5.1. п. 7.5. ст. 7 Закону України В«Про податок на додану вартість»визначено момент виникнення права платника податків на податковий кредит та момент, в який суми податку на додану вартість можуть бути віднесені платником податку до складу податкового кредиту, тобто той момент, в який платник податків має не тільки право на податковий кредит, але й достатні, визначені Законом № 168/97-ВР правові та фактичні підстави для включення сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту відповідного періоду. Тобто, аналіз вищевказаних положень Закону надає достатні підстави для висновку, що платник податків має правову можливість скористатися правом на віднесення сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту саме по даті фактичного отримання таким платником податків оригіналу податкової накладної.

Щодо перелічених позивачем порушень, пов'язаних з процедурою проведення перевірки (відносно направлення на перевірку, порушення термінів проведення перевірки), суд вважає, що ці порушення, які мали місце, в цілому не вплинули на результати проведеної перевірки.

Натомість, судом встановлено застосування невірного нарахування штрафних санкцій у розмірі 25 відсотків від суми основного платежу (донарахованого податку, частини прибутку) замість 10 відсотків, що відповідає практиці Вищого адміністративного суду України. Так, відповідно до Інформаційного листа ВАСУ від 24.11.2011 р. N 2198/11/13-11 якщо виявлення податковим органом розглядуваного порушення відбулося до 6 серпня 2011 року (тобто до набрання чинності пунктом 11 підрозділу 10 розділу ХІХ Податкового кодексу України), то розмір штрафних санкцій за вчинення цього порушення визначається за нормами законодавства, чинного на момент застосування таких санкцій, але не більше ніж було передбачено на момент вчинення протиправного діяння. У разі вчинення порушення до набрання чинності Податковим кодексом України, але виявлення його в період від 01 січня 2011 року до 06 серпня 2011 року, до платника податків на підставі пункту 123.1 Податкового кодексу України може бути застосовано штраф, але його розмір обмежується 10 відсотками, тобто не більше, ніж було передбачено підпунктом 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону 2181, чинного на час вчинення відповідного порушення.

Відповідно до частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); добросовісно; розсудливо.

З урахуванням встановлених у судовому засіданні фактів, суд прийшов до висновку, що позивач довів суду ті обставини, на які посилався в обґрунтування позовних вимог і вони підлягають задоволенню у повному обсязі.

Суд, з метою гарантування захисту прав та законних інтересів позивача, вважає правильним обрання механізму судового захисту у відповідності до положень п. 1 ч.2 ст. 162 КАС України.

Оскільки оскаржувані рішення ДПІ у Приморському районні м. Одеси не мають нормативно -правового впливу на інших осіб та втрачають дію з моменту набрання рішенням законної сили, суд вважає правильним визнати оскаржувані рішення ДПІ у Приморському районі м. Одеси протиправними та такими що підлягають скасуванню.

Керуючись ст.ст. 2, 6-14, 17, 19,70,71, 86, 159-164 КАС України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Державного підприємства «Український науково-дослідницький інститут радіо і телебачення»до Державної податкової інспекції у Приморському районі міста Одеси Одеської області Державної податкової служби про визнання противоправними та скасуванні податкових повідомлень-рішень -задовольнити.

Визнати противоправним та скасувати податкове повідомлення рішення Державної податкової інспекції у Приморському районі міста Одеса від 25 лютого 2011 року №0001072310.

Визнати противоправним та скасувати податкове повідомлення рішення Державної податкової інспекції у Приморському районі міста Одеса від 25 лютого 2011 року №0001062310.

Визнати противоправним та скасувати податкове повідомлення рішення Державної податкової інспекції у Приморському районі міста Одеса від 25 лютого 2011 року №0001862310.

Постанова може бути оскаржена до Одеського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Одеський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст виготовлений судом 23 березня 2012 року.

Суддя Н.В.Бжассо