Ухвала

від 26.09.2012 по справі 2а/1570/6358/2011

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 вересня 2012 р.Справа № 2а/1570/6358/2011

Категорія: 8.2.6 Головуючий в 1 інстанції: Бжассо Н. В.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Крусяна А.В.,

суддів Шевчук О.А., Шляхтицького О.І.,

секретаря Жукової Г.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 20 березня 2012 року у справі за адміністративним позовом Державного підприємства "Український науково-дослідний інститут радіо і телебачення" до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

15.08.2011р. Державне підприємство "Український науково-дослідний інститут радіо і телебачення" (надалі - ДП "УНДІРТ") звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби (надалі -ДПІ у Приморському районі м. Одеси Одеської області ДПС) про скасування податкових повідомлень-рішень від 25.02.2011р. №№0001072310; 0001062310; 0001862310.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 20.03.2012р. позов задоволений.

Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду скасувати та ухвалити нову про відмову у задоволенні позовних вимог.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість судового рішення в межах апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що вона задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що з 30.11.2010р. по 02.02.2011р. відповідачем була проведена планова виїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2007р. по 30.06.2010р., за результатами якої складено акт №290/23-4/01181535 від 09.02.2011р. /т.1 а.с.20-64/

Перевіркою встановлено заниження задекларованих суб'єктом господарювання показників у рядку 01.1 Декларації «доходи від продажу товарів (робіт, послуг)»на загальну суму 1978440грн.

На підставі вказаного акту відповідачем були прийняті податкові повідомлення-рішення (з урахуванням рішення ДПА в Одеській області №15035/10/25-0007 від 28.04.2011р. про результати розгляду первинної скарги №332/1 від 04.03.2011р.) від 25.02.2011р. №0001072310 про визначення суми грошового зобов'язання щодо сплати частини чистого прибутку у сумі 17885грн. та штрафних (фінансових) санкцій у сумі 4471грн.; від 25.02.2011р. №0001062310 про визначення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 29385грн. та штрафних фінансових санкцій в розмірі 7346грн.; від 25.02.2011р. № 0001862310 про визначення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток у сумі 75134грн. та штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 18783грн. /т.1 а.с.17-19/

Судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції про задоволення позовних вимог виходячи з наступного.

Позивачем було укладено контракти з підприємствами нерезидентами, предметом яких є виконання робіт по сертифікації продукції замовників нерезидентів, що надають право експлуатації сертифікованого обладнання в мережах зв'язку загального користування України.

Частиною 1 ст.18 Декрету Кабінету Міністрів України «Про стандартизацію і сертифікацію»визначено, що відповідність продукції (товару), яка ввозиться і реалізується на території України, стандартам, що діють в Україні, має підтверджуватися сертифікатом відповідності чи свідоцтвом про визнання відповідності, виданим або визнаним центральним органом виконавчої влади з питань технічного регулювання або акредитованим в установленому порядку органом із сертифікації, який уповноважений на здійснення цієї діяльності в законодавчо регульованій сфері».

Законом України «Про підтвердження відповідності»передбачено, що сертифікація це процедура, за допомогою якої визнаний в установленому порядку орган документально засвідчує відповідність продукції, систем якості, систем управління якістю, систем екологічного управління персоналу встановленим законодавством вимогам.

Як вбачається з матеріалів справи, вартість робіт по сертифікації увійшла в вартість проекту, експериментальні зразки являються власністю компанії на час строку дії сертифікату та складають основні засоби компанії відповідно до Міжнародних стандартів бухгалтерського обліку.

Згідно з п.7.10 ст.7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»платник податку може вибрати особливий порядок оподаткування результатів діяльності, що здійснюється за довгостроковим договором (контрактом).

Під терміном «довгостроковий договір (контракт)»слід розуміти будь-який договір на виготовлення, будівництво, установку або монтаж матеріальних цінностей, що входитимуть до складу основних фондів замовника або складових частин таких основних фондів, а також на створення нематеріальних активів, пов'язаних з таким виготовленням, будівництвом, установкою або монтажем (послуг типу «інжиніринг», науково-дослідних і дослідно-конструкторських робіт та розробок), за умови, якщо такий контракт не планується завершити раніше ніж через 9 місяців з моменту здійснення перших витрат або отримання авансу (передоплати).

Судовим розглядом встановлено, що сертифікація - процедура тривалої роботи, яка включає приймання і реєстрацію заявки на сертифікацію, укладання контракту, прийняття рішення органу на сертифікацію, тому предмет укладених позивачем контрактів за змістом цілком відповідає терміну «довгостроковий договір (контракт)», визначеному пп.7.10.2 п.7.10 ст.7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Отже, податкове повідомлення - рішення від 25.02.2011р. №0001062310 є безпідставним, так як відсутнє порушення позивачем п.5.22 ст.5, пп.7.3.1 п.7.3, пп.7.4.1, пп.7.4.3, пп.7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Таким чином, оскільки висновки відповідача в акті перевірки про порушення, пов'язані з виконанням довгострокових договорів є помилковими, то звісно відсутнє заниження валових доходів на суму 1978440грн. та завищення валових доходів на суму 1861401грн., що вплинуло на донарахування суми податку на додану вартість в розмірі 23407грн. та штрафних санкцій в розмірі 5852грн.

При цьому, також слід зазначити, що відповідно до п.5.9 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» платник податку веде податковий облік приросту (убутку) балансової вартості товарів (крім тих, що підлягають амортизації, та цінних паперів), сировини, матеріалів, комплектуючих виробів, напівфабрикатів, малоцінних предметів (далі - запасів) на складах, у незавершеному виробництві та залишках готової продукції, витрати на придбання та поліпшення (перетворення, зберігання) яких включаються до складу валових витрат згідно з цим Законом (за винятком тих, що отримані безкоштовно).

Вартість запасів оплачених, але не отриманих (не оприбуткованих) платником податку - покупцем, до приросту запасів не включається.

Вартість запасів оплачених, але не відвантажених (не знятих з обліку) платником податку - продавцем, до убутку запасів не включається.

У разі коли балансова вартість таких запасів на кінець звітного періоду перевищує їх балансову вартість на початок того ж звітного періоду, різниця включається до складу валових доходів платника податку у такому звітному періоді.

У разі коли балансова вартість таких запасів на кінець звітного періоду є меншою за їх балансову вартість на початок того ж звітного періоду, різниця включається до складу валових витрат платника податку у такому звітному періоді. Якщо платник податку приймає рішення про уцінку (дооцінку) запасів згідно з правилами бухгалтерського обліку, то така уцінка (дооцінка) з метою податкового обліку не змінює балансову вартість запасів та валові доходи або валові витрати такого платника податку, пов'язані з придбанням таких запасів.

З метою податкового обліку платник податку за своїм вибором здійснює оцінку вибуття запасів за одним з таких методів бухгалтерського обліку, визначених у відповідному стандарті: ідентифікованої вартості відповідної одиниці запасів; середньозваженої вартості однорідних запасів; вартості перших за часом надходження запасів (ФІФО); нормативних затрат; ціни продажу запасів (виключно для запасів, що реалізуються через роздрібну торгівлю).

Для всіх одиниць податкового обліку запасів, що мають однакове призначення та однакові умови використання, застосовується тільки один із наведених методів. У разі обрання платником податку методу оцінки вартості вибуття запасів зміна такого методу протягом податкового року для цілей податкового обліку не дозволяється.

Використання позивачем оцінки вибуття запасів за ідентифікованою вартістю відповідної одиниці запасів підтверджується наказами від 04.09.2000р. №49, від 05.01.2009р. №1, від 11.01.2010р. №2, декларацією з податку на прибуток підприємства, обліково-сальдовими відомостями та додатком 13 акту перевірки, яким встановлено вірний облік запасів на складі.

Отже, судом першої інстанції зроблено вірний висновок помилковості податкової з приводу встановлення актом порушення позивачем п.5.9 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», що призвело до заниження валового доходу на 68230грн.

Надані до суду позивачем: договір, програма семінару, акт виконаних робіт, рахунок по договору, посвідчення на відрядження з відповідним наказом, підтверджують правомірність включення ним до складу валових витрат 450грн., а також зв'язок наданих послуг з консультування ФОП ОСОБА_1 по питанням комерційної діяльності та управлінню з власною господарською діяльністю позивача.

Відповідно до п.15 Наказу Міністерства фінансів України від 27.04.2000р. №92 "Про затвердження Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 7 "Основні засоби"", витрати, що здійснюються для підтримання об'єкта в робочому стані (проведення технічного огляду, нагляду, обслуговування, ремонту тощо) та одержання первісно визначеної суми майбутніх економічних вигод від його використання, включаються до складу витрат.

Судом встановлено, що у відповідності до ст.20 Закону України «Про охорону праці», колективного договору ДП «УНДІРП»у плані комплексних заходів, з урахуванням пп.5.2.1 п.5.2, 5.3 - 5.7 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»складання проектної документації ПП «ЕО»з метою проведення моніторингу, обстеження технічного стану приміщень та розробки робочої документації по приведенню основних фондів у відповідність з вимогами нормативно-правових актів з охорони праці, не пов'язано з придбанням, будівництвом, реконструкцією, модернізацією, ремонтом та іншим поліпшенням позивачем основних фондів. В результаті проведення моніторингу підприємство не отримало будь-якої економічної вигоди

Перевіривши матеріали справи судова колегія вважає доведеним висновок суду першої інстанції з приводу правильності віднесення до валових витрат 119226,44грн. на виготовлення проектної документації ПП «ЕО»щодо обстеження технічного стану приміщень та складання робочої документації, а також витрат з виконання робіт по монтажу придбаного кондиціонеру на суму 700грн. для покращення умов праці та її належної охорони.

Таким чином, оскільки суд дійшов до висновку, що облік валових витрат, пов'язаних з виконанням договірних зобов'язань з ПП «ЕО»відповідає вимогам чинного законодавства, то відповідачем помилково визначено про заниження позивачем частини чистого прибутку (доходу), що належить сплаті до бюджету, на суму 17885грн.

Також, відсутність завищення валових витрат на суму 367грн. за авансовим звітом №АО-00000397 від 31.01.2009р. підтверджується довідкою підприємства по проводкам звіту із програми 1С.

На підставі викладеного, суд першої інстанції обґрунтовано та з належних підстав визнав протиправними та скасував оскаржені податкові повідомлення-рішення.

Судова колегія вважає, що суд першої інстанції при вирішенні справи вірно застосував норми матеріального права та вирішив справу по суті правильно, тому постанова суду першої інстанції в порядку ст. 200 КАС України підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга -залишенню без задоволення.

Керуючись, ст.ст.198, 200, 205, 206 КАС України, суд,

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 20 березня 2012 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили після її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складання її в повному обсязі.

Головуючий:

Судді: