Постанова

від 02.04.2012 по справі 2а/1570/10704/2011

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

Справа № 2а/1570/10704/2011

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 березня 2012 року

Одеський окружний адміністративний суд у складі :

головуючої судді Потоцької Н.В.,

при секретарі Паровенко І.П.

за участю сторін:

представника позивача (за довіреністю) ОСОБА_1

представника відповідача(за довіреністю) ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «ТРАНСІНВЕСТСЕРВІС»до спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Одесі про скасування податкового повідомлення -рішення від 11.07.2011 року № 0000721530,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «ТРАНСІНВЕСТСЕРВІС»звернулось до Одеського окружного адміністративного суду з позовом до спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Одесі, в якому просить визнати протиправним (недійсним) та скасувати податкове повідомлення -рішення від 11.07.2011 року № 0000721530 до Акту від 14.06.2011 р. № 260/15-3/22447500/22н.

В обґрунтування позову позивач зазначає, що податкове повідомлення-рішення №0000721530 від 11 липня 2011 року підлягає скасуванню так, як висновки зазначені в Акті про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ з іноземними інвестиціями «ТРАНСІНВЕСТСЕРВІС» з питань достовірноситі даних податкових декларацій з податку на додану вартість за грудень 2010 року, січень, лютий 2011 року, сформованих за рахунок взаємовідносин з ТОВ «Вилайн», ТОВ «Маштехімпорт»від 14.06.2011 р. № 260/15-3/22447500/22 не відповідають вимогам чинного законодавства та є безпідставними.

Відповідно до вимог ст. 204, 215 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Податковим органом у складеному акті не зазначено жодної норми закону за якою правочин вважається нікчемним та нема жодного посилання на рішення суду щодо визнання договорів, вказаних у даному акті - недійсними.

Крім того, позивач зазначає, що законодавчо до прав та функцій державних податкових інспекцій (ст.19 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»та ст.20 Податкового кодексу України) не віднесено встановлення факту недійсності правочину. Отже, недійсність правочину має бути встановлена саме законом, а не Актами ДПІ у Приморському районі від 18.03.2011р. №1112/23-5/26248140 (TOB «Вилайн») та ДПІ у Приморському районі м. Одеси від 17.03.2011 р. № 1040/23-5 (TOB «Маштехімпорт»).

Також слід зазначити, що перевірка TOB » відбувалася з питань взаємовідносин з TOB «Маштехімпорт»та TOB «Вилайн»за період грудень 2010 року, січень-лютий 2011 року .

Крім того на думку позивача, твердження податкового органу зазначеного в Акті від 14.06.2011р. № 260/15-3/22447500/22 щодо неправомірно включених сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту на помилкову думку податкового органу, формування податкового кредиту є абсолютно безпідставним так, як згідно ч.1 ст.19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. При цьому, приймаючи до уваги повне виконання TOB » своїх обов'язків із декларування ПДВ, не може нести відповідальність (в даному випадку збільшення суми грошового зобов'язання) за дії чи то бездіяльність буд-яких інших осіб рівно як і інший суб'єкт господарювання (принцип персональної відповідальності), перш за все з огляду на те, що чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання.

Представники позивача в судовому засіданні позов просив задовольнити повністю з підстав викладених у адміністративному позові та наданих в судовому засіданні поясненнях.

Представник відповідача просив в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі, в письмових запереченнях посилався на те, що за результатами проведеної документальної позапланової невиїзної перевірки був складений Акт - перевірки від 14.06.2011р. № 260/15-3/22447500/22, яким зафіксовано заниження податку на додану вартість на 2892, 28 грн.

За період з 01.12.2010р. по 28.02.2011р. TOB «ТІС»(код за ЄДРПОУ 22447500) задекларовано податкового кредиту з податку на додану вартість за грудень 2010р. у сумі 2 055 343 грн., за січень 2011р. у сумі 2 266 422 грн. та за лютий 2011р. у сумі 1 940 615 грн. Перевіркою повноти визначення податкового кредиту за період з 01.12.2010 р. по 28.02.2011 р. встановлено завищення податкового кредиту всього на суму 2892,28 грн., у т.ч. по періодах: грудень 2010р. - 1 839,99 грн., січень 2011р. - 994,8 грн. та лютий 2011р. - 57 ,49 грн.

На підставі акту ДПІ у Приморському районі м.Одеси «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки TOB «Маштехімпорт», з питання підтвердження відомостей, отриманих від особи, що перебувала у взаємовідносинах з TOB «Шипремсервіс», код ЄДРПОУ- 36503157 у період грудень 2010 року від 17.03.2011р. № 1040/23-5 встановлено, що згідно показників декларації з податку на додану вартість за грудень 2010 (вх. від 17.01.2011 р. №302570), відображених TOB «Маштехімпорт»в рядках 10.1 «Придбання виготовлення, і будівництво, спорудження) з податку на додану вартість на митній території України товарів (послуг) та основних фондів з метою їх використання у межах господарської діяльності платника податку для здійснення операцій, які підлягають оподаткуванню за ставкою 20% та нульовою ставкою»(колонка А) обсяг придбання на суму - 4529999 грн., дозволений податковий кредит «колонка Б) - 906000 грн.

Згідно рядку 17 відображено податкового кредиту у розмірі - 950112 грн. На формування показників податкового кредиту вплинули операції з придбання змінно - запасних частин (ЗЗЧ) до навантажувальної техніки, автомобілів, промислового обладнання та вузлів агрегатів для використання у підприємницької діяльності.

Основним постачальником є TOB «Шипремсервіс»(код ЄДРПОУ - 36503157) загальна сума по Постачальнику - 429233,95 грн .

В ході відпрацювання вигодоформуючих суб'єктів, ДПІ у Приморському районі м.Одеси складено акт невиїзної документальної перевірки від 04.03.2011р. №274 по TOB «Шипремсервіс»(код ЄДРПОУ - 36503157) за результатами якого встановлено, що загальна чисельність працюючих за IV квартал 2010р. складає - 1 особа; основні засоби відсутні; місцезнаходження підприємства не встановлено; за результатами аналізу відповідно до автоматизованої інформаційної системи «АІС РПП»та АІС «Бест Звіт»не встановлено наявність у TOB «Шипремсервіс», власних, складських, торгівельних, виробничих та інших приміщень, які суб'єкт господарювання міг би використовувати при здійсненні фінансово - господарської діяльності.

З урахуванням чого, угоди на придбання товарів, укладені між TOB «Маштехімпорт»та TOB «Шипремсервіс», на суму податкових зобов'язань 429233,95 грн. без мети настання реальних наслідків (зазначені договори відповідно до п.п. 1, 2 ст. 215, п.п. 1, 5 ст. 203 ЦК України є нікчемними, і в силу ст.216 ЦК України не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю).

На підставі акту ДПІ у Приморському районі м. Одеси «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки TOB «Вилайн»з питань підтвердження господарських відносин з ПП «ДАНА-ДАБЛЬЮ»за грудень 2010р. від 18.03.2011р. № 1112/23-5/26248140 встановлено, що аналізом декларації з податку на додану вартість TOB «Вилайн», додатку №5 (розділ «податковий кредит») до декларацій з податку на додану вартість «Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів», додатку 1, наданих до ДПІ у Приморському районі м.Одеси за період січень, лютий 2011 року встановлено, що податковий кредит підприємства сформовано на загальну суму 350625,0 грн. та 433063,0 грн. відповідно ( р. 10.1 декларації з податку на додану вартість) за рахунок контрагентів - постачальників:

- відповідно до автоматизованої інформаційної системи податкового органу АІС «Журнал звірки податкових зобов'язань в розрізі контрагентів»наводиться Звітна форма "Деталізована інформація по платнику ПДВ щодо результатів автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України за період», основним постачальником (підприємство, якими сформовано податковий кредит січня, лютого 2011 року) є ПП «ДАНА-ДАБЛЬЮ».

На підставі до п.п.75.1.2 ст.75, п.79.2 ст. 79 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 року №2755-IV, Державною податковою інспекцію у Приморському районі м.Одеси проведено документальну позапланову невиїзну перевірку податкової декларації з податку на додану ПП «ДАНА-ДАБЛЬЮ»за січень, лютий 2010 року.

Відповідно до службової записки від 03.03.2011р. №1135/26-53 ВПМ ДПІ у Приморському районі м. Одеси місцезнаходження підприємства ПП «ДАНА-ДАБЛЬЮ»не встановлено; виробничі, складські приміщення та автотранспорт у зазначеного підприємства відсутній.

За результатами перевірки, складено акти від 15.04.2011р. №1330/23-5/37351889 та №2489/23-5/37351889 згідно яких у ПП «ДАНА-ДАБЛЬЮ»(ЄДРПОУ 37351889) відсутні необхідні умови для ведення господарської діяльності, відсутні основні фонди, технічний персонал, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби згідно з частинами 1, 5 ст. 203, пунктами 1, 2 ст. 215, п. 1 ст.216, ст. 228 Цивільного кодексу України правочини у період січня-лютого 2011 року з контрагентами - покупцями, постачальниками мають ознаки нікчемності.

Враховуючи те, що між TOB «Вилайн»та його постачальником ПП "ДАНА-ДАБЛЬЮ» правочин за січень, лютий 2011 р. визнано нікчемним згідно з частинами 1, 5 ст. 203, п. 1, 2 ст. 215, ст. 228 Цивільного кодексу України (відсутні необхідні умови для ведення господарської діяльності, відсутні основні фонди, технічний персонал, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби) правочини з покупцями TOB «Вилайн»за січень, лютий 2011року мають ознаки нікчемності, податкові зобов'язання у 01/2011р. - 356838,0 грн., у 02 /2011р.-417901,0 грн.

Таким чином, в порушення п. 198,3 п.198,1 ст.198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI, TOB «ТІС»занижено податок на додану вартість: за січень 2011 року по взаємовідносинах з TOB «ВИЛАЙН»- 994,8 грн.; за лютий 2011 року по взаємовідносинах з TOB «ВИЛАЙН»- 57,49 грн.

З урахуванням встановленого, угоди на придбання товарів, укладені TOB «ТІС»TOB «Маштехімпорт», TOB «Вилайн»та угоди на постачання товарів на адресу: TOB «Маштехімпорт», TOB «Вилайн»яке знаходиться на обліку в ДПІ в Приморському районі, укладені без мети настання реальних наслідків

На підставі чого, в порушення пп. «д»пп.7.2.1 п.7.2 п.п.7.4.2. п.7.4.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997р. № 168/97-зі змінами та доповненнями, у TOB «ТІС»відсутній об'єкт, якій підпадає під визначення п.7.4 ст.7 цього Закону п. 198,3 п. 198,1 ст.198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI, тому данні про обсяги податкового кредиту не відповідають показникам фінансово - господарської діяльності та даним декларації по податку на додану вартість, а саме на 2 834,79 грн.

Отже, СДПІ по роботі з ВПП у м. Одесі вважає, що у зв'язку з порушенням пп. «д»пп.7.2.1 п.7.2 п.п.7.4.2. п.7.4.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997р. № 168/97-зі змінами та доповненнями, у TOB «ТІС»відсутній об'єкт, якій підпадає під визначення п.7.4 ст.7 цього Закону п. 198,3 п. 198,1 ст.198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI, тому данні про обсяги податкового кредиту не відповідають показникам фінансово - господарської діяльності та даним декларації по податку на додану вартість, а саме на 2 834,79 грн . , у зв'язку з чим, оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 11 липня 2011 року № 0000721530 прийнято відповідно до вимог чинного законодавства.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, вивчивши доводи адміністративного позову та заперечень проти нього, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази у їх сукупності, встановив наступне.

Згідно пп.20.1.4 п.20.1 ст.20, ст. 75, 79 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право проводити перевірки платників податків в порядку, встановленому цим Кодексом.

Відповідно до ст.79 Податкового кодексу України визначено особливості проведення документальної невиїзної перевірки, а саме: документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником органу державної податкової служби рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.

Відповідно до ст. 78 Податкового кодексу України позапланова виїзна перевірка здійснюється за наявності виникнення обставин, викладених у цій статті, за рішенням керівника податкового органу, яке оформляється наказом.

В судовому засіданні встановлено та матеріалами справи підтверджено, що на підставі наказу СДПІ по роботі з ВПП у м. Одесі від 09.06.2011 р. № 406, керуючись п.п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, п.п. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, ст. 79 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ТОВ «ТРАНСІНВЕСТСЕРВІС»з питань взаємовідносин з питання достовірності даних податкових декларацій з податку на додану вартість за грудень 2010 року, січень, лютий 2011 року сформованих за рахунок взаємовідносин з ТОВ «Вилайн», ТОВ «Маштехімпорт».

Як вбачається з акту перевірки товариство з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «ТРАНСІНВЕСТСЕРВІС»в порушення пп. «д»п.п.7.2.1. п.7.2, п.п. 7.4.2 п.п 7.4.4, п.п. 7.4.5. п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»зі змінами та доповненнями підприємством занижено податок на додану вартість за грудень 2010 року - 1 839, 99 грн.

В порушення п. 198.3 п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України, підприємством занижено податок на додану вартість за січень 2011 року - 994, 8 грн., лютий 2011 року - 57, 49 грн.(т. 1 а/с. 98- 113)

Суд не погоджується з висновками відповідача відображеними в акті перевірки від 14.06.2011 №260/15-3/22447500/22, з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст. 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

У відповідності до ст. 55 Господарського кодексу України суб'єктами господарювання визначаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов'язків), мають відокремлене майно несуть відповідальність за своїми зобов'язаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством.

Згідно зі ст. 58 Господарського кодексу України суб'єкт господарювання підлягає державній реєстрації як юридична особа чи фізична особа-підприємець у порядку, визначеному Законом.

Згідно приписів ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців»визначено, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

При цьому суд вважає за необхідне зазначити, що матеріали справи не містять а в судовому засіданні представник відповідача не надав суду належних у розумінні ст.124 Конституції України, ст.70 КАС України доказів, які б свідчили про те, що на час здійснення правовідносин між позивачем та контрагентами мали місце обставини які б свідчили про «ризиковий стан»цих контрагентів.

Аналізуючи положення ст.ст. 54, 58, 76, 86 Податкового кодексу України, Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства (затверджено наказом ДПА України від 22.12.2010р. №984, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 12.01.2011р. за №34/18772; далі за текстом -Порядок №984), Порядку направлення органами державної податкової служби податкових повідомлень-рішень платникам податків (затверджено наказом Державної податкової адміністрації України 22.12.2010р. №985, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 30.12.2010р. за №1440/18735; далі за текстом -Порядок №985), суд доходить висновку, що специфіка правових актів індивідуальної дії, які ухвалюються органами податкової служби у формі податкових повідомлень -рішень з приводу самостійного визначення грошових зобов'язань платників податків, полягає у тому, що фактичні підстави для ухвалення цих актів містяться в документальних результатах контролю за діяльністю платника податків (матеріалах перевірки), а правові підстави та владні приписи - безпосередньо в самих податкових повідомленнях - рішеннях.

Проте, в акті перевірки суб'єктом владних повноважень не викладено жодних належних та допустимих доводів про відсутність фактичного виконання позивачем та його контрагентами господарських операцій, про відсутність витрат позивача у спірних правовідносинах, про наявність взаємопов'язаності позивача та контрагента позивача, про несумісність предмету спірних правочинів з напрямом господарської діяльності позивача, про відсутність використання позивачем отриманих робіт, про відсутність змін у складі і структурі активів осіб, котрі є сторонами спірних правочинів, що зумовлює необґрунтованість висновку суб'єкта владних повноважень про невідповідності закону вчинених за ними господарських операцій які визначаються контрагента у «ризиковому стані».

Всупереч зазначеним висновкам відповідача, позивач надав первинні документи, які в повному обсязі відображають та підтверджують відповідність вимогам приписів чинного податкового законодавства України укладених угод ТОВ «ТІС»з TOB «Маштехімпорт»та TOB «Вилайн»та наявність об'єкту який підпадає під визначення п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»п. 198,3 п. 198,1 ст.198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI, а отже обсяги податкового кредиту в повному обсязі відповідають показникам фінансово -господарської діяльності та даним декларацій з податку на додану вартість.

В межах зазначеного правочину, між позивачем та контрагентами були здійсненні господарські операції, що підтверджується належними копіями первинних документів.

Також, наяівними в матеріалах справи письмовими доказами повністю підтвердженно здійснення позивачем господарської операції в грудні 2010 року, січні, лютому 2011 року між ТОВ «ТІС»та TOB «Вилайн», ТОВ «Маштехімпорт», а саме:

TOB «Вилайн», копія податкової накладної № 13722 від 21.12.2010р.; копія податкової накладної № 12912 від 03.12.2010р.; копія податкової накладної № 13630 від 17.12.2010р.; копія податкової накладної № 79 від 05.01.2011р.; копія податкової накладної № 13357 від 14.12.2010р.; копія податкової накладної № 13862 від 23.12.2010р.; копія податкової накладної № 1814 від 18.02.2011р.; копія видаткової накладної № Кл-РхН-012355 від 13.12.2010р.; копія видаткової накладної № Кл-РхН-012791 від 14.12.2010р.; копія видаткової накладної № Кл-РхН-013052 від 27.12.2010р.; копія видаткової накладної №Кл-РхН-013142 від 27.12.2010р.; копія видаткової накладної № Кл-РхН-013277 від 27.12.2010р.; копія видаткової накладної № Кл-РхН-000098 від 06.01.2011р.; копія видаткової накладної № Кл-РхН-000214 від 12.01.2011р.; копія видаткової накладної № Кл-РхН-000226 від 12.01.2011р.; копія видаткової накладної № Кл-РхН-000232 від 12.01.2011р.; копія видаткової накладної № Кл-РхН-000234 від 12.01.2011р.; копія видаткової накладної № Кл-РхН-000237 від 12.01.2011р.; копія видаткової накладної № Кл-РхН-000241 від 12.01.2011р.; копія видаткової накладної № Кл-РхН-000242 від 12.01.2011р.; копія видаткової накладної № Кл-РхН-000246 від 12.01.2011р.; копія видаткової накладної № Кл-РхН-000440 від 17.01.2011р.; копія видаткової накладної № Кл-РхН-000444 від 17.01.2011р.; копія видаткової накладної № Кл-РхН-000445 від 17.01.2011р.; копія видаткової накладної № Кл-РхН-000454 від 17.01.2011р.; копія рахунку-фактури № Кл-СчФ-015184 від 06.12.2010р.; копія платіжного доручення № 15552 від 14.12.2010р.; копія рахунку-фактури № Кл-СчФ-014110 від 16.11.2010р.; копія платіжного доручення № 15032 від 03.12.2010р.; копія рахунку-фактури № Кл-СчФ-015531 від 17.12.2010р.; копія платіжного доручення № 15032 від 03.12.2010р.; копія платіжного доручення № 15747 від 17.12.2010р.; копія рахунку-фактури № Кл-СчФ-015177 від 09.12.2010р.; копія платіжного доручення № 16041 від 23.12.2010р.; копія рахунку-фактури № Кл-СчФ-015698 від 13.12.2010р.; копія платіжного доручення № 15970 від 21.12.2010р.; копія рахунку-фактури № Кл-СчФ-016021 від 20.12.2010р.; копія платіжного доручення № 93 від 05.01.2011р.; копія рахунку-фактури № Кл-СчФ-015430 від 20.12.2010р.; копія платіжного доручення № 218 від 11.01.2011р.; копія рахунку-фактури № Кл-СчФ-000114 від 06.01.2011р.; копія рахунку-фактури № Кл-СчФ-016010 від 20.12.2011р.; копія платіжного доручення № 238 від 11.01.2011р.; копія рахунку-фактури № Кл-СчФ-015566 від 17.12.2010р.; копія платіжного доручення № 239 від 11.01.2011р.; копія рахунку-фактури № Кл-СчФ-015415 від 08.12.2010р.; копія платіжного доручення № 240 від 11.01.2011р.; копія рахунку-фактури № Кл-СчФ-015529 від 17.12.2010р.; копія платіжного доручення № 241 від 11.01.2011р.; копія рахунку-фактури № Кл-СчФ-014045 від 15.11.2010р.; копія платіжного доручення № 242 від 11.01.2011р.; копія рахунку-фактури № Кл-СчФ-015526 від 17.12.2010р.; копія платіжного доручення № 243 від 11.01.2011р.; копія рахунку-фактури № Кл-СчФ-000463 від 13.01.2011р.; копія платіжного доручення № 392 від 14.01.2011р.; копія рахунку-фактури № Кл-СчФ-015420 від 17.12.2010р.; копія платіжного доручення № 382 від 14.01.2011р.; копія рахунку-фактури № Кл-СчФ-015984 від 20.12.2010р.; копія платіжного доручення № 381 від 14.01.2011р.; копія платіжного доручення № 587 від 18.01.2011р.; копія рахунку-фактури № Кл-СчФ-014128 від 16.11.2010р.; копія рахунку-фактури № Кл-СчФ-015221 від 06.12.2010р.; копія платіжного доручення № 844 від 25.01.2011р.; копія рахунку-фактури № Кл-СчФ-015537 від 20.12.2010р.; копія платіжного доручення № 843 від 25.01.2011р.; копія рахунку-фактури № Кл-СчФ-014007 від 12.11.2010р.; копія платіжного доручення № 842 від 25.01.2011р.; копія рахунку-фактури № Кл-СчФ-014001 від 12.11.2010р.; копія рахунку-фактури № Кл-СчФ-016016 від 20.12.2010р.; копія платіжного доручення № 840 від 25.01.2011р.; копія рахунку-фактури № Кл-СчФ-000867 від 24.01.2011р.; копія платіжного доручення № 839 від 25.01.2011р.; копія рахунку-фактури № Кл-СчФ-015416 від 20.12.2010р.; копія платіжного доручення № 736 від 21.01.2011р.; копія рахунку-фактури № Кл-СчФ-000733 від 19.01.2011р.; копія платіжного доручення № 735 від 21.01.2011р.; копія рахунку-фактури № Кл-СчФ-002054 від 16.02.2011р.; копія платіжного доручення № 1809 від 18.02.2011р.

TOB «Маштехімпорт», копія податкової накладної № 1596 від 14.12.2010р.;копія податкової накладної № 12 від 11.01.2011р.; копія видаткової накладної № РН-0000599 від 03.02.2011р.; копія видаткової накладної № РН-0001369 від 23.12.2010р.; копія платіжного доручення № 267 від 11.01.2011р.; копія рахунку-фактури № СФ-0001524 від 20.12.2010р.; копія рахунку-фактури № СФ-0001387 від 14.12.2010р.; копія платіжного доручення № 15559 від 11.01.2011р. (т. 1 а/с. 12-97; 151-225).

Відповідно до пункту 7.4.1. Закону «Про ПДВ»податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної І контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п.7.4.4. Закону України «Про ПДВ»якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

З вказаних норм вбачається, що порушенням цих норм є господарська операція за якою платником податку відносить до податкового кредиту суми податку на додану вартість, які сплачені в зв'язку з придбанням матеріальних активів які не призначені для використання в господарській діяльності.

Крім того, розглядаючи даний адміністративний спір суд бере до уваги лист Вищого адміністративного суду України № 742/11/13-11 від 02.06.2011 «Щодо однакового застосування адміністративними судами окремих приписів Податкового кодексу України та Кодексу адміністративного судочинства України»де зазначено, що судам належить звертати особливу увагу на дослідження обставин реальності здійснення господарських операцій платника податку, на підставі яких таким платником були сформовані дані податкового обліку. При цьому приймати на підтвердження даних податкового обліку можна лише достовірні первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції, а також положення Інформаційного листа Вищого адміністративного суду України від 01.11.2011р. № 1936/11/13-11, згідно з яким: «сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце».

Згідно з ч.2 ст. 11 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 202 ЦК України правочини є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 203 ЦК України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Відповідно до ст. 638 ЦК України договір вважається укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Згідно зі ст. 181 Господарського кодексу України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Відповідно до ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його сторонами. Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується сторонами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно з ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є «додержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не встановлено. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин чоже бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до статті 228 ЦК України:

- правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним,

- правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

- у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним.

Отже, наявні у справі документи не містять жодних доказів наявності між позивачем та контрагентами ТОВ «Вилайн», ТОВ Маштехімпорт»взаємоузгоджених спільних зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в Державі суспільного ладу або моральних засад. Таких доказів суду відповідачем не надано, а судом при виконанні вимог ст.11 КАС України не виявлено.

Отже, підстав вважати платника, вчинившим нікчемний правочин не має, оскільки на момент укладення угоди його контрагенти були зареєстровані як платники ПДВ у встановленому законом порядку, а отже факт порушення контрагентами може мати податкові наслідки для платника, лише якщо податкова служба доведе, що платник діяв без достатньої обачливості і обережності, та йому мало бути відомо про порушення контрагентів, або його діяльність спрямована на отримання податкової вигоди при операціях переважно з контрагентами, які не виконують своїх податкових зобов'язань.

Висновок про те, що платник не несе відповідальності за порушення, допущені його контрагентом узгоджується з практикою Європейського Суду (Рішення Європейського Суду від 22 січня 2009 року у справі «Булвес проти Болгарії»(заява № 3991/03), відповідно до п. 714 якого, визначено, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов'язків щодо своєчасного декларування ПДВ і, як наслідок, сплачувати ПДВ повторно разом із пенею.

Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності.

З приписів ст.228 Цивільного кодексу України вбачається, що законодавець з 01.01.2011р. виключив правочини, які були укладені з метою суперечною інтересам держави та суспільства, з кола нікчемних правочинів і відніс такі правочини до оспорюваних.

Відтак, з 01.01.2011р. повноваження на встановлення законності правочину, за яким платником податків було сформовано валові витрати обігу та виробництва або податковий кредит з ПДВ, зменшено суму отриманого в межах звітного податкового періоду доходу, належать до виключного прерогативи судових органів.

При цьому, в силу приписів п.6 розділу І та п.5.2 розділу ІІ Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства (затверджено наказом ДПА України від 22.12.2010р. №984, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 12.01.2011р. за №34/18772; далі за текстом -Порядок №984) до набуття законної сили рішенням суду про визнання недійсним правочину, за яким платником податків було сформовано валові витрати обігу та виробництва або податковий кредит з ПДВ чи зменшено суму отриманого в межах звітного податкового періоду доходу, податковий орган не має правових підстав для відображення в акті перевірки судження про вчинення таким платником порушення податкового законодавства щодо правильності та повноти справляння податків за цим правочином.

Порядок формування податкового кредиту визначено ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку. (Підпункт 7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість».)

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг). (Підпункт 7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість».)

Якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту. (Підпункт 7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість».)

З вищенаведених положень Закону України «Про податок на додану вартість»вбачається, що в розумінні Закону України «Про податок на додану вартість» існують декілька підстав для формування податкового кредиту, а саме: наявність у платника податку - покупця належно оформленої податкової накладної; придбання товарів (послуг) з метою їх подальшого використання в господарській діяльності платника податку; сплата грошових коштів контрагенту, в сумі визначеній в податковій накладній. Зазначені податкові накладні були надані в судовому засіданні та досліджені, а отже висновки суб'єкта владних повноважень щодо безпідставно сформованого податкового кредиту за рахунок сум ПДВ є не доведеними у встановленому приписами чинного податкового законодавства України порядку.

Пунктом 2 ст.3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»(зі змінами та доповненнями), встановлено, що: бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку який ведеться підприємством, фінансова, податкова, статистична і другі види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена п.1.2 ст. 1, п.2.1 ст.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95р. №88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.95р. за № 168/704, де первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Крім того, суд вважає за необхідне наголосити, що суб'єкт владних повноважень в оскаржуваному Акті перевірки № 260/15-3/22447500/22 від 14.06.2011 року посилається на висновки у Актах перевірки ДПІ у Приморському районі м. Одеси: від 04.03.2011р. №274 по TOB «Шипремсервіс»та № 1112/23-5/26248140 від 18.03.2011р. по ПП «ДАНА-ДАБЛЬЮ», якими угоди на постачання товарів між TOB «Маштехімпорт», TOB «Вилайн»та, укладені без мети настання реальних наслідків.

Що, суперечить встановленим судом фактам оскільки, згідно наявного в матеріалах справи листа № 51744/7/23-513 від 14.09.2011 р. ДПІ у Приморському районі м. Одеси зазначено, що акти від 18.03.2011 року № 1112/23-5/26248140 за грудень 2010 року, від 05.05.2011 року № 1502/23-5/26248140 за січень -лютий 2011 по ТОВ «Вилайн»необхідно вважати такими, що втратили актуальність (т. 1 а/с. 142).

Відповідно до ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Відповідачем не було доведено законність та обґрунтованість висновків акту перевірки, прийнятих податкових повідомлень-рішень.

Серед критеріїв оцінювання судом рішень, дій, бездіяльності суб'єктів владних повноважень, які одночасно є принципами адміністративної процедури, є принцип законності, що закріплений у ч. 2 ст. 19 Конституції України, відповідно до якого органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.

Виходячи з вищевикладеного, висновки актів перевірки щодо порушення ТОВ «ТІС»п.п.7.2.1. п.7.2, п.п. 7.4.2 п.п 7.4.4, п.п. 7.4.5. п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» є не обґрунтованими та такими, що не відповідають встановленим обставинам справи, а винесене на підставі вищезазначеного акту перевірки податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню.

Керуючись ст. ст. 6-8, 71, 86, 128, 158-163, 167 КАС України суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «ТРАНСІНВЕСТСЕРВІС»до спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Одесі про скасування податкового повідомлення -рішення від 11.07.2011 року № 0000721530 -задовольнити повністю.

Скасувати податкове повідомлення -рішення від 11 липня 2011 року №0000721530.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення постанови апеляційної скарги, або в порядку ч.2 ст. 186 КАС України.

Суддя /підпис/ Потоцька Н.В.

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «ТРАНСІНВЕСТСЕРВІС»до спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Одесі про скасування податкового повідомлення -рішення від 11.07.2011 року № 0000721530 -задовольнити повністю.

Скасувати податкове повідомлення -рішення від 11 липня 2011 року №0000721530.

02 квітня 2012 року.