Ухвала

від 06.12.2012 по справі 2а/1570/10704/2011

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 грудня 2012 р.Справа № 2а/1570/10704/2011

Категорія: 8.2.1 Головуючий в 1 інстанції: Потоцька Н. В.

Судова колегія Одеського апеляційного адміністративного суду

у складі:

головуючого -Алєксєєва В.О.

суддів -Милосердного М.М.,

-Ступакової І.Г.

при секретарі -Посторонка Г.І.

з участю: представника Спеціалізованої Державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Одесі -ОСОБА_2, представника товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Трансінвестсервіс" -Березовського Дмитра Миколайовича,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Спеціалізованої Державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Одесі на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 28 березня 2012 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Трансінвестсервіс" до Спеціалізованої Державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Одесі про скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И Л А :

ТОВ з іноземними інвестиціями "Трансінвестсервіс" звернулось до суду з адміністративним позовом до СДПІ по роботі з ВПП у м. Одесі про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000721530 від 11 липня 2011 року на суму 4 274,27 грн., посилаючись на те, що за результатами перевірки відповідач дійшов помилкового висновку про завищення підприємством сум податкового кредиту та бюджетного відшкодування, посилаючись на нікчемність угод останнього зі своїми контрагентами, оскільки реальність всіх його угод підтверджена належним чином оформленими документами.

Відповідач позов не визнав, вказуючи, що вважає його необґрунтованим.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 28 березня 2012 року адміністративний позов задоволений повністю.

В апеляційній скарзі СДПІ по роботі з ВПП у м. Одесі ставиться питання про скасування судового рішення в зв'язку з тим, що воно постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права, а також, що висновки суду не відповідають обставинам справи, оскільки позивачем перераховувались кошти без мети реального настання правових наслідків, з метою заниження об'єкту оподаткування, несплати податків, а невиконання ним обов'язків по сплаті ПДВ доводить факт порушення інтересів держави та суспільства на отримання належних сум ПДВ при тому, що контрагент позивача отримало вигоду шляхом формування "штучного" податкового кредиту по ланцюгу до кінцевого споживача.

Вирішуючи справу, суд першої інстанції встановив, що на підставі наказу СДПІ по роботі з ВПП у м. Одесі від 09 червня 2011 року №406 була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ТОВ "Трансінвестсервіс" з питань взаємовідносин з питання достовірності даних податкових декларацій з податку на додану вартість за грудень 2010 року, січень, лютий 2011 року сформованих за рахунок взаємовідносин з ТОВ "Вилайн", ТОВ "Маштехімпорт".

Як вбачається з акта перевірки ТОВ з іноземними інвестиціями "Трансінвестсервіс" в порушення пп. "д" п.п.7.2.1. п.7.2, п.п.7.4.2 п.п.7.4.4, п.п.7.4.5. п.7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" підприємством занижено ПДВ за грудень 2010 року - 1 839,99 грн.

В порушення п.198.3 п.198.1 ст. 198 Податкового кодексу України, підприємством занижено ПДВ за січень 2011 року - 994, 8 грн., лютий 2011 року - 57, 49 грн.

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки позивач фактично отримав товари (послуги) від поставщиків у вартості яких знаходились суми ПДВ та оплатив їх вартість, що дало право на формування податкового кредиту з ПДВ, тому заявлені ним суми є обґрунтованими, а висновки посадових осіб щодо порушення ним податкового законодавства є помилковими.

Судова колегія погоджується з цими висновками суду першої інстанції та вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції (тобто, реальної зміни майнового стану платника податків).

Відповідно до п.198.3 ст. 198 ПК України та п.7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (який діяв під час перевіряємого періоду), податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів те незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум ПДВ є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, правомірність формування податкового кредиту визначається фактом придбання товарів (робіт, послуг, основних фондів), підтвердженим належним чином оформленими документами.

В матеріалах справи містяться письмові докази, які підтверджують фактичне виконання укладених договорів позивача зі своїми контрагентами (1 том а.с.188-191), а саме видаткові та податкові накладні, рахунки-фактури та копії платіжних доручень (1 том а.с.12-97, 217-225), які відповідають вимогам законодавства щодо їх належного оформлення та вказують на те, що позивачем були здійснені господарські операції в грудні 2010 року, січні, лютому 2011 року з TOB "Вилайн" та TOB "Маштехімпорт".

Таким чином, факт "товарності" господарських операцій позивача є доведеним і, тому, позивач правомірно формував податковий кредит, що було вірно встановлено судом першої інстанції.

Судова колегія не приймає до уваги твердження апелянта, щодо нікчемності укладених позивачем правочинів, які не спрямовані на настання правових наслідків, виходячи з наступного.

Відповідно до п.11 ст. 10 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" - державні податкові інспекції подають до судів позови до підприємств, установ, організацій та громадян про визнання угод недійсними і стягнення в доход держави коштів, одержаних ними за такими угодами, а в інших випадках - коштів, одержаних без установлених Законом підстав, а також про стягнення заборгованості перед бюджетом і державними цільовими фондами за рахунок їх майна.

Згідно ч.1 ст. 207, ч.1 ст. 208 Господарського кодексу України - господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам Закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін -у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а у разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.

Разом з тим, положення ст. 207 та ст. 208 ГК України слід застосовувати з урахуванням того, що правочин, який вчинено з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, водночас суперечить моральним засадам суспільства, а тому згідно з ч.1 ст. 203, ч.2 ст. 215 ЦК України є нікчемним, і визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Органи державної податкової служби, вказані в абзаці першому ст. 10 Закону України "Про державну податкову службу в Україні", можуть на підставі п.11 цієї статті звертатись до судів з позовами про стягнення в доход держави коштів, одержаних за правочинами, вчиненими з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їх нікчемність. У разі задоволення позову висновок суду про нікчемність правочину має міститись у мотивувальній, а не в резолютивній частині судового рішення.

З наведеного слідує, що висновки про нікчемність правочинів відноситься до компетенції судів а не податкових органів, що було вірно встановлено судом першої інстанції.

Інші доводи апеляційної скарги колегія суддів не приймає до уваги, оскільки вони повністю спростовуються матеріалами справи та обставинами, які повно та об'єктивно були встановлені судом першої інстанції при вирішенні спірного питання.

Враховуючи все вищевикладене, судова колегія вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального та процесуального права не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують, відповідно, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 195, 196, п.1 ч.1 ст. 198, ст. 200, п.1 ч.1 ст. 205, ст. 206, ч.5 ст. 254 КАС України, судова колегія,-

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Спеціалізованої Державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Одесі залишити без задоволення, постанову Одеського окружного адміністративного суду від 28 березня 2012 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили негайно після її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Адміністративного Суду України протягом двадцяти днів з дня складання судового рішення в повному обсязі.

Повний текст судового рішення виготовлений 17 грудня 2012 року.

Головуючий:

Суддя:

Суддя: