Постанова

від 01.11.2006 по справі 14/174-06

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ 

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ 

 ПОСТАНОВА         

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ         

01

листопада 2006 р.                                                                                  

№

14/174-06 

Вищий

господарський суду України у складі колегії суддів:

головуючого                                    Невдашенко Л.П.

суддів:                                               Михайлюка М.В.

Дунаєвської Н.Г.

розглянувши

у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу

Селянського

(фермерського) господарства “Елена”, смт. Томаківка

на

постанову

від

22.08.2006 Дніпропетровського апеляційного господарського суду

у

справі господарського

суду

№

14/174-06 Дніпропетровської області

за  позовом

Суб'єкта

підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1

до

Селянського

(фермерського) господарства “Елена”, смт. Томаківка

про

стягнення  125 194,33 грн.

за участю представників сторін:

від

позивача -                          ОСОБА_1

від

відповідача -                     Бур'янський А.В.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням

господарського суду Дніпропетровської області від 15.06.2006 р., яке залишено

без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від

22.08.2006 р. задоволено частково позов Суб'єкта підприємницької діяльності

-фізичної особи ОСОБА_1 до Фермерського господарства “Елена” про стягнення 125

194,33 грн. в т.ч. 68 000 грн. основного боргу, 34 000,00 грн. штрафу, 19

896,80 грн. пені, 3 297,53 грн. -3% річних. Стягнуто з відповідача на користь

позивача 68 000,00 грн. боргу, 680 грн. витрат на державне мито та 64,00 грн.

витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В решті позовних

вимог відмовлено.

Суд

мотивував своє рішення тим, що відповідно до ч.2 ст. 693 Цивільного кодексу

України , якщо продавець одержав суму попередньої оплати товару, не передав

товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого

товару або повернення суми попередньої оплати.

Відповідач,

зазначає суд не виконав прийняті на себе договірні зобов'язання, не поставив

позивачу товар, доказів часткового розрахунку з позивачем на суму 63 000,00

грн. та проведення новації не надав.

Вимоги

позивача по стягненню з відповідача штрафу, а також пені не підлягають

задоволенню  із-за сплину строків

позовної давності.

Санкція

про стягнення з відповідача 3% річних відповідно до вимог ст. 625 Цивільного

кодексу України не підлягає задоволенню, оскільки ця санкція застосовується до

грошових зобов'язань, а за договором у відповідача виникло зобов'язання

поставити продукцію.

Оскаржуючи

постанову апеляційного суду та рішення господарського суду скаржник просить їх

скасувати і прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, у

зв'язку з новацією боргу посилаючись на те, що при винесенні судових рішень

судом порушено норми матеріального та процесуального права, а саме неповно

з'ясовані всі обставини справи, а також має місце недоведеність обставин, що

мають значення для справи.

Зокрема,

скаржник зазначає, що суд не прийняв до уваги новацію боргу, яка виникла по

договору НОМЕР_1 та не витребував необхідних документів.

Заслухавши

учасників судового процесу, перевіривши юридичну оцінку встановлених судом

фактичних обставин справи та її повноту, колегія суддів вважає, що касаційна

скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Між

Селянським фермерським господарством “Елена” (продавець) та Приватним

підприємцем ОСОБА_1 (покупець) 09.08.2004 р. укладено договір НОМЕР_1

відповідно до умов якого продавець зобов'язується передати у власність покупцю

товар -соняшник в кількості 80 тон, а покупець зобов'язується прийняти та

оплатити його.

Частиною

2 договору визначено умови передачі товару та розрахунок.

Зокрема,

оплата за товар складає 850,00 грн. за тону, всього на загальну суму 68 000,00

грн.

Пунктом

2.3 договору передбачено порядок оплати, а саме попередня оплата та підставі

рахунку.

Продавець

-Селянське фермерське господарство “Елена” зобов'язується передати товар до

15.10.2004 року (п.2.2 договору).

Судом

першої та апеляційної інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи,

що позивач - Приватний підприємець ОСОБА_1 на виконання умов договору  здійснив попередню оплату на суму 68 000,00

грн. за соняшник в кількості 80 тон, що підтверджується відповідними доказами,

а саме квитанціями прибутково касового ордеру.

Відповідач

-Селянське фермерське господарство “Елена” взяті на себе зобов'язання за

договором не виконав, товар позивачу, в обумовлений в договорі строк, не

поставив.

Відповідно

до ч.2 ст. 693 Цивільного кодексу України якщо продавець,  який одержав суму попередньої оплати товару,

не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання

оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Посилання

скаржника на те, що розписка відповідача від 13.10.2004 на суму 49 600

грн.  направлена на погашення боргу за

договором купівлі-продажу НОМЕР_1, перевірено судом апеляційної та першої

інстанції та відхилено, як необґрунтоване, оскільки зазначена розписка не

підтверджує погашення суми саме за договором НОМЕР_1.

Крім

того, судами попередніх інстанцій підставно зазначено, що відповідачем не

надано доказів часткового розрахунку з позивачем на суму 63 000 грн.  та проведення новації.

Щодо

стягнення штрафу та пені, суд першої та апеляційної інстанції дійшли

обґрунтованого висновку, що зазначені вимоги не підлягають задоволенню у

зв'язку із сплином строків позовної давності. 

Твердження

скаржника про порушення і неправильне застосування  господарським судом норм матеріального та

процесуального права при прийнятті судового рішення не знайшли свого

підтвердження, в зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування законного та

обґрунтованого судового акту колегія суддів не вбачає.

Суд  першої та апеляційної інстанції, при

винесенні оскаржуваного рішення повно і всебічно з'ясували фактичні обставини

справи, дослідили та надали оцінку як доводам позивача так і запереченням

відповідача.

В

решті касаційна скарга стосується спростування обставин справи, встановлених

судом першої та апеляційної інстанції, а також заперечень щодо оцінки судом

наявних у справі доказів, тому судом касаційної інстанції до уваги не

приймаються з огляду на вимоги ч.2 ст. 1115 та ч.1,2 ст. 1117

Господарського процесуального кодексу України.

Доводи

касаційної скарги не спростовують висновку суду.

З

огляду на викладене, Вищий господарський суд України вважає юридичну оцінку,

дану Дніпропетровським апеляційним господарським судом обставинам справи такою,

що ґрунтується на матеріалах справи та чинному законодавстві і підстав для

задоволення касаційної скарги не вбачає.

Керуючись

ст.ст. 1115, 1119, 11110 Господарського

процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Постанову

Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 22.08.2006 у справі №

14/174-06 залишити без змін, а касаційну скаргу без задоволення.

Головуючий,

суддя                                                             

Л.Невдашенко

Судді:                                                                   

                 М.Михайлюк

Н.Дунаєвська