Рішення

від 05.04.2012 по справі 21/33

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 21/33 05.04.12

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Промислово-інвестиційна група «Столиця»

до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк»

2) Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк»

про визнання недійсним договору кредиту

Головуючий суддя Шевченко Е.О.

Суддя Гавриловська І.О.

Суддя Сташків Р.Б.

Представники:

Від позивача: ОСОБА_1 - представник (дов. б/н від 13.02.2012р.)

ОСОБА_2 -представник (дов. б/н від 13.02.2012р.)

Від відповідача 1: не з'явився

Від відповідача 2: ОСОБА_3 - представник (дов. б/н від 18.08.2011р.)

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Промислово-інвестиційна группа «Столиця»(далі по тексту позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк»(далі по тексту відповідач 1), Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк»(далі по тексту відповідач 2) про визнання недійсним Кредитного договору №028/КВ-08 від 13.03.2008р., Додаткового договору №1, Додаткового договору №2, Додаткового договору №3 до Кредитного договору №028/КВ-08 від 13.03.2008р. Також позивач просить стягнути солідарно з відповідачів судовий збір.

В обгрунтування позовних вимог позивач зазначає, що наявність у відповідачів права здійснювати валютні операції, зокрема кредитування в іноземній валюті, не надає право позивачеві здійснювати такі операції, оскільки в нього відсутня відповідна ліцензія, тому умови кредитного договору про надання позичальнику кредиту у формі відновлювальної відкличної мультивалютної кредитної лінії в іноземній валюті як господарське зобов'язання не відповідають вимогам закону і згідно з ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України та ч. 1 ст. 227 Цивільного кодексу України Кредитиний договір може бути визнано судом недійсним; умови Кредитного договору в частині надання кредиту в іноземній валюті, що передбачає погашення кредиту та сплати відсотків за користування кредитом в іноземній валюті, що є способом зловживання правом, коли всі ризики знецінення національної валюти України шляхом порушення вимог закону, відповідачі переклали виключно на позивача -позичальника за Кредитним договором та споживача кредитних послуг, є несправедливим, порушуєть норми ч. 3 ст.13 Цивільного кодексу України та відповідно до ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів»такий договір може бути визнаний недійсним; Кредитним договір не містить істотної умови щодо відповідальності банку за порушення умов видачі кредиту позивачеві, що є порушенням ч. 2 ст. 345 Господарського кодексу України, з огляду на що на підставі ч. 1 ст. 203, ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України даний Кредитний договір має бути визнаний недійсним; Кредитним договір укладений з порушенням ч. 2 ст. 345 Господарського кодексу України, ч. 5 ст. 49 Закону України «Про банки та банківську діяльність», так як в ньому відсутня умова про забезпечення зобов'язання позивача, яка є істотною; в порушення п. 8.21. Статуту позивача Кредитний договір та договори до нього укладені без відповідного погодження з головою товариства, а отже вони є недійсними.

Відповідачі письмових відзивів на позов суду не надали.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.01.2012р. розгляд справи було відкладено у відповідності до ст. 77 ГПК України в межах строку, встановленого чинним законодавством України, у зв'язку з неявкою в судове засідання представника позивача та відповідачів.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.02.2012р. розгляд справи було відкладено, з огляду на неявку в судове засідання представника відповідача 1.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.02.2012р. продовжено строк розгляду спору по даній справі та відкладено розгляд справи на 22.03.2012р.

22.03.2012р. розгляд справи судом відкладався відповідно до ст. 77 ГПК України, так як позивач та відповідач не з'явилися у судове засідання, про що винесена відповідна ухвала.

Розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення проти позову, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Між Товариством з обмеженою відповідальністю «Промислово-інвестиційна група «Столиця»та Товариством з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк»був укладений Кредитний договір №28/КВ-08 на відкриття відновлювальної мультивалютної кредитної лінії від 13.02.2008р., за умовами якого відповідач 1 відкриває позивачеві відновлювальну відкличну мультивалютну кредитну лінію та в її межах надає кредитні кошти на наступних умовах:

- ліміт кредитування, валюта ліміту кредитування: еквівалент 4 979 180,00 доларів США, що змінюється відповідно до Графіка зменшення ліміту кредитування, наведеного в Додатку №1 до цього Договору;

- валюти кредиту: долари США, євро, гривня;

- строк кредитної лінії: з 13 лютого 2008р. по 12 лютого 2013р. включно;

- процентна ставка у доларах США 13% річних, у євро 11% річних, у гривні 17,5% річних;

- мета використання коштів: поповнення обігових коштів, викуп земельної ділянки, погашення кредитної заборгованості в ЗАТ «Кредитвест Банк», оплата імпортних контрактів;

- комісія за підготовку та оформлення Кредитного договору - 150,00 грн.

У відповідності до п. 2.1. Кредитного договору видача кредитних коштів в межах кредитної лінії здійснюється окремими частинами у будь-якій з валют кредиту, передбачених п. 1.1. цього Договору, залежно від передачі в іпотеку нерухомого майна. Підставою для видачі кожного окремого траншу є заява позивача. Строк розгляду відповідачем 1 заяви не може перевищувати 2-х робочих днів.

27.03.2008р. позивач та відповідач 1 уклали Додатковий договір №1 про внесення змін та доповнень до Кредитного договору, згідно з яким сторони виклали в новій редакції, зокрема, предмет договору, в якому зазначили, що відповідач 1 відкриває позивачеві відновлювальну відкличну мультивалютну кредитну лінію та в її межах надає кредитні кошти на наступних умовах:

- ліміт кредитування, валюта ліміту кредитування: еквівалент 14 539 859,00 грн., що змінюється відповідно до Графіка зменшення ліміту кредитування, наведеного в Додатку №2 до цього Договору;

- валюти кредиту: гривня, євро;

- строк кредитної лінії: з 13 лютого 2008р. по 12 лютого 2013р. включно;

- процентна ставка, у гривні 18% річних, у євро 11% річних;

- мета використання коштів: погашення кредитної заборгованості в ЗАТ «Кредитвест Банк», викуп земельної ділянки;

- комісія за підготовку та оформлення Договору - 150,00 грн.

04.08.2008р. позивач та відповідач 1 уклали Додатковий договір №2 про внесення змін і доповнень до Кредитного договору, за яким сторони домовились викласти п. 1.1., п. 4.2., п. 4.3., п. 4.4., п. 4.10., пп. 5.2.8. та 5. 2.11. Кредитного договору в новій редакції. Так, згідно п. 1.1. в редакції Додаткового договору №2 від 04.08.2008р. до Кредитного договору відповідач 1 відкриває позивачеві відновлювальну відкличну мультивалютну кредитну лііню та в її межах надає кредитні кошти на наступних умовах:

- ліміт кредитування, валюта ліміту кредитування: еквівалент 14 539 859,00 грн., що змінюється відповідно до Графіка зменшення ліміту кредитування, наведеного в Додатку №2 до цього Договору;

- валюти кредиту: гривня, євро;

- строк кредитної лінії: з 13 лютого 2008р. по 12 лютого 2013р. включно;

- процентна ставка, у гривні 18% річних, у євро 11% річних;

- мета використання коштів: погашення кредитної заборгованості в ЗАТ «Кредитвест Банк», викуп земельної ділянки;

- щомісячна комісія за управління кредитною лінією: із розрахунку 3% річних для кредиту в євро від фактичної суми заборгованості позивача, починаючи з 04.08.2008р.; із розрахунку 4% річних для кредиту в гривні від фактичної суми заборгованості позивача, починаючи з 04.08.2008р.;

- комісія за підготовку та оформлення Договору - 150,00 грн.

Додатковим договором №3 про внесення змін і доповнень від 04.09.2009р. до Кредитного договору сторони виклали, зокрема п. 1.1. Кредитного договору в новій редакції, в якій зазначено, що відповідач 1 відкриває позивачеві відновлювальну відкличну мультивалютну кредитну лінію та в її межах надає кредитні кошти на наступних умовах:

- ліміт кредитування, валюта ліміту кредитування: еквівалент 12 829 859,00 грн., що змінюється відповідно до Графіка зменшення ліміту кредитування, наведеного в Додатку №3 до цього Договору;

- валюти кредиту: гривня, євро;

- строк кредитної лінії: з 13 лютого 2008р. по 12 лютого 2013р. включно;

- процентна ставка, у гривні 18% річних, у євро 11% річних,;

- мета використання коштів: погашення кредитної заборгованості в ЗАТ «Кредитвест Банк», викуп земельної ділянки;

- щомісячна комісія за управління кредитною лінією: із розрахунку 3% річних для кредиту в євро від фактичної суми заборгованості позивача; із розрахунку 4% річних для кредиту в гривні від фактичної суми заборгованості позивача.

У відповідності до ч. 1 ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банку або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Позивач вважає, що Кредитний договір має бути визнаний в судовому порядку недійсним, оскільки суперечить чинному законодавству України, умови кредитного договору про надання позичальнику кредиту у формі відновлювальної відкличної мультивалютної кредитної лінії в іноземній валюті як господарське зобов'язання, на думку позивача, не відповідають вимогам закону і згідно з ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України та ч. 1 ст. 227 Цивільного кодексу України Кредитний договір має бути визнано судом недійсним; умови Кредитного договору в частині надання кредиту в іноземній валюті, що передбачає погашення кредиту та сплати відсотків за користування кредитом в іноземній валюті, що є способом зловживання правом, коли всі ризики знецінення національної валюти України шляхом порушення вимог закону, відповідачі переклали виключно на позивача -позичальника за Кредитним договором та споживача кредитних послуг, що є несправедливим, порушують норми ч. 3 ст.13 Цивільного кодексу України та відповідно до ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів»Кредитний договір може бути визнаний недійсним; Кредитним договір не містить істотної умови щодо відповідальності банку за порушення умов видачі кредиту позивачеві, що є порушенням ч. 2 ст. 345 Господарського кодексу України, з огляду на що на підставі ч. 1 ст. 203, ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України даний Кредитний договір має бути визнаний недійсним; Кредитним договір укладений з порушенням ч. 2 ст. 345 Господарського кодексу України, ч. 5 ст. 49 Закону України «Про банки та банківську діяльність», так як в ньому відсутня умова про забезпечення зобов'язання позивача, яка є істотною; в порушення п. 8.21. Статуту позивача Кредитний договір та договори до нього укладені без відповідного погодження з головою товариства, а отже вони є недійсними.

Викладене у позовній заяві судом відхиляється, а позовні вимоги суд визнає безпідставними та необґрунтованими у зв'язку з наступним.

У відповідності до ст. 99 Конституції України грошовою одиницею України є гривня.

Визначаючи правовий статус гривні, вказана норма Основного Закону не встановлює сферу її обігу та будь-яких обмежень щодо можливості використання в Україні грошових одиниць іноземних держав.

Порядок використання іноземної валюти визначаються Законами України "Про банки і банківську діяльність", "Про Національний банк України" і Декретом Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю", виданими відповідно до них нормативними актами, якими передбачена можливість здійснення розрахунків в іноземній валюті при одержанні комерційного чи банківського кредиту в іноземній валюті і його погашенні.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 5 Декрету Національним банком України видаються генеральні ліцензії комерційним банкам на здійснення валютних операцій, що не потребують індивідуальної ліцензії, на весь період дії режиму валютного регулювання.

При цьому, відповідно до норм пп. "г" п. 4 ст. 5 Декрету використання іноземної валюти на території України як засобу платежу або як застави віднесено до операцій, які потребують ліцензії.

У нормах ст. 47 Закону "Про банки і банківську діяльність" зазначено, що банки мають право здійснювати операції з валютними цінностями на підставі банківської ліцензії.

Таким чином, зазначеними положеннями законів України встановлено, що уповноважені банки на підставі виданої НБУ банківської ліцензії та письмового дозволу на здійснення операцій з валютними цінностями, мають право використовувати іноземну валюту на території України при здійсненні розрахунків, в тому числі і здійснювати операції з надання кредитів в іноземній валюті.

Як слідує з матеріалів справи, відповідачу 1 видана Національним банком України банківська ліцензія №67 від 13.12.2001р., згідно з якою Банку надано право здійснювати банківські операції, визначені частиною першою та пунктами 5-11 частини другої статті 47 Закону України "Про банки та банківську діяльність". Окрім того, у матеріалах справи наявний виданий Національним банком України дозвіл №67-5 на право здійснення операцій, визначених пунктами 1-4 частини другої та частиною четвертою статті 47 Закону України "Про банки та банківську діяльність" згідно з додатком до цього дозволу. Так, відповідно до додатку до цього дозволу відповідач 1 має право здійснювати, зокрема, операції з валютними цінностями щодо залучення та розміщення іноземної валюти на валютному ринку України.

Пунктами 1-4 ст. 47 Закону України "Про банки і банківську діяльність" передбачено, що банк, крім перелічених у частині першій цієї статті операцій, має право здійснювати такі операції та угоди: 1) операції з валютними цінностями; 2) емісію власних цінних паперів; 3) організацію купівлі та продажу цінних паперів за дорученням клієнтів.

Відтак, відповідач 1 мав право укладати кредитні договори, видавати кредити та відповідно, вимагати виконання зобов'язання в іноземній валюті.

Статтею 5 Декрету Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" передбачено, що Національний банк України видає індивідуальні та генеральні ліцензії на здійснення валютних операцій, які підпадають під режим ліцензування згідно з цим Декретом. Генеральні ліцензії видаються комерційним банкам та іншим фінансовим установам України, національному оператору поштового зв'язку на здійснення валютних операцій, що не потребують індивідуальної ліцензії, на весь період дії режиму валютного регулювання.

Індивідуальні ліцензії видаються резидентам і нерезидентам на здійснення разової валютної операції на період, необхідний для здійснення такої операції. Відповідно до пп. "в", "г" ч. 4 ст. 5 Декрету індивідуальної ліцензії потребують, в тому числі, операції щодо:

- надання і одержання резидентами кредитів в іноземній валюті, якщо терміни і суми таких кредитів перевищують встановлені законодавством межі;

- використання іноземної валюти на території України як засобу платежу або як застави.

На сьогодні законодавством не встановлено терміни та суми кредитів в іноземній валюті як критерій їх віднесення до сфери дії режиму індивідуального ліцензування. Ця обставина, з огляду на відсилочний характер норми Декрету, не дозволяє поширити режим індивідуального ліцензування на валютні операції, пов'язані з наданням резидентами (банками та іншими фінансовими установами) кредитів в іноземній валюті.

Національний банк України у своєму листі за № 13-210/7871-22612 від 07.12.2009р. "Про правомірність укладання кредитних договорів в іноземній валюті" у зв'язку з запитами банків з питання щодо правомірності укладання кредитних договорів в іноземній валюті повідомив про те, що операція з надання банками кредитів в іноземній валюті не потребує індивідуальної ліцензії.

Відповідно до норм статей 192, 533, 1054 Цивільного кодексу України, статті 198 Господарського України, статей 32, 44 Закону України "Про Національний банк України", статей 2, 47, 49 Закону України "Про банки і банківську діяльність", статей 1, 4, 34 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг", статей 1, 3, 5 Декрет Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" банки та інші фінансові установи, які у встановленому порядку отримали генеральну ліцензію Національного банку України на здійснення валютних операцій, мають достатні юридичні підстави та законне право для надання резидентам України кредитів в іноземній валюті.

Водночас, відповідно до п. 1.5 Положення про порядок видачі Національним банком України індивідуальних ліцензій на використання іноземної валюти на території України як засобу платежу, використання іноземної валюти як засобу платежу без ліцензії дозволяється: якщо ініціатором або отримувачем за валютною операцією є уповноважений банк (ця норма стосується лише тих операцій уповноваженого банку, на здійснення яких Національний банк видав йому банківську ліцензію та письмовий дозвіл на здійснення операції з валютними цінностями).

Таким чином, оскільки при виконанні позивачем свого зобов'язання щодо повернення кредиту в іноземній валюті отримувачем є відповідач 1, який отримав банківську ліцензію та письмовий дозвіл на здійснення операцій з валютними цінностями, то на підставі п. 1.5. Положення про порядок видачі Національним банком України індивідуальних ліцензій на викоритання іноземної валюти на території України як засобу платежу, є правомірним повернення позивачем суми кредиту в іноземній валюті без наявності ліцензії.

Обгрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається на те, що умови Кредитного договору є несправедливими, з огляду на що відповідно до ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів»цей договір може бути визнаний недійсним.

У відповідності до ч. 5 ч. 6 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів»якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним. У разі коли зміна положення або визнання його недійсним зумовлює зміну інших положень договору, на вимогу споживача: 1) такі положення також підлягають зміні; або 2) договір може бути визнаним недійсним у цілому.

В преамбулі Закону «Про захист прав споживачів»зазначається, що цей Закон регулює відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності.

Згідно з п. 22 ст. 1 Закону України «Про захист прав споживачів»споживач - фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов'язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника.

Позивач не є фізичною особою, а отже споживачем в розумінні Закону України «Про захист прав споживачів», з огляду на що застосування даного Закону до спірних правовідносин є неправомірним.

Позивач також пов'язує недійсність Кредитного договору з відсутністю, на його думку, таких в ньому істотних умов, як відповідальність відповідача 1 за порушення умов видачі кредиту позивачеві та умови щодо забезпечення зобов'язання позивача.

У відповідності до ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно з ч. 1, ч. 2, ч. 3 Господарського кодексу України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визначені такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Пунктом 2 ст. 345 Господарського кодексу України визначено, що кредитні відносини здійснюються на підставі кредитного договору, що укладається між кредитором і позичальником у письмовій формі. У кредитному договорі передбачаються мета, сума і строк кредиту, умови і порядок його видачі та погашення, види забезпечення зобов'язань позичальника, відсоткові ставки, порядок плати за кредит, обов'язки, права і відповідальність сторін щодо видачі та погашення кредиту.

Таким чином, з наведених норм закону вбачається, що невизначення сторонами договору всіх істотних умов є наслідком його неукладення, а не недійсності.

Разом з тим, як вбачається з умов спірного Кредитного договору, а саме статтею 3 сторони встановили умови забезпечення виконання позивачем зобов'язань за Кредитним договором. Також в матеріали справи наданий Іпотечний договір №28/Zквіп-08 від 13.02.2008р., за яким позивачем в забезпечення зобов'язань за Кредитним договором передано в іпотеку нерухоме майно.

Твердження позивача щодо укладення Кредитного договору та додаткових договорів до нього без відповідного погодження з Головою товариства, що є порушенням п. 8.21. Статуту позивача, спростовується наступним.

У відповідності до п. 8.21. Статуту позивача усі договори, підписані директором від імені товариства на суму 50 000,00 грн. та більше, а також будь-які операції з основними фондами та корпоративними правами, що належить товариству, не залежно від їх об'ємів , вступають в силу тільки після письмового погодження з Головою товариства.

В матеріалах справи містяться:

- Протокол №12/24-07 від 14.01.2008р. Зборів учасників позивача, в якому міститься доручення директору позивача на укладення та підписання Кредитного договору на суму 4 979 180,00 доларів США, а при необхідності, як вказано в Протоколі, підписувати додатки, які можуть бути укладені до кредитного договору в майбутньому, та в подальшому розпоряджатися кредитним коштами, укласти договори страхування та інші необхідні угоди;

- Погодження від 11.02.2008р. Голови позивача на укладення та підписання з відповідачем 1 Кредитного договору на відкриття відновлювальної мультивалютної кредитної лінії з лімітом кредитування у розмірі 4 979 180,00 доларів США, строком на 60 місяців, укладення та підписання договорів страхування та інших необхідних угод;

- Погодження від 04.07.2009р. Голови позивача на укладення та підписання з відповідачем 1 директором позивача Додаткового договору до Кредитного договору на умовах, запропонованих відповідачем 1;

- Протокол №07/31-08 від 31.07.2008р. Зборів учасників позивача, яким уповноважено директора позивача на оформлення всіх необхідних документів щодо зміни умов кредитування за спірним Кредитним договором, укладання та підписання додаткового договору до Кредитого договору, а також інші необхідні правочини на умовах, запропонованих відповідачем 1;

- Протокол №17/07-09 від 17.07.2009р. Зборів учасників позивача, яким доручено директору позивача оформити всі необхідні документи щодо зміни умов кредитування за Кредитним договором, укласти та підписати додатковий договір про внесення змін та доповнень до Кредитного договору та договору іпотеки, а також інші необхідні правочини на умовах, запропонованих відповідачем 1;

- Протокол №1 від 20.03.2008р. Зборів учасників позивача, яким надано директору позивача повноваження на оформлення від імені позивача всіх необхідних документів щодо зміни умов кредитування за Кредитним договором, укладання та підписання додаткового договору до Кредитного договору та договору іпотеки, а також інші необхідні правочини на умовах, запропонованих відповідачем 1.

З огляду на наведене, суд приходить до висновку про те, що підписання спірного Кредитного договору та додаткових договорів до нього відбулось з погодження Голови позивача, як то і вимагається п. 8.21. Статуту.

На підставі наведеного, суд вважає необґрунтованими та недоведеними позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Промислово-інвестиційна група «Столиця»та відмовляє в їх задоволенні.

Судовий збір підлягає стягненню відповідно до ст. 49 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 32-34, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. В задоволенні позову відмовити.

2. Рішення може бути оскаржене у десятиденний термін в порядку, визначеному законодавством України.

Головуючий суддя Е.О. Шевченко

Суддя І.О. Гавриловська

Суддя Р.Б. Сташків