Рішення

від 21.07.2011 по справі 8/345

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 8/345 21.07.11

За позовом: Публічного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат ім. Ілліча»

до: Державної адміністрації залізничного транспорту України «Укрзалізниця»

про стягнення 5 280,10 грн.

Суддя Катрич В.С.

Представники сторін:

від позивача: не з'явився

від відповідача: ОСОБА_1 за дов. № 2 від 11.01.2012 р.

Обставини справи:

Позивач звернувся до господарського суду міста Києва з позовом до Державної адміністрації залізничного транспорту України «Укрзалізниця»про стягнення 5 280,10 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.06.11 р. порушено провадження у справі № 8/345, розгляд справи призначено на 21.07.2011 року.

Представник позивача в судове засідання 21.07.2011 року не з'явився, про причини неявки суд не повідомлено, обґрунтованих заяв та клопотань про відкладення розгляду справи не подано.

Представник відповідача в судовому засідання подав відзив на позовну заяву.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти задоволення позовних вимог з підстав наведених у відзиві.

Приписами ст. 77 Господарського процесуального кодексу України визначений перелік обставин, за яких суд відкладає розгляд справи. Зокрема, відповідно до п. 1 ч. 1 названої статті, у разі нез'явлення в засідання представників сторін, інших учасників судового процесу та, відповідно до п. 2 ч. 1 названої статті, у разі неподання витребуваних доказів. Однак стаття 77 ГПК України встановлює не обов'язок суду відкласти розгляд справи, а визначає лише право суду при наявності зазначених випадків.

За таких обставин суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи по суті в судовому засіданні 21.07.2011 р. та за відсутністю представника відповідача, запобігаючи одночасно безпідставному затягуванню розгляду спору.

В судовому засіданні 21.07.11 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

01.04.2008 року між ВАТ «Стойленський ГОК» (продавець) та Відкритим акціонерним товариством «Маріупольський металургійний комбінат ім.. Ілліча»(покупець) було укладено Контракт № КВ/2008/03.

Відповідно до п. 1.1 контракту продавець продав, а покупець купив залізорудна сировина (товар) в кількості, якості, за ціною , в строк, та на умовах поставки згідно додатків, що є невід»ємною частиною контракту.

У відповідності до частини 1 статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Пунктом 3.1 Контракту сторони узгодили, що ціна проданого товару, встановлюється в доларах США та зазначається в додатках, що є невід»ємною частиною Контракту.

26.06.2010 р. на адресу позивача було поставлено залізну руди по залізничній накладній № АК 443544 від 26.06.2010 р. у вагонах №№ 66724279, 68503940, 66780875, 66231482, 65949349.

Позивач в позовній заяві зазначив, що під час приймання товару на станції призначення було виявлено невідповідність маси вантажу перевізним документам, зокрема, було встановлено нестачу у вагоні № 66724279 в кількості 4 700 кг, у вагоні № 68503940 в кількості 1 000 кг, у вагоні № 66780875 в кількості 2 200 кг., у вагоні № 66231482 в кількості 1 800 кг., у вагоні № 65949349 в кількості 2 800 кг.

Нестача товару підтверджується складеними на станції Маріуполь - Сортувальний комерційними актами № 389066/188, № 389067/189, № 389068/190, № 389069/191, № 389070/192 від 29.06.2010 року.

01.11.2010 року позивач направив на адресу відповідача претензію № 09/1-3-59 про стягнення збитків в сумі 5 280,10 грн.

Листом № ЦРЖМ-82/10 від 21.04.2011 року відповідачем претензію № 09/1-3-59 залишено без задоволення.

За таких обставин позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з даним позовом про стягнення з відповідача 5 280,10 грн., що становить вартість нестачі товару.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно параграфу 4 ст. 17 Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення видача вантажу вантажоодержувачу здійснюється відповідно до абз. 9 ст. 52 Статуту залізниць України та Правил видачі вантажів.

В силу статті 306 Господарського кодексу України та статті 908 Цивільного кодексу України, загальні умови перевезення вантажів визначаються цими кодексами, законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами.

Частиною 5 статті 307 Господарського кодексу України та частиною 2 статті 908 Цивільного кодексу України визначено, що умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо перевезення встановлюється договором, якщо інше не визначено, зокрема, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Відповідно до ст.. 105 Статуту залізниці, вантажовідправники, вантажоодержувачі, пасажири, транспортні, експедиторські і посередницькі організації та особи, які витупають від імені вантажовідправника і вантажоодержувача, несуть матеріальну відповідальність за перевезення у межах і розмірах, передбачених цим Статутом та окремим договором.

Накладною № 443544 підтверджено, що відправником вантажу виступило -ВАТ ««Стойленський ГОК»та зазначено, що внаслідок перевантаження вантажу на станції призначення залізницею було встановлено, що вага вантажу різниться на 12 500 кг, ніж зазначено в документах, про що свідчить складений комерційний акт, та відмітка залізниці в накладній.

На підставі параграфу 1 статті 12 Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення, відправник несе відповідальність за правильність відомостей та заяв, зазначених ним в накладній, несе відповідальність за всі наслідки від неправильного, неточного або неповного зазначення цих відомостей.

Відповідно до ст.. 24,32 Статуту залізниць України, відправник зобов'язаний підготувати вантаж з урахуванням його схоронності під час транспортування і здійснювати навантаження з виконанням технічних умов. Вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ним у накладній; залізниця має право перевіряти правильність цих відомостей, а також періодично перевіряти кількість та масу вантажу, що зазначаються у накладній.

Так, згідно ст.. 110 Статуту залізниця несе відповідальність за збереження вантажу від часу його прийняття для перевезення і до моменту видачі одержувачу або передачі згідно з Правилами іншому підприємству.

Відповідно до ст.. 52 Статуту залізниць України на станціях призначення залізниця зобов'язана перевірити масу, кількість місць і стан вантажу у разі:

· Прибуття вантажу у пошкодженому вагоні (контейнері), а також у вагоні (контейнері) з пошкодженими пломбами відправника або пломбами попутних станцій;

· Прибуття вантажу з ознаками недостачі, псування або пошкодження під час перевезення на відкритому рухомому складі або у критих вагонах без пломб, якщо таке перевезення передбачене Привалами;

· Прибуття швидкопсувного вантажу з порушенням граничного терміну його перевезення або з порушенням температурного режиму перевезення в рефрижераторних вагонах (контейнерах)

· Прибуття вантажу, який був завантажений залізницею

· Прибуття вантажів у вагонах навалом і насипом за вимогою одержувача у розмірах передбачених Правилами

· Видачі з місць загального користування вантажів, вивантажених залізницею

Відповідно до ст.. 24,32 Статуту залізниць України, відправник зобов'язаний підготувати вантаж з урахуванням його схоронності під час транспортування і здійснювати навантаження з виконанням технічних умов. Вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ним у накладній; залізниця має право перевіряти правильність цих відомостей, а також періодично перевіряти кількість та масу вантажу, що зазначаються у накладній.

Відповідно до ст. 31 Статуту залізниця зобов'язана подати під завантаження справні, придатні для перевезення відповідного вантажу, очищені від залишків вантажу, сміття, реквізиту, а у необхідних випадках -продезінфіковані вагони та контейнери. Придатність вагонів в комерційному відношенні визначається відправником, якщо завантаження здійснювалось його засобами.

Згідно п. 4 Правил перевезення вантажів у вагонах відкритого типу можливість транспортування вантажів, зазначених у додатку, які містять дрібні фракції (частки, розмір яких не перевищує 13 мм) визначається відправником.

Згідно частиною третьою пункту 3) параграфу 4 статті 9 СМГС та пункту 5 Правил перевезень вантажів у вагонах відкритого типу встановлено, що перед навантаженням вантажів, які містять дрібні фракції відправник зобов'язаний пересвідчитися, що перевезення у наданому вагоні не призведе до втрати вантажу. Якщо втрата можлива через конструктивні зазори, відправник зобов'язаний вжити додаткових заходів щодо їх ущільнення. У разі навантаження в вагони відкритого типу вантажів, які містять дрібні фракції, відправник повинен вжити заходів щодо запобігання видуванню або просипанню дрібних часток вантажу під час перевезення. Такі заходи розробляються відправником окремо для кожного виду вантажу.

Як вбачається з комерційних актів станції Маріуполь № 389066/188, № 389067/189, №389068/190, № 389069/191, № 389070/192 від 29.06.2010 року та актів про технічний стан вагону станції Маріуполь № 47,48,49,20,51 від 29.06.2010 року вантажовідправник в порушення параграфу 4 ст. 9 Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення та Правил перевезення вантажів не підготував вагон для перевезення даного вантажу, тобто через відсутність армувальних листів над люками 1-2 та 6-7, внаслідок чого виникло нещільне прилягання люків, утворились отвори. В акті про технічний стан вагону зазначено про можливість втрати вантажу.

Згідно з пунктом 12 параграфу 3 статті 23 Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення залізниця звільняється від відповідальності з повну чи часткову втрату вантажу, зменшення маси, якщо це сталося внаслідок того, що відправник провів навантаження вантажу у непригодному для перевезення даного вантажу вагоні та контейнері

За таких обставин, суд дійшов висновку, наявними матеріалами не доведена вина відповідача у нестачі ваетажу

Згідно зі статтею 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Враховуючи вищевикладене, позивач не довів факт недостачі товару, а отже -і протиправну поведінку відповідача, що виключає відповідальність у вигляді стягнення збитків.

За таких обставин, позов визнається судом необґрунтованим, недоведеним та такими, що не підлягає до задоволення.

Відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України, держмито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на позивача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 712, 908 ЦК України ст.ст. 306, 307 ГК України ст. 32, 33, 44, 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

У позові відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя В.С. Катрич

Дата складання повного рішення: 12.04.2012 р