Рішення

від 13.03.2012 по справі 2-249

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

Справа №2-249 Головуючий у суді у 1 інстанції - Мальована

Номер провадження 22-ц/1890/601/12 Суддя-доповідач - Хвостик

Категорія - 30

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 березня 2012 року м.Суми

Колегія суддів з розгляду справ цивільного судочинства Апеляційного суду Сумської області в складі:

головуючого-судді - Хвостика С. Г.,

суддів - Білецького О. М., Шевченка В. А.,

з участю секретаря судового засідання - Кияненко Н.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Апеляційного суду Сумської області апеляційну скаргу ОСОБА_1

на рішення Зарічного районного суду м. Суми від 30 січня 2012 року

в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення моральної шкоди, -

в с т а н о в и л а:

У вересні 2011 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до ОСОБА_2 про стягнення моральної шкоди в сумі 4000 грн., завданої джерелом підвищеної небезпеки.

Рішенням Зарічного районного суду м. Суми від 30 січня 2012 року відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_1 за його необгрунтованістю.

Зазначене рішення суду позивач оскаржив в апеляційному порядку.

В апеляційній скарзі, посилаючись на неповне з'ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального і процесуального права, він просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким повністю задовольнити його позовні вимоги.

В доводах апеляційної скарги зазначається, що суд першої інстанції безпідставно визнав недоведеною обставину того, що саме собака відповідача покусала його, оскільки це підтверджується наданими ним письмовими доказами, а також показами свідків, які були очевидцями нападу на нього собаки, але про них він дізнався вже після розгляду справи судом першої інстанції.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення позивача ОСОБА_1 і його представників ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про задоволення апеляційної скарги, пояснення відповідача ОСОБА_2 про залишення рішення без змін, покази свідків ОСОБА_5 та ОСОБА_6, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із недоведеності того факту, що саме собака відповідача покусав позивача, а також із недоведеності причинного зв'язку між умовами утримання відповідачем ОСОБА_2 собаки породи середньоазійська вівчарка та негативними наслідками у вигляді заподіяння моральної шкоди позивачу.

З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів погодитись не може, виходячи з наступного.

Згідно з вимогами ч.1, ч.2 п.1 ст.23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я.

Як передбачено ч.1, п.1 ч.2 ст.1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала: якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.

Виходячи з вимог ч.ч.1, 2, 5 ст.1187 ЦК України, джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Відповідно до ст.ст. 9, 12 Закону України «Про захист тварин від жорстокого поводження» особа, яка супроводжує тварину, зобов'язана забезпечити безпеку оточуючих людей і тварин, а також майна від заподіяння шкоди супроводжуваною домашньою твариною. При супроводженні домашніх тварин не допускається залишати їх без нагляду. Дозволяється утримувати собак без повідків і намордників під час оперативного використання правоохоронними органами, собак спеціального призначення, а також собак під час муштри, на полюванні, на навчально-дресирувальних майданчиках.

Шкода заподіяна особі або майну фізичної особи, а також шкода заподіяна майну юридичної особи твариною, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її утримує.

Отже, обов'язковими умовами для притягнення особи до цивільно-правової відповідальності за шкоду, заподіяну джерелом підвищеної небезпеки, є наявність трьох обов'язкових ознак порушення: діяльність, пов'язана з джерелом підвищеної небезпеки, негативні наслідки у вигляді заподіяння шкоди та причинний зв'язок між діяльністю, пов'язаною з джерелом підвищеної небезпеки та негативними наслідками у вигляді шкоди.

Судом першої інстанції встановлено, що 02 січня 2010 року позивач ОСОБА_1 зазнав нападу собаки на вул. Токарівській в м. Суми недалеко від місця свого проживання.

07 січня 2010 року позивач звернувся до лікарняного закладу КУ СМКЛ № 1, а 08 січня 2010 року - до КУ «Сумська міська клінічна лікарня № 5» з приводу покусів собакою, де йому було встановлено діагноз: «укушені рани правого колінного суглоба та верхньої третини лівого передпліччя» та надано медичну допомогу, про що свідчать письмові повідомлення вказаних медичних установ (а.с.7,18).

В письмовому повідомленні управління ветеринарної медицини в м. Суми від 23 вересня 2011 року за № 01-22/294 зазначено, що 02 січня 2010 року до Сумської міської лікарні державної ветеринарної медицини у телефонному режимі надійшло повідомлення від міської СЕС про те, що того ж дня ОСОБА_1 був покусаний собакою, яка після цього перебувала під карантинним наглядом спеціаліста ветеринарної медицини до 11 лютого 2010 року (а.с.8).

В усіх цих зверненнях, як і до правоохоронних органів також (а.с.65), йдеться про те, що зі слів ОСОБА_1 він був покусаний собакою, яка належить відповідачу ОСОБА_2, що мешкає по сусідству з позивачем.

Аналогічна інформація вказана і в письмовому повідомленні Сумської міської державної лікарні ветеринарної медицини від 17 листопада 2011 року № 01-09/230 (а.с.59).

У зв'язку з ушкодженням здоров'я ОСОБА_1 знаходився на амбулаторному лікуванні в КУ «СМКЛ № 5» у лікаря-психотерапевта з діагнозом: розлад адаптації - тривожна реакція на стрес (а.с.9).

З наданого позивачем акта судово-медичного обстеження № 333 від 01 березня 2012 року вбачається, що визначені лікарями тілесні ушкодження у ОСОБА_1 утворились від дії тупих предметів з загостреною гранню, якими можуть бути зуби собаки, про що свідчить характер пошкоджень.

Заподіяні тілесні ушкодження кваліфікуються як легкі тілесні ушкодження, які потягли за собою короткочасний розлад здоров'я потерпілого.

Відповідач ОСОБА_2 не заперечує, що мешкає по сусідству з позивачем ОСОБА_1 і що в нього є собака породи середньоазійська вівчарка, яка утримується в дворі у вольєрі.

Отже, обставинами справи доведено, що 02 січня 2010 року позивача покусала собака недалеко від місця його проживання, внаслідок чого у потерпілого було пошкоджено здоров'я, він зазнав фізичного болю, страждань, тобто йому була заподіяна моральна шкода.

Підтвердженням того, що вказана шкода була заподіяна позивачу джерелом підвищеної небезпеки, тобто внаслідок діяльності, пов'язаної з неналежним утриманням собаки породи середньоазійська вівчарка саме відповідачем, так як він не забезпечив безпеку оточуючих людей, зокрема позивача, який і був покусаний цією собакою, окрім письмових повідомлень зазначених установ, куди за допомогою звертався ОСОБА_1, є також покази свідків ОСОБА_5 та ОСОБА_6, дані ними в судовому засіданні суду апеляційної інстанції.

Зокрема, свідок ОСОБА_5 показав, що будучи знайомим з позивачем, він бачив, коли 02 січня 2010 року на своєму автомобілі разом із ОСОБА_6 проїжджав мимо місця події по вул. Токарівській у м. Суми, як біля одного із будинків на снігу лежав чоловік, що то був позивач він цього тоді не знав, а інший чоловік, біля якого була й жінка, відтягував від лежачого собаку великих розмірів і потягнув її у свій двір.

В кінці січня 2012 року з розмови з позивачем він дізнався, що тим лежачим чоловіком на снігу, біля якого була собака, був саме ОСОБА_1

Аналогічні покази щодо обставин, при яких позивача покусав собака, дав свідок ОСОБА_6

Вказані обставини щодо того, що позивача покусав собака, який належить відповідачу, останній належними та допустимими доказами не спростував.

Що стосується обставин того, що позивач називав собаку відповідача кавказькою вівчаркою, а вона відноситься до іншої породи вівчарок, то з цього приводу позивач зауважив, що він чітко не розбирається в породах собак, тому помилявся.

За таких обставин, коли суд першої інстанції ухвалив рішення з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального і процесуального права, коли його висновки не відповідають обставинам справи, що призвело до неправильного вирішення справи, тому рішення місцевого суду необхідно скасувати і ухвалити нове, яким позов щодо стягнення моральної шкоди задовольнити частково, на суму 1000 грн., з урахуванням характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань потерпілого, а також приймаючи до уваги принципи розумності і справедливості, отже, апеляційну скаргу необхідно задовольнити частково.

У зв'язку з ухваленням рішення на користь позивача, на підставі ст.88 ЦПК України необхідно провести розподіл судових витрат, врахувавши понесені позивачем витрати в сумі 15 грн. за інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в суді першої інстанції та за сплачений судовий збір в сумі 53 грн. 65 коп. при подачі апеляційної скарги, які необхідно стягнути на його користь з відповідача.

Керуючись ст.ст. 307 ч.1 п.2, 309 ч.1 п.п.1, 3, 4, 314 ч.2, 316 ЦПК України, колегія суддів, -

в и р і ш и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Зарічного районного суду м. Суми від 30 січня 2012 року в даній справі скасувати і ухвалити нове, яким позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 1000 грн. компенсації за заподіяну моральну шкоду.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати в розмірі 68 грн. 65 коп.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, і з цього часу може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий -

Судді -