Ухвала

від 16.04.2008 по справі 22-а-1528/2008

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

61064,

Україна, місто Харків, вул. Володарського, 46

Справа 22-а-1528/08                                             Головуючий 1 інстанції -   Моїсеєнко В.М.

Категорія -   40                                                                                      Доповідач - Сіренко О.І.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М           У К Р А Ї Н И

16 квітня 2008 року Колегія суддів

Харківського апеляційного адміністративного суду в складі : Головуючого -

судді                                 

Сіренко О.І.

                         Суддів                                             

Подобайло З.Г.

                      Григорова А.М.

                        За участю

секретаря                        Касян

В.Ю.

Розглянула

у відкритому судовому засіданні в місті Харкові апеляційну скаргу Конотопської

міжрайонної державної податкової інспекції Сумської області на постанову

господарського суду Сумської області від 12 листопада 2007 року по справі № АС

16/538-07 за позовом суб'єкту підприємницької діяльності ОСОБА_1 до

Конотопської міжрайонної державної податкової інспекції Сумської області,

Управління Державного казначейства в Сумській області, Конотопського відділення

Державного казначейства у Сумській області про стягнення 6700 грн. бюджетного

відшкодування ПДВ та стягнення 1843,84 грн. матеріальних збитків, - 

В С Т А Н О В И Л А :

 17.09.2007 року приватний

підприємець ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом  до Конотопської МДПІ Сумської області,

Управління ДКУ в Сумській області, Конотопського відділення ДКУ в Сумській

області, в якому просила стягнути на її користь 6700 грн. бюджетного

відшкодування ПДВ та матеріальні збитки у сумі 1843,84 грн..

Конотопська МДПІ у запереченнях на позов просила

відмовити у задоволенні позову посилаючись на те, що постановою господарського

суду Сумської області від 13.06.2006 р. по справі № АС/195-06 задоволені позовні

вимоги частково: лише в частині визнання нечинним податкового повідомлення -

рішення Конотопської МДПІ від 07.03.2006 р. № 0000251720/0. В частині вимог

позивача щодо зобов'язання Конотопської МДПІ надати органам держказначейства

висновок на бюджетне відшкодування ПДВ в сумі 6700, 53 грн. відмовлено. Дане

рішення залишено без змін судом апеляційної інстанції, набрало законної сили та

обов'язкове для виконання. Окрім того, сума ПДВ, яка підлягає відшкодуванню у

розмірі 6700, 53 грн. неправомірно заявлена позивачем, оскільки відсутні факти

надмірної сплати податку на додану вартість до Державного бюджету. Щодо

стягнення матеріальних збитків та судових витрат, то позивачем не надано

доказів, що йому завдано матеріальну шкоду та саме у такому розмірі, а судовий

збір складає 1 % від розміру майнових вимог, але не більш 1700 грн. До того ж

позивачем пропущений річний строк для звернення до адміністративного суду, що є

підставою для відмови у задоволенні позову, якщо на цьому наполягає одна із

сторін.

Управління Державного казначейства в Сумській області в

поясненнях на позов зазначило, що відшкодування податку на додану вартість за

рішенням суду здійснюється безпосередньо Державним казначейством України, а

тому Головне управління Державного казначейства як орган державної виконавчої

влади не наділений повноваженнями щодо здійснення відшкодування податку на

додану вартість з Державного бюджету України.

Конотопське відділення Державного казначейства у Сумській

області   у відзиві на позов вказало, що

відшкодування податку на додану вартість з бюджету здійснюється органами

Державного казначейства України за висновками податкових органів або за

рішенням суду, а станом на 26.09.2007р. висновків по відшкодуванню ПДВ на

користь ПП ОСОБА_1 до управління не надходили.

 12 листопада 2007

року  постановою господарського  суду Сумської області частково задоволені

позовні вимоги приватного підприємця ОСОБА_1 до Конотопської міжрайонної

державної податкової інспекції Сумської області, Управління Державного

казначейства в Сумській області, Конотопського відділення Державного

казначейства у Сумській області. Стягнуто з доходів державного бюджету на

користь приватного підприємця ОСОБА_1 суму 6700 грн. 53 коп.  бюджетного відшкодування ПДВ. Відшкодовано

приватному підприємцю ОСОБА_1 з державного бюджету України 3 грн. 40 коп.

судового збору.   Повернуто з державного

бюджету України приватному підприємцю ОСОБА_1 

98 грн. 60 коп. зайво сплаченого судового збору. В решті частині позову

відмовлено.

В апеляційній скарзі Конотопська міжрайонна державна

податкова інспекція Сумської області просить скасувати вказану постанову суду

першої інстанції в частині відшкодування ПП ОСОБА_1 6700 грн. податку на додану

вартість та судових витрат,  ухвалити

нове рішення по даній справі, яким відмовити позивачу у задоволенні позову. При

цьому посилається на те, що судом першої інстанції не повно та не вірно

з'ясовані усі обставини по справі, невірно застосовані норми процесуального

права, зокрема ст. 99 та п.п. 4 ч. 1 ст. 157 КАС України.

В запереченнях на апеляційну скаргу представник позивача

просить відмовити Конотопській МДПІ у задоволенні апеляційної скарги і залишити

без змін постанову господарського суду Сумської області від 12.11.2007 року.

Конотопське управління державного казначейства ГУДКУ у

Сумській області подало до суду апеляційної інстанції заяву, в якій просить

проводити судове засідання без участі його представника та зазначає, що

прийняття рішення по даній справі є виключно прерогативою суду.

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача,  вивчивши матеріали справи, доводи апеляційної

скарги, приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з

наступних підстав :

Судом

першої інстанції встановлено, що  згідно декларацій позивача з податку на додану

вартість за червень 2004р. у картці особового

рахунку  останнього на початок 2006р. з

податку на додану вартість обліковується переплата у сумі 6700 грн.53

коп.

07.03.2006р. Конотопська міжрайонна державна податкова

інспекція винесла податкове

повідомлення-рішення № 0000251720/0, яким визначила завищеною суму заявленого позивачем бюджетного відшкодування на 25652 грн. та  нарахувала штрафну

санкцію в сумі 9490 грн.73 коп. Позивач, не погодившись з винесеним податковим повідомленням - рішенням звернулася до

господарського суду Сумської області

з позовною заявою про визнання нечинним цього повідомлення-рішення.

13.06.2006р.

постановою господарського суду

Сумської області вказане рішення податкового органу було визнано нечинним.

 29.08.2006р. ухвалою Харківського апеляційного

господарського суду постанову господарського

суду Сумської області  від

13.06.2006 р. залишено без змін. Рішення

суду набрало законної сили.

Даними

судовими рішеннями встановлений   факт  

правомірності пред'явлення до відшкодування спірної суми податку

на додану вартість.

 Згідно ч.2 п.7.7.8

ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» після закінчення процедури судового оскарження

податковий орган протягом п'яти робочих днів, наступних   за   днем  

отримання   відповідного      рішення,  

зобов'язаний      надати  

органу державного   

казначейства    висновок    із   

зазначенням    суми    податку,   

що    підлягає відшкодуванню, і ця сума повинна бути

відшкодована.

  Позивачем,

який  є платником податку на додану

вартість, в установленому законом порядку було подано до податкової інспекції

податкову декларацію з ПДВ за червень 2004 року, в якій було заявлено до

відшкодування ПДВ у розмірі 25682 грн.

19 серпня 2004 року  Конотопською

МДПІ Сумської області було проведено   

позапланову   документальну   перевірку правильності обчислення та

своєчасності внесення до бюджету сум податку на додану вартість позивачем за

період з 01.06.2004р. по 30.06.2004р., за результатами якої складено довідку,

згідно якої сума ПДВ до відшкодування 25 682 грн. залишена  без змін. В подальшому сума відшкодування

була частково зарахована відповідачем на погашення зобов'язань позивача з ПДВ в

наступних податкових періодах із залишком невідшкодованої суми 6700, 53 грн.

Оскаржуване податкове повідомлення

- рішення № 0000251720/0 від 07 березня 2006 року, яким встановлено завищення

бюджетного відшкодування по декларації позивача в сумі 25652 грн. та

застосована штрафна санкція в розмірі 9490, 73 грн., було прийнято на підставі

висновків акту № 47/17-20/2602314100 від 23.02.2006 року про результати

позапланової невиїзної документальної перевірки позивача з питання

обґрунтованості заявленої до відшкодування з бюджету суми ПДВ за червень 2004

року.

    В результаті

перевірки податківцями було виявлено порушення позивачем вимог п. 1.8. статті

8, п.п. 7.2.1, п. 7.2., п.п. 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4, п.п. 7.5.1 п. 7.5., п.п.

7.7.5 п. 7.7. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» №

168/97-ВР від 03 квітня 1997 року. З цього акту перевірки вбачається, що

попередньою позаплановою документальною перевіркою з питань обґрунтованості

відшкодування ПДВ з бюджету по декларації за червень 2004 року з метою

підтвердження сум податкового кредиту заявлених позивачем сумам податкового

зобов'язання продавця та встановлення надмірної сплати податку до Державного

бюджету до Бердянської МДПІ листом від 

17.08.2004 року був направлений запит на проведення зустрічної перевірки

постачальника ТОВ «Вега» з питання визначення повноти нарахування та

своєчасності сплати ПДВ до бюджету від реалізації на користь підприємця ОСОБА_1

товарів згідно податкової накладної № 17 від 13.06.2004 року на суму 186 012

грн., утому числі ПДВ -31 002 грн. Згідно довідки Бердянської МДПІ від

21.09.2004 року підприємство ТОВ «Вега» не являлося виробником реалізованої підприємцю

ОСОБА_1 продукції, а постачальниками продукції є ЗАТ «Союз-Оз» (м. Донецьк) код

32296284, і.п.н. -322962805633, свідоцтво платника ПДВ № 7589971 згідно

податкової накладної № 99 від  06.06.2004 року; ТОВ «Торговий дім»

«Автокольормет» (с. Вознесенка Мелітопольського району, код 32533497, і.п.н. -

325334908115 згідно податкової  накладної

№ 119 від 01.06.2004 року. По ланцюгу постачання були надіслані відповідні

запити щодо підтвердження взаємовідносин зазначених підприємств з ТОВ «Вега» до

Державної податкової інспекції у Калінінському районі м. Донецька 07.02.2005р.,

24.04.2005         р. та Мелітопольської

ОДПІ 07.02.2005 р.

 Також в акті перевірки вказано, що

ДПІ у Калінінському районі 21.10.2005 року у відповідь на запит Конотопської

ОДПІ повідомила,  що за юридичною адресою

підприємство не знаходиться (назва підприємства в акті не зазначена), на

телефонні дзвінки не відповідає. В подальшому 13.12.2005 року ДПІ у

Калінінському районі м.  Донецька

повідомила відповідача, що провести зустрічну перевірку ЗАТ «Союз-Оз» по

взаємовідносинах з ТОВ «Вега» немає можливості, 

оскільки останнє визнано банкрутом і відповідно до ухвали господарського

суду Донецької області відносно підприємства розпочата ліквідаційна процедура.

За таких підстав, відповідач  вважає, що оскільки крім визначених

обов'язкових підстав виникнення у платника права на податковий кредит з податку

на додану вартість, передбачає обов'язкову наявність ще й такої підстави, як

сплата платником податку у звітному періоді відповідних сум податку, а відтак

сума ПДВ - 31336,40 грн. по придбанню товарів від ЗАТ «Союз-Оз» по ланцюгу з

ТОВ «Вега» неправомірно заявлена підприємцем ОСОБА_1, до відшкодування на

розрахунковий рахунок за червень 2004 року, оскільки по даній господарській

операції відсутні факти надмірної сплати

ПДВ до Державного бюджету ТОВ «Союз-Оз». У зв'язку з чим Конотопська МДПІ

заперечує проти відшкодування вищевказаної суми ПДВ та наполягає на тому, що за

результатами зустрічних перевірок на підтверджено суму ПДВ, яка заявлена

позивачем.

 Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції

дійшов до правильного висновку, що право ПП ОСОБА_1  на одержання відповідної суми ПДВ підтверджено наявними у справі

матеріалами та на час розгляду даної справи не відшкодована.   

 Згідно п.п. 7.4.1 п. 7.4 статті 7 Закону,

податковий кредит звітного періоду складається з

сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг),

вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та

основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Відповідно до пп. 7.4.5 статті 7 Закону, не дозволяється

включення до податкового кредиту будь-яких

витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт

(послуг) - актом прийняття робіт

(послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів

в оплату вартості таких робіт (послуг).

 Відповідно до Закону України «Про податок на

додану вартість», податкова накладна є

документом, який підтверджує наявність фактичних обставин про сплату сум податків, визначених п.п. 7.4.1 цього Закону, що дає

право платнику податків на формування податкового кредиту.

Крім того, п.7.5.1 ст.7 Закону

передбачено, що датою виникнення права на податковий кредит вважається дата здійснення першої з

подій - або списання коштів в оплату придбаних платником податків, або

отримання податкової накладної. У випадку, коли сума бюджетних надходжень від податку на додану

вартість відповідного періоду не покриває

суму податків, що має бути відшкодована бюджетом, для такого відшкодування використовуються доходи з інших джерел, які відповідно до

законодавства зараховуються до Державного бюджету України.

Статтею 48 глави 8 розділу II Бюджетного кодексу України визначено, що в Україні застосовується

казначейська форма обслуговування Державного бюджету України, яка передбачає

здійснення Державним казначейством України операцій з коштами державного

бюджету, розрахункового обслуговування розпорядників бюджетних коштів, контролю

бюджетних повноважень при зарахуванні надходжень, прийняття зобов'язань та

проведення платежів, бухгалтерського обліку та складання звітності про

виконання державного бюджету.

Пунктом 4 «Порядку відшкодування податку на додану вартість»,

затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України та Державного

казначейства України від 02.07.97 р. № 209/72 передбачено, що саме

територіальні органи Державного казначейства України здійснюють бюджетне

відшкодування податку на додану вартість платнику за висновками податкових

органів та перераховують кошти за своїми платіжними дорученнями з рахунку

обліку доходів державного бюджету на рахунок, вказаний у висновку податкового

органу чи рішенні суду.

В разі неправомірного невідшкодування сум ПДВ платнику

податків, способом захисту права є звернення до суду з позовом про стягнення

сум ПДВ.

 Таким чином, з

урахуванням повноважень, визначених у пунктах 6 та 7 Положення про Державне

казначейство України, відповідний територіальний орган Державного казначейства

України повинен залучатися до участі у справі як відповідач за позовом про

відшкодування з бюджету суми податку на додану вартість або за позовом про

стягнення процентів, нарахованих на суму бюджетної заборгованості (інших сум),

поряд з відповідним органом державної податкової служби.

Колегія суддів також погоджується з

висновком суду щодо правомірності позовних вимог відносно відшкодування ОСОБА_1

судового збору з Державного бюджету України у розмірі 3, 40 грн.

Так, згідно ст. 94

Кодексу адміністративного судочинства України витрати по сплаті судового збору

підлягають відшкодуванню позивачу з державного бюджету України.

Оскільки позивачем було надлишково сплачено до Державного

бюджету судовий збір у розмірі 98, 60 грн., суд першої інстанції обґрунтовано

задовольнив клопотання представника позивача щодо повернення з Державного

бюджету  приватному підприємцю

ОСОБА_1  надлишково сплаченого судового

збору.

Відмовляючи у задоволенні позову в частині відшкодування

матеріальних збитків у розмірі 1843 грн. 84 коп., суд  першої інстанції виходив з того, що позивач

та його представник не обґрунтував свої вимоги стосовно отримання матеріальних

збитків саме в такій сумі та не вказав, за який період необхідно стягувати

збитки.

Даний висновок суду правильний та відповідає фактичним

обставинам справи.

 Відповідно до ст.

200 Кодексу адміністративного 

судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу

без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд

першої інстанції правильно встановив обставини справи і ухвалив судове рішення

з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 195, 196, п. 1 ч.

1 ст. 198,  ст. 200, п. 1 ч. 1 ст. 205,

ст. 206, ст. 254 Кодексу адміністративного 

судочинства України,  колегія

суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну

скаргу Конотопської міжрайонної державної податкової інспекції Сумської області

-  залишити без задоволення.

Постанову  господарського суду Сумської області від 12

листопада 2007 року по справі № АС 16/538-07 

залишити без змін. 

Ухвала набирає законної сили  з моменту проголошення та може бути оскаржена

в касаційному порядку  безпосередньо до

Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця.

Повний текст 

ухвали  буде виготовлений та

підписаний  21 квітня  2008 року.

Головуючий   -          підпис                             Сіренко О.І.

         Судді

-                       підпис                             Подобайло З.Г.

                                            підпис                              Григоров А.М.

Згідно з оригіналом

            Суддя Харківського

апеляційного

адміністративного суду                                        Сіренко

О.І.