Рішення

від 12.04.2012 по справі 548-2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.О.Невського/Річна, 29/11, к. 311

РІШЕННЯ

Іменем України

12.04.2012Справа №5002-18/548-2012

За позовом - Державного підприємства В«Керченський морський торговельний портВ» , м. Керч (98312,м. Керч, вул. Кірова, 28)

До відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю В«Крим-Технологія-МінералВ» , смт Коктебель (98307, м. Феодосія, смт Коктебель, вул. Калініна, 16)

Про стягнення 72 902,64 грн.

Суддя І.К. Осоченко

ПРЕДСТАВНИКИ:

Від позивача - ОСОБА_1. - представник, довіреність від 01.02.2012

Від відповідача - не з'явився

Суть спору: Державне підприємство В«Керченський морський торговельний портВ» (далі - позивач) звернулося до господарського суду Автономної Республіки Крим із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю В«Крим-Технологія-МінералВ» (далі - відповідач), в якій просить суд стягнути з відповідача на користь позивача борг у сумі 72902,64 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що правовідносини між позивачем та відповідачем врегульовані договором № 03-01-029/КО від 09.02.2010.

Предметом вищевказаного договору є надання послуг по перевалюванню вантажів відповідача - п. 1.1 договору.

Як вказує позивач у своїй позовній заяві, на виконання договору та згідно з заявками відповідача порт надавав послуги з перевалювання вантажу. Для здійснення оплати за надані послуги порт виставляв рахунки відповідачу, частина таких рахунків не була сплачена, друга частина сплачена не в повному обсязі.

Як вбачається з тексту позовної заяви, за відповідачем створилася заборгованість, яка і стала підставою для звернення позивача із позовом до суду.

Позовну заяву передано на розгляд судді господарського суду Автономної Республіки Тіткову С.Я.

Ухвалою господарського суду Автономної Республіки Крим від 20.02.2012 порушено провадження у справі, справі привласнений номер 5002-10548-2012 та розгляд справи призначено на 28.02.2012.

Ухвалою господарського суду Автономної Республіки Крим від 28.02.2012 розгляд справи було відкладено на 07.03.2012.

Ухвалою господарського суду Автономної Республіки Крим від 28.02.2012 розгляд справи було відкладено на 22.03.2012.

Розпорядженням голови господарського суду Автономної Республіки Крим від 12.03.2012 у зв'язку із відпусткою судді Тіткова С.Я., справа №5002-10/548-2012 передана до провадження судді господарського суду Автономної Республіки Крим Осоченко І.К.

Справі привласнений № 2-18/548-2012.

Ухвалою господарського суду від 19.03.2012 справа № 5002-18/548-2011 була прийнята судом до свого розгляду.

26.03.2012 на адресу господарського суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просить суд прийняти рішення без представника підприємства та розстрочити сплату коштів строком на шість місяців, з травня по листопад 2012, враховуючи сезонність діяльності підприємства. Суд залучив такий відзив до матеріалів справи.

У судовому засіданні 29.03.2012 суд почав розгляд справи по суті.

12.04.2012 у судовому засіданні представник позивача надав суду клопотання про приєднання до матеріалів справи документів.

Суд задовольняє таке клопотання позивача та долучає до матеріалів справи документи.

Слухання справи відкладалося у порядку, передбаченому статтею 77 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд -

ВСТАНОВИВ:

09 лютого 2010 року між Державним підприємством В«Керченський морський торговельний портВ» та Товариством з обмеженою відповідальністю В«Крим-Технологія-МінералВ» укладено договір № 03-01-029/КО.

Відповідно до пункту 1.1 договору, дійсний договір визначає порядок перевалювання вантажів відповідача: вапняк для флюсування, відсів піску морського в біг-бегах до 10 вагонів у місяць по варіанту «автотранспорт-склад-вагон».

Тобто фактично між сторонами укладено договір про надання послуг.

Згідно зі статтею 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.

Статтею 903 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до пунктів 2.9 і 2.10 договору, відповідач зобов'язаний самостійно, в рамках окремої угоди, здійснювати розрахунок с залізницею по усім платежам і сборам, нарахованим залізницею по вагонам з вантажем відповідача. Відповідач відшкодовує порту витрати, списані залізницею з порту в процесі перевалювання груза, відповідно до наданих портом підтверджуючих документів (плата за користування вагонами, маневрові роботи, подача вагонів в заявлений час і т.п.)

Згідно з пунктом 4.2 договору, платежі, які підлягають відшкодуванню порту витрати, пов'язані з оплатою послуг залізницею, а також штрафні санкції включаються в загальній черговий рахунок порвана підставі підтверджуючих документів (відомостей плат за користування вагонами, накопичувальних карток, актів і т.і.).

За результати відвантаження за фактично відвантажену кількість вантажу порт здійснює кінцевий розрахунок і оформлює виконавчий рахунок. Фірма здійснює доплату до попереднього платежу відповідно до виконавчого рахунку порту у продовж 15 днів після його отримання (пункт 4.3 договору).

На виконання договору та згідно із заявками відповідача, порт виставляв рахунки відповідачу за період з листопада по грудень 2010 року на суму 82168,96 грн., копії яких наявні у матеріалах справи. Факт отримання рахунків відповідачем підтверджується як поштовими повідомленнями про вручення поштового повідомлення, так і підписами представників відповідача, які були зроблені на екземплярах рахунків порту.

Проте рахунки були сплачені відповідачем частково, лише у сумі 11206,96 грн., (а.с. 9) у зв'язку із чим позивач направив на адресу відповідача претензію від 21.02.2012 за вих. № КО/803 (а.с. 13).

Відповідач відповів на вказану претензію гарантійним листом від 22.02.2011 за вих. № Ѕ, в якому гарантував погашення заборгованості за договором № 03-01-029/КО від 09.02.2010 у повному обсязі з квітня 2011 року.

Проте доказів оплати коштів у суми 67688,05 грн. (82168,96-11206,95) відповідач суду не надав.

Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до частини 1 статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. При цьому, майново-господарськими, згідно з частиною 1 статті 175 Господарського кодексу України, визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічне положення стосовно господарських зобов'язань міститься в частині 1 статті 193 Господарського кодексу України, якою визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 61 Конституції України встановлено, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Відповідач не представив суду доказів оплати позивачеві коштів у сумі 67688,05 грн., в той час як відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона має довести суду ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень способом, який встановлений законом для доведення такого роду фактів.

У зв'язку з чим позовні вимоги щодо стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 67688,05 грн. підлягають задоволенню.

Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач у своїй позовній заяві просить стягнути з відповідача 35 річних у сумі 1746,47 грн. та інфляційну суму у розмірі 3468,12 грн.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Фірма здійснює доплату до попереднього платежу відповідно до виконавчого рахунку порту у продовж 15 днів після його отримання (пункт 4.3 договору).

Перевіривши розрахунок 3% річних і інфляційної суми, наданий позивачем, суд знаходить його вірним.

Приймаючи до уваги те, що вище судом встановлено факт прострочення відповідачем оплати за надані послуги, то позовні вимоги щодо стягнення 3% річних у сумі 1746,47 грн. та інфляційної суми у розмірі 3468,12 грн. підлягають задоволенню.

26.03.2012 на адресу господарського суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просить суд розстрочити сплату коштів строком на шість місяців, з травня по листопад 2012, враховуючи сезонність діяльності підприємства.

Пунктом 6 ст. 83 ГПК України встановлено, приймаючи рішення, господарський суд має право відстрочити або розстрочити виконання рішення.

Вирішуючи питання про розстрочку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи.

Поряд з цим, зазначена стаття не обмежує право господарського суду певними обставинами, при наявності яких господарський суд може розстрочити виконання прийнятого ним рішення, проте визначальним фактором при наданні розстрочки є винятковість цих випадків та їх об'єктивний вплив на виконання судового рішення.

Розглянувши клопотання відповідача про надання розстрочки виконання судового рішення, суд відмовляє у задоволенні такого клопотання у зв'язку з тим, що гарантійним листом від 22.02.2011 за вих. № Ѕ, відповідач гарантував погашення заборгованості за договором № 03-01-029/КО від 09.02.2010 у повному обсязі з квітня 2011 року, тобто фактично сплата боргу вже була відстрочена у позасудовому порядку. Проте, як вище встановлено судом, свої зобов'язання за договором щодо сплати коштів, відповідач не виконав.

Судовий збір, відповідно до ст. ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України, підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

В судовому засіданні 12.04.2012 судом оголошені вступна та резолютивна частини рішення.

Повне рішення складено 17.04.2012.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 44, 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю В«Крим-Технологія-МінералВ» , смт Коктебель (98307, м. Феодосія, смт Коктебель, вул. Калініна, 16; код ЄДРПОУ 36517065) на користь Державного підприємства В«Керченський морський торговельний портВ» , м. Керч (98312,м. Керч, вул. Кірова, 28; код ЄДРПОУ 01125554) 67688,05 грн. заборгованості, 3% річних у сумі 1746,47 грн., інфляційна сума у розмірі 3468,12 грн. та судовий збір у сумі 1609,50 грн.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

3. В задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю В«Крим-Технологія-МінералВ» про надання розстрочки виконання рішення суду строком на 6 місяців - відмовити.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим Осоченко І.К.