Рішення

від 12.04.2012 по справі 15/5005/2416/2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

10.04.12р.Справа № 15/5005/2416/2012

За позовом Державного підприємства "Державно дослідно-експериментальне підприємство", м. Дніпродзержинськ

до Приватного підприємства "Фертекс", м. Марганець

про стягнення 162 522,48 грн.

Суддя Петренко Н.Е.

секретар судового засідання Гурський В.С.

Представники:

від позивача: ОСОБА_1., довіреність № 5/10-18 від 01.02.2012р.

від відповідача: не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Державне підприємство "Державно дослідно-експериментальне підприємство" (далі-позивач) звернулося до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Приватного підприємства "Фертекс" (далі-відповідач), про стягнення 162 522,48 грн.

Позивач обґрунтовує свої вимоги невиконанням відповідачем зобов'язань за договором про спільну діяльність від 01.01.2011 року.

Ухвалою господарського суду від 15.03.12р. порушено провадження у справі, прийнято позовну заяву до розгляду, призначено судове засідання на 10.04.12р., зобов'язано до засідання подати:

- позивачу: докази в обґрунтування позову; всі оригінали первинних документів на підставі яких виник спір (для огляду в судове засідання);

- відповідачу: відзив на позов; докази в обґрунтування відзиву; контррозрахунок суми позову; документи, що посвідчують правовий статус виробничої або структурної одиниці: статус (положення), довідку про включення до ЄДРПОУ, свідоцтво про державну реєстрацію (оригінали для огляду та належним чином засвідчені копії у справу); докази сплати боргу.

Зобов'язано сторін провести звірку взаєморозрахунків, для чого відповідачу необхідно з'явитися до позивача. Акт звірки надати у судове засідання.

Зобов'язано позивача повідомити відповідача про день, час та місце розгляду справи, докази належного (поштове повідомлення про вручення) та вчасного повідомлення надати суду.

Явку в судове засідання повноважних представників учасників судового процесу визнано обов'язковою.

10.04.12р. в судовому засіданні повноважний представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі та наполягав на їх задоволенні. Крім того, надав для долучення до матеріалів справи докази належного та вчасного повідомлення відповідача про день, час та місце розгляду справи, а також направлення на його адресу акту звірки (а.с.32- 38).

В свою чергу, повноважний представник відповідача в судове засідання не з'явився, відзив на позовну заяву та інші витребувані судом документи до господарського суду не надав. Жодних пояснень щодо причини неявки або інших клопотань до господарського суду не надходило. Про день, час та місце розгляду справи відповідач повідомлений належним чином, що підтверджується фіскальним чеком № 8465 від 26.03.12р. та описом вкладення до поштового відправлення (а.с.33-34), а також відміткою на листі № 5/10-43 від 23.03.12р., в якому позивач повідомляв відповідачу про день, час та місце розгляду справи (а.с.37).

Враховуючи зазначене, господарський суд прийшов до висновку про те, що повноважний представник відповідача в судове засідання не з'явився та не надав відзив на позов та інші витребувані судом документи без поважних причин, у зв'язку з чим суд вважає за можливе розглянути справу в даному судовому засідання без участі повноважного представника відповідача за наявними в ній матеріалами справи.

Відповідно до вимог ст. 75 Господарського процесуального кодексу України ненадання відповідачем відзиву на позовну заяву та витребуваних господарським судом документів не перешкоджає розгляду справи, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні 10.04.12р. оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення, згідно зі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши подані докази, заслухавши повноважного представника позивача, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

01.01.2011р. між позивачем та відповідачем було укладено договір про спільну діяльність (далі - Договір), відповідно до умов п. 1.1. якого сторони за цим договором зобов`язуються шляхом об`єднання своїх зусиль та здійснення вкладів майном, що належить сторонам на відповідних правових підставах, спільно діяти без створення юридичної особи по налагодженню виробництва та подальшої реалізації чавуну, кременевої лігатури та іншої сировини для металургії.

Згідно з п.1.2. Договору, метою спільної діяльності є: збільшення випуску, покращення якості і конкурентоспроможності товарів, освоєння нових видів продукції (п. 1.2.1.); впровадження у виробництво сучасних технологій (п.1.2.2.); залучення у виробництво основних фондів сторін, що не використовуються (п. 1.2.3.); працевлаштування засуджених, що відбувають покарання на мінімальному рівні безпеки у виправних колоніях Дніпропетровської області за рахунок створення нових робочих місць (п. 1.2.4.); спільне використання складських, торговельних та інших приміщень, транспортних засобів, комп`ютерної та іншої оргтехніки, а також інтелектуальних можливостей сторін для досягнення спільних програм (п. 1.2.5.); пошук партнерів, контрагентів, інвесторів в Україні та за її межами для реалізації цього Договору(п. 1.2.6.).

Пунктом 3.1.1. Договору зазначено, що позивач зобов`язується надати на цілі спільної діяльності будівлі та споруди (приміщення), що відносяться або віднесені до основних фондів та виробничих потужностей позивача.

Позивач зобов'язався у разі припинення або дострокового розірвання договору забезпечити відповідачу доступ до приміщень позивача для проведення робіт з демонтажу та завантаження для вивозу майна відповідача, що є його внеском у спільну діяльність. Вказаний доступ забезпечується після виплати відповідачем залишку обов`язкових платежів позивачу (п.3.1.9. Договору).

Як зазначено у п.4.1.1. Договору, відповідач взяв на себе зобов'язання провести своїми силами та засобами установку технологічного обладнання, наданого на цілі спільної діяльності, завезення сировини, виготовлення та реалізації узгодженої сторонами спільної продукції.

Відповідач зобов'язався здійснювати фінансування спільної діяльності в обсягах і порядку, передбачених цим Договором, та необхідного для досягнення мети спільної діяльності (п.4.1.2. Договору).

Згідно п.4.1.8. Договору, відповідач зобов'язався щомісячно до 10 числа кожного наступного місяця протягом здійснення спільної діяльності за цим Договором перерахувати на рахунок позивача грошові кошти для сплати нею податку за землю, що використовується сторонами у своєї спільної діяльності; заробітної плати засуджених, праця яких використовується відповідачем, оплати послуг енерговодопостачання і водовідведення, а також послуг щодо забезпечення охорони об`єктів спільної діяльності в кількості п`яти осіб в порядку і у розмірах, що визначаються у Додатку №2 до цього Договору. Вказаний розмір таких виплат може змінюватися за узгодженням сторін у зв`язку зі зміною ставок та тарифів зазначених платежів. Зазначені виплати повинні бути включені до собівартості виготовленої спільної продукції.

У разі дострокового розірвання договору відповідач зобов'язався звільнити будівлі, споруди, приміщення і обладнання, яке передано позивачем в якості внеску у спільну діяльність, та повернути їх позивачу у встановленому порядку (п.4.1.12. Договору).

За згодою сторін керівництво спільною діяльністю за цим Договором та ведення бухгалтерського обліку доручається відповідачу, який діє на підставі виданої позивачем довіреності та є уповноваженим представником сторін з питань, що пов`язані з реалізацією цього Договору (п.5.1. Договору).

Пунктом 5.4. Договору передбачено, що всі фінансові операції по спільній діяльності сторін здійснюється через поточний рахунок, відкритий відповідачем для ведення спільної діяльності.

Відповідно до п.6.1. Договору, грошова оцінка вкладу позивача складає 435 939,81 грн. Частка позивача у спільній діяльності складає 24,7 відсотка.

А, відповідно до п.6.2. Договору, грошова оцінка вкладу відповідача складає 1 327 000,00 грн. Частка відповідача у спільній діяльності складає 75,3 відсотка.

Сторони зобов`язані внести свої вклади протягом 12 місяців з моменту укладення цього Договору (п.6.3. Договору).

У випадку неповного внеску, по Договору однією із сторін, відсоткове співвідношення про розподіл прибутку визначається пропорційно фактичному обсягу внеску (п.6.4. Договору).

Як зазначено у п.8.1. Договору, сторони домовились, що продукція, що є результатом спільної діяльності, буде реалізовуватися відповідачем на підставі укладених ним окремих господарських угод в порядку, передбаченому чинним законодавством України.

Всі доходи, що будуть отримані у результаті спільної діяльності, використовуються в першу чергу на відшкодування матеріальних витрат сторін (п.8.2. Договору).

Пунктом 8.3. Договору передбачено, що розподіл прибутку, що отриманий сторонами від спільної діяльності, здійснюється шляхом перерахування відповідної частки прибутку позивачу. Незалежно від фінансового результату за підсумками роботи, спільна діяльність щомісяця перераховує позивачу грошові кошти в сумі 11,0 тис. грн. на розрахунковий рахунок підприємства до 15 числа кожного місяця.

Згідно п.8.4. Договору, відповідач повинен щомісячно до 15 числа кожного місяця перерахувати позивачу належну їй частину прибутку від спільної діяльності на підставі відповідного протоколу про розподіл отриманого прибутку, який узгоджується і затверджується уповноваженими представниками сторін до 10 числа кожного наступного місяця, виходячи з собівартості виготовлення продукції та підписаного сторонами акту звірки про кількість виробленої та відвантаженої продукції з урахуванням накладних про її відвантаження, що реєструються у книзі обліку на прохідній позивача.

В п.10.7. Договору зазначено про те, що усі спори, що виникають з цього Договору або пов`язані з ним, вирішуються шляхом переговорів між сторонами. Якщо відповідний спір неможливо вирішити шляхом переговорів, він вирішується в судовому порядку за встановленою підвідомчістю та підсудністю такого спору відповідно до чинного в Україні законодавства.

Цей договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його погодження з управлінням Державного департаменту України з питань виконання покарань в Дніпропетровській області та Державним департаментом України з питань виконання покарань, підписання сторонами і скріплення їх печатками (п.11.1. Договору).

Пунктом 11.2. Договору встановлено, що термін його дії становить п`ять років, а отже Договір діє до 1 січня 2016 року.

Закінчення строку цього Договору не звільняє сторони від повного виконання своїх зобов`язань і відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії цього Договору (п.11.4. Договору).

Додатком № 2 (а.с. 12) до Договору передбачений порядок щомісячної оплати (компенсації) відповідачем витрат позивача щодо сплати податку на землю, послуг енергопостачання, водовідведення та охорони об'єктів спільної діяльності. Так, податок на землю становить - 3 597,00 грн., водопостачання та водовідведення (згідно лічильника 1 м.куб.) - 9,23 грн., охорона об`єктів спільної діяльності 3-х осіб становить - 5 403 грн., електропостачання - згідно договору від 03.01.2011р. за № 1.

Згідно Акту ІІ -ДП № 003494 (а.с.18-22) позивач має земельну ділянку площею - 10.5945 га.

Позивач зазначає про те, що згідно витягу № 5383 від 19.08.11р. (а.с.14) податок на землю було змінено з 3 597 грн. на 4 858 грн.

Як зазначає позивач, відповідач належним чином свої зобов'язання по Договору не виконує, в наслідок чого відповідач має заборгованість перед позивачем за період з лютого по вересень 2011 року на загальну суму 162 522,48 грн., з них: за податок на землю - 31 298,00 грн.; за охорону об`єктів спільної діяльності - 43 224,48 грн.; розподіл прибутку - 88 000,00 грн.

З метою досудового врегулювання спору позивачем було направлено на адресу відповідача претензію № 5/10-110 від 01.08.2011 року (а.с.16). Але, як зазначає позивач, вказані вимоги були залишені відповідачем без відповіді та задоволення.

Таким чином, позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за договором про спільну діяльність від 01.01.2011 року в розмірі 162 522,48 грн.

Доказів виконання зобов'язання по вищезазначеному Договору на момент розгляду спору відповідач до господарського суду не надав.

При викладених обставинах вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з огляду на наступне.

Згідно ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Господарське зобов'язання виникає, зокрема із господарського договору (ст. 174 Господарського кодексу України).

За договором про спільну діяльність сторони (учасники) зобов`язуються спільно діяти без створення юридичної особи для досягнення певної мети, що не суперечить законові (ч.1 ст.1130 Цивільного кодексу України).

Згідно ч.1 ст.1137 Цивільного кодексу України, порядок відшкодування витрат і збитків, пов`язаних із спільною діяльністю учасників, визначається за домовленістю між ними. У разі відсутності такої домовленості кожний учасник несе витрати та збитки пропорційно вартості його вкладу у спільне майно.

Прибуток, одержаний учасниками договору простого товариства в результаті їх спільної діяльності, розподіляється пропорційно вартості вкладів учасників у спільне майно, якщо інше не встановлено договором простого товариства або іншою домовленістю учасників (ч.1 ст.1139 Цивільного кодексу України).

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України).

Згідно ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Господарський суд погоджується з доводами позивача щодо обґрунтованості та підтвердження належними доказами факту наявності заборгованості відповідача перед позивачем в розмірі 43 224,48 грн. за охорону об`єктів спільної діяльності та 88 000,00 грн. - розподілу прибутку.

Проте, судом не можуть бути взяті до уваги посилання позивача на збільшення розміру податку на землю з 3 597,00 грн. на 4 858,00 грн., оскільки відповідно до умов Додатку № 2 до Договору сторони визначили розмір щомісячної оплати (компенсації) відповідачем позивачу щодо сплати податку на землю в розмірі 3 597,00 грн.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 180 Господарського кодексу України, зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства.

Зазначене твердження також міститься і в ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України відповідно до якої зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

В свою чергу статтею 653 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі зміни договору зобов'язання сторін змінюються відповідно до змінених умов щодо предмета, місця, строків виконання тощо. У разі зміни договору зобов'язання змінюється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни.

Статтею 654 Цивільного кодексу України визначено, що зміна договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Дана норма діючого законодавства України щодо внесення змін до договорів знайшла своє відображення також і в п. 11.5. Договору, відповідно до якого встановлено, що якщо інше прямо не передбачено цим Договором або чинним в Україні законодавством, зміни і доповнення у цей Договір можуть бути внесені тільки за домовленістю сторін, які оформлюються додатковою угодою до цього Договору, погодженого з управлінням Державного департаменту України з питань виконання покарань в Дніпропетровській області та Державним департаментом України з питань виконання покарань, та які набирають чинності з моменту належного оформлення відповідної додаткової угоди, якщо інше не встановлено у чинному в Україні законодавстві.

Позивачем а ні при поданні позовної заяви, а ні підчас судового розгляду даної справи не було надано суду доказів укладання між позивачем та відповідачем додаткової угоди щодо збільшення розміру щомісячної оплати (компенсації) відповідачем витрат позивача щодо сплати податку на землю.

Таким чином, суд вважає вимоги позивача в частині стягнення з відповідача компенсації витрат позивача щодо сплати податку на землю із застосуванням збільшеного розміру податку на землю необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Однак, факт несплати відповідачем щомісячної оплати (компенсації) витрат позивача щодо сплати податку на землю в розмірі визначеному в Додатку № 2 до Договору, який становить 3 597,00 грн., на думку суду є доведений позивачем та підтверджується відповідними матеріалами справи.

Отже, на думку суду позивачем доведено факт наявності заборгованості відповідача щодо відшкодування витрат зі сплати податку на землю в розмірі 28 776,00 грн.

Таким чином, загальний розмір заборгованості відповідача перед позивачем в зв'язку з невиконання відповідачем взятих на себе зобов'язань за Договором про спільну діяльність від 01.01.2011 становить 160 000,48 грн., з них: 28 776,00 грн. зі сплати податку на землю, 43 224,48 грн. за охорону об`єктів спільної діяльності та 88 000,00 грн. - розподілу прибутку.

Викладене є підставою для часткового задоволення позовних вимог позивача.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 509, 525, 526, 530, 599, 610, 612, 628, 629, 653, 654, 1130, 1137, 1139 Цивільного кодексу України, ст.ст. 173, 174, 180, 193, 218 Господарського кодексу України, ст. ст. 4, 32-34, 43-44, 49, 75, 82-85, 115-117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Приватного підприємства "ФЕРТЕКС" (53400, м. Марганець, вул.Ватутіна, буд. 40, код ЄДРПОУ 34408832, р/р 26004300664201 в АКБ "Новий", МФО 305062) на користь Державного підприємства "Державно дослідного-експериментальне підприємствоВ» (51901, м. Дніпродзержинськ, вул.Колеусівська, буд. 41, код ЄДРПОУ 08562944, р/р 2600230406801 в ПАТ "Банк Кредит Дніпр" м. Дніпропетровськ, МФО 305749) заборгованість в розмірі 160 000,48 грн. (сто шістдесят тисяч грн. 48 коп.) та судові витрати у вигляді судового збору в розмірі 3 200,01 грн. (три тисячі двісті грн. 01 коп.).

В решті позовних вимог - відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання і може бути оскарженим протягом цього строку до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

Суддя Н.Е. Петренко Повне рішення складено 17.04.12р.