Рішення

від 12.04.2012 по справі 5006/9/28/2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

12.04.12 р. Справа № 5006/9/28/2012

Господарський суд Донецької області у складі судді Стукаленко К.І., при секретарі судового засідання Котенко Т.І., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Де Гіз», м. Донецьк

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Донецкая производственно-строительная компания», м. Донецьк

про стягнення 59 986грн.91коп.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 - за довіреністю від 21.03.2012р.

від відповідача: ОСОБА_2 - за довіреністю №76 від 09.04.2012р.

У судовому засіданні 11.04.2012р. на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України судом було оголошено перерву до 12.04.2012р.

У судовому засіданні 12.04.2012р. суд виходив до нарадчої кімнати (каб. 412) для прийняття рішення.

СУТЬ СПОРУ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Де Гіз», м. Донецьк, звернувся до господарського суду з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Донецкая производственно-строительная компания», м. Донецьк, заборгованості за договором підряду №07/10 від 07.10.2011р. у розмірі 59 001грн. 01коп. та пені у розмірі 826грн. 60коп., всього 59 827грн. 61коп.

До прийняття рішення по справі позивач на підставі ст. 22 Господарського процесуального кодексу України заявою від 10.04.2010р. №10/04 збільшив розмір позовних вимог, збільшивши період нарахування пені з 06.03.2012р. по 02.04.2012р., яку просить стягнути з відповідача у сумі 159грн. 30коп.

В судовому засіданні 11.04.2012р. представник позивача пояснив, що просить суд розглянути справу по суті, виходячи з первісно заявлених позовних вимог з урахуванням їх подальшого збільшення.

Заяву про збільшення позовних вимог судом було прийнято до уваги, справу розглянуто з її врахуванням.

В обґрунтовання позовних вимог, позивач посилається на неналежне виконання відповідачем зобов'язань за договором підряду №07/10 від 07.10.2011р. щодо оплати виконаних робіт. Нормативно свої вимоги позивач обґрунтовує ст.ст. 526, 610 Цивільного кодексу України.

В підтвердження вказаних обставин позивачем надані суду копії договору підряду №07/10 від 07.10.2011р.; довідки про вартість виконаних підрядних робіт /та витрати/ за грудень 2011р.; акту приймання виконаних підрядних робіт за грудень 2011р.; розрахунку загальновиробничих витрат до акту КБ-2в; лист №02/02-12 від 10.02.2012р.; платіжних доручень №538 від 07.10.2011р., №59 від 30.01.2012р., №92 від 08.02.2012р. та №139 від 03.04.2012р.

Відповідач у відзиві №77 від 10.04.2012р. заперечує проти задоволення позовних вимог, посилаючись на неможливість сплатити позивачу вартість виконаних робіт за договором підряду №07/10 від 07.10.2011р., оскільки відповідачу як генпідряднику за договором з замовником Державним підприємством «Донецька залізниця» не було своєчасно здійснено оплату за виконані роботи, грошові кошти на оплату виконаної роботи є бюджетними та використовуються тільки за цільовим призначенням.

Зазначає, що позивачем до теперішнього часу не виконані роботи в повному обсязі на загальну суму 440 000грн. та не надано документації на виконані роботи на загальну суму договору, що відповідач розцінює як перешкоду для сплати частини виконаних робіт за актом КБ-2В за грудень 2011р. у сумі 198001 грн. 01коп.

Відповідачем також вказано, що 03.04.2012р. ним остаточно сплачено решту вартості виконаних робіт за актом КБ-2в за грудень 2011р у розмірі 59 001грн. 01коп., однак вважає, що обов'язок зі сплати виконаних робіт відповідачем виконано передчасно понад строки, встановлені договором, посилаючись на те, що умовами договору строк (термін) виконання відповідачем обов'язку з оплати взагалі не визначений, тобто, згідно зі ст. 530 Цивільного кодексу України виконати такий обов'язок відповідач має у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги позивачем.

З огляду на ненастання строку сплати відповідачем вартості робіт, вважає вимоги позивача щодо сплати пені безпідставними.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав вимоги у повному обсязі та наполягав на вирішені спору за наявними у справі матеріалами.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечував проти задоволення позовних вимог.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані суду докази в порядку ст. 43 Господарського процесуального кодексу України та вислухавши представників сторін, суд -

ВСТАНОВИВ:

Між Товариством з обмеженою відповідальністю «Донецкая производственно-строительная компания» (далі - замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Де Гіз» (далі - підрядник) був укладений договір підряду №07/10 від 07.10.2011р. (далі - договір), за умовами якого замовник доручає, а підрядник приймає на себе зобов'язання виконання робіт з устрою системи навісного вентиляційного фасаду на алюмінієвих композитних панелях на об'єкті «Технологічний вокзальний комплекс на Привокзальному майдані по вул. Артемівська в Київському районі м. Донецьк», об'єм робіт складає 2 000мІ фасаду.

Пунктом 3.1 договору передбачено, що ціна договору з ПДВ становить 440 000грн. (1м.кв. - 220грн.) Аванс складає 30% від договірної ціни - 132 000грн.

Оплата виконаних робіт, як визначено сторонами в п. 13.3 договору, здійснюється замовником на підставі акту приймання-передачі виконаних робіт (у вільній формі), підписаного уповноваженими представниками сторін, впродовж 10 банківських днів.

Факт виконання позивачем прийнятих на себе зобов'язань за договором в частині виконання робіт з устрою системи навісного вентиляційного фасаду з АКП об'ємом 900мІ підтверджується актом приймання виконаних підрядних робіт за грудень 2011р. (форма КБ-2В) та довідкою про вартість виконаних підрядних робіт /та затратах/ за грудень 2011р. (форма КБ-3) на суму на суму 198 001грн. 01коп., у тому числі ПДВ 33 000 грн. 17коп.

Даний акт форми КБ-2В та довідка форми КБ-3 підписані сторонами 16.12.2011р. без зауважень, підписи скріплені печатками підприємств.

В свою чергу, з копій платіжних доручень №538 від 07.10.2011р. на суму 99 000грн., №59 від 30.01.2012р. на суму 20 000грн. та №92 від 08.02.2012р. на суму 20 000грн. вбачається, що відповідачем станом на час подання позову 28.03.2012р. в якості сплати вартості підрядних робіт за договором на користь позивача сплачено 139 000 грн.

Решту вартості робіт у сумі 59 001 грн. 01коп. станом на час подання позову відповідачем сплачена не було, що визнається сторонами.

Згідно з ч.1 ст. 193 Господарського кодексу України, ст. 526 Цивільного кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

За змістом ст. 837 Цивільного кодексу України замовник зобов'язується прийняти та оплатити роботу, яку виконано підрядником за завданням замовника.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

При цьому ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України, ст. 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зазначені норми узгоджуються з вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України щодо обов'язковості договору для виконання сторонами.

За таких обставин, суд дійшов висновку про відсутність підстав у відповідача для ухилення від виконання свого обов'язку за договором стосовно оплати виконаних робіт на підставі акту КБ-2В за грудень 2011р. від 16.12.2011р. в повному обсязі в сумі 198 001грн. 01коп. впродовж 10 банківських днів, як визначено п. 13.3 договору, тобто, до 30.12.2011р. включно.

Невиконання відповідачем прийнятого за договором обов'язку зі сплати повної вартості підрядних робіт за актом КБ-2В за грудень 2011р. від 16.12.2011р. в період до 30.12.2011р. включно розцінюється судом як порушення відповідачем зобов'язання як боржником, що прострочив виконання, у розумінні ст. 610 Цивільного кодексу України.

Посилання відповідача на ненастання граничного строку сплати вартості підрядних робіт за актом КБ-2В за грудень 2011р. від 16.12.2011р. у зв'язку з тим, що умовами договору строк (термін) виконання відповідачем обов'язку з оплати взагалі не визначений, не приймається судом до уваги, оскільки спростовується умовами договору, а саме п. 13.3.

Як вбачається з матеріалів справи та підтверджується поясненнями представників сторін, відповідачем решту вартості підрядних робіт у сумі 59 001 грн. 01коп. було сплачено платіжним дорученням №139 від 03.04.2012р. вже після звернення позивача з даним позовом до суду.

Таким чином, судом встановлено, що зобов'язання за договором з оплати за підрядні роботи виконаних за актом приймання виконаних підрядних робіт за грудень 2011р. від 16.12.2012р. (форма КБ-2В) на час розгляду справи судом відповідачем виконані в повному обсязі в сумі 198 001грн. 01коп.

При цьому, враховуючи добровільне погашення відповідачем існуючої на час звернення позивача з даним позовом до суду заборгованості за договором в розмірі 59 001грн. 01коп. під час вирішення спору, суд зазначає, що предмет спору між сторонами в частині стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за договором у сумі 59 001грн. 01коп. на час прийняття рішення по суті є відсутнім, з огляду на що провадження по справі в зазначеній частині підлягає припиненню на підставі п.1-1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.

Крім основної заборгованості за договором як вбачається з позовної заяви та заяви про збільшення позовних вимог №10/04 від 10.04.2010р., позивачем було заявлені вимоги про стягнення з відповідача пені у розмірі 985грн. 90коп.

Оцінюючи правомірність заявлення до стягнення з відповідача пені у вказаному розмірі, суд виходить із наступного.

Статтею 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язань може забезпечуватися згідно з законом або договором неустойкою (штрафом, пенею).

Приписами ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) визнається визначена законом або договором грошова сума, яку боржник повинен сплатити кредиторові в разі невиконання або неналежного виконання зобов'язання, зокрема в разі прострочення виконання.

Пунктом 15.2 укладеного договору передбачено, що замовник несе відповідальність за порушення строків оплати виконаних робіт шляхом сплати пені у розмірі 0,01% від неперерахованої суми за кожен день прострочення платежу, но не більше, ніж за 6 місяців.

Як було зазначено вище, акт приймання виконаних підрядних робіт за грудень 2011р. (форма КБ-2В) був підписаний сторонами 16.12.2011р., тобто згідно п. 15.2 договору граничним строком оплати за вказаним актом є 30.12.2011р.

Як вбачається з позовної заяви та заяви №10/04 від 10.04.2010р., позивачем відповідно до умов договору та вказаних статей нарахована пеня за такі періоди: з 27.12.2011р. по 30.01.2012р. у сумі 673грн. 20коп.; з 08.02.2012р. по05.03.2012р. у сумі 153грн. 40коп.; з 06.03.2012р. по 02.04.2012р. у сумі 159грн. 30коп., всього 985грн. 90коп.

Перевіривши розрахунок пені за період з 27.12.2011р. по 30.01.2012р., враховуючи що граничним днем сплати повної вартості виконаних за актом КБ-2В підрядних робіт за грудень 2011 року є 30.12.2011р., суд дійшов висновку, що зазначений розрахунок не відповідає фактичним обставинам справи з огляду на неправомірне включення позивачем до періоду нарахування періоду з 27.12.2011р. по 30.12.2011р. включно.

Суд також зазначає, що з огляду на здійснення відповідачем авансової сплати виконаних робіт за договором у розмірі 99 000 грн., заборгованість у періоді з 31.12.2011р. по 29.01.2012р. становить у розмірі 99 001грн. 01коп., отже, позивачем безпідставно нарахована пеня за цей період, виходячи з суми основного боргу 198 001грн. 01коп.

Крім того, 30.01.2012р. відповідачем була здійснена часткова сплата виконаних робіт за договором у розмірі 20 000грн., тобто розмір заборгованості станом на 30.01.2012р. зменшився до 79 001грн. 01коп., отже, позивачем безпідставно нарахована пеня за 30.01.2012р., виходячи з суми основного боргу 198 001грн. 01коп.

Виходячи з того, що фактично пеня за період з 31.12.2011р. по 29.01.2012р. становить у сумі 297грн., а за 30.01.2012р. у сумі 7грн. 90коп., всього 304грн. 90коп., суд вважає позовні вимоги щодо стягнення пені за період з 31.12.2011р. по 30.01.2012р. у сумі 304грн. 90коп. такими, що підлягають задоволенню, а позовні вимоги в частині стягнення пені у сумі 368грн. 30 коп. такими, що задоволенню не підлягають.

Перевіривши розрахунок пені за період з 08.02.2012р. по 05.03.2012р. суд дійшов висновку, що зазначений розрахунок є арифметично невірним, фактично пеня позивача складає за період з 08.02.2012р. по 05.03.2012р. у сумі 159грн. 30коп. Однак, з огляду на менший розмір заявлених позовних вимог щодо стягнення з відповідача пені за період з 08.02.2012р. по 05.03.2012р. у розмірі 153грн. 40коп., враховуючи відповідність цих вимог фактичним обставинам справи та чинному законодавству, суд вважає дані позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню.

Перевіривши розрахунок пені за період з 06.03.2012р. по 02.04.2012р. суд дійшов висновку, що зазначений розрахунок є арифметично невірним, фактично пеня позивача складає за період з 06.03.2012р. по 02.04.2012р. у сумі 165грн. 20коп. Однак, з огляду на менший розмір заявлених позовних вимог щодо стягнення з відповідача пені за період з 06.03.2012р. по 02.04.2012р. у розмірі 159грн. 40коп., враховуючи відповідність цих вимог фактичним обставинам справи та чинному законодавству, суд вважає дані позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання про розподіл господарських витрат зі сплати судового збору, суд зазначає наступне.

Судові витрати, до складу яких включається й судовий збір, є витратами, пов'язаними з розглядом і вирішенням справ у судочинстві, що покладаються на сторони. Метою встановлення законодавцем цих витрат є, по-перше, відшкодування державі та іншим особам (перекладачам, адвокатам) понесених ними витрат при вирішенні спору судом, а, по-друге, спонукання зацікавлених осіб до врегулювання спорів відповідно до закону без втручання суду.

Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначаються Законом України «Про судовий збір».

Згідно ст. 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру ставка судового збору встановлена у розмірі 2 відсотків ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат.

Виходячи з того, то мінімальна заробітна плата встановлена станом на 1 січня 2012р. ст. 13 Закону України «Про Державний бюджет України на 2012 рік» у місячному розмірі 1 073грн., мінімальний розмір судового збору за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру у 2012 році дорівнює 1609грн. 50коп.

Статтею 7 Закону України «Про судовий збір», якою встановлено, що сплачена сума судового збору повертається за платнику, зокрема, у разі закриття (припинення) провадження у справі.

Проаналізувавши приписи ст. 7 Закону України «Про судовий збір», суд дійшов висновку, що у випадку, коли провадження у справі припиняється судом лише в частині заявлених позовних вимог, судовий збір підлягає поверненню пропорційно частині позовних вимог, провадження в якій було припинено, однак, саме в розмірі надмірно сплаченої суми збору, виходячи з мінімального розміру судового збору.

Оскільки позивачем при поданні позову до Товариства з обмеженою відповідальністю «Донецкая производственно-строительная компания» судовий збір був сплачений саме в мінімальному розмірі - 1609грн. 50коп., то припинення провадження у справі лише в частині за умови розгляду судом решти позовних вимог по суті з винесенням рішення, не тягне за собою повернення судового збору позивачеві з Державного бюджету України на підставі п.5 ч.1 ст.7 Закону України «Про судовий збір».

Разом з тим, згідно з вимогами ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати позивача по сплаті судового збору покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволення позовних вимог.

На підставі вищенаведеного та, керуючись ст.ст. 530, 525, 526, 546, 549, 610, 629, 837 Цивільного кодексу України, ч.1, 7 ст. 193 Господарського кодексу України, Законом України «Про судовий збір», Законом України «Про Державний бюджет України на 2012 рік», ст.ст. 33, 43, 49, п.1.1 ст.80, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Донецкая производственно-строительная компания» (83059, м. Донецьк, вул. 8-го березня, 34, ідентифікаційний код 36512486) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Де Гіз» (83087, м. Донецьк, вул.Варейкіса, 59А, ідентифікаційний код 33200954) пеню за період з 31.12.2011р. по 30.01.2012р. у сумі 304грн. 90коп., за період з 08.02.2012р. по 05.03.2012р. у сумі 153грн. 40коп., за період з 06.03.2012р. по 02.04.2012р. у сумі 159грн. 30коп., усього 617грн. 60коп.

В задоволенні позову в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Донецкая производственно-строительная компания» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Де Гіз» пені у розмірі 368грн. 30коп. відмовити.

Провадження у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Де Гіз» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Донецкая производственно-строительная компания» про стягнення заборгованості за договором підряду №07/10 від 07.10.2011р. у розмірі 59 001грн. 01коп., припинити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Донецкая производственно-строительная компания» (83059, м. Донецьк, вул. 8-го березня, 34, ідентифікаційний код 36512486) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Де Гіз» (83087, м. Донецьк, вул.Варейкіса, 59А, ідентифікаційний код 33200954) витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 008грн. 24коп.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.

У судовому засіданні 12.04.2012р. проголошено та підписано вступну та резолютивну частину рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 17.04.2012р.

Суддя Стукаленко К.І.