Постанова

від 03.04.2012 по справі 2-а-8113/11

ВОРОШИЛОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ДОНЕЦЬКА

cpg1251

2-а-8113/11

ПОСТАНОВА

Іменем України

03 квітня 2012 року Ворошиловський районний суд м. Донецька в складі:

головуючого -судді Алтухової О.С.,

при секретарі -Щукіній О.В.,

за участю представника позивача ОСОБА_1, представника відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Донецьку адміністративну справу за позовом ОСОБА_3 до Донецької міської ради, 3-ті особи: ОСОБА_4, ОСОБА_5, про скасування рішення Донецької міської ради про передачу у власність земельної ділянки,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_3 звернулася до суду із позовом до Донецької міської ради, 3-ті особи: ОСОБА_4, ОСОБА_5, про скасування рішення Донецької міської ради про передачу у власність земельної ділянки, посилаючись на наступні обставини.

Донецькою міською Радою на підставі Рішення міськвиконкому від 17.12.1997 р. № 336/30 їй була надана в тимчасове довгострокове користування, строком на 10 років, земельна ділянка площею 0,0302 га, розташована по АДРЕСА_1.

Відповідно до вищезгаданого Рішення міськвиконкому між нею і Донецькою міською радою був укладений договір на право тимчасового користування землею, який був зареєстрований в Книзі записів договорів на право користування землею 11 лютого 1998 р. під №3-303 Донецькою міською Радою народних депутатів.

З 1998 р. по теперішній час вона сумлінно, відкрито і безперервно користується вищезгаданою ділянкою, вирощуючи на ній різноманітні овочі, що є істотною підмогою до її скромної пенсії.

22 листопада 2007 р., майже за три місяці до закінчення терміну дії договору, вона звернулася на особистому прийомі до Голови Калінінської райради м. Донецька із заявою про розгляд питання про приватизацію раніше виділенної їй ділянки. Таке звернення в райраду було потрібне, оскільки, відповідно до встановленого тоді порядку, для звернення із земельних питань до Донецького міського голові, необхідно було заздалегідь отримати рішення райради про клопотання перед міською радою про виділення земельної ділянки громадянам. У своїй відповіді від 09.01.2008. №01/17-18 на її заяву Калінінська райрада вказує, що "... надання земельної ділянки в житловій забудові м.Донецка для ведення городництва... вважає недоцільним правилам забудови земель м. Донецька, схемі планування території м. Донецька", а також, що "...приватизація земельних ділянок, що знаходяться в користуванні, для городництва Земельним кодексом України не передбачена».

05.02.2008 р. вона повторно звернулася до Калінінської райради м.Донецка із заявою про розгляд питання про передачу їй у власність (згідно ст.ст. 40,81,116,118,121 ЗКУ) земельної ділянки площею 0,0302 га, розташованої в АДРЕСА_1, для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд і що знаходиться у неї в користуванні з 1998 р.

На цей раз у відповіді від 15.02.2008. №01/21-84, підписаній Головою райради, повідомлялося, що "... прошена територія знаходитися в зоні перспективної забудови багатоповерховими житловими будинками і тому будівництво індивідуального житлового будинку вважаємо недоцільним ".

21.07.2011 р. вона звернулася в Управління Держкомзему в м.Донецьку Донецької області із запитом про надання публічної інформації про те, чи приймалося Виконкомом Донецької міськради рішення по земельній ділянці, розташованій за адресою: АДРЕСА_1, відносно:

- надання в тимчасове користування(оренду);

- передачі в приватну власність.

01 серпня 2011 р. нею була отримана відповідь Управління Держкомзему в м.Донецьку Донецької області від 27.07.2011 р. №01-51-11/164, з якої виходить, що прошена земельна ділянка Рішенням Донецької міськради від 24.09.2010 р. № 48/205 передана у власність ОСОБА_6 для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд.

Вважає вищезгадане Рішення Донецької міськради неправомірним і таким, що підлягає відміні по наступних підставах.

З лютого 1998 р. і по теперішній час вона сумлінно, відкрито і безперервно користується земельною ділянкою на підставі Рішення Виконкому Донецької міськради від 17.12.1997 р. №336/30 і відповідно до договору з Донецькою міськрадою від 11.02.1998 р. № 3-303. (ч.1 ст.116, ч.1 ст.124 ЗКУ). Згідно ч.1 ст. 33 Закони України "Про оренду землі" (тут і далі в редакції, що діяла в 2008 р.) орендар, який належно виконував обов'язки відповідно до умов договору, має переважне право на відновлення договору після закінчення терміну на який він був укладений.

Такі ж переважні права наймача на укладення договору найму і на придбання предмета договору найму передбачені і ст. 777 Цивільного кодексу України. Згідно ч. 3 ст. 33 вищезгаданого Закону України "Про оренду землі", у випадку якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення терміну договору оренди, то за відсутності письмових заперечень орендодавця впродовж одного місяця після закінчення терміну договору, він підлягає відновленню на той же термін і на тих же умовах, які були передбачені договором. Письмове заперечення здійснюється листом - повідомленням.

Аналогічні правові наслідки продовження користування майном після закінчення терміну договору найму передбачені і ст. 764 ГКУ, яка свідчить, що "... якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення терміну договору найму, то за відсутності заперечень наймодавця впродовж одного місяця, договір вважається відновленим на термін, раніше встановлений договором.

Проте, ніяких заперечень орендодавця - Донецької міськради ні впродовж місяця після закінчення терміну договору, ні надалі вона не отримувала.

Донецькою міськрадою не приймалося Рішення про припинення її права користування земельною ділянкою.

Таким чином, договір тимчасового користування земельною ділянкою, укладений між нею і Донецькою міською радою 11.02. 1998 р. №3-303, вважається відновленим на той же термін і на тих же умовах, які були передбачені договором.

Просила визнати недійсним і скасувати Рішення Донецької міськради від 24.09.2010. № 48/205 про передачу ОСОБА_6 у власність земельної ділянки (кадастровий номер 1410136600: 00: 020: 0440) для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та побудов, розташованої в Калінінському районі АДРЕСА_1; зобов'язати Донецьку міську раду відновити договір оренди від 11.02.1998 р. №3-303 та зареєструвати його у встановленому порядку.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1, що діє на підставі довіреності, надав пояснення, аналогічні викладеним в позові, наполягав на задоволенні позову в повному обсязі.

Представник відповідача ОСОБА_2, що діє на підставі довіреності, в судовому засіданні заперечував проти задоволення позову, зазначив, що рішення Донецької міської ради №48/205 від 24.09.2010 року було прийнято з дотриманням вимог чинного законодавства України. Просив відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

Треті особи ОСОБА_4 та ОСОБА_5 в судове засідання не з'явились. Надали до суду заяви про розгляд справи за їхньої відсутності, просили відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Суд, вислухавши представника позивача, представника відповідача, дослідивши матеріали справи в їх сукупності, вважає, що в частині позовних вимог ОСОБА_3 до Донецької міської ради, 3-ті особи: ОСОБА_4, ОСОБА_5, про зобов'язання Донецьку міську раду відновити договір оренди від 11.02.1998 р. №3-303 та зареєструвати його у встановленому порядку необхідно закрити провадження, а в частині позовних вимог ОСОБА_3 до Донецької міської ради, 3-ті особи: ОСОБА_4, ОСОБА_5, про скасування рішення Донецької міської ради про передачу у власність земельної ділянки необхідно відмовити з огляду на наступне.

Згідно ст.ст. 104, 105 КАС України, до адміністративного суду має право звернутися з позовом особа, яка вважає, що порушено її права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин, вимагати зобов'язати суб'єкта владних повноважень вчинити певні дії.

Судом встановлено наступне.

Відповідно до статей 11, 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (ст. 86 цього Кодексу).

Ст. 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Ст. 13 Конституції України закріплює, що земля є об'єктом права власності Українського народу. Від імені Українського народу право власності здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією.

Відповідно до ст.ст. 142-145 Конституції України до матеріальної основи органів місцевого самоврядування, крім інших об'єктів, належить земля, управління якою здійснюють територіальні громади через органи самоврядування в межах їх повноважень шляхом прийняття рішень.

Ч. 1 та ч.2 ст. 116 Земельного кодексу України, у тому числі в редакціях, що діяли до 01.01.2008 року встановлено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Відповідно до ст. 12, п. 12 Перехідних положень Земельного кодексу України, до повноваження сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин, до яких, зокрема, належить розпорядження землями територіальних громад; надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу.

Рішення Донецької міської ради від 24.09.2010 №48/205 «О передаче ОСОБА_6 земельного участка в собственность для строительства и обслуживания жилого дома, хозяйственных построек и сооружений по АДРЕСА_1», прийнято на підставі заяви громадянина ОСОБА_4, проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробленого у відповідності з вимогами діючого законодавства України, з урахуванням позитивних висновків відповідних державних органів та служб, керуючись ст. ст. 12, 116, 118, 121, п. 12 Перехідних положень Земельного кодексу України, ст.ст. 59, 77 Закону України «Про місцеве самоврядування», Порядком розташування тимчасових споруд, передачі земельних ділянок юридичним та фізичним особам у власність та користування у м. Донецьку, затвердженого рішенням Донецької міської ради від 19.09.2008 року № 23/7.

Щодо посилання позивача на переважне право на поновлення договору оренди суд зазначає наступне.

Між Донецькою міською радою та ОСОБА_3 було укладено договір на право тимчасового користування землею, зареєстрованого в книзі записів договорів на право користування землею 11 лютого 1998 року за № 3-303 Донецькою міською радою народних депутатів Донецької області.

Строк дії договору 10 років, тобто на момент прийняття Донецькою міською радою оскаржуємого рішення 24.09.2010 року, термін дії договору сплинув.

Згідно з ч. 1 ст. 19 Закону України «Про оренду землі»строк дії договору оренди землі визначається за згодою сторін, але не може перевищувати 50 років. В силу ч. 1 ст. 31 Закону України «Про оренду землі»договір оренди землі припиняється, зокрема, в разі закінчення строку, на який його було укладено.

Щодо поновлення договору оренди земельної ділянки Закон України «Про оренду землі»містить положення, які не є тотожними відповідним нормам ЦК України та ГК України.

Ст. 33 Закону України «Про оренду землі»передбачає, що після закінчення строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов'язки відповідно до умов договору, має за інших рівних умов переважне право на поновлення договору. У разі поновлення договору оренди землі на новий строк його умови можуть буди змінені за згодою сторін. У разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди, то за відсутності письмових заперечень орендодавця протягом одного місяця після закінчення строку договору він підлягає поновленню на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. Письмове заперечення здійснюється листом-повідомленням.

Тобто, цією нормою не передбачений порядок автоматичного поновлення договору оренди земельної ділянки в разі відсутності заперечень з боку сторін, а лише визначено, що в цьому разі договір підлягає поновленню.

Разом з тим, відповідно до п. 34 ст. 26, п. 2 ст. 77 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»питання регулювання земельних відносин (у тому числі надання земельної ділянки в оренду та поновлення договору оренди земельної ділянки) вирішується на пленарному засіданні ради -сесії.

Таким чином, законодавством передбачено, що способом волевиявлення ради, яка здійснює право власності від імені відповідної територіальної громади, щодо регулювання земельних відносин є прийняття рішення сесії.

Отже, необхідною умовою укладення та поновлення договору оренди земельної ділянки, яка перебуває у державній або комунальній власності, є наявність відповідного рішення органу місцевого самоврядування.

Посилання позивача на неодноразові звернення до Калінінської районної ради також є безпідставними, оскільки у Калінінської районної ради відсутні повноваження щодо розпорядження землями на території міста Донецька.

Таким чином, Донецька міська рада прийняла оскаржуване рішення в порядку та в межах, встановлених чинним законодавством України.

Щодо позовних вимог ОСОБА_3 до Донецької міської ради, 3-ті особи: ОСОБА_4, ОСОБА_5, про зобов'язання Донецьку міську раду відновити договір оренди від 11.02.1998 р. №3-303 та зареєструвати його у встановленому порядку суд вважає за необхідне закрити провадження у зв'язку із наступним.

Відповідно до ч.2 ст. 4 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.

Згідно ст. 17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Відповідно до ч.3 ст.21 КАС України не допускається об'єднання в одне провадження кількох вимог, які належить розглядати в порядку різного судочинства, якщо інше не встановлено законом.

Як вбачається з позовної заяви однією з вимог позивача є зобов'язання поновлення договору оренди від 11.02.1998 № 3-303 та зобов'язання зареєструвати його у встановленому порядку.

Відповідно до ст. 13 Закону України «Про оренду землі»договір оренди землі -це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Згідно ст. 15 ЦПК України, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо: захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин; інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.

Тобто, частина позовних вимог зобов'язання Донецьку міську раду відновити договір оренди від 11.02.1998 р. №3-303 та зареєструвати його у встановленому порядку не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, через те, що вказаний спір витікає із договорних відносин, що повинні розглядатися в рамках цивільного судочинства.

Згідно із п.1 ч.1 ст.157 КАС України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 2, 8-11, 17, 21, 69-71, 86, 94, 122, 128, 138, 143, 153, 157, 158- 163, 167, 185-186, 254 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

В частині позовних вимог ОСОБА_3 до Донецької міської ради, 3-ті особи: ОСОБА_4, ОСОБА_5, про зобов'язання Донецьку міську раду відновити договір оренди від 11.02.1998 р. №3-303 та зареєструвати його у встановленому порядку - закрити провадження.

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 до Донецької міської ради, 3-ті особи: ОСОБА_4, ОСОБА_5, про скасування рішення Донецької міської ради про передачу у власність земельної ділянки -відмовити.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Ворошиловський районний суд м. Донецька протягом десяти днів з дня отримання її копії, копія апеляційної скарги надсилається особою, яка її подає до суду апеляційної інстанції.

Постанова надрукована у нарадчій кімнаті в одному примірнику.

Суддя Ворошиловського

районного суду м. Донецька О.С.Алтухова