Ухвала

від 12.04.2012 по справі 0417/1-224/2011

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

Україна

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

11/490/700/12 Головуючий у 1 й інстанції - Дружинін

Доповідач - Кузьменко В.М.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 квітня 2012 року колегія суддів палати апеляційного суду Дніпропетровської області з кримінальних справ в складі:

головуючого -судді Кузьменко В.М.

суддів: Дрибаса Л.І., Бровченко Л.В.

за участю прокурора Заворотньої О.В.

адвокатів ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3

засуджених ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6

представника цивільного позивача ОСОБА_7

розглянула в відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську кримінальну справу за апеляціями прокурора, який приймав участь у розгляді справи, засудженого ОСОБА_4 і в його інтересах адвоката ОСОБА_1, засудженої ОСОБА_5 і в її інтересах адвоката ОСОБА_2 на вирок Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 29 грудня 2011 року,

Цим вироком засуджені:

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець м. Дніпропетровська, громадянин України, освіта середня, не працюючий, раніше не судимий,

за ст.ст. 27 ч. 3, 191 ч. 5 КК України на 8 років позбавлення волі з позбавленням права займатися фінансово-господарською діяльністю строком на 2 роки і з конфіскацією всього майна, яке належить йому особисто, за ст. 358 ч. 3 КК України на 2 роки обмеження волі.

На підставі ст.. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно призначено 8 років позбавлення волі з позбавленням права займатися фінансово-господарською діяльністю строком на 2 роки і з конфіскацією всього майна, яке належить йому особисто;

ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_4, уродженка м. Дніпропетровська, громадянка України, освіта вища, не працююча, раніше не судима,

за ст. 191 ч. 5 КК України з застосуванням ст. 69 ч. 1 КК України на 5 років позбавлення волі з позбавленням права займати посади, пов'язані з організаційно-розпорядчими і фінансовими функціями строком на 2 роки з конфіскацією всього майна, яке належить їй особисто, за ст. 358 ч. 3 КК України до штрафу в дохід держави в сумі 700 грн.

На підставі ст.. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом повного складання призначених покарань, остаточно до відбуття призначено 5 років позбавлення волі і штраф в дохід держави в сумі 700 грн. з позбавленням права займати посади, пов'язані з організаційно-розпорядчими і фінансовими функціями строком на 2 роки з конфіскацією всього майна, яке належить їй особисто;

ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_6, уродженка м. Дніпропетровська, громадянка України, освіта вища, працююча, є інвалідом 3 групи, раніше не судима,

за ст. 191 ч. 5 КК України з застосуванням ст. 69 ч. 1 КК України на 5 років позбавлення волі з позбавленням права займати посади, пов'язані з організаційно-розпорядчими і фінансовими функціями строком на 2 роки без конфіскацією майна, за ст. 358 ч. 3 КК України до штрафу в дохід держави в сумі 700 грн.

На підставі ст.. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом повного складання призначених покарань, остаточно до відбуття призначено 5 років позбавлення волі і штраф в дохід держави в сумі 700 грн. з позбавленням права займати посади, пов'язані з організаційно-розпорядчими і фінансовими функціями строком на 2 роки без конфіскацією майна.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_6 звільнена від відбування покарання у вигляді позбавлення волі з іспитовим строком 2 роки.

На підставі ст.. 76 п.п. 2, 3, 4 КК України ОСОБА_6 зобов'язана не виїжджати за межі України без дозволу органу кримінально-виконавчої системи, повідомляти ці органи про зміну місця роботи і проживання, періодично зявлятися в ці органи для реєстрації.

Стягнено солідарно з ОСОБА_4, ОСОБА_5 і ОСОБА_6 на користь ВАТ «Райффайзен Банк Аваль»матеріальну шкоду в сумі 1225295 грн.

ОСОБА_4 засуджено за те, що на початку квітня 2007 року в м. Дніпропетровську з метою заволодіння майном ВАТ «Райффайзен Банк Аваль»організував стійку злочинну групу до якої увійшли співробітники Фрунзенського відділення названого банку: начальник відділення ОСОБА_5 та головний економіст цього ж відділення ОСОБА_6 На протязі 2007 року та 2008 року ОСОБА_4, ОСОБА_5 і ОСОБА_6 з метою викрадення грошових коштів ВАТ «Райффайзен Банк Аваль»шляхом зловживання службовим становищем за попередньою змовою між собою оформлювали стороннім особам грошові кредити на придбання автомобілів за допомогою підроблених документів, заволодівши таким чином грошовими коштами ВАТ «Райффайзен Банк Аваль»в особливо великих розмірах. Окрім того, вони засуджені також за використання завідомо підроблених документів.

В апеляціях:

- прокурор в зміненій апеляції просить апеляційний суд змінити вирок суду щодо ОСОБА_4, ОСОБА_5 і ОСОБА_6 в частині їх засудження за ст.. 358 ч. 3 КК України, звільнивши їх від відбування покарання в зв'язку з закінченням строку давності, в решті вирок суду залишити без зміни;

- адвокат ОСОБА_1 просить вирок суду щодо засудженого ОСОБА_4 скасувати і справу направити на додаткове розслідування, а міру запобіжного заходу щодо засудженого змінити на підписку про невиїзд, посилаючись на те, що вина засудженого на її думку не доведена, в його діях не вбачається організованої групи, досудовим слідством допущено порушення норм кримінально-процесуального закону, оскільки допити свідків і проведення експертиз були здійсненні до порушення кримінальної справи щодо ОСОБА_4 за ст.. 191 ч. 5 КК України, суд також у вироку не послався в якій редакції ст. 358 ч. 3 КК України він засудив ОСОБА_4 При призначені покарання засудженому суд недостатньо повно врахував обставини, які пом'якушують його відповідальність, а також неправильно визначив суму заподіяної шкоди;

- засуджений ОСОБА_4 просить вирок суду щодо нього скасувати і справу направити на додаткове розслідування і змінити йому запобіжних захід на підписку про невиїзд, посилаючись на незаконність вироку, оскільки досудове і судове слідство проводилося односторонньо, неповно, а висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, міра покарання судом призначена йому сувора, посилається також на те, що він не приймав участі в організаційній злочинній групі, ніяких дій з ОСОБА_5 і ОСОБА_6 направлених на заволодіння грошима банку він не планував і не вчиняв, він дійсно деяким особам допомагав в оформлені кредиту на автомобілі і одержував за це свої комісійні. Виклав в апеляції свою версію взаємовідносин з особами, яким допомагав оформлювати кредит і з ОСОБА_5;

- адвокат ОСОБА_2 просить вирок суду щодо засудженої ОСОБА_5 скасувати і справу направити на новий судовий розгляд, посилаючись на те, що суд при розгляді справи допустив неповноту і односторонність судового слідства, дав на його думку неправильну оцінку доказам і без достатніх підстав прийшов до висновку про винуватість ОСОБА_5 в злочинах, які вона не вчиняла. Окрім того, вважає що ОСОБА_5 неправильно визнали винною у вчинені злочину за ст.. 358 ч.3 КК України;

- засуджена ОСОБА_5 вважає вирок незаконним, просить його скасувати і справу направити на новий судовий розгляд, посилаючись на те, що при оформлені кредитів вона не порушувала нормативні акти, оскільки з кожним позичальником підписувала кредитний договір на підставі наданих останніми документів, перевіряла кредитоспроможність позичальника, незгодна з висновками судово-бухгалтерської експертизи, навела посилки на нормативні акти, якими користувалася, прокоментувавши їх, вважає свою вину недоведеною, просить змінити їй міру запобіжного заходу на підписку про невиїзд.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення засудженого ОСОБА_4 і в його інтересах адвоката ОСОБА_1, засудженої ОСОБА_5 і в її інтересах адвоката ОСОБА_2, які підтримали свої апеляції, пояснення засудженої ОСОБА_6, яка визнала себе винною і згодна з вироком суду і просила вирок суду щодо неї залишити без зміни, пояснення адвоката ОСОБА_3, який підтримав позицію засудженої ОСОБА_6, пояснення представника цивільного позивача, яка просила вирок суду в частині вирішення цивільного позову залишити без зміни, міркування прокурора, який підтримав апеляцію прокурора у зміненому вигляді, перевіривши матеріали справи в межах апеляцій, обговоривши доводи апеляцій, колегія суддів вважає, що апеляція прокурора у зміненому вигляді підлягає задоволенню, апеляції засуджених ОСОБА_4 і ОСОБА_5, та в їх інтересах адвокатів ОСОБА_1 і ОСОБА_2 не підлягають задоволенню з таких підстав.

Висновок суду про доведеність винності засуджених ОСОБА_4, ОСОБА_5 і ОСОБА_6 в заволодінні чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, вчиненому повторно, в особливо великих розмірах, організованою групою з використанням завідомо підроблених документів, відповідає фактичним обставинам справи і ґрунтується на зібраних у справі і досліджених в судовому засіданні доказах.

Так, із показань свідків ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15 вбачається всі вони оформлювали грошовий кредит на придбання автомобіля в Фрунзенському відділенні «Райффайзен Банк Аваль»на прохання ОСОБА_4, якому довіряли, для особистих потреб останнього і для його знайомих. У відділення банку вони приходили разом з ОСОБА_4, де він спілкувався з ОСОБА_5., потім заповнювали відповідні документи за допомогою ОСОБА_4, ОСОБА_5. або ОСОБА_6, а також з їх вказівкою вносили дані в ці документи, які не відповідали дійсності. Через деякий час вони підписували кредитні договори, які їм надавали працівники банку, в касі відділення банку одержували кредитні гроші в доларах і віддавали їх ОСОБА_4, який передавав їм обумовлену раніше винагороду - ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11 по 500 доларів США, ОСОБА_14 1000 грн., останні винагороди ніякої не одержали. У випадку з ОСОБА_10 гроші в касі одержала ОСОБА_5., а свідок ОСОБА_15 взагалі гроші в касі не отримував. З працівниками відділення банку вони оформлювали у нотаріуса договори застави. Автомобілі, на які вони начебто оформлювали кредити, вони ніколи не бачили. Всі свідки підтверджували свої показання на досудовому слідстві і на очних ставках з засудженим ОСОБА_4

Свідок ОСОБА_17 підтвердив, що представлені йому документи - повідомлення, квитанції до прибуткового ордеру, угоди купівлі - продажу транспортних засобів, акти приймання -передачі, які начебто працівники ТОВ «Автопарк люкс»видали ОСОБА_12, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_10, ОСОБА_18, ОСОБА_19 і які знаходяться в їх кредитних справах, підроблені.

Свідок ОСОБА_20 підтвердив, що представлені йому документи, які начебто працівники ВАТ «Український автомобільний холдинг»видали ОСОБА_13 і які знаходяться в її кредитній справі, підроблені.

Свідок ОСОБА_21 також підтвердив, що представлені йому документи, які начебто працівники ПП «Таіті-Авто»видали ОСОБА_9, ОСОБА_11 і які знаходяться в їх кредитних справах, підроблені.

Працівники Фрунзенського відділення «Райффайзен Банк Аваль»свідки ОСОБА_22 та ОСОБА_23 підтвердили факт знайомства ОСОБА_5 і ОСОБА_6 з ОСОБА_4, який був клієнтом їхнього банку.

Із показань свідків працівників Фрунзенського відділення «Райффайзен Банк Аваль»ОСОБА_25 та ОСОБА_26 вбачається, що вони формально підписували протоколи засідань кредитного комітету.

Свідок ОСОБА_27 підтвердила той факт, що на прохання ОСОБА_4 вона видала довідку про те, що ОСОБА_13 працює на її фірмі, вказавши у довідці її посаду і заробітну плату, завіривши печаткою свого підприємства, що не відповідає дійсності. Таку ж довідку щодо ОСОБА_14 вона не видавала.

Свідок ОСОБА_28 також підтвердив той факт, що працював він в офісі ОСОБА_4 і на прохання останнього і під його диктовку набирав на комп'ютері різні документи щодо працевлаштування різних осіб, їх заробітної плати в «Агро-ВиС»і СООО «ВВВ-Агро». На виготовлені документи ОСОБА_4 ставив печатку і підписував. Він також бачив у ОСОБА_4 документи з назвами автосалонів «Фаетон», «Автопарк-люкс».

Працівники відділу внутрішньобанківської безпеки Дніпропетровського управління ВАТ «Райффайзен Банк Аваль»свідки ОСОБА_29, ОСОБА_30, ОСОБА_31 пояснили, що не проводили ніяких перевірок щодо позичальників ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_18

Винність ОСОБА_4, ОСОБА_5. і ОСОБА_6 у вчинені вказаного злочину також підтверджується висновками експертиз ( т. 5 а.с. 19-24, 77-86, 165-169, 193-204, т. 6 а.с. 179-188), які підтверджують наявність підроблених документів в кредитних справах вказаних вище позичальниках, а також висновками судово-бухгалтерської експертизи (т. 8 а.с. 59-202), відповідно до якої підтверджено документально видача грошей у Фрунзенському відділенні ВАТ «Райффайзен Банк Аваль»керівництвом і посадовими особами за кредитними договорами ОСОБА_9 - 35000 $ США, ОСОБА_10 - 26000 $ США, ОСОБА_11 - 47000 $ США, ОСОБА_12 - 49900 $ США, ОСОБА_13 - 34200 $ США, ОСОБА_14 - 236000 грн., ОСОБА_15 - 47600 $ США, ОСОБА_18 - 38200 $ США з порушенням вимог нормативно-законодавчих актів, а також вилученими з ВАТ «Райффайзен Банк Аваль»кредитними справами щодо вищевказаних осіб і іншими письмовими доказами.

Суд дав правильну оцінку доказам і дії засуджених ОСОБА_5 і ОСОБА_6 вірно кваліфікував за ст.ст. 191 ч. 5 КК України. Що стосується кваліфікації дій засудженого ОСОБА_4 за ст.ст. 27 ч. 3, 191 ч. 5 КК України, то судова колегія вважає за необхідне виключити з обвинувачення засудженого ст. 27 ч. 3 КК України, як зайве поставлену в вину і кваліфікувати дії останнього за ст. 191 ч. 5 КК України, оскільки діяння організатора, а також інших учасників організованої групи у випадках, коли така група передбачена в законі як ознака конкретного злочину, слід кваліфікувати за відповідною статтею (частиною статті) Особливої частини КК без посилання на ст.. 27 КК України. За таких обставин засуджені особи визнаються виконавцями відповідного злочину, що найшло підтвердження в даній кримінальній справі.

Суд також дав правильну оцінку доказам і дії засуджених ОСОБА_4, ОСОБА_5 і ОСОБА_6 вірно кваліфікував за ст.ст. 358 ч. 3 КК України, але помилково не послався на редакцію 2001 року вказаної статті закону. Разом з тим, фактичні обставини, встановлені слідством і судом, відповідають періоду 2007 - 2008 р.р., на той час діяла вказана стаття в редакції 2001 року і дії засуджених в частині використання завідомо підроблених документів на той час правильно кваліфіковані за частиною третьою вказаного закону. Колегія суддів вважає за необхідне виправити помилку суду і кваліфікацію дій засуджених за ст.. 358 ч. 3 КК України доповнити: (в редакції 2001 року). Окрім того, на час розгляду кримінальної справи в апеляційному суді закінчилися строки давності притягнення до кримінальної відповідальності засуджених за цим законом, тому колегія суддів вважає за необхідне на підставі ст.ст. 49, 74 ч. 5 КК України звільнити засуджених в цій частині від відбування покарання.

Доводи адвокатів ОСОБА_1 і ОСОБА_2 про неправильну кваліфікацію дій засуджених за ст.. 358 ч. 3 КК України безпідставні.

Доводи адвоката ОСОБА_1 про відсутність діях ОСОБА_4 організованої групи, а також недоведеність його вини, безпідставні, оскільки група складалася з трьох осіб, в діях засуджених вбачається стабільність відносин при вчиненні злочинів, розподіл функцій між ними, єдиний план дій, який був направлений на досягнення єдиного результату, тобто заволодіння грошима в особливо великих розмірах, а доведеність вини засудженого підтверджується як вище вказаними доказами так і доказами наведеними у вироку, яким судом дана належна оцінка.

Доводи адвоката ОСОБА_1 про те, що допити свідків і проведення експертиз були здійсненні до порушення кримінальної справи щодо ОСОБА_4 за ст.. 191 ч. 5 КК України також безпідставні, оскільки кримінальна справа була порушена 27 червня 2008 року за ст.. 190 ч. 4 КК України за фактом заволодіння шляхом обману чужим майном, яке належить ВАТ «Райффайзен Банк Аваль»в особливо великих розмірах. Всі докази у справі, в тому числі і ті, на які посилається адвокат були добуті після вказаної дати, а протягом досудового слідства, в результаті добутих слідством доказів, можуть змінюватися як приводи так і підстави для порушення кримінальних справ, кваліфікація дій осіб притягнутих до відповідальності, так і кількість осіб причетних до вчинення злочину .

Доводи засудженого ОСОБА_4 про те, що досудове і судове слідство проводилося односторонньо, неповно, а висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, про те, що він ніяких дій з ОСОБА_5 і ОСОБА_6 направлених на заволодіння грошима банку він не планував і не вчиняв, він дійсно деяким особам допомагав в оформлені кредиту на автомобілі і одержував за це свої комісійні, безпідставні і спростовуються як вищевказаними доказами та і доказами наведеними у вироку, яким суд дав належну оцінку.

Доводи адвоката ОСОБА_2 і засудженої ОСОБА_5 про недоведеність вини останньої, про те, що при оформлені кредитних договорів вона керувалася інструкціями банку і іншими нормативними документами НБУ і їх не порушувала, не відповідає дійсності, суперечить встановленим фактичним обставинам справи і добутим доказам, оскільки підроблені документи, які мали місце в кредитних справах вказаних вище осіб, які оформлювали кредити, легко можна було перевірити в телефонному режимі, як самій особисто, так і за допомогою служби безпеки банку або інших працівників банку, але засуджена такої мети не мала.

Призначаючи ОСОБА_4 і ОСОБА_5 покарання, у відповідності з вимогами ст. 65 КК України, суд врахував тяжкості вчинених злочинів, дані про особу, всі обставини по справі і правильно прийшов до висновку про те, що вони повинні відбувати міру покарання у вигляді позбавлення волі, відповідно до вчиненого призначивши їм строк покарання.

Доводи засуджених ОСОБА_4 і ОСОБА_5 та адвокатів ОСОБА_1 і ОСОБА_2 про суворість призначеного покарання без підставні.

Суд правильно задовольнив цивільний позов ВАТ «Райффайзен Банк Аваль»в частині доведення останніми суми завданої шкоди. При виконанні вироку в цій частині сума завданої шкоди може бути змінена з розрахунку внесених коштів особами, які причетні до одержання відповідних кредитів за погодженням сторін або через суд в порядку цивільного провадження.

Колегія суддів не вбачає у справі протягом досудового і судового слідства таких порушень норм кримінально-процесуального закону, які б потягли за собою безумовне скасування вироку.

На підставі викладеного і керуючись ст. ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляцію прокурора, який приймав участь у розгляді справи, у зміненому вигляді задовольнити, апеляції засудженого ОСОБА_4 і в його інтересах адвоката ОСОБА_1, засудженої ОСОБА_5 і в її інтересах адвоката ОСОБА_2 залишити без задоволення, а вирок Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 29 грудня 2011 року змінити: виключити з обвинувачення ОСОБА_4 ст. 27 ч. 3 КК України , як зайве поставлену в вину, в частині його засудження за ст.. 358 ч. 3 КК України (в редакції 2001 року) до 2 років обмеження волі, в частині засудження ОСОБА_5, ОСОБА_6 за ст.. 358 ч. 3 КК України (в редакції 2001 року) до штрафу в дохід держави в сумі 700 грн. кожній, звільнити від відбування покарання в зв'язку з закінченням строку давності, виключивши з вироку ст. 70 КК України.

Вважати засудженими ОСОБА_4 за ст. 191 ч. 5 КК України на 8 років позбавлення волі з позбавленням права займатися фінансово-господарською діяльністю строком на 2 роки і з конфіскацією всього майна, яке належить йому особисто, ОСОБА_5 за ст. 191 ч. 5 КК України з застосуванням ст. 69 ч. 1 КК України на 5 років позбавлення волі з позбавленням права займати посади, пов'язані з організаційно-розпорядчими і фінансовими функціями строком на 2 роки з конфіскацією всього майна, яке належить їй особисто, ОСОБА_6 за ст. 191 ч. 5 КК України з застосуванням ст. 69 ч. 1 КК України на 5 років позбавлення волі з позбавленням права займати посади, пов'язані з організаційно-розпорядчими і фінансовими функціями строком на 2 роки без конфіскацією майна і на підставі ст. 75 КК України ОСОБА_6 з звільненням від відбування покарання у вигляді позбавлення волі з іспитовим строком 2 роки.

В решті вирок суду залишити без зміни.

Судді: