Постанова

від 01.12.2011 по справі 2а-10786/10/0470

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 листопада 2011 р. Справа № 2а-10786/10/0470

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Чорної В.В.

при секретарі судового засідання Молчановій В.В.

за участі представників сторін:

позивача Сипало М.А.

відповідача Кривошеїної І.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «ЄвразРесурс»Україна»про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені, -

ВСТАНОВИВ :

01 вересня 2010 р. Дніпропетровське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулося до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із зазначеним адміністративним позовом, в якому просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «ЄвразРесурс»Україна»адміністративно-господарські санкції в сумі 137 032 грн. 43 коп. за невиконання у 2008 році нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів, та пеню в сумі 19 321 грн. 70 коп. за несвоєчасну сплату адміністративно-господарських санкцій.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що на виконання положень Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «ЄвразРесурс»Україна»при середньообліковій чисельності штатних працівників - 37 осіб, повинно було створити у 2008 році 1 робоче місце, на яке працевлаштувати інваліда. Відповідач не виконав зазначений норматив, чим порушив вимоги ст.ст. 18, 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», у зв'язку з чим зобов'язаний сплатити адміністративно-господарські санкції в сумі 137 032 грн. 43 коп., виходячи з розміру середньорічної заробітної плати штатного працівника, та пеню, нараховану на суму заборгованості по сплаті адміністративно-господарських санкцій, в сумі 19 321 грн. 70 коп., за несвоєчасну їх сплату. В добровільному порядку відповідач не сплачує суму заборгованості, тому позивач звернувся до суду із зазначеним адміністративним позовом.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просив позов задовольнити в повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві. Також, представник позивача зазначив, що адміністративно-господарські санкції за 2008 рік та пеня були нараховані відповідачу за результатами планової невиїзної перевірки ТОВ «Торговий дім «ЄвразРесурс»Україна» (акт № 340 від 08.07.2010 р.), оскільки саме під час перевірки було встановлено, що звіт за формою 10-ПІ за 2008 рік підприємством було подано некоректно, а саме, безпідставно внесено до нього відомості про виконання нормативу у кількості однієї особи.

Представник відповідача проти задоволення позову заперечував, посилаючись на наступні обставини. По-перше, відповідач вважає, що позивачем пропущено граничний річний строк застування адміністративно-господарських санкцій, передбачений ст. 250 Господарського кодексу України, зокрема, застосовано санкції за 2008 рік у 2010 році. По-друге, позивачем допущено помилку в обчисленні розміру адміністративно-господарських санкцій у зв'язку з неправильним визначенням середньооблікової кількості штатних працівників, яким встановлена інвалідність -замість 1 особи, яка дійсно працювала на підприємстві у спірному періоді, зазначено «0». По-третє, підприємство виконувало всі покладені на нього законом обов'язки в сфері соціального захисту інвалідів, зокрема, зверталося до Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів, а також до Амур-Нижньодніпровського районного центру зайнятості з листами про направлення інвалідів для працевлаштування, проте, інвалідів для працевлаштування направлено не було. Разом з тим, діючим законодавством України обов'язок виявляти та працевлаштовувати інвалідів покладений на державну службу зайнятості, а не на підприємства. З урахуванням зазначених обставин, відповідач просить відмовити позивачу у задоволенні позову у повному обсязі.

Заслухавши пояснення представників сторін, свідка ОСОБА_3, дослідивши матеріали справи та проаналізувавши норми чинного законодавства, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «ЄвразРесурс»Україна»зареєстровано як юридична особа виконавчим комітетом Дніпропетровської міської ради 08.09.2006 р., та перебуває на обліку в Дніпропетровському обласному відділенні фонду соціального захисту інвалідів як підприємство, яке в своїй діяльності використовує найману працю.

Згідно форми 10-ПІ «Звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів»за 2008 рік, що 06.04.2009 р. наданий відповідачем до Дніпропетровського обласного відділення фонду соціального захисту інвалідів, середньооблікова чисельність штатних працівників підприємства у 2008 році становила 37 осіб (а.с. 10).

Відповідно, чисельність інвалідів -штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до нормативу робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів, встановленого ст. 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», становить 1 особу.

У вказаному звіті також зазначено, що у звітному періоді на підприємстві працювала одна особа-інвалід, тобто, норматив щодо працевлаштування інвалідів, підприємством було виконано (а.с. 10).

Разом з тим, згідно з висновками акту планової невиїзної перевірки № 340 від 08.07.2010 р., проведеної посадовими особами Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів щодо стану виконання ст.ст. 19, 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні»(а.с. 7), встановлено, що звіт за 2008 рік подано некоректно, оскільки у 2008 р. підприємством не було виконано вказаний норматив, тому що інвалід ОСОБА_4 відпрацювала на підприємстві у 2008 р. лише 5 місяців, а тому середньооблікова кількість штатних працівників, яким встановлена інвалідність, розрахована у відповідності до Інструкції зі статистики кількості працівників, затвердженої наказом Державного комітету статистики № 286 від 28.09.2005 року, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 30.11.2005 р. за № 1442/11722, за 2008 рік становить «0»осіб. Отже, відповідач має сплатити адміністративно-господарські санкції за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у кількості одного робочого місця в сумі 137 032,43 грн., виходячи з розміру середньорічної заробітної плати штатного працівника, що була визначена під час перевірки на підставі документів, наданих відповідачем (зокрема, шляхом ділення фонду оплати праці підприємства за рік на кількість працівників).

Зазначений акт перевірки був підписаний із запереченнями, зокрема, з посиланням на невідповідність висновку перевіряючих стосовно кількості працюючих на підприємстві інвалідів у звітному періоді, у зв'язку з неправильним розрахунком цього показника в рік заснування підприємства (враховуючи, що воно працює не з початку року) (а.с. 8).

За результатами розгляду заперечень до акту перевірки, посадовими особами Дніпропетровського обласного відділення фонду соціального захисту інвалідів підприємству була надана відповідь від 21.07.2010 р., з якої вбачається, що розрахунок середньооблікової кількості штатних працівників ТОВ «Торговий дім «ЄвразРесурс»Україна», яким встановлена інвалідність, за 2008 рік, здійснено у відповідності до вимог Інструкції зі статистики кількості працівників, затвердженої наказом Державного комітету статистики № 286 від 28.09.2005 р., виходячи з того, що інвалід ОСОБА_4 відпрацювала на підприємстві лише 5 місяців (а.с. 9).

Отримавши зазначену відповідь, ТОВ «Торговий дім «ЄвразРесурс» Україна»дії відповідача щодо нарахування адміністративно-господарських санкцій до суду не оскаржило.

01 вересня 2010 року Дніпропетровське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулося до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із зазначеним адміністративним позовом (а.с. 5-6).

Статтею 18 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні»встановлено, що забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.

Підбір робочого місця здійснюється переважно на підприємстві, де настала інвалідність, з урахуванням побажань інваліда, наявних у нього професійних навичок і знань, а також рекомендацій медико-соціальної експертизи.

Підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально -економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ст. 19 вищевказаного Закону, для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб - у кількості одного робочого місця. Підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів.

Статтею 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні»передбачено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менш, ніж установлено нормативом, передбаченим ст. 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням фонду соціального захисту інвалідів адміністративно - господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом.

Аналіз вищевказаних норм дає підстави дійти до висновку, що на підприємства, установи, організації, які використовують найману працю, покладено обов'язок, по-перше, виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів; по-друге, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України; по-третє, якщо середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, сплачувати відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції.

Не заперечуючи зазначені обов'язки підприємства в сфері соціального захисту інвалідів, відповідач стверджує, що у 2008 році виконав їх в повному обсязі, та забезпечив виконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у кількості однієї особи.

При цьому, між сторонами не існує спору з приводу визначення середньооблікової кількості штатних працівників підприємства (37 осіб) та визначення кількості місць, що мають бути зайняті інвалідами відповідно до нормативу (1 особа), тому суд не надає оцінки правильності їх розрахунку (хоча з наданих до справи первинних документів вбачається, що середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу у 2008 році складала 49 осіб, а тому кількість місць, що мають бути зайняті інвалідами відповідно до нормативу, становить дві особи, а не одна).

Разом з тим, відповідач не погоджується з розрахунком середньооблікової кількості штатних працівників, яким встановлена інвалідність та які фактично працювали на підприємстві у 2008 році, що зроблений позивачем під час перевірки. Зокрема, саме різний підхід сторін до визначення цього показника і призвів до нарахування відповідачу адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу, оскільки за розрахунком позивача, норматив у кількості однієї особи підприємством не був виконаний, а за розрахунком відповідача -був виконаний за рахунок працевлаштування інваліда ОСОБА_4 в липні 2008 року.

При вирішенні спору між сторонами в цій частині, суд виходить з наступного.

Середньооблікова чисельність інвалідів-штатних працівників, так само, як і середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу за рік, розраховується відповідно до п. 3.2 Інструкції зі статистики кількості працівників, затвердженої наказом Державного комітету статистики № 286 від 28.09.2005 р., зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30.11.2005 р. за № 1442/11722, а саме, шляхом підсумовування кількості працівників облікового складу за всі місяці роботи та ділення вказаної суми на 12.

Так, пп. 3.2.5 п. 3.2 Інструкції передбачено, що середньооблікова кількість штатних працівників за період з початку року (у тому числі за квартал, півріччя, 9 місяців, рік) обчислюється шляхом підсумовування середньооблікової кількості штатних працівників за всі місяці роботи підприємства, що минули за період з початку року до звітного місяця включно, та ділення одержаної суми на кількість місяців у цьому періоді, тобто відповідно на 2, 3, 4, ... 12.

Підприємство, що працювало неповний рік (сезонний характер виробництва або створення після січня, за винятком тих підприємств, які вимушено зупиняли виробництво з ініціативи адміністрації), середньооблікову кількість штатних працівників за рік визначає також шляхом підсумовування зазначеної кількості працівників за всі місяці роботи підприємства і ділення одержаної суми на 12, що прямо передбачено пп. 3.2.6 п. 3.2 Інструкції.

Виключень з цього правила проведення розрахунку, Інструкція не містить.

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ «Торговий дім «ЄвразРесурс»Україна»зареєстровано як юридична особа 08.09.2006 року, що підтверджується копією свідоцтва про державну реєстрацію серії А01 № 045760 (а.с. 98).

24.07.2008 року на роботу в ТОВ «Торговий дім «ЄвразРесурс»Україна»на посаду прибиральника службових приміщень прийнята ОСОБА_4, інвалід 3-ї групи, що підтверджується наказом № 89-к від тієї ж дати, та посвідченням (а.с. 141-142).

Отже, фактично, у звітному періоді інвалід на підприємстві відповідача працював п'ять місяців, що сторонами не заперечується.

При цьому, підприємство зареєстровано в 2006 році, тому посилання відповідача на те, що воно засновано у звітному періоді (2008 році), є безпідставними. З цього приводу суд також зазначає, що внесення до ЄДР відомостей щодо зміни найменування або зміни місцезнаходження юридичної особи, не дає підстав вважати, що підприємство в цей період часу не здійснювало свою діяльність.

Таким чином, виходячи з п. 3.2 Інструкції, шляхом підсумовування кількості працівників-інвалідів облікового складу за всі місяці їх роботи, та ділення одержаної суми на 12, отримуємо показник середньооблікової кількості інвалідів-штатних працівників на підприємстві відповідача у 2008 році, який складає 0,42 особи (1+1+1+1+1/12 місяців = 0,42).

Відповідно до п. 3.4 Інструкції щодо заповнення форми № 10-ПІ (річна) «Звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів», затвердженої наказом Міністерства праці та соціальної політики України № 42 від 10.02.2007 р., зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 13.02.2007 р., дані щодо середньооблікової кількості штатних працівників облікового складу (рядок 01), середньооблікової кількості штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність (рядок 02 ), та кількості інвалідів, які повинні працювати на робочих місцях (рядок 03), відображаються в цілих одиницях. Якщо при обчисленні виникає дробове число, його необхідно округлити до цілого (якщо після коми число 5 і більше, то воно округлюється в бік збільшення).

Отже, показник середньооблікової кількості штатних працівників Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «ЄвразРесурс»Україна»у 2008 р. становив «0»осіб, оскільки підстави для його округлення до одиниці, тобто в бік збільшення, відсутні.

Також, відповідно до інформаційного листа Фонду соціального захисту інвалідів від 27.01.2009 р. № 1/6-30/06 «Щодо адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів», норми щодо працевлаштування інвалідів будуть вважатися виконаними, якщо інвалід пропрацював на підприємстві 6 місяців звітного року.

Таким чином, суд погоджується з висновками, викладеними в акті перевірки № 340 від 08.07.2010 р., щодо некоректності поданого ТОВ «Торговий дім «ЄвразРесурс»Україна»звіту за формою 10-ПІ за 2008 рік в частині невиконання підприємством у 2008 році нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у кількості однієї особи.

Крім того, за результатами розгляду справи суд дійшов висновку про те, що підприємством також не було належним чином виконано обов'язок щодо подання звітності за формою 3-ПН, необхідної для працевлаштування інвалідів.

Так, на запит суду до Амур-Нижньодніпровського районного центру зайнятості щодо надання інформації з цього приводу (а.с. 114), Лівобережним районним центром зайнятості м. Дніпропетровська була надана відповідь, з якої вбачається, що надати копії звітності підприємства за 2008 рік на даний час неможливо у зв'язку з тим. що її здано до архіву при об'єднанні районних центрів зайнятості. Разом з тим, згідно даних системи, на ТОВ «Торговий дім «ЄвразРесурс»Україна»було 3 вакансії для осіб з обмеженими можливостями, які були самостійно укомплектовані роботодавцем (а.с. 117).

Зазначена інформація без її документального підтвердження не може вважатися належним доказом по справі, оскільки не містить даних щодо періодичності подання підприємством обов'язкової звітності у 2008 році, а також містить відомості, які не відповідають даним щодо відповідача (зокрема, щодо наявності 3-х вакансій для інвалідів, які були самостійно укомплектовані).

Під час розгляду справи, на вимогу суду відповідач надав копії звітів за формою 3-ПН, які подавалися ним до районного центру зайнятості у 2008 році, зокрема, від 26.02.2008 р., від 18.03.2008 р., від 11.06.2008 р., від 22.07.2008 р. (а.с. 121-124).

Також, відповідачем були надані копії листів ТОВ «Торговий дім «ЄвразРесурс»Україна», направлених на адресу Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів -від 14.05.2008 р., та на адресу Амур-Нижньодніпровського районного центру зайнятості м. Дніпропетровська - від 11.06.2008 р. (а.с. 23-24).

Зазначені документи у їх сукупності не підтверджують факт належного виконання відповідачем у 2008 р. обов'язку щодо подання звітності за формою 3-ПН, необхідної для працевлаштування інвалідів.

Так, відповідно до абз. 3 пункту 2 Порядку подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 70 від 31.01.2007 р., інформацію про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) для працевлаштування інвалідів роботодавці подають центру зайнятості за місцем їх реєстрації як платників страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття за формою, затвердженою Мінпраці за погодженням з Держкомстатом.

Відповідно до частини 4 статті 20 Закону України «Про зайнятість населення» № 803-XII від 01.03.1991 р., підприємства, установи і організації незалежно від форми власності реєструються у місцевих центрах зайнятості за їх місцезнаходженням як платники збору до Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, щомісяця подають цим центрам адміністративні дані у повному обсязі про наявність вільних робочих місць (вакансій), у тому числі призначених для працевлаштування інвалідів, та про працівників, які працюють неповний робочий день (тиждень), якщо це не передбачено трудовим договором, або не працюють у зв'язку з простоєм виробництва з не залежних від них причин, і в десятиденний строк - про всіх прийнятих працівників у порядку, встановленому законодавством. Несвоєчасна реєстрація або відмова від неї, порушення порядку подання адміністративних даних тягне за собою відповідальність, передбачену законом.

Таким чином, зазначеними нормами конкретизовано передбачений статтею 18 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні»обов'язок підприємств надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, в частині подання такої інформації за встановленою формою, а також в частині періодичності її надання (щомісячно).

Отже, вказана інформація є обов'язковою, та щомісяця подається до відповідного центру зайнятості за формою № 3-ПН, затвердженою Наказом Міністерства праці і соціальної політики України № 420 від 19.12.2005 р.

Під час розгляду справи встановлено, що обов'язкова звітність за формою № 3-ПН відповідачем до Дніпропетровського районного центру зайнятості подавалася нерегулярно -лише в лютому, березні, червні та липні 2008 року. При цьому, лише у звіті за червень 2008 р. у графі «Окрема категорія громадян у рахунок броні, а також інваліди, пенсіонери, студенти та ін.»було зазначено про потребу у працевлаштуванні двох інвалідів (а.с. 123).

Отже, обов'язок щомісячного подання звітності за встановленою формою, необхідної для працевлаштування інвалідів, відповідачем у 2008 р. не був виконаний. Направлення ж листів на адресу центру зайнятості та Фонду соціального захисту інвалідів не свідчить про виконання цього обов'язку, оскільки направлення таких листів законом не передбачено; крім того, направлення таких листів з боку відповідача мало разовий характер, тоді як законом передбачено обов'язок підприємств подавати щомісячну звітність за встановленою формою.

Доводи відповідача про те, що обов'язок подання звітності за формою 3-ПН із зазначенням вакансій для працевлаштування інвалідів виник у нього лише в червні 2008 року, коли така звітність і була подана, є безпідставними, оскільки з аналізу наявних у справі документів в їх сукупності можна зробити висновок про те, що кількість працюючих на підприємстві осіб досягла восьми вже в лютому 2008 р., що підтверджується штатним розкладом, звітом з праці за січень-лютий 2008 р., табелем обліку робочого часу за лютий 2008 р., тощо (а.с. 52-53, 56, 78).

З відомостей щодо кількості працюючих у 2008 р. осіб (помісячно), викладених відповідачем самостійно у запереченнях до акту перевірки, також вбачається, що число працюючих на підприємстві працівників перевищило вісім осіб не в червні, а в березні 2008 року (а.с. 8). Отже, вже з цього часу відповідач мав виконувати обов'язок щодо подання відповідної звітності, необхідної для працевлаштування інваліда.

Доказів вжиття заходів, спрямованих на створення одного робочого місця, призначеного для працевлаштування інваліда з березня 2008 року (до моменту працевлаштування інваліда в липні 2008 р.), а також того, що вказане робоче місце дійсно було вакантним протягом звітного періоду, відповідачем не надано.

Отже, вимоги ст.ст. 18, 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», у 2008 році відповідачем не виконані.

У відповідності до ч.2 ст. 218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Відповідач вказані обставини не довів.

Відповідно до ст.20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадські організації інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж це встановлено нормативом, передбаченим ст. 19 вказаного Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції в сумі, яка визначається в розмірі середньої річної заробітної плати штатного працівника на відповідному підприємстві, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. При цьому, адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами та організаціями самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого ч.1 ст. 19 вказаного Закону.

Крім того, згідно ч. 2 ст. 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені.

Оскільки відповідачем в добровільному порядку адміністративно-господарські санкції за невиконання у 2008 р. нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів в строки, встановлені законом, не були сплачені, а факт невиконання нормативу був встановлений відділенням Фонду соціального захисту інвалідів лише в липні 2010 р. під час проведення планової перевірки, у зв'язку з поданням відповідачем некоректно заповненого звіту за формою 10-ПІ за 2008 рік, позивач здійснив розрахунок зазначених санкцій за даними, встановленими під час перевірки на підставі досліджених первинних документів відповідача, виходячи з розміру середньої річної заробітної плати штатного працівника та кількості незайнятих робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів, в сумі 137 032 грн. 43 коп. (фонд оплати праці в сумі 5070,20 тис. грн., зазначений у звіті відповідача за формою 10-ПН, поділений на 37 осіб), а також нарахував пеню за порушення термінів сплати адміністративно - господарських санкцій в сумі 19 321 грн. 70 коп. Таким чином, загальна сума, яка підлягає стягненню з відповідача, складає 156 354 грн. 13 коп.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог і необхідність їх задоволення внаслідок порушення відповідачем у 2008 р. вимог ст.ст. 18-20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні»(незабезпечення виконання встановленого нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів, неподання необхідної для організації працевлаштування інвалідів щомісячної інформації у державну службу зайнятості, несплату у встановлені строки адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць).

При цьому, доводи відповідача щодо пропуску позивачем строків застосування адміністративно-господарських санкцій, передбачених ст. 250 Господарського кодексу України, суд до уваги не приймає, оскільки порушення, допущене ТОВ «Торговий дім «ЄвразРесурс» Україна»в 2008 році (враховуючи, що термін подання відповідної звітності за формою 10-ПІ встановлений до 1 березня, наступного після звітного періоду, що прямо передбачено п. 2.1 Інструкції щодо заповнення форми № 10-ПІ (річна) «Звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів», затвердженої наказом Міністерства праці та соціальної політики України № 42 від 10.02.2007 р.), у зв'язку з викривленням підприємством відомостей, що зазначаються у вказаному звіті, було виявлено лише під час планової перевірки відповідача 08 липня 2010 р., після чого 01 вересня 2010 р. позивач звернувся до суду із зазначеним позовом.

Так, Вищим адміністративним судом України у Довідці про результати вивчення та узагальнення судової практики застосування статей 19, 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні»зазначено, що, виходячи із завдань Фонду стосовно здійснення контролю за виконанням підприємствами нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів та сплатою ними адміністративно-господарських санкцій та пені (підпункт 3 пункту 4 Положення про Фонд соціального захисту інвалідів), фактом вчинення правопорушення є несплата адміністративно-господарських санкцій. З огляду на викладене, судам слід мати на увазі, що право на звернення до суду виникає після встановлення факту несплати адміністративно-господарських санкцій у встановлений законом строк.

З урахуванням сукупності встановлених обставин справи, керуючись ст.ст. 122, 160 -162, 167 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів - задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «ЄвразРесурс» Україна» (код ЄДРПОУ 34589080) на користь Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів (р/р 31210230700003, отримувач - Амур-Нижньодніпровський район, банк отримувача - ГУДКУ у Дніпропетровській області, МФО 805012, код ОКПО 25005978) адміністративно-господарські санкції за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2008 році в сумі 137 032 грн. 43 коп. (сто тридцять сім тисяч тридцять дві гривні сорок три копійки), та пеню за несвоєчасну сплату адміністративно-господарських санкцій в сумі 19 321 грн. 70 коп. (дев'ятнадцять тисяч триста двадцять одна гривня сімдесят копійок).

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня проголошення постанови. Якщо судом у відповідності до частини 3 статті 160 КАС України було проголошено вступну та резолютивну частину постанови, а також в разі прийняття постанови у письмовому провадженні, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови складений 15.11.2011 року.

Суддя В.В.Чорна