Постанова

від 15.10.2008 по справі 20-5/046

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

20-5/046

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 15 жовтня 2008 р.                                                                                    № 20-5/046  

Вищий  господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого  судді:суддів:Кравчука Г.А.,Мачульського Г.М.,Шаргала В.І.

за участю представників сторін:

позивачане з'явився

відповідачане з'явився

третьої особине з'явився

прокурораРубана Д.В. –прокурора відділу Генпрокуратури України

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційне подання Заступника військового прокурора Військово-морських Сил України

на постановуСевастопольського апеляційного господарського  суду від 10.06.2008 р.

у справі№20-5/046 господарського суду м. Севастополя

за позовомПриватного підприємства "Агентство нерухомості "Меркурій"

до 1.          Комунального підприємства "Бюро технічної інвентаризації і державної реєстрації об'єктів нерухомого майна" Севастопольської міськради2.          Центрального спеціалізованого будівельного управління (госпрозрахункового) в особі філії "Укроборонбуд"

третя особа Міністерство оборони України

за участю Військового прокурора Севастопольського гарнізону

про визнання договору дійсним, визнання права власності, спонукання зареєструвати право власності

Доповідач: Шаргало В.І.

В С Т А Н О В И В:

В січні  2008 року Приватне підприємство (надалі ПП) "Агентство нерухомості "Меркурій"  звернулося до господарського суду  м. Севастополя  з позовом до Комунального підприємства "Бюро технічної інвентаризації і державної реєстрації об'єктів нерухомого майна" Севастопольської міськради та Центрального спеціалізованого будівельного управління (госпрозрахункового) в особі філії "Укроборонбуд" і  просило визнати  дійсним договір №20/03-06/1КБтн27 від 20.03.2006 року про спільну діяльність шляхом будівництва (реконструкції) об'єктів житлово-цивільного призначення, розташованих на території військового містечка №Б-1 по вул. Таврічна набережна, 27 в м. Севастополі, а також визнати право власності на нерухоме майно –штольню-склад №8 літ А площею 101,9 кв. м. з прилеглою площадкою розміром 13,5 кв. м. розміщених за вказаною адресою, та зобов'язати БТІ зареєструвати за позивачем право власності на вказані об'єкти, оскільки право власності на нерухоме майно підлягає обов'язковій державній реєстрації.

В обґрунтування своїх вимог позивач послався на те, що назване майно є пайовим внеском  у спільну діяльність на виконання договору зі сторони відповідача, проте, останній ухиляється від нотаріального посвідчення укладеного між сторонами договору,  і в такому разі суд може визнати такий договір дійсним.

Рішенням господарського суду  м. Севастополя від 08.02.2008 року (суддя Євдокимов І.В.), залишеним без змін постановою Севастопольського апеляційного господарського  суду від 10.06.2008 року (судді: Антонова І.В., Котлярова О.Л., Маслова З.Д.), позов задоволений частково, вищезазначений  договір визнаний дійсним, за ПП "Агентство нерухомості "Меркурій" визнане право власності на вказані об'єкти нерухомості. В решті позову відмовлено.

В частині задоволення позову судові рішення мотивовані тим, що сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору, позивач набув права власності  у визначений законом спосіб - на підставі відповідного договору. В частині відмови у позові рішення мотивовані тим, що  спір в цій частині не підвідомчий господарському суду.

Прокурор вступив до участі у справі шляхом внесення апеляційного подання на судове рішення,  а в процесі апеляційного провадження до участі у справі в якості третьої особи залучено Міністерство оборони України.

Не погоджуючись з прийнятими у справі рішенням та постановою, Заступник військового прокурора Військово-морських Сил України звернувся до Вищого господарського суду України з касаційним поданням, в якому посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить їх скасувати та прийняти нове рішення про відмову в позові. Прокурор звертає увагу касаційної інстанції на те, що спірне майно є державною власністю –військовим майном, рішення про відчуження якого приймає Кабінет Міністрів України шляхом затвердження відповідної пропозиції Міноборони та Мінекономіки; судами попередніх інстанцій не досліджені обставини щодо повноважень особи, яка підписала договір з боку Центрального спеціалізованого будівельного управління.

Заслухавши прокурора, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія Вищого господарського суду вважає, що касаційне подання  підлягає частковому  задоволенню з наступних підстав.

Предметом даного спору є матеріально-правова вимога визнати дійсним  спірний договір  №20/03-06/1КБтн27 від 20.03.2006 року, яким фактично відчужене (продане)  нерухоме майно, що  розміщене на території військового містечка (військове майно).

Вирішуючи спір такого характеру, господарський суд перш за все  досліджує дійсність правочину в залежності від усіх елементів, що його складають,  з урахуванням дотримання встановлених законодавством  вимог  при його укладенні.

В разі встановлення судом обставин щодо  невідповідності встановленим законом вимогам, правочин не може бути визнаний дійсним.

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину встановлені ст. 203 Цивільного кодексу України, а саме:

1. Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

2. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

3. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

4. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

5. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним….

Недотримання  в момент вчинення правочину вимог,  визначених названою статтею Кодексу,  тягне за собою наслідки передбачені ст. 215 цього Кодексу.

Положення про порядок реалізації військового майна Збройних Сил України,  затв. Постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.2000 року №1919, передбачає, що рішення про відчуження військового майна, яке є придатним для подальшого використання, а також цілісних майнових комплексів, у тому числі військових містечок, та іншого нерухомого майна, приймає Кабінет Міністрів України, а списаного військового майна - Міністерство оборони України (п.3, 4, 6, 7 Положення).

З оскаржуваних судових актів не вбачається, що судами попередніх інстанцій досліджувалось питання про дотримання вимог вказаного Положення при укладенні спірного договору, а саме судами не вповні досліджено чи приймалось у визначеному цим Положенням порядку рішення про відчуження військового  майна, яке є предметом спірного договору.  З протоколу №20 від 22.10.2004 року, яким затверджено додатковий перелік №1 нерухомого військового майна, яке може бути  відчужене (і на який послався суд апеляційної інстанції), не вбачається, що рішення на відчуження перерахованого в ньому майна прийнято остаточно. Акт про списання складу-штольні оформлений в березні 2006 року (а. с. 79-81), рішення про реалізацію списаного майна в матеріалах справи відсутнє.  Крім того в матеріалах справи наявний наказ Фонду комунального майна Севастопольської міськради, яким зобов'язано БТІ належним чином оформити право державної власності на об'єкти нерухомості військового містечка Б-1, судами попередніх інстанцій не досліджено чи видавались свідоцтва про право власності на виконання цього наказу.

Судами попередніх інстанцій також не надано належної оцінки повноваженням Мельника В.Л. щодо укладення  спірного договору з урахуванням його правового характеру  (а саме: купівлі-продажу, оскільки майно –передане згідно з актом приймання-передачі, кошти за нього, як стверджує позивач, ним перераховані).

З наведеного вбачається, що всупереч положенням ст. ст. 43, 84 Господарського процесуального кодексу України, роз'яснень, що містяться  в п. п. 1, 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 29.12.1976 р. №11 “Про судове рішення" з відповідними змінами, суди не виконали всі вимоги процесуального законодавства,  допустили неповноту дослідження обставин справи, що виключає правильне застосування норм матеріального права, а відтак оскаржені рішення підлягають скасуванню, а справа –направленню на новий розгляд.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11110, 11111, 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ :

Касаційне подання Заступника військового прокурора Військово-морських Сил України  задовольнити частково.

Рішення господарського суду м. Севастополя від 08.02.2008 р. та постанову Севастопольського апеляційного господарського  суду від 10.06.2008 р. у справі №20-5/046 скасувати, а справу передати до суду першої інстанції на новий розгляд.

Головуючий  суддя

Кравчук Г.А.

Суддя

Мачульський Г.М.

Суддя

Шаргало В.І.