Рішення

від 18.05.2007 по справі 2-309/2007

ВІЛЬНОГІРСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

№ 2-309/07

№ 2-309/07

             РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ

УКРАЇНИ

/заочне/

18.05.2007р.       Вільногірський міський суд

Дніпропетровської області в складі головуючого - судді Литвинової Р.А., при секретарі Довбань СМ.,

з участю

позивача ОСОБА_1.,

розглянувши    у   

відкритому    судовому    засіданні   

в    залі    суду   

в м.Вільногірську цивільну справу за позовом

ОСОБА_1 до ТОВ «Завод цирконових вогнетривів» про стягнення

компенсації за моральну шкоду, завдану невиплатою заробітної плати,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення компенсації за моральну

шкоду, завдану невиплатою заробітної плати, в якому зазначає наступне.

З 01.10.2003р. по 31.05.2005р. він працював на підприємстві відповідача

шліфувальником; був звільнений, як зазначено у формуліровці, за власним

бажанням. Під час роботи на підприємстві відповідача йому не було виплачено

заробітну плату за квітень та травень 2005р. у сумі 1883.61грн.

За стягненням цієї заборгованості він звертався до суду з відповідним

позовом, який у серпні 2005р. було задоволено і ухвалено рішення про стягнення

з відповідача вказаної суми. Однак, до теперішнього часу рішення суду не

виконано і заборгованість по заробітній платі йому відповідачем не виплачено.

В результаті протиправної бездіяльності відповідача йому завдано моральну

шкоду, яка полягає в наступному. Чинним трудовим законодавством передбачено

виконання роботодавцем відповідних зобов'язань, що стосуються своєчасної

виплати працівнику заробітної плати та виконання відповідних судових рішень.

Відповідач фактично проігнорував вимоги закону, що

потребувало від позивача додаткових зусиль для організації свого життя. Йому

довелось позичати гроші у знайомих та родичів для підтримання своєї нормальної

життєдіяльності та утримання сім'ї, що завдало йому душевного болю та

спричинило нервові переживання.

Крім цього, відповідач добровільно не виконує судового

рішення про виплату на його користь належного йому заробітку, тому він

продовжує відчувати душевний біль від освідомлення того, що його права

продовжують порушуватись.

Позивач зазначає, що бездіяльність відповідача змусила його займатися не

звичними для нього справами, відвідувати органи державної виконавчої служби,

звертатись за консультаціями до юристів, що порушує його звичний життєвий

устрій і вимагає від нього додаткових зусиль.

Завдану йому відповідачем моральну шкоду позивач оцінює в

5000грн., яку він просить стягнути на його користь з відповідача.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про дату та місце

розгляду справи відповідач був повідомлений належним чином, в матеріалах справи

є підтвердження про отримання ним судових повідомлень (а.с.8,10,13,15,22,23,26,29,31).

У відповідності до ст.224 ЦПК України, з врахуванням

зазначених вище обставин, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних

у справі доказів, проти чого позивач не заперечує.

В судовому засіданні позивач свої позовні вимоги підтримав і пояснив суду,

що раніше він працював на підприємстві відповідача. При звільненні з ним не

було проведено розрахунок по заробітній платі, тому йому довелось звертатись до

суду для примусового стягнення заборгованості по заробітній платі. Було

постановлено судове рішення про стягнення на його користь з відповідача

заборгованості по заробітній платі. Однак, до теперішнього часу дана сума йому

не виплачена.

Він має сім'ю, яку через бездіяльність відповідача не мав змоги належним

чином утримувати. На той час у нього були фінансові зобов'язання перед банком

по виплаті кредиту, а через скрутне матеріальне становище він змушений був

позичати гроші, щоб не зростали відсотки по кредиту.

До теперішнього часу він ходить до ВДВС м. Вільногірська,

але рішення суду до цих пір так і не виконано. В результаті йому завдано

моральну шкоду, яку він оцінює в 5000грн., які просить стягнути з відповідача

на свою користь.

Матеріалами справи встановлено

наступне.

Як видно з наданого позивачем витягу з трудової книжки, він дійсно працював

на підприємстві відповідача (а.с.6,7).

29.08.2005р. Вільногірським міським судом було ухвалено

рішення про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості по

заробітній платі в сумі 1883.61

грн. (а.с.8).

Позивач має на утриманні двох малолітніх дітей - 2002 та 2003 року

народження, що підтверджується копіями свідоцтв про їх народження (а.с.14,16).

Як видно з відповіді Приватбанку на запит суду, позивач станом на травень

місяць 2005р. у Вільногірському відділенні Приватбанку мав кредитну

заборгованість в сумі 1037.39

грн. (а.с.32,33).

Заслухавши пояснення позивача, оцінивши належність,

допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і

взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, повно і всебічно з'ясувавши

обставини, на які посилався позивач як на підставу своїх вимог, підтверджених

тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні,

суд приходить до висновку

про задоволення позову частково

з наступних підстав.

Ст.237-1 КЗпП України передбачає відшкодування власником або уповноваженим

ним органом моральної шкоди працівнику у разі, якщо порушення його законних

прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і

вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Як встановлено в процесі розгляду справи і видно з її матеріалів, позивач

дійсно працював на підприємстві відповідача і при звільненні йому відповідачем

своєчасно не було виплачено належну йому заробітну плату, що спонукало його до

звернень до суду за примусовим стягненням належної йому зарплати. До

теперішнього часу рішення суду про стягнення заборгованості по заробітній платі

не виконано.

Як видно з листа Приватбанку, на період затримки виплати позивачу

заробітної плати у нього були зобов'язання перед банком по виплаті кредиту. Це

призвело позивача до душевних переживань, вимагало термінового вирішення питань

про відшукання коштів для погашення цього кредиту, для утримання сім'ї, він має

двох малолітніх дітей. Йому доводилось витрачати свій особистий вільний час для

встановлення справедливості та поновлення своїх порушених прав.

Відповідно до положень законодавства України, що регулює вирішення питань

стосовно стягнення моральної шкоди (Постанова Пленуму Верховного Суду України

від 31.03.1995р. №4 «Про

розгляд судами цивільних справ про відшкодування моральної (немайнової) шкоди,

ст.237-1 КЗпП України, загальна норма -

ст.23 ЦК України)

суд, при визначенні розміру відшкодування моральної шкоди повинен враховувати

вимоги розумності і справедливості.

Вирішуючи питання про визначення розміру моральної шкоди, суд приходить до

висновку, що її розмір (в порівнянні з розміром заборгованості по заробітній

платі) позивачем значно завищений і становить 5000.00грн. З врахуванням

вищенаведених норм законодавства, зазначеної обставини та принципів розумності

і справедливості, суд вважає, що моральну шкоду з відповідача в даному випадку

належить стягнути в розмірі 1122.00

грн., що відповідає двом прожитковим мінімумам на момент розгляду справи.

Таким чином, з наведених вище підстав позовні вимоги в частині стягнення

моральної шкоди підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до положень цивільного процесуального законодавства з

відповідача підлягають стягненню на користь держави державне мито в сумі 08.50 грн., також

витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 07.50 грн.

Керуючись ст.ст.213-215, 224-228, 88 ЦПК України, на підставі ст.43

Конституції України, ст.23 ЦК

України, ст. ст.221, 237-1

КЗпП України, постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995р. №4 «Про розгляд

судами цивільних справ про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 задовольнити

частково.

Стягнути з ТОВ «Завод цирконових вогнетривів» ( АДРЕСА_1, р/рахунок 26000050200035 в КБ "Приватбаннк", КОД ЗКПО

31240890, МФО 305299) на користь ОСОБА_1, що

проживає за адресоюАДРЕСА_2 компенсацію за моральну шкоду в сумі 1122.00 грн.

Стягнути з ТОВ «Завод цирконових вогнетривів на користь держави державне

мито в розмірі 08.50 грн.

Стягнути з ТОВ «Завод цирконових вогнетривів» витрати на

інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи для Вільногірського міського

суду в сумі 07.50грн., перерахувавши їх за наступними реквізитами : Одержувач - УДК у м. Вільногірську

ГУДКУ в Дніпропетровській області ;

Код ЄДРПОУ :

24237534, розрахунковий рахунок : 31215259700012, МФО 805012, Банк ГУДКУ в

Дніпропетровській області.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подачі заяви про

апеляційне оскарження протягом 10-ти днів з дня його проголошення. Апеляційна

скарга на рішення суду подається протягом 20-ти днів

після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути

подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга

подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються апеляційному

суду через Вільногірський міський суд

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про

апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано.

Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була

подана у встановлений строк, рішення суду набирає законної сили після

закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його

не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Заочне рішення може бути переглянуте судом за письмовою

заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано

протягом десяти днів.