Постанова

від 01.11.2006 по справі 398/2-05

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

398/2-05

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

01 листопада 2006 р.                                                                                   № 398/2-05  

Вищий господарський суд України у складі колегії  суддів :

Перепічая В.С. (головуючий ),

Вовка І.В.,Гончарука  П.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві  касаційну скаргу Приватного підприємства “АЛСТЕК” на постанову Київського апеляційного господарського суду від 22.06.2006р. у справі за позовом Приватного підприємства “АГРОПОСТАЧ” до Товариства з обмеженою відповідальністю “Агрофірма “ЛЮДМИЛА” про стягнення сум

Заслухавши  пояснення  представників сторін, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги та відзиву на неї,  суд

У С Т А Н О В И В  :

У жовтні 2005 року Приватне підприємство “АГРОПОСТАЧ” (правонаступником якого є  Приватне підприємство “Алстек”) пред'явило в господарському суді позов до ТОВ “Агрофірма “ЛЮДМИЛА” про стягнення 125174,44 грн. збитків у вигляді неотриманого прибутку.

У подальшому позивач неодноразово уточнював розмір позовних вимог, останнім з яких просив суд стягнути з відповідача 112357,06 грн. збитків по пшениці яровій.

Рішенням господарського суду Київської області від 11.05.2006р. (суддя Шевчук С.Р.) позов було задоволено частково, з відповідача на  користь позивача було стягнуто 112174,44 грн. збитків, в решті позовних вимог відмовлено.

Відповідач оскаржив дане рішення в апеляційному порядку.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 22.06.2006р. (судді Рибченко А.О. –головуючий, Андрейцева Г.М., Зеленіна Н.І.) апеляційну скаргу було задоволено, рішення господарського суду Київської області від 11.05.2006р. скасовано, прийнято нове рішення, яким у позові відмовлено.

У касаційній скарзі позивач просить скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 22.06.2006р., а рішення господарського суду Київської області від 11.05.2006р. залишити без змін, посилаючись на порушення апеляційним судом норм матеріального та процесуального права.

Касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Як встановлено апеляційним судом і підтверджується матеріалами справи, 28.07.2004р. між ТОВ “Агрофірма “ЛЮДМИЛА” (виконавець) та ПП “АГРОПОСТАЧ” (замовник) була укладена угода № 28/07-04, згідно п. 1.1 якої замовник (позивач) зобов'язався поставити зерно виконавцю (відповідачу) на очистку, при необхідності на сушку та зберігання згідно накладних.

Відповідно до п. 1.2 угоди, виконавець зобов'язався прийняти зерно по накладних на очистку, при необхідності на сушку та зберігання, провести всі роботи по доведенню зерна до базисних кондицій. На зберігання постачався ячмінь пивоварний в кількості 900 тонн та насіння пшениці в кількості 210 тонн.

28.07.2004 р. між сторонами у справі була укладена угода № 1, згідно умов якої виконавець зобов'язався по накладних прийняти зерно від замовника на очистку, при необхідності на сушку, зберігання та провести всі роботи по доведенню зерна до базисних кондицій.

Предметом даного спору є стягнення 112 357,06 грн. збитків (різниця між вартістю зерна пшениці “Рання–93” 3-ї репродукції та вартістю фактично реалізованого рядового зерна), які виникли, як посилався позивач, в результаті неналежного виконання відповідачем своїх обов'язків по зазначеним угодам, а саме  неналежного зберігання зерна, в зв'язку з чим воно втратило свої властивості та якість.

Зокрема, позивач вказував, що ним поставлено ТОВ “Агрофірма “ЛЮДМИЛА” насіння ярої пшениці сорту “Рання-93” 3-ї репродукції по накладних для очистки, при необхідності сушки та зберігання і оплачено вартість послуг згідно додатків до угод.

Втім, апеляційним судом було підставно встановлено, що позивачем здано на зберігання відповідачу зерно пшениці ярої “Рання-93” без визначення його репродукції з огляду на наступне.

Первинними документами, на підставі яких приймалось зерно відповідачем на зберігання від позивача, є угода № 28/07-04 від 28.07.2004 р. та угода № 1 від 28.07.2004 р., а також товарно-транспортні накладні.

Відповідно до п. 3.7 Інструкції “Про порядок приймання, розміщення, обробки і зберігання насіння на хлібоприймальних підприємствах України”, затвердженої наказом ДАК “Хліб України”від 25.10.1996 р. № 2, кожна однорідна партія насіння, що надходить, повинна супроводжуватись сортовим документом, який доставляється на хлібоприймальне підприємство першою машиною (вагоном). В накладних наступних машин з зерном від цієї партії повинно бути посилання на вид і номер сортового документу.

Всупереч вимог даної Інструкції, пшениця від позивача надходила без відповідного сортового документу і в товарно-транспортних накладних, на підставі яких поставлялось позивачем відповідачу зерно, не має посилання на вид і номер сортового документу.

Дане підтверджується і висновком судово-бухгалтерської експертизи, на сторінці 8 абзац 2 якого зазначено, що “в акті від 09.08.2004 р. не вказано зерно якого сорту та репродукції прийнято на зберігання”, а на сторінці 10 абзац 5 вказано “слід відмітити, що в товарно-транспортних накладних не вказані сорт та репродукція зерна пшениці, що вивозиться”.

Крім того, пунктом 3.08 Інструкції передбачено, що при відсутності сортового документу, неповному його заповненні для даної культури або явній невідповідності якості насіння, що здається, вказаній в документі, партії приймаються як рядове зерно без виплати сортової надбавки.

Також п. 3.11 Інструкції визначено, що лабораторія хлібоприймального підприємства при прийманні сортового насіння на звороті першого примірника  накладної здавальника ставить штамп встановленої форми “СОРТОВЕ (гібридне) НАСІННЯ”. Такого штампу жодна із товарно-транспортних накладних не містить.

При цьому в суді другої інстанції не знайшов підтвердження факт пред'явлення позивачем відповідачу при здаванні зерна акту апробації та сортових свідоцтв.  

Водночас, підтвердженням того, що відповідач приймав на зберігання насіння ярої пшениці, яке по якості не відноситься до посівного зерна і до зерна 3-ї репродукції, а було рядовим –товарним зерном є також акт взаємозаліку та проведення взаєморозрахунків від 30.09.2004р., якому судом апеляційної інстанції було дано належну юридичну оцінку і встановлено, що ПП “Агропостач” провело поставку ТОВ Агрофірма “Людмила”, зокрема, пшениці ярої в кількості 442 510 кг., тобто без зазначення її відповідності по якості до посівного насіння.

Всім цим і іншим доказам по  справі в їх сукупності суд другої інстанції, у порядку виконання припису ст. 43 ГПК України, дав належне юридичне обґрунтування і прийшов до правильного висновку  про відмову у задоволенні заявленого позову, скасувавши помилково прийняте рішення господарського суду.

Доводи касаційної скарги не спростовують правильності висновків суду апеляційної інстанції.

Стосовно ж доводів касаційної скарги, спрямованих на переоцінку доказів, пов'язаних з вирішенням спору сторін, то виходячи з припису ч. 2 ст. 1117 ГПК України, касаційна інстанція не має права вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково їх перевіряти.

Керуючись  ст.ст.1115, 1117, 1119, 11111 - 11112 Господарського  процесуального  кодексу  України,  Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Приватного підприємства “АЛСТЕК” залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного господарського суду від 22.06.2006р. без змін.

Головуючий                                                                                    В.Перепічай

С у д д і                                                                                    

                                                                                               І.Вовк          

                                                                                              П.Гончарук