Постанова

від 10.10.2006 по справі 12/231-3242

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

12/231-3242

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" жовтня 2006 р.Справа № 12/231-3242

 17 год. 35 хв.

 м. Тернопіль

Господарський суд Тернопільської області

у складі   судді Скрипчук О.С.             

при секретарі судового засідання  Александрову В.В.

розглянув справу:     

за позовом: Головного підприємства - Відкритого акціонерного товариства „Тернопільбуд”, Будівельно-монтажне управління „Машбуд”, м.Тернопіль

до відповідача: Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції, вул. Білецька,1, м.Тернопіль

про: визнання нечинними податкових повідомлень-рішень від 02.08.2006р. №0001572304 та №0001562304/0

за участю представників сторін:   

позивача: Недошитко О.І. –представник, довіреність від 10.08.2006р.

відповідача: Білий В.В. –державний податковий інспектор, довіреність №20455/7/10-015 від 06.04.2006р.

Суть справи:

В судовому засіданні оголошувалися перерви для надання можливості сторонам подати додаткові докази в обгрунтування своїх позовних вимоги та заперечень.

Головне підприємство ВАТ "Тернопільбуд" Будівельно-монтажне управління "Машбуд", м.Тернопіль, надалі позивач, звернулося до господарського суду Тернопільської області з позовом до Тернопільської об`єднаної державної податкової інспекції, м.Тернопіль, надалі відповідач, про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень №0001572304, №0001562304\0 від 02.08.2006р.

Позивач в обгрунтування своїх позовних вимог посилається на акт перевірки від 28.07.2006р. №16639/23-420/01268992, податкові повідомлення-рішення Тернопільської ОДПІ від 02.08.2006р. №0001572304\0, №0001562304\0, інші матеріали.

Представник позивача в судових засіданнях позовні вимоги підтримує.

Представник відповідача позовні вимоги заперечує. У заперечені на адміністративний позив від 05.09.2006р. №10-015 Тернопільська ОДПІ зазначає, що податкові повідомлення-рішення прийняті за результатами перевірки, якою встановлені порушення норм Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” та Закону України „Про податок на додану вартість”.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, судом встановлено.

Відповідно до Положення про БМУ „Машбуд” ВАТ „Тернопільбуд”, затвердженого протоколом установчих зборів ВАТ „Тернопільбуд” від 01.10.2001р. –будівельно-монтажне управління „Машбуд” Відкритого акціонерного товариства „Тернопільбуд” створено на підставі статуту ВАТ „Тернопільбуд” і є його відокремленим структурним підрозділом.

28 липня 2006 року працівниками Тернопільської ОДПІ була проведена перевірка БМУ „Машбуд”, за результатами якої складено Акт „Про результати невиїзної перевірки БМУ „Машбуд” з питань взаємовідносин з ПП „Багро” за період з 01.01.2004р. по 31.12.2005р.” №16639/23-430/0/01268992.

Перевіряючи ми зроблено висновок, що БМУ „Машбуд” в порушення норм Закону України „Про податок на додану вартість” віднесло до складу податкового кредиту податок на додану вартість на підставі податкових накладних, виписаних ПП „Багро”, оскільки суми податку на додану вартість, віднесені до податкового кредиту не знаходять підтвердження в податкових зобов'язаннях продавця цих товарів, а податкова накладна не виконує своєї законодавство встановленої функції і її оригінал не підтверджується копією, отже БМУ „Машбуд” слід виключити із податкового кредиту податкові накладі, виписані ПП „Багро”,

Перевіркою встановлено, що БМУ „Машбуд” в порушення п. 1.8 ст. 1, п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 та п.п. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість”, п. 18 „Порядку заповнення податкової накладної” зависило податковий кредит в сумі 55468,50 грн. за липень 2004 рік по жовтень 2005 року. Також, в порушення п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”, яким передбачено, що платник податку відносить до складу валових витрат суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, з урахуванням обстежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті, а відповідно до п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” до складу валових витрат не відносяться витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, БМУ „Машбуд” занизило податок на прибуток на 69335,63 грн. за 3-4 квартали 2004 року та за 2005 рік.

02 серпня 2006 року Тернопільською ОДПІ прийняте податкове повідомлення-рішення №0001572304/0/47990, яким на підставі підпункту „б” підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4, підпункту 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” на підставі Акту перевірки від 28.07.2006р. №16639/23-430/01268992 за встановлені порушення п. 1.8 ст. 1, п.п. 7.4.1 п. 7.4, п.п. 7.7.1 п. 7.7, п.п. 7.2.1 п. 7.2, п.п. 7.4.5 п. 7.4 статті 7 Закону України „Про податок на додану вартість” Будівельно-монтажному управлінню „Машбуд” визначено суму податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій за платежем –податок на додану вартість в сумі 55468,50 грн. основного платежу та 27734,25 грн. штрафних (фінансових санкцій).

02 серпня 2006 року Тернопільською ОДПІ прийняте податкове повідомлення-рішення №0001562304/0/47991, яким на підставі підпункту „б” підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4. підпункту 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” на підставі Акту перевірки від 28.07.2006р. №16639/23-430/01268992 за встановлені порушення п. 5.1, п.п. 5.2.1 п. 5.2, п.п. 5.3.9 п. 5.3 статті 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” Будівельно-монтажному управлінню „Машбуд” визначено суму податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій за платежем –податок на прибуток в сумі 69335,63 грн. основного платежу та 34667,82 грн. штрафних (фінансових) санкцій.        

Дані податкові повідомлення-рішення і оскаржуються позивачем.

Оцінивши зібрані по справі докази та норми чинного законодавства, суд прийшов до висновку, що адміністративний позов підлягає до задоволення, а податкові повідомлення-рішення Тернопільської ОДПІ від 22.08.2006р. №0001572304/0/47990 та №0001562304/0/47991 слід визнати нечинними, виходячи з наступного.

Відповідно до п.п. 1.8 ст. 1 Закону України „Про податок на додану вартість” (надалі Закон №168/97), який визначає платників податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету, бюджетне відшкодування –сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Закон №168/97 визначає платника податку, як особу, що згідно з цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особу, яку імпортує товари на митну територію України.

Підпункт 7.2.4, 7.2.6 статті 7 Закону передбачає, що право на нарахування податку та складання податкових накладених надається виключно особам, зареєстрованим як платника податку на додану вартість, податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги) та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Відповідно до п.п. 7.7.1 п. 7.1 ст. 7 Закону сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання згідно звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

 Згідно п. 7.5 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість” датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків, або дата отримання податкового накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно норм Закону України „Про податок на додану вартість” податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податків в звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обороту) і основних фондів або нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

В підтвердження правомірності внесення та включення до податкового кредиту сум податку на додану вартість позивач представив суду належним чином завіренні копії договорів оренди від 30.06.2004р. та від 04.01.2005р. №20-04, актів приймання-передачі виконаних робіт по укладених договорах, платіжні доручення про перерахування сум згідно умов договорів, а також податкові накладні, які долучені до матеріалів справи.

 Тобто, до складу податкового кредиту звітного періоду відносяться суми податку, сплачені в ціні товару при їх придбанні або при одержанні послуг по визначених цінах, якщо платник податку мав підстави включити витрати на придбання товару чи одержання послуг до складу валових витрат, до яких п. 5.1 ст. 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” відносить суми будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

При цьому, для вказаного віднесення відповідних сум податків, сплачених в ціні товару чи послуг до податкового кредиту платника податку, який придбав товар або отримав послуги Законом України „Про податок на додану вартість” не передбачено умов про сплату цих сум до бюджету. Статтею 7 Закону передбачено лише обов'язок платника податку надати покупцю податку накладну. Якщо ж контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Разом з тим, відповідно до ч. 3 ст. 207 ЦК України використання при вчиненні право чинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, електронно-числового підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Тому, судом вважається не підтверджені висновки перевіряючих, зроблені в Акті перевірки щодо отримання БМУ „Машбуд” податкових накладних, складених з порушенням п. 1.8 „Порядку заповнення податкової накладної”, а саме всі складені примірники податкової накладної підписуються особою уповноваженою платником податку здійснювати поставку товарів (послуг) та скріплюються печаткою такого платника податку –продавця, а ПП „Багро” видало БМУ „Машбуд” податкові накладні завірені факсимільним підписом та посилаються на висновок спеціаліста О.В. Ратушняка №1-282 від 26.05.2006р. Однак, дані твердження не підтримані в процесі розгляду справи та не подано відповідного висновку експерта, який б підтвердив викладене.

Також, не заслуговують на увагу твердження податкового органу на те, що БМУ „Машбуд” завищило валові витрати, в зв'язку з чим в порушення норм Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” занизило податок на прибуток на 69335,63 грн., оскільки, відповідно до п. 5.1 Закону „Про оподаткування прибутку підприємств” валові витрати виробництва та обігу –це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності  

До складу валових витрат згідно положень Закону, зокрема включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг). Однак, згідно п.п. 5.3.9 Закону „Про оподаткування прибутку підприємств”, на яку посилається відповідач, не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.          

За своїм змістом норма Закону передбачає як підставу для невключення до складу валових витрат випадки відсутності будь-яких розрахункових, платіжних та інших документів, а тому і неможливість віднесення до складу валових витрат підприємства сум, не підтверджених документально.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, доданими позивачем, а саме договорами, актами приймання-передачі, платіжними дорученнями віднесення певних витрат до складу валових. Нормами Закону „Про оподаткування прибутку підприємств” не передбачено необхідності доказування платником податку безпосереднього зв'язку здійснення ним витрат саме у зв'язку із підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт. послуг), і вважається, що всі витрати платника податку є пов'язані із такою підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг). Відповідно до п.п. 5.11 Закону установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.

За таких обставин, враховуючи ту обставину, що ВАТ „Тернопільбуд „ БМУ „Машбуд” в підтвердження свого права на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту за звітні періоди та правомірність віднесення до складу валових витрат подав всі необхідні докази та документи, які вимагаються Законом України „Про податок на додану вартість” та Законом України „Про оподаткування прибутку підприємств”, та проаналізувавши матеріали справи та норми чинного законодавства суд прийшов до висновку, що позов підлягає до задоволення.

Відповідно до статті 71 Кодексу Адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимог та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України судове рішення, ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійсненні нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа). Стаття 258 КАС України передбачає, що за кожним судовим рішенням, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, за заявою осіб, на користь яких воно ухвалено, видається один виконавчий лист.

Разом з тим, судовий збір, сплачений у більшому розмірі, ніж встановлено законом, повертається ухвалою суду за клопотанням особи, яка його сплатила.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 69–71, 158, 161-163 КАС України, господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1.          Адміністративний позов задовольнити.

2.          Визнати нечинними податкові повідомлення-рішення Тернопільської ОДПІ від 02.08.2006р. №0001572304, від 02.08.2006р. №0001562304\0.

3.          Стягнути з Державного бюджету України на користь Головного підприємства ВАТ «Тернопільбуд»Будівельно-монтажного управління «Машбуд», код ЄДРПОУ 01268992, вул.С.Бандери, буд.33, м.Тернопіль - 3 грн. 40 коп. в повернення сплаченого судового збору.

4.          Видати виконавчий лист за заявою ВАТ „Тернопільбуд” Будівельно-монтажне управління „Машбуд”.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження. На постанову суду сторони мають право подати заяву про апеляційне її оскарження протягом десяти днів з дня складення постанови в повному обсязі „25” жовтня 2006 року до адміністративного суду апеляційної інстанції, а протягом двадцяти днів після подання заяви подати апеляційну скаргу.      

           Суддя                                                                                О.С. Скрипчук