Рішення

від 20.06.2008 по справі 46/58

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

46/58

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел.230-31-34

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.06.2008 р.   Справа 46/58

За позовомВідкритого акціонерного товариства “Виробничо-наукове підприємство “Укрзооветпромпостач”

До Товариства з обмеженою відповідальністю “Будінвест плюс”

Простягнення 32 729,70 грн.

                                                                                        Суддя Шабунін С.В.

Представники:

Від позивачаАзарова І.Г. —представник за довіреністю від 19.06.2008 р. № 356

Від відповідача не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Відкрите акціонерне товариство “Укрзооветпромпостач” звернулося до Товариства з обмеженою відповідальністю “Будінвест плюс” з позовом від 29.10.2007 р. № 01/10 про стягнення попередньої оплати, збитків внаслідок інфляцій, 3 % річних, пені та збитків за порушення умов виконання правочину.   

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.01.2008 р. № 05-5-46/864 позовну заяву Відкритого акціонерного товариства “Виробничо-наукове підприємство “Укрзооветпромпостач” повернуто без розгляду в порядку ст. 63 Господарського процесуального кодексу України.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 18.03.2008 р., ухвалу Господарського суду міста Києва від 22.01.2008 р. № 05-5-46/864 про повернення позовної заяви скасовано, матеріали передано для розгляду до суду першої інстанції.

За резолюцією Голови Господарського суду міста Києва позовні матеріали передано для розгляду судді Шабуніну С.В.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.04.2008 р. порушено провадження у справі № 46/58, яку призначено до розгляду в судовому засіданні на 12.05.2008 р.  

У судове засідання, призначене на 12.05.2008 р. відповідач не з'явився, уповноваженого представника не направив, вимоги ухвали про порушення провадження у справі не виконав.

Представник позивача подав заяву від 05.05.2008 р. № 241 про збільшення позовних вимог, відповідно до якої просить стягнути з відповідача 28 000,00 грн. боргу, 5 908,00 грн. збитків від знецінення коштів внаслідок інфляції, 612,16 грн. 3 % річних з простроченої суми, 2 331,00 грн. пені та 2 100,00 грн. збитків за порушення умов виконання правочину.     

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.05.2008 р. розгляд справи було відкладено на 02.06.2008 р.

У судове засідання, призначене на 02.06.2008 р. сторони уповноважених представників не направили, про причини їх неявки суд не повідомили, вимоги ухвали від 12.05.2008 р. не виконали, у зв'язку з чим розгляд справи було відкладено на 09.06.2008 р.

09.06.2008 р. судове засідання не відбулося через перебування судді на лікарняному та було призначене на 20.06.2008 р. (ухвала від 02.06.2008 р. в матеріалах справи).

У судове засідання, що відбулося 20.06.2008 р., відповідач не з'явився, хоча був належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду справи. Про причину нез'явлення свого представника відповідач суд не повідомив, вимоги ухвал № 46/58 від 16.04.2008 р., 12.05.2008 р., 02.06.2008 р. не виконав, відзиву на позовну заяву не надав, заявлені вимоги не оспорив. Враховуючи вищенаведене та у відповідності до положень ст. 75 Господарського процесуального кодексу України суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами, що містять достатньо відомостей про взаємовідносини сторін.

Під час судового розгляду справи представник позивача позов підтримав та просив його задовольнити, стягнувши з відповідача 28 00,00 грн., що були перераховані на його рахунок в якості попередньої плати у відповідності з договором № 0020250 від 15.05.2007 р. Позивач зазначає, що ним було виконано свої договірні зобов'язання перед відповідачем, натомість останній порушив умови усної домовленості сторін, а саме, не поставив товари, що були оплачені. Керуючись умовами договору та ст. 625 Цивільного кодексу України позивач також просить стягнути з відповідача штрафні санкції за неналежне виконання грошового зобов'язання, а саме: 2 331,00 грн. пені, 612,16 грн. 3 % річних, 5 908,00 грн. збитків від знецінення коштів внаслідок інфляції та 2 100,00 грн. збитків у зв'язку з укладенням договору з приватним підприємцем Василегою В.М. на ведення справи у суді.     

Дослідивши матеріали справи, оглянувши оригінали копій документів, що знаходяться у матеріалах справи, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд —

                                                         ВСТАНОВИВ:

15.05.2007 р. Товариством з обмеженою відповідальністю “Будінвест плюс” в якості продавця та Відкритим акціонерним товариством “Виробничо-наукове підприємство “Укрзооветпромпостач” в якості покупця укладено договір поставки № 0020250, за умовами якого покупець зобов'язався оплатити, а продавець поставити, змонтувати і передати в власність покупця складське обладнання згідно з технічним завданням (додатком № 1 ,2) до даного договору.

Номенклатура, ціна і характеристики товару, що поставляється зазначаються в додатку № 1 до даного договору, що є його невід'ємною частиною за підписами уповноважених представників сторін і їх печатками (п. 1.2 договору).      

Виходячи з положень ст. 2 вказаної угоди загальна її вартість становить 120 000,00 грн., що перераховуються у національній валюті України відповідно до виставлених продавцем рахунків-фактур.  

Пунктом 2.5 договору сторони погодили порядок розрахунків, що проводяться наступним чином: покупець перераховує на розрахунковий рахунок продавця 40 % від загальної вартості договору протягом 2-х банківських днів від дати підписання договору та виставлення продавцем рахунку-фактури; надалі покупець перераховує на розрахунковий рахунок продавця 40 % від загальної вартості даного договору протягом 3-х банківських днів з надання продавцем письмового повідомлення про готовність товару до відвантаження зі складу; кінцева сума оплати в розмірі 20 % від загальної вартості договору перераховується покупцем протягом 3-х банківських днів з моменту поставки, зборки і монтажу поставленого товару і підписання акту виконаних робіт.

Згідно з п. 3.1 договору продавець зобов'язався поставити товар протягом 30-и календарних днів з моменту підписання уповноваженими сторонами даного договору і отримання грошових коштів в розмірі 80 % від його загальної вартості.

Додатком № 1 до договору № 0020250 від 15.05.2007 р. сторони визначили вид, кількість, ціну і характеристики товару, що поставлятиметься, додатками № 2/1 та № 2/2 —технічне завдання.     

Частиною 1 ст. 509 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Виходячи з п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є правочини (дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків) та договори (домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків).   

Згідно з положеннями ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Такий договір може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Аналіз умов договору від 15.05.2007 р. № 0020250 та положень чинного законодавства дають підстави стверджувати, що укладений сторонами правочин містить елементи як договору підряду, так і договору поставки.

З матеріалів справи слідує, що позивачем було перераховано відповідачу обумовлену договором № 0020250 40 %-ву суму попередньої плати в розмірі 48 000,00 грн., що стверджується платіжним доручення від 21.05.2007 р. № 31244.  

Виходячи з умов п. 3.1 зазначеного договору поставка обладнання повинна була бути здійснена відповідачем протягом 30-ти календарних днів від дати першої попередньої оплати, тобто, не пізніше 21.06.2007 р.      

За твердженнями позивача відповідач порушив взяті на себе зобов'язання, оскільки не поставив товар в обумовлені договором строки і після їх сплину.

Як вбачається з матеріалів справи відповідачем повернуто позивачу 25 000,00 грн. попередньої плати, а саме, перераховано на його банківський рахунок 10 000,00 грн. 25.07.2007 р., 5 000,00 грн. 31.07.2007 р. та 5 000,00 грн. 27.09.2007 р.

15.10.2007 р. позивачем направлено на адресу відповідача лист № 571 від 15.10.2007 р. з вимогою повернути у строк до 01.11.2007 р. решту попередньої плати за договором від 15.05.2007 р., перерахованої 21.05.2007 р. Вказаний лист залишено відповідачем без реагування.   

Частиною 1 ст. 175 Господарського кодексу України встановлено, що майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом  України.

Виходячи з положень ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Нормами ст. 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні  встановлений  строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У ч. 3 ст. 612 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.

У відповідності до ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України якщо продавець, який  одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Відповідно до ч. 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач, який був належним чином повідомлений про дату, час і місце слухання справи, без поважних причин не надав суду доказів на підтвердження відсутності заявленої до стягнення заборгованості або ж виконання на користь позивача зобов'язань за договором № 0020205 від 15.05.2007 р.  та передачі йому товару.

Зважаючи на встановлені судом обставини справи та викладені положення діючого законодавства, суд доходить висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог  в частині стягнення з відповідача 28 000,00 грн., перерахованих в якості попередньої оплати в повному обсязі.

Крім суми основного боргу, позивач також просить стягнути з відповідача 2 331,00 грн. пені, 612,16 грн. 3 % річних та 5 908,00 грн. збитків від знецінення коштів внаслідок інфляції.

У п 6.2 договору від 15.05.2007 р. сторони дійшли згоди про те, що продавець виплачує покупцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми непоставленого у строк товару за кожен день прострочки зобов'язання, але не більше 10 % від загальної вартості договору в разі порушення строків поставки.

Відповідно до ч. 3 ст. 693 Цивільного кодексу України на суму попередньої оплати нараховуються проценти відповідно до ст. 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути переданий, до дня фактичного передання товару покупцеві або повернення йому суми попередньої оплати.

Частиною 6 ст. 231 Господарського кодексу України передбачено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

У ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

У п. 5 Роз'яснень Вищого арбітражного суду України від 29.04.1994 р.  № 02-5/293 вказується, що пеня встановлена чинним законодавством або договором, підлягає сплаті за весь період часу, протягом якого не виконано грошове зобов'язання з урахуванням 6-місячного строку позовної давності.

Виходячи з уточненого розрахунку, проведеного судом з врахуванням моменту виникнення у відповідача обов'язку з поставки товару (22.06.2007 р.) та зважаючи на проведені ним 25.07.2007 р., 31.07.2007 р. та 27.09.2007 р. розрахунки з повернення попередньої оплати, розмір пені за 181 день прострочення виконання зобов'язання, відповідно до п. 6.2 договору від 15.05.2007 р. становить 2 673,09 грн.      

Разом з тим, виходячи з вимог Господарського процесуального кодексу України, суд не вправі виходити за межі позовних вимог, тому позовні вимоги Відкритого акціонерного товариства “Виробничо-наукове підприємство “Укрзооветпромпостач” в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю “Будінвест плюс” пені підлягають задоволенню в межах сум, розрахованих та заявлених позивачем у заяві про збільшення позовних вимог від 05.05.2008 р. № 241.

Аналіз умов договору від 15.05.2007 р. № 0020205 дає підстави стверджувати, що сторонами не було встановлено строк для повернення попередньої оплати в разі не виконання умов угоди продавцем в натурі. За таких обставин, відповідач є таким, що прострочив виконання грошового зобов'язання з повернення попередньої плати з 01.11.2007 р., так як відповідну вимогу з вказаною конкретною датою позивачем було виставлено шляхом надіслання листа № 571 від 15.10.2007 р.

Частиною 1 ст. 216 Господарського кодексу України передбачено господарсько-правову відповідальність учасників господарських відносин, яку останні несуть за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Господарськими санкціями, в ст. 217 Господарського кодексу України, визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки, як-то відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Відповідно до ч. 1 ст. 623 Цивільного кодексу України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

Нормами ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.        

Таким чином, відповідач є таким, що прострочив виконання грошового зобов'язання перед позивачем у розмірі 28 000,00 грн. з 01.11.2007 р.  по 16.04.2008 р. (дата, вказана позивачем в заяві про збільшення позовних вимог). Отже, відповідно до уточненого розрахунку, проведеного судом, з відповідача підлягає стягненню 382,03 грн. 3 % річних (28 000,00 грн. х  3 / 100 / 365 х 166 днів прострочення) та 5 040,00 грн. збитків від знецінення коштів внаслідок інфляції (28 000,00 грн. х  118 середній індекс інфляції з листопада 2007 року по квітень 2008 року включно / 100 –28 000,00 грн.).  

Крім того, виходячи з перерахунку суду, розмір збитків від знецінення коштів внаслідок інфляції, що їх слід стягнути з відповідача на користь позивача становить 88 572,96 грн. (436 320,00 грн. х 120,3 (середній індекс інфляції за вересень 2007 року –березень 2008 року).     

Зважаючи на викладене, позовні вимоги в часині стягнення штрафних санкцій слід задовольнити частково.

Відповідно до позовної заяви, позивач просить, в порядку ст. 22 Цивільного кодексу України, стягнути з відповідача збитки, яких він зазнав, понісши 2 100,00 грн. витрат для відновлення порушеного відповідачем права внаслідок укладення договору з фізичною особою –підприємцем Василегою В.М. про ведення справи в суді. На підтвердження таких витрат до позовної заяви приєднано копію квитанції до прибуткового касового ордеру № 311 від 18.07.2007 р. на суму 2 100,00 грн., копію договору від 18.07.2007 р. № 311.

У ст. 22 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. При цьому, під  збитками розуміється, зокрема, витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Відповідно до ст. 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними діями, рішеннями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної чи юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Для настання відповідальності необхідна наявність складу правопорушення: наявність шкоди, протиправна поведінка заподіювача шкоди, причинний зв'язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача, вина. Обов'язковою підставою деліктної відповідальності є причинний зв'язок  між протиправною поведінкою і шкодою.

Суд не знаходить підстав для задоволення позовних вимог в часині стягнення з відповідача 2 100,00 грн. збитків, оскільки згідно з договором про ведення справи в суді від 18.07.2007 р. № 311 повірений позивача — Василега В.М. зобов'язався здійснювати представництво інтересів довірителя і Господарському суді міста Києва на підставі відповідної довіреності та користуватися, для цього, всіма правами, передбаченими Господарським процесуальним кодексом України для сторони в процесі, в тому числі правом подавати позовні заяви, клопотання, відмовлятися від позовних вимог , змінювати предмет позову тощо. Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що позовну заяву від імені підприємства було підписано його керівником, а також необхідні копії документів, що подавалися до матеріалів справи, а не Василегою В.М. Звернення до суду зі збільшенням позовних вимог та їх розрахунок також підготовлено за підписом Голови правління підприємства. Крім того, повірений позивача не надав доказів на підтвердження поважності пропуску судового засідання, призначеного на 02.06.2008 р., а  при розгляді спору по суті на захист прав Відкритого акціонерного товариства “Виробничо-наукове підприємство “Укрзооветпромпостач” виступала представник за довіреністю від 19.06.2008 р. № 356 Азарова І.Г. Тобто, матеріали справи не містять достатньо підтверджень того, що сплата Василезі В.М. 2 100,00 грн. призвела до поновлення порушеного відповідачем права позивача.

Згідно з ч. 2 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї державне мито незалежно від результатів вирішення спору.      

Відповідно до ч. 3 ст. 49 Господарського процесуального  України стороні, на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує мито за рахунок другої сторони, і в тому разі, коли друга сторона звільнена від сплати державного мита. У ч. 4 ст. 49 Господарського процесуального України передбачено, що витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу при частковому задоволенні позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 33, 49, 75, 78, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд —

В И Р І Ш И В:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Будінвест плюс” (04107, м. Київ, вул. Підгірна / Татарська, 3/7, ідентифікаційний код 31815231) на користь Відкритого акціонерного товариства “Виробничо-наукове підприємство “Укрзооветпромпостач” (03040, м. Київ, вул. Васильківська, 16, ідентифікаційний код 23524007) 28 000 (двадцять вісім тисяч) грн. боргу, 2 331 (дві тисячі триста тридцять три) грн. пені, 5 040 (п'ять тисяч сорок) грн. збитків від знецінення коштів внаслідок інфляції, 382 (триста вісімдесят дві) грн. 03 коп. 3 % річних, 357 (триста п'ятдесят сім) грн. 53 коп. державного мита та 108 (сто вісім) грн. 31 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.  

3.          В іншій частині позові відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.  

Суддя                                                                                                            С.В. Шабунін

справа №  46/58

20.06.08

За позовом     Відкрите акціонерне товариство "Виробничо-наукове підприємство "Укрзооветпромпостач"

до                     Товариство з обмеженою відповідальністю " Будінвест плюс "

про                    стягнення 32 729,70 грн.

Суддя  Шабунін С.В.

               Шабунін С.В.