Рішення

від 01.07.2008 по справі 47/47

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

47/47

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел.230-31-34

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

справа №  47/47

01.07.08

За позовом Приватного підприємства "Хімпостачальник"

До Приватного підприємства "Хімпоставщик-К"

Про стягнення 180 186,28 грн.

та за зустрічним позовом Приватного підприємства "Хімпоставщик-К"

до Приватного підприємства "Хімпостачальник"

про стягнення 124 381,15 грн.

Суддя Станік С.Р.

Представники сторін:

Від позивача по первісному позову (відповідача по зустрічному позову): Попов Е.В. –предст. (дов. у справі);

Від відповідача по первісному позову (позивача по зустрічному позову): Коваленко С.П. –предст. (дов. у справі); Живага В.В. –дир. (особу встановлено), Жовновский В.Т. –предст. (дов. у справі);

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до господарського суду м. Києва з позовом про стягнення з відповідача 180 186,28 грн., а також про стягнення витрат по сплаті держмита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 15.02.2008 порушено провадження у справі №47/47 та призначено її до розгляду на 04.03.2008.

04.03.2008 розгляд справи у відповідності до вимог ст.77 ГПК України було відкладено на 20.03.2008.

Ухвалою від 20.03.2008 розгляд справи також було відкладено на 08.04.2008. Також, цією ж ухвалою суд задовольнив клопотання сторін про продовження строку розгляду спору на більш тривалий термін ніж встановлено ч.1 ст.69 ГПК України.

08.04.2008 до канцелярії господарського суду міста Києва Приватним підприємством "Хімпоставщик-К" було подано зустрічний позов до Приватного підприємства "Хімпостачальник" про стягнення з останнього 81 132,01 грн. штрафних санкцій, 17 456,16 грн. вартості безпідставно набутого майна, 19 313,98 грн. вартості безпідставно набутого майна, 4 479,00 грн. збитків, 2 000,00 грн. витрат на правову допомогу адвоката та про стягнення державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Враховуючи, що зустрічний позов взаємно пов”язаний з первісним, суд на підставі ст.60 ГПК України ухвалою від 08.04.2008 прийняв вказаний позов для сумісного розгляду з первісним.

08.04.2008 розгляд справи №47/47 було відкладено на 22.04.2008.

У судовому засіданні 22.04.2008 представник позивача по первісному позову уточнив свої позовні вимоги та просив суд, у зв”язку з частковою оплатою відповідачем по первсному позову суми основного боргу у розмірі 20 000,00 грн., стягнути з відповідача по первісному позову 160 186,28 грн. та судові витрати.

22.04.2008 розгляд справи було відкладено на 22.05.08, а у судовому засіданні 22.05.08 оголошено перерву до 12.06.2008.

12.06.2008, у зв”язку з неявкою представника позивача по первісному позову (відповідача по зустрічному позову) у судове засідання, розгляд справи відкладено на 01.07.2008.

У судовому засіданні 01.07.2008 представник позивача по первісному позову заявлені позовні вимоги з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог підтримав в повному обсязі, просив суд позов задовольнити. Позовні вимоги позивача за первісним позовом мотивовані тим, що на підставі договору про співробітництво №129 від 31.12.2006 ним було поставлено на адресу відповідача за первісним позовом товар на суму 1 897 049,62 грн., а відповідач за первісним позовом частково оплатив вказаний товар на суму 1 736 863,34 грн., а тому позивач за первісним позовом звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача за первісним позовом 160 186,28 грн. основного боргу (з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог) та судових витрат.

Представники відповідача за первісним позовом у судове засідання 01.07.2008 зявились, надали суду пояснення, в яких проти заявлених позовних вимог частково заперечили, оскільки на думку відповідача за первісним позовом ним було повернуто позивачу за первісним позовом товар на суму 36 770,14 грн., а тому відповідач за первісним позовом визнає суму боргу перед позивачем за первісним позовом у розмірі 123 416,14 грн.

В судовому засіданні 01.07.2008 позивач за зустрічним позовом свої позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив суд позов задовольнити. Позовні вимоги позивача за зустрічним позовом мотивовані тим, що оскільки відповідач по зустрічному позову відмовився поставляти продукцію по договору про співробітництво №129 від 31.12.2006 та порушив строки поставки цієї продукції позивачем по зустрічному позову були нараховані відповідачу по зустрічному позову 81 132,01 грн. штрафних санкцій (21 177,55 грн. неустойки за затримку поставни продукції за заявками позивача за зустрічним позовом + 59 954,46 грн. неустойки за припинення поставки продукції позивачу за первісним позовом починаючи з 15.08.2007 і до закінчення строку дії вищевказаного договору відповідно до складеного позивачем по зустрічному позову середньо-песимістичному прогнозу на 2007 рік (план поставок) та довідки №5 від 02.04.2008), які передбачені п.8.4. цього ж договору. Також, позивач за зустрічним позовом просив суд стягнути з відповідача по зустрічному позову 17 456,16 грн. вартості безпідставно набутого майна, яке, як стверджує позивач за зустрічним позовом, було повернуто відповідачу за зустрічним позовом відповідно до накладних №№ ВП-14, ВП –15 та ВП –16 від 30.05.2007 та 19 313,98 грн. вартості безпідставно набутого майна, яке, як ствержує позивач за зустрічним позовом у зустрічній позовній заяві, було вивезено відповідачем по зустрічному позову без відповідних документів зі складу позивача за зустрічним позовом. Крім цього, у зустрічній позовній заяві позивач по зустрічному позову просить суд стягнути з відповідача по зустрічному позову 4 479,00 грн. збитків, які були спричинені заблокуванням відповідачем за зустрічним позовом роботи підприємства – позивача за зустрічним позовом та неможливістю доступу до своєї продукції, 2 000,00 грн. витрат на правову допомогу адвоката та сплачене позивачем за зустрічним позовом державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Представник відповідача за зустрічним позовом у судовому засіданні 01.07.2008 надав суду відзив на зустрічний позов, в якому проти заявлених зустрічних позовних вимог заперечив, посилаючись на те, що позивачем за зустрічним позовом не додано до зустрічної позовної заяви жодних належних доказів, які б підтверджували викладені в цій зустрічній позовній заяві обставини.

Таким чином, розглянувши у судовому засіданні матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд міста Києва,-

ВСТАНОВИВ:

31.12.2006 між позивачем по первісному позову (відповідачем по зустрічному позову) – Приватним підприємством "Хімпостачальник", в якості виробника, та відповідачем по первісному позову (відповідачем по зустрічному позову) –Приватним підприємством "Хімпоставщик-К", в якості партнера, було укладено договір про співпробітництво №129.

Відповідно до п.1.1. даного договору виробник зобов”язався пропонувати для реалізації широкий спектр хімічної продукції власного виробництва: аддитиви та смоли для ЛКМ, водні дисперсії та аддитиви, аддитиви для переробки ПВХ та інші хімічні продукти –надалі продукція, а партнер взяв на себе обов”язок в інтересах виробника здійснювати дії по реалізації даної продукції, а також по розвитку ринків збуту.

Пунктом 1.2. цього ж договору виробник зобов”язався поставити, а партнер прийняти та оплатити подукцію на умовах цього договору.

Відповідно до п.2.1. названого договору сторонами було погоджено, що продукція поставляється дискретними партіями на підставі заявок партнера, які оформлені згідно заявок на поставку продукції.

Пунктом 2.2. цього ж договору передбачено, що заявки приймаються виробником від партнера факсимільним зв”язком (факс (06453) 5-42-28, 5-98-98).

Пунктом 2.3. вищевказаного договору передбачено, що дата поставки погоджується в заявці протягом 1 банківського дня та підтверджується підписом представників сторін на заявці. Після двостороннього підписання –заявка змінам не підлягає.

Згідно з п.3.1. даного договору, оплата за партію продукції партнер проводить шляхом перерахування грошових коштів на р/р виробника не пізніше 30 календарних днів з моменту поставки партії продукції, при цьому сума загальної заборгованості партнера перед виробником не може перевищувати 300 000,00 грн. без ПДВ.

Пунктом 4.2. даного договору партнер зобов”язався своєчасно оплачувати поставлену продукцію.

Відповідно до п.4.4. цього ж договору партнер зобов”язався надавати прогноз споживання продукції на 2 наступні місяці з розбивкою по місяцях до 25 числа кожного місяця, а також до 30 листопада надавати річний прогноз з розбивкою по кварталах на наступний рік. Строки і умови виконання замовлень не обумовлених в прогнозі, підлягають окремому узгодженню.

Пунктами 5.4. та 5.7. названого договору виробник взяв на себе обов”язок по своєчасному виконанню заявок партнера на виробництво продукції та не розповсюдження відомостей, які плямують ділову репутацію партнера або його співробітників третім особам.

Пунктом 7.1 даного договору передбачено, що вироник поставляє партнеру продукцію у відповідності до раніше прийнятої заявки.

Відповідно до п.8.4. вищезазначеного договору, у випадку затримки поставки продукції у визначений строк виробник виплачує партнеру неустойку, виходячи з 30% річних від її вартості за кожен день прострочки. Час, який витрачений сторонами на розгляд взаємних претензій при прийманні продукції при нарахуванні неустойки не враховується.

Згідно п.8.5. цього ж договору, у випадку затримки оплати продукції, виробник зупиняє поставки продукції до моменту погашення партнером заборгованості, яка виникла і поновлює поставки після отримання предоплати за наступну партію продукції об”ємом не меньше 10тн. За наступним принципом:

- прострочення оплати до 35 днів від дати поставки –30% попередньої оплати;

- прострочення оплати до 38 днів від дати поставки –50% попередньої оплати;

- прострочення оплати більш ніж на 38 днів від дати поставки –100% попередньої оплати.

Відповідно до п.12.8 цього ж договору сторонами погоджено, що даний договір діє з моменту підписання його сторонами і до 01.01.2008. Зі спливом цього строку, якщо жодна зі сторін не заявила про розірвання цього договору, він вважається автоматично пролонгованим на тих же умовах.

Згідно з видатковими накладними виробника та довіреностями партнера, копії яких долучені до матералів справи, а оригінали були досліджені судом у судовому засіданні, загальна вартість поставленої позивачем за первісним позовом та отриманої відповідачем за первісним позовом продукції склала 1 897 049,62 грн.

Згідно банківських виписок з рахунку позивача по первісному позову відповідачем за первісним позовом було сплачено за отриману останнім продукцію 1 736 863,34 грн. (останній раз на суму 20 000,00 грн. після подання позивачем за первісним позовом позову до суду).

Як стверджує позивач по первісному позову у позовній заяві, частково неоплаченими є наступні накладні:

-          №583 від 19.11.2006 на суму 22 040,00 грн., продукція отримана згідно довіреності представника відповідача за первісним позовом серії ЯНА №027956 від 19.11.2006;

-          №609 від 28.11.2006 на суму 104 274,24 грн., продукція отримана згідно довіреності представника відповідача за первісним позовом серії ЯНА №027960 від 27.11.2006;

-          №410 від 06.06.2007 на суму 31 915,08 грн., продукція отримана згідно довіреності представника відповідача за первісним позовом серії ЯНШ №492369 від 06.06.2007;

-          №480 від 20.06.2007 на суму 57 024,00 грн., продукція отримана згідно довіреності представника відповідача за первісним позовом серії ЯНШ №492375 від 20.06.2007.

Відповідачем за первісним позовом (позивачем по зустрічному позову) було надано суду видаткові накладні (повернення) №ВП-000014 від 30.05.2007, №ВП –0000015 від 30.05.2007 та №ВП –0000016 від 30.05.2007 на загальну суму 17 456,16 грн., які підписані тільки зі сторони відповідача по первісному позову та копію довіреності серії ЯНН №758506 від 30.05.2007, переданої по факсу позивачем по первісному позову відповідачу по первісному позову на отримання повернення товару по вищевказаним накладним.

Відповідно до заявок відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним позовом) № 48 від 19.07.2007 (строк поставки до 31.07.2007) на суму 98 050,00 грн. №48-1 від 20.07.2007 (строк поставки до 20.07.2007) на суму 11 300,00 грн. та №49 від 08.08.2007 (строк поставки до 21.08.2007) на суму 67 509,00 грн., які підписані тільки представниками відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним позовом), відповідач за первісним позовом (позивач за зустрічним позовом) просив позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним позовом) поставити продукцію на загальну суму 176 859,00 грн.

Згідно складених відповідачем за первісним позовом (позивачем по зустрічному позову) середньо-песимістичному прогнозу на 2007 рік (план поставок) та довідки №5 від 02.04.2008 позивач за первісним позовом (відповідач за зустрічним позовом) повинен був поставити йому у 2007 році продукцію на суму 3 245 980,00 грн., а саме: у 1 кварталі 2007 –продукцію на суму 665 765,00 грн., у 2 кварталі 2007 року –продукцію на суму 839 850,00 грн., у 3 кварталі 2007 року – продукцію на суму 894 850,00 грн., у 4кварталі 2007 року –продукцію на суму 845 515,00 грн.

Листом за вих.№ 15 від 10.01.2008 позивач за первісним позовом повідомив відповідача за первісним позовом про розірвання договору про співробітництво №129 від 31.12.2006 починаючи з 01.01.2008 та просив відповідача за первісним позовом погасити наявну у нього заборгованість  за отриманий товар.

Крім цього, позивачем по первісному позову надано суду акт звірки взаєморозрахунків з відповідачем по первісному позову за період з 01.11.06-28.02.08, який підписаний представниками сторін та проставлені печатки останніх, в якому підтвержена сума боргу відповідача по первісному позову перед позивачем по первісному позову у розмірі 180 186,28 грн.

Оскільки відповідач за первісним позовом оплатив поставлену позивачем за первісним позовом продукцію частково, позивач за первісним позовом звернувся до суду з позовом (з урахуванням заяви позивача за первісним позовом про уточнення позовних вимог) про стягнення з відповідача за первісним позовом 160 186,28 грн. основного боргу та судових витрат.

Стаття 175 ч.1 Господарського кодексу України встановлює, що майнові зобовязання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарського кодексу України.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Згідно статті 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Частиною 1 ст. 712 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 Цивіьного кодексу України).

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1 ст. 662 Цивільного кодексу України, продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Покупець зобов'язаний прийняти товар, крім випадків, коли він має право вимагати заміни товару або має право відмовитися від договору купівлі-продажу (ч. 1. ст. 689 Цивільного кодексу України). Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (ч. 1. ст. 692 Цивільного кодексу України).

Згідно із ст. 14 Цивільного кодексу України, цивільні обов‘язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Зобов‘язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (526 Цивільного кодексу України).

Статтею 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом..

Частиною 1 ст. 218 Господарського кодексу України встановлено, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Боржник, який порушив зобов‘язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки (ч. 1 ст. 623 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 224 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов‘язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб‘єкту, права або законні інтереси якого порушено.

У відповідності до ч. 2 ст. 22 Цивільного кодексу України, збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв‘язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Стаття 610 Цивільного кодексу України встановлює, що порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання.

Пунктом 1 ст. 612 Цивільного кодексу України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Стаття 230 Господарського кодексу України встановлює, що штрафні санкції це господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Статтею 231 Господарського кодексу України визначено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому, розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Ст. 549 Цивільного кодексу України встановлює, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Стаття 1212 Цивільного кодексу України встановлені загальні положення про зобов'язання у зв'язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави, а саме:

1. Особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

2. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

3. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про:

1) повернення виконаного за недійсним правочином;

2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння;

3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні;

4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Стаття 1213 Цивільного кодексу України встановлено, що набувач зобов'язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі. У разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна.

Частина 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Суд, розглянувши позовні вимоги позивача за первісним позовом про стягнення з відповідача за первісним позовом основного боргу за поставлену продукцію дійшов до висновку про те, що продукція була поставлена позивачем за первісним позовом відповідачу за первісним позовом, а відповідачем за первісним позовом було прийнято вказану продукцію на загальну суму 1 897 049,62 грн. згідно видаткових накладних та довіреностей, копії яких знаходяться в матеріалах справи, а оригінали були досліджені судом у судовому засіданні, відповідач за первісним позовом не оплатив поставлену позивачем за первісним позовом продукцію у повному обсязі (оскільки п. 3.1. укладеного між сторонами договору було встановлено строк оплати відповідачем за первісним позовом поставленої позивачем за первісним позовом продукції - не пізніше 30 календарних днів з моменту поставки партії продукції, при цьому сума загальної заборгованості партнера перед виробником не може перевищувати 300 000,00 грн. без ПДВ), сплативши тільки суму у розмірі 1 736 863,34 грн, суд приходить до висновку, що відповідач за первісним позовом прострочив оплату поставленої позивачем за первісним позовом продукції, а отже позивачем за первісним позовом правомірно заявлені вимоги про стягнення з відповідача за первісним позовом суми боргу у розмірі 160 186,28 грн. (1 897 049,62 грн. (сума поставленої продукції) –1 736 863,34 грн. (сума оплат відповідача)).

Твердження відповідача за первісним позовом у судовому засіданні про те, що згідно видаткових накладних (повернення) №ВП-000014 від 30.05.2007, №ВП –0000015 від 30.05.2007 та №ВП –0000016 від 30.05.2007 ним було повернуто позивачеві за первісним позовом продукцію на загальну суму 17 456,16 грн. не визнаються судом обгрунтованими, оскільки вказані накладні підписані тільки зі сторони відповідача по первісному позову, а довіреность серії ЯНН №758506 від 30.05.2007, яка була передана по факсу позивачем по первісному позову відповідачу по первісному позову на отримання повернення товару по вищевказаним накладним була, згідно пояснень сторін, в подальшому анульована позивачем за первісним позовом, а тому вона не визнається судом як належний доказ у справі в підтвердження передачі позивачу за первісним позовом продукції на загальну суму 17 456,16 грн. відповідачем за первісним позовом.

Також, твердження відповідача за первісним позовом у судовому засіданні про те, що продукція на суму 19 313,98 грн. була самовільно вивезена позивачем за первісним позовом зі складу відповідача за первісним позовом, на думку суду не підтверджене належними та допустимими доказами у справі, а тому суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог позивача за первісним позовом та про стягнення з відповідача за первісним позовом на користь позивача за первісним позовом суми боргу у розмірі 160 186,28 грн.

Враховуючи те, що відповідачем за первісним позовом було частково оплачено суму боргу у розмірі 20 000,00 грн. після подачі позивачем за первісним позовом позову до господарського суду міста Києва провадження у справі в цій частині підлягає припиненню на підставі п.1-1 ст.80 ГПК України.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, стороні, на користь якої відбулося рішення, господарській суд відшкодовує мито за рахунок другої сторони. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов”язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову –на відповідача: при відмові в позові –на позивача; при частковому задоволенні позову –на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а тому стягненню з відповідача за первісним позовом на користь позивача за первісним позовом підлягає 1 801,86 грн. витрат по сплаті державного мита та 118,00 грн. –витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Також, судом розглянуто зустрічну позовну заяву Приватного підприємства "Хімпоставщик-К" до Приватного підприємства "Хімпостачальник" про стягнення з останнього 81 132,01 грн. штрафних санкцій (21 177,55 грн. неустойки за затримку поставни продукції за заявками позивача за зустрічним позовом + 59 954,46 грн. неустойки за припинення поставки продукції позивачу за первісним позовом починаючи з 15.08.2007 і до закінчення строку дії вищевказаного договору відповідно до складеного позивачем по зустрічному позову середньо-песимістичному прогнозу на 2007 рік (план поставок) та довідки №5 від 02.04.2008), 17 456,16 грн. вартості безпідставно набутого майна, 19 313,98 грн. вартості безпідставно набутого майна, 4 479,00 грн. збитків, 2 000,00 грн. витрат на правову допомогу адвоката та про стягнення державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Вимоги позивача по зустрічному позову про стягнення з відповідача по зустрічному позову 81 132,01 грн. штрафних санкцій мотивовані тим, що на думку позивача по зустрічному позову відповідач по зустрічному позову прострочив поставку (не поставив продукцію) за заявками позивача по зустрічному позову № 48 від 19.07.2007 (строк поставки до 31.07.2007) на суму 98 050,00 грн. №48-1 від 20.07.2007 (строк поставки до 20.07.2007) на суму 11 300,00 грн. та №49 від 08.08.2007 (строк поставки до 21.08.2007) на суму 67 509,00 грн., а відповідно до до п.8.4. договору про співробітництво № 129 від 31.12.2006, у випадку затримки поставки продукції у визначений строк виробник виплачує партнеру неустойку, виходячи з 30% річних від її вартості за кожен день прострочки, а тому позивачем за зустрічним позовом було нараховано відповідачу по зустрічному позову за невиконання цих заявок з врахуванням п. 8.4. договору договору про співробітництво №129 від 31.12.2006 - 21 177,55 грн. неустойки.

Відповідно до умов укладеного між сторонами договору, а саме –п. 2.2. цього ж договору передбачено, що заявки приймаються виробником від партнера факсимільним зв”язком (факс (06453) 5-42-28, 5-98-98), а п. 2.3. вищевказаного договору передбачено, що дата поставки погоджується в заявці протягом 1 банківського дня та підтверджується підписом представників сторін на заявці. Після двостороннього підписання –заявка змінам не підлягає. При дослідженні заявок позивача за зустрічним позовом № 48 від 19.07.2007 (строк поставки до 31.07.2007) на суму 98 050,00 грн. №48-1 від 20.07.2007 (строк поставки до 20.07.2007) на суму 11 300,00 грн. та №49 від 08.08.2007 (строк поставки до 21.08.2007) на суму 67 509,00 грн., судом встановлено, що з боку відповідача за зустрічним позовом вказані заявки не підписані, доказів належного надсилання їх на адресу відповідача за зустрічним позовом суду не надано. Таким чином, суд приходить до висновку про те, що вказані заявки не є належними доказами узгодження між сторонами зазначених поставок.

Також, неустойка у розмірі 59 954,46 грн. нарахована відповідачу за зустрічним позовом, у зв”язку з тим, що він, як стверджує позивач за зустрічним позовом, припинив поставки продукції позивачу за первісним позовом починаючи з 15.08.2007 і до закінчення строку дії вищевказаного договору відповідно до складеного позивачем по зустрічному позову середньо-песимістичному прогнозу на 2007 рік (план поставок) та довідки №5 від 02.04.2008.

Згідно умов договору, а саме - п.2.1. названого договору, сторонами було погоджено, що продукція поставляється дискретними партіями на підставі заявок партнера, які оформлені згідно заявок на поставку продукції, а не на підставі плану поставок та довідки, які складені позивачем по зустрічному позову, а вказаний план поставок не є належним та допустимим доказом в підтвердження узгодження між сторонами поставки певної кількості товару за певний період, а лише є приблизною калькуляцією продукції, яку необхідно буде виробити відповідачу за зустрічним позовом в 2007 році.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги позивача по зустрічному позову щодо стягнення з відповідача за зустрічним позовом 81 132,01 грн. штрафних санкцій (21 177,55 грн. неустойки за затримку поставни продукції за заявками позивача за зустрічним позовом + 59 954,46 грн. неустойки за припинення поставки продукції позивачу за первісним позовом починаючи з 15.08.2007 і до закінчення строку дії вищевказаного договору відповідно до складеного позивачем по зустрічному позову середньо-песимістичному прогнозу на 2007 рік (план поставок) та довідки №5 від 02.04.2008) не доведені позивачем по зустрічному позову належними та допустимими доказами у справі, а тому задоволенню не підлягають.

Щодо стягнення з відповідача по зустрічному позову на користь позивача по зустрічному позову вартості безпідставно набутого ним майна у розмірі 17 456,16 грн. (сума повернутої на думку позивача по зустрічному позову продукції відповідачу по зустрічному позову) та 19 313,98 грн. (сума самовільно вивезеної відповідачем по зустрічному позову продукції), суд вважає за необхідне зазначити, що вказані позовні вимоги позивача по зустрічному позову не підтверджені належними і допустимими доказами у справі, оскільки видаткові накладні (повернення) №ВП-000014 від 30.05.2007, №ВП –0000015 від 30.05.2007 та №ВП –0000016 від 30.05.2007 за якими, як стверджує позивач за зустрічним позовом, ним було повернуто відповідачу за зустріним позовом продукцію на загальну суму 17 456,16 грн. підписані тільки зі сторони позивача за зустрічним позовом, а довіреность серії ЯНН №758506 від 30.05.2007, яка була передана по факсу відповідачем за зустрічним позовом позивачу за зустрічним позовом на отримання повернення товару по вищевказаним накладним була, згідно пояснень сторін, в подальшому анульована відповідачем за зустрічним позовом, тобто на думку суду вказані накладні та анульована довіреність не можуть слугувати належними доказами повернення відповідачу за зустрічним позовом продукції на суму 17 456,16 грн., а належних доказів того, що відповідачем за зустрічним позовом було самовільно вивезено зі складу позивача за зустрічним позовом продукцію на суму 19 313,98 грн., позивач за зустрічним позовом суду не надав, а тому позовні вимоги позивача по зустрічному позову про стягнення з відповідача за зустрічним позовом вартості безпідставно набутого майна у розмірі 17 456,16 грн. та 19 313,98 грн. не визнаються судом обгрунтованими та законними, а тому задоволенню не підлягають.

Також, судом розглянуто позовну вимогу позивача по зустрічному позову про стягнення з Приватного підприємства "Хімпостачальник" 4 479,00 грн. збитків, які виникла внаслідок заблокування роботи підприємства позивача по зустрічному позову відповідачем по зустрічному позову з 14.08.2007 –20.08.2007, та які складаються:

- з орендної плати та плати за комунальні послуги за договором оренди №675/6 від 21.12.2006, який укладений між позивачем по зустрічному позову про та ЗАТ „Спецтехніка” на суму 1 425,00 грн.,

- з плати за договором про надання телекомунікаційних послуг №1100049642 від 22.10.2004 та договором №80381-80384 від 13.10.2004 на загальну суму 72,00 грн.;

- із заробітної плати співробітникам підприємства  - позивача по зустрічному позову у розмірі 2 982,00 грн.

Розглянувши вказану позовну вимогу позивача за зустрічним позовом, суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до ч. 2 ст. 22 Цивільного кодексу України, збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв‘язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відповідальність за порушення зобов‘язання у вигляді відшкодування збитків настає за наявності таких умов:

- протиправної дії чи бездіяльності особи;

- заподіяння збитків в результаті такої дії чи бездіяльності особи;

- причинного зв‘язку між протиправною дією чи бездіяльністю особи та заподіяними збитками;

- вини боржника.

Протиправність дії чи бездіяльності особи полягає у порушенні договірного зобов‘язання.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач за зустрічним позовом не надав суду доказів, які б пітверджували протиправні дії відповідача по зустрічному позову щодо заблокування роботи підприємства –позивача по зустрічному позову, доказів заподіяння збитків позивачу за зустрічним позовом саме в результаті такої дії чи бездіяльності відповідача, доказів наявності причинного зв‘язку між протиправною дією чи бездіяльністю відповідача за зустрічним позовом та заподіяними збитками позивачу за зустрічним позовом. Щодо вини, то у цивільному праві діє презумпція вини особи, яка вчинила правопорушення. При цьому, у відповідності до ч. 2 ст. 614 Цивільного кодексу України, відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов‘язання. Оскільки позивач за зустрічним позовом не надав доказів протиправної дії чи бездіяльності відповідача за зустрічним позовом, доказів заподіяння збитків позивачу за зустрічним позовом саме в результаті такої дії чи бездіяльності відповідача, доказів наявності причинного зв‘язку між протиправною дією чи бездіяльністю відповідача за зустрічним позовом та заподіяними збитками позивачу за зустрічним позовом на відповідача не може бути покладений обов‘язок доведення відсутності своєї вини, а тому суд приходить до висновку про необгрунтованість тверджень позивача по зустрічному позову щодо стягнення з відповідача по зустрічному позову збитків у розмірі 4 479,00 грн.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача по зустрічному позову належними та допустимими доказами не підтверджуються, а тому не є законними і обгрунтованими та задоволенню не підлягають.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, стороні, на користь якої відбулося рішення, господарській суд відшкодовує мито за рахунок другої сторони. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов”язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову –на відповідача: при відмові в позові – на позивача; при частковому задоволенні позову –на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи наведене, держмито, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та витрати на правову допомогу адвоката покладаються на позивача по зустрічному позову.

Крім цього, відповідно до норм ст.47 ГПК України поверненню з Державного бюджету України на користь позивача за зустрічним позовом підлягає зайво сплачене згідно квитанції №104114 від 08.04.2008 держмито у розмірі 20,00 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 47, 49, 80, 82-85 ГПК України, господарський суд міста Києва,-

В И Р І Ш И В:

1.          Первісний позов задовольнити.

2.          Стягнути з Приватного підприємства "Хімпоставщик-К" (код ЄДРПОУ 32528047, місцезнаходження: 02222, м. Київ, пр. Маяковського, 21, кв.74, р/р 26009650071901 в Харківській філії АКБ „Київ” м.Києва, МФО 320810), а у випадку відсутності коштів –з будь-якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь Приватного підприємства "Хімпостачальник" (код ЄДРПОУ 13395997, місцезнаходження: 93400, Луганська обл., м. Сєвєродонецьк, вул. Силікатна, 10, р/р 26007959676403 в ЛФ ЗАТ „Перший український міжнародний банк” м.Луганськ, МФО 304966) 160 186 (сто шістдесят тисяч сто вісімдесят шість) грн. 28 коп. основного боргу, 1 801 (одна тисяча вісімсот одна) грн. 86 коп. державного мита та 118 (сто вісімнадцять) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          Видати наказ відповідно до ст. 116 ГПК України.

4. Провадження у справі в частині стягнення з Приватного підприємства "Хімпоставщик-К" на користь Приватного підприємства "Хімпостачальник" 20 000,00 грн. основного боргу –припинити на підставі п.1-1 ст.80 ГПК України.

5. В задоволенні зустрічного позову - відмовити.

6. Повернути з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства "Хімпоставщик-К" (код ЄДРПОУ 32528047, місцезнаходження: 02222, м. Київ, пр. Маяковського, 21, кв.74, р/р 26009650071901 в Харківській філії АКБ „Київ” м.Києва, МФО 320810) зайво сплачене згідно квитанції №104114 від 08.04.2008 держмито у розмірі 20 (двадцять) грн. 00 коп.

7. Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до вимог 85 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя                                                                                                                                                   С.Р.Станік

підписано: 04.07.2008