16/45
36000, м. Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Р І Ш Е Н Н Я
27.05.2008р. Справа № 16/45
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Полтавакомплектгаз"
до Відкритого акціонерне товариство "Лтава"
третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні Відповідача - КП "Полтавське бюро технічної інвентаризації "Інвентаризатор"
про визнання права власності
Суддя Тимощенко О.М.
Представники:
від позивача: Курилко О.І., Бірюков О.І.
від відповідача: Масло О.М.
від третьої особи: не з'явився
Рішення приймається після перерви, оголошеної сторонам в судовому засіданні на підставі ст. 77 ГПК України для підготовки повного тексту рішення у відповідності до ст. 85 ГПК України.
СУТЬ СПРАВИ: Розглядається позовна заява про визнання договору купівлі-продажу нерухомого майна човнової станції від 01.06.2000 року дійсним та визнання за позивачем права власності на будівлі і споруди човнової станції, що знаходиться в м. Полтава, по вул. Сакко,73а.
Відповідач у відзиві на позов та його представник в судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечує, посилаючись на те, що між сторонами укладено не договір купівлі-продажу майна човнової станції від 01.06.2000 року, а договір передачі майна у користування.
Представник третьої особи в судове засідання не з'явився, надіслав клопотання про розгляд справи без участі його представника.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, суд встановив:
На підставі постанови бюро президії Полтавського обласного комітету ДОСААФ від 11.05.1984 р. останнім було передано за плату Виробничому об'єднанню „Лтава" човнову станцію, що знаходиться в м. Полтава по вул. Сакко, 73-а.
Рішенням № 154 від 12.04.1990 р. виконавчого комітету Полтавської міської Ради народних депутатів було закріплено за Полтавським виробничим об'єднанням „Лтава" земельну ділянку в розмірі 0,65 га під розміщення човнової станції в м. Полтаві по вул. Сакко, 73-а.
11 травня 1999 року ТОВ Фірма „Полтавакомплектгаз" ( позивач) уклало з ВАТ „Лтава" ( відповідач) договір оренди човнової станції.
По закінченню строку дії договору оренди 01 червня 2000 року позивач та ВАТ „Лтава" підписали письмовий договір купівлі-продажу названої човнової станції. Згідно умов цього договору позивач приймає та оплачує вартість човнової станції у розмірі 10000 (десять тисяч) грн., а відповідач в десятиденний строк з часу оплати вартості станції із складанням акту приймання-передачі (п.1.1 - 4.1 договору).
20.10.2000 року сторони підписали додаткову угоду до договору купівлі-продажу від 01.06.2000 року, за умовами якої ТОВ Фірма „Полтавакомплектгаз" приймає від ВАТ „Лтава" човнову станцію в складі причалу, двох дерев'яних будівель, столярної майстерні, сарай для зберігання плавзасобів та оплачує вартість збірного складу в конструкціях 240 м. кв.
21 листопада 2000 року сторонами було підписано акт передачі об'єкта, що знаходиться в м. Полтаві по вул. Сакко, 73-а, а саме: човнова станція в складі:
-причалу, ;
- двох дерев'яних будівель,
- столярної майстерні,
- сараю для зберігання плавзасобів,
- збірного складу в конструкціях площею 240 м. кв.
Згідно п. 4 Перехідних положень Цивільного кодексу України цей кодекс застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності. Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.
Відповідно до п. 9 Перехідних положень Цивільного кодексу України до договорів, що були укладені до 1 січня 2004 року і продовжують діяти після набрання чинності Цивільним кодексом України, застосовуються правила цього Кодексу щодо підстав, порядку і наслідків зміни або розірвання договорів окремих видів незалежно від дати їх укладення.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ст.626 ЦК України).
Згідно ст. 628 ЦК зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Стаття 638 ЦК України передбачає, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Матеріали справи свідчать про те, що між позивачем та відповідачем у справі виникли зобов'язання з договору купівлі - продажу, згідно якого, в силу ст. 655 ЦК України, продавець зобов'язується передати майно у власність покупцеві, а покупець зобов'язується прийняти майно і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно норм цивільного та господарського законодавства договір купівлі-продажу є оплатним, тобто при набуванні речі у власність, покупець сплачує продавцеві вартість (ціну) речі, яка обумовлена договором, зобов'язуючим, що обумовлено взаємним виникненням у кожної із сторін прав та обов'язків, а саме, зобов'язання продавця передати покупцю річ та право вимоги оплати і зобов'язання покупця сплати вартість отриманої речі та право її вимоги. Даний договір є консенсуальним, оскільки права та обов'язки виникають вже в момент досягнення ними угоди за всіма істотними умовами. За змістом статті 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити продукцію (товар) після його прийняття або прийняття товарно-розпорядчих документів на нього, якщо договором чи товарно-розпорядчими документами не визначено іншого строку оплати.
Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом. За змістом ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Відповідно до ч.1 ст. 334 ЦК України право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Згідно ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Оскільки чинне законодавство презюмує добросовісне (правомірне) володіння майном, виходячи з сукупності доказів, пояснень сторін та матеріалів справи суд дійшов висновку про наявність законності набуття позивачем права власності на нерухоме майно у відповідача. За викладених обставин позивач є добросовісним набувачем майна, адже майно ним було набуте за відплатною угодою. Разом з цим зі змісту укладеного договору вбачається, що між сторонами справи досягнуто двосторонню обов'язкову домовленість щодо усіх істотних умов договорів, спрямовану на встановлення цивільних прав та обов'язків щодо відплатної передачі позивачу нерухомого майна (ст.ст. 509, 626, 629, 632, 638, 639, 640, 655 ЦК України), а також відбулося відбулось виконання договору - позивач оплатив вартість майна, а відповідач передав майно позивачу.
Відповідно до ст. ст. 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, визнання права. Згідно ст. 1 ГПК України судовий захист права власності та майнових інтересів осіб, названих у вказаній статті, здійснюється шляхом розгляду справ, зокрема, за позовами про визнання права власності на майно.
З огляду на викладене, виходячи зі змісту ст.ст. 219 (п. 2), 220 (п. 2) Цивільного кодексу України, позов про визнання дійсним ( таким, що відбувся) договору купівлі-продажу від 01.06.2000р., що був укладений між відповідачем і позивачем, та про визнання за позивачем права власності підлягає задоволенню.
Враховуючи вищевикладене, матеріали справи, керуючись статтями 33,43,82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
В И Р І Ш И В :
1. Позов задовольнити повністю.
2. Визнати дійсним договір купівлі-продажу майна човнової станції від 01.06.2000 року, укладений між ТОВ Фірма „Полтавакомплектгаз" та ВАТ „Лтава".
3. Визнати за ТОВ Фірма „Полтавакомплектгаз" ( м. Полтава, пр.Лінійний,9, код ЄДРПОУ 13961126) право власності на будівлі і споруди човнової станції у складі:
- столярна майстерня „Б" площею 79,8 м. кв.
- склад для плавзасобів „В" площею 83 м. кв.
- склад для зберігання матеріалів „А-1" площею 250,1 м. кв.
- вбиральня „Г"
- вбиральня „Д"
- огорожа № 1 довжиною 152,07 м.
- ворота № 2 площею 2,1 м. кв.
- огорожа № 3 довжиною 84,41 м. кв.
- огорожа № 4 довжиною 12,9 м. кв.
- ворота № 5 площею 2,1 м. кв. ,
- ворота № 6 площею 8,6 м. кв. ,
- огорожа № 7 довжиною 33,75 м.
- ворота № 8 площею 8,6 м. кв.
- ворота № 9 площею 7,98 м. кв.
що знаходиться в м. Полтаві по вул. Сакко, 73-а.
4. Копії рішення направити сторонам, третій особі.
СУДДЯ Тимощенко О.М.
Суд | Господарський суд Полтавської області |
Дата ухвалення рішення | 27.05.2008 |
Оприлюднено | 13.11.2008 |
Номер документу | 2282537 |
Судочинство | Господарське |
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні