Рішення

від 07.07.2008 по справі 51/5

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

51/5

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел.230-31-34

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

справа №  51/5

07.07.08

За позовом    Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційне підприємство "МА-КІ"

до                     Товариства з обмеженою відповідальністю "Спорт Драйв"

 про                    стягнення 30 798,66 грн

Суддя  Пригунова А.Б.

Представники:

Від позивача:Чернишова О.О.          

Від відповідача: не з'явився

Обставини справи:

Позивач  звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 30 798,66 грн., з яких:  21000 грн. 00 коп. основного боргу, 4089 грн. 54 коп. –пені, 711 грн. 12 коп. –3% річних та 4998 грн. 00 коп. - інфляційних нарахувань. Позовні вимоги обгрунтовані невиконанням відповідачем зобов`язань щодо сплати за договором б/н від 05.05.2006р., укладеним між Виробничо-комерційно підприємством «МА-КІ»ЛТД і Товариством з обмеженою відповідальністю «Спорт Драйв».  

Ухвалою господарського суду міста Києва від 22.05.2008 року порушено провадження у справі та призначено її до розгляду на 04.06.2008 року за участю представників сторін, яких зобов'язано надати суду певні документи.

У зв`язку з неналежним виконанням сторонами вимог суду і неявкою у призначені судом засідання представника відповідача розгляд справи неодноразово відкладався.  

У судовому засіданні 07.07.2008 року представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги та зазначив, що  відповідач в порушення умов  договору оренди нежилого приміщення від 05.05.2006 року  не виконав покладених на нього зобов'язань та повністю не розрахувався з позивачем за надане ним в оренду приміщення.

Окрім того, представник позивача уточнив розмір заявлених позовних вимог, фактично зменшуючи їх розмір, та просив суд стягнути з відповідача на свою користь 21000 грн. 00 коп. основного боргу , 4 079 грн. 74 коп. пені, 711 грн. 12 коп. 3% річних та  30 788 грн. 86 коп. інфляційних витрат, яка прийнята судом.  

У дане судове засідання представник відповідача не з'явився, причин неявки суду не повідомив, відзиву на позов не надав, вимоги ухвали суду від 22.05.2008 року не виконав.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду її судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (Роз'яснення Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.07.97. № 02-5/289 із змінами “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України”).

Відомості про місцезнаходження відповідача є вірними, оскільки підтверджені довідкою, наданою позивачем, про включення Товариства з обмеженою відповідальністю «Спорт Драйв»до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України.

Враховуючи, що матеріали справи містять докази належного повідомлення відповідача  про час та місце судового засідання, суд,  на підставі ст. 75 ГПК України, приходить до висновку про можливість розгляду справи за наявними матеріалами  без участі представника відповідача.

Згідно зі статтею 85 ГПК України за згодою представника позивача у судовому засіданні 07.07.2008 року судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача,  господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

05.05.2006 року між Товариством з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційне підприємство «МА-КІ»ЛТД та Товариством з обмеженою відповідальністю «Спорт Драйв» було  укладено договір оренди нежилого приміщення (надалі –договір), за умовами якого позивач зобов'язався надати, а відповідач - прийняти приміщення загальною площею 19,23 м2, що знаходиться за адресою: м. Вінниця, вул. Соборна, 35 та своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату та інші платежі.

На виконання умов вищезазначеного договору позивач здійснив передачу відповідачу вказаного вище приміщення, що підтверджується актом приймання –передачі орендованого майна від 15.05.2006  року, підписаним у двохсторонньому порядку та завіреним печатками підприємств (оригінал –у матеріалах справи).

Орендна плата та порядок розрахунків визначений сторонами у 3 розділі договору, відповідно до якого відповідач зобов`язаний перераховувати щомісячну орендну плату, яка складає 3000 грн. в строк до 10 числа поточного місяця.

Зважаючи на те, що відповідач починаючи з травня 2006 року не виконував належним чином своїх зобовязань та не сплачував у строк передбачений договором орендну плату, позивач звернувся до боржника з листом-вимогою від 02.12.2006 року № 107, відповідно до якої просив  розрахуватися за надані  ним  послуги на суму  21 000 грн.

У відповідь на вказане вище звернення позивача, відповідач листом № 194 від 29.12.2006 року просив, починаючи з 01.01.2007 року, припинити договірні правовідносини між сторонами та зобовязувався погасити до 28.02.2007 року заборгованість у розмірі 21 000 грн. 00 коп.

Проте, станом на дедь звернення позивача до суду, відповідач своїх зобовязань не виконав та не розрахувався з позивачем за орендоване ним приміщення за період з 01.05.2006 року по 01.11.2006 року включно, у зв'язку з чим заборгованість відповідача складає 21 000 грн.

З доказів по справі вбачається, що позивач виконав свої зобов'язання в повному обсязі та належним чином.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається (ст. 525 ЦК України), якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 173 ГК України один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Стаття 193 ГК України встановлює, що суб'єкти господарювання  та  інші  учасники  господарських відносин  повинні  виконувати  господарські  зобов'язання належним чином відповідно до закону,  інших правових актів,  договору, а за відсутності   конкретних   вимог  щодо  виконання  зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських   договорів   застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексу.

Частина друга цієї ж статті передбачає, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів,  необхідних  для належного  виконання нею зобов'язання,  враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ч. 7 ст.193 ГК України не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень. Відповідач в судове засідання не з'явився та не надав  суду пояснень з приводу заявлених до нього позовних вимог.

Факт порушення відповідачем договірних зобов'язань судом встановлений та по суті не оспорений.  

За таких обставин вимога позивача щодо стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 21 000 грн. 00 коп. підлягає задоволенню.  

У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором щодо сплати, позивач просить суд стягнути з останнього 3% річних у розмірі 711 грн. 12 коп. та суму індексу інфляції у розмірі 4998 грн. 00  коп.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, частина 2 статті 625 Цивільного кодексу України встановлює виняток із загального правила статті 614 Цивільного кодексу України, що закріплює принцип вини як підставу відповідальності боржника.

Отже, відсутність у боржника грошових коштів у готівковій формі або грошових коштів на його рахунку в банку, і як наслідок, неможливість виконання ним грошового зобов'язання, якщо навіть у цьому немає його провини, не звільняють боржника від відповідальності за прострочення грошового зобов'язання.

Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Оскільки, матеріалами справи підтверджується прострочення відповідачем грошового зобов'язання, суд визнає позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 3 % річних в сумі 711 грн. 12 коп. за несвоєчасне виконання зобов'язань по договору оренди нежитлового приміщення від 05.05.2006 року та інфляційних витрат у розмірі 4998 грн. 00 коп. обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача пеню за період з 01.03.2007 року по 15.04.2008 року у розмірі 4089 грн. 54 коп. Відповідач вимоги ухвали суду не виконав, контррозрахунку пені не наддав.

Суд відзначає, що вимога позивача в частині стягнення з відповідача пені в розмірі 4089 грн. 54 коп. за період прострочення з 01.03.2007 року по 15.04.2008 року необґрунтована та не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Пунктом  3.4. договору передбачено стягнення з відповідача пені в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України відповідно до Закону України від 22.11.1996 року № 543/96 - ВР.

Статтею 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов'язань може забезпечуватись згідно з договором неустойкою, яку боржник повинен сплатити в разі неналежного виконання зобов'язань.

Відповідно до частин 1, 3 статті 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до частини 1 статті 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно частини 6 статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Зважаючи на те, що нарахування пені припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, тобто до 10 числа поточного місяця, суд встановив, що прострочення виконання зобов'язання щодо оплати орендованого приміщення за травень 2006 року виникло у позивача з 11.05.2006 року по 08.11.2006 року, за червень 2006 року – з 11.06.2006 року по 09.12.2006 року, за липень 2006 року  – з 11.07.2006 року по 08.01.2007 року, за серпень 2006 року  – з 11.08.2006 року по 08.02.2007 року, за вересень 2006 року  – з 11.09.2006 року по 11.03.2007 року, за жовтень 2006 року  – з 11.10.2006 року по 10.04.2007 року, за листопад 2006 року  – з 11.11.2006 року по 11.05.2007 року.

Оскільки позивачем неправомірно нарахована пеня за період з березня 2007 року по 15.04.2008 року, позовні вимоги в частині стягнення пені визнаються судом необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню. Разом з тим, суд звертає увагу позивача на те, що він непозбавлений права звернутись до суду з окремим позовом щодо стягнення пені за періоди, які зазначені судом.

Однією з основних умов, за якої господарський суд приймає заяву до розгляду, є факт надходження державного мита до державного бюджету України.

Суд відзначає, що звертаючись до господарського суду міста Києва з позовною заявою, Товариством з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційне підприємство «МА-КІ»ЛТД в якості доказу сплати державного мита було надано платіжне доручення  № 356 від 17.04.2008 року на суму  310  грн. 00 коп.

Відповідно до ст.3 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито" розмір ставки держмита із позовних заяв майнового характеру, що подаються до господарських судів України становить 1% ціни позову, але не менше шести неоподаткованих мінімумів доходів громадян (не менше 102 грн.) та не більше 1500 неоподаткованих мінімумів.

За подачу вищезазначеної позовної заяви, відповідно до ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито”, з урахуванням заявлених позовних вимог, позивач повинен був сплатити  1 % від ціни позову, а саме 307 грн. 98 коп.

Частина 1 ст. 47 ГПК України містить відсилочну норму, яка визначає, що державне мито підлягає поверненню у випадках і порядку, встановлених законодавством. Відповідно до ст. 8 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито», сплачене державне мито підлягає поверненню частково або повністю, зокрема, у випадку внесення мита в більшому розмірі, ніж передбачено чинним законодавством.  

Таким чином, суд дійшов висновку про те, що на підставі статті 47 Господарського процесуального кодексу України позивачу підлягає повернення зайво сплачене державне мито в розмірі 2 грн. 02 коп.

Враховуючи, що відповідно до ст. 44 ГПК України позивачем понесені судові витрати, пов'язані з розглядом справи, зокрема витрати на оплату інформаційно-технічного забезпечення судового процесу та сплати державного мита, то зазначені витрати відшкодовуються за рахунок відповідача (ст. 49 ГПК України).

Керуючись ст.ст.  525, 526, 546, 549, 625 ЦК України, ст. ст. 173, 193, 230, 232 ГК України, ст. ст.33, 44, 47, 49, 75, 82-85 ГПК України, господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Спорт Драйв»(04071, м. Київ, вул. Ярославська, 58, ідентифікаційний код 32960580) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційне підприємство «МА-КІ»ЛТД (21050, Вінницька обл., м. Вінниця, вул.  Кропивницького, будинок 1, ідентифікаційний код 13305155) - з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, - основний  борг у сумі 21 000  (двадцять одна тисяча) грн.  00 коп., 3% річних у сумі 711 (сімсот одинадцять) грн. 12 коп., інфляційні витрати у сумі 4 998  (чотири тисячі дев'ятсот дев'яносто вісім) грн. 00 коп., державне мито в сумі 267 (двісті шістдесят сім) грн. 08 коп., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 102 (сто дві)  грн. 33 коп.

3.          В позовні вимозі про стягнення з відподівача пені в розмірі 4 089 грн. 54 коп. відмовити.

4.          Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційне підприємство «МА-КІ»ЛТД (21050, Вінницька обл., м. Вінниця, вул.  Кропивницького, будинок 1, ідентифікаційний код 13305155)  з Державного бюджету України зайво сплачене державне мито в розмірі 2 (дві)  грн. 02 коп.

5.          Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

           Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до вимог 84 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя                                                                                                        Пригунова А.Б.