Рішення

від 14.07.2008 по справі 33/247

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

33/247

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел.230-31-34

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

№  33/247

14.07.08

Суддя Мудрий С.М. розглянувши справу

за позовом                товариства з обмеженою відповідальністю «Фернет»

до                             товариства з обмеженою відповідальністю «Ман-Буд»

про                            стягнення 14 079,32 грн.

За участю представників сторін:

від позивача:      Герасимова Г.Д. –представник за довіреністю № б/н  від 15.05.2008 року;                    

від відповідача:  не з'явився

встановив :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фернет»звернулося до Господарського суду м. Києва з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Ман-Буд»про стягнення боргу в сумі 14 079,32 грн. за договором виконання підрядних робіт № 058-1-ПР/06 від 01.09.2006 року.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 01.09.2006 року між ним та товариством з обмеженою відповідальністю «Ман-Буд»був укладений договір на виконання підрядних робіт № 058-1-ПР/06, відповідно до умов якого відповідач зобов'язується виконати роботи по влаштуванню (створенню) зовнішніх та внутрішніх стін і перегородок з цегли при будівництві житлових будинків № 1 та № 3 за адресою: між проспектом Миколи Бажана і вулицею Завальною у Дарницькому районі міста Києва, а позивач своєчасно оплатити вартість цих робіт.

21.09.2006 року сторони уклали додаткову угоду до договору № 058-1-ПР/06, відповідно до якої внесли зміни та доповнення до вищезазначеного договору.

Згідно п. 1.3 договору № 058-1-ПР/06 від 01.09.2006 року роботи виконуються в обсягах, визначених проектною документацією на відповідні роботи. Остаточний обсяг робіт визначається на підставі актів передачі-приймання виконаних робіт, виходячи з обсягу фактично виконаних робіт.

Відповідно до п. 5.1 договору прийняття позивачем обсягів виконаних робіт здійснюється щомісячно та оформляється актами передання-прийняття виконаних робіт та довідками про обсяг виконаних робіт за формами КБ-2в і КБ-3.

Загальна вартість робіт визначається на підставі актів передачі-приймання виконаних робіт, як добуток обсягу фактично виконаних робіт та вартості одиничної розцінки (п. 4.1 договору).

Платіжними дорученнями № 3749 від 21.09.2006 року та № 3874 від 16.10.2006 року позивач здійснив оплату за договором  № 058-1-ПР/06 від 01.09.2006 року на загальну суму 24 954, 17 грн.

Згідно акту № 1 приймання виконаних підрядних робіт за вересень 2006 року загальна вартість робіт склала 14 954, 17 грн.

Таким чином, згідно умов договору позивач надмірно сплатив кошти у сумі 10 000, 00 грн.

Ухвалою Господарського суду від 13.06.2008 року порушено провадження у справі № 33/247 та призначено до розгляду на 01.07.2008 року.

У судове засідання 01.07.2008 року представник відповідача не з'явився, вимоги ухвали Господарського суду м. Києва від 13.06.2008 року не виконав, про поважні причини неявки суд не повідомив.

Враховуючи те, що неявка представника відповідача перешкоджає вирішенню спору суд відклав розгляд справи на 14.07.2008 року.

У судове засідання 14.07.2008 року представник відповідача повторно не з'явився, про поважні причини неявки суд не повідомив, хоча про час і місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги в повному обсязі та просив суд стягнути з відповідача суму надмірно сплачених коштів у розмірі 10 000,00 грн., індекс інфляції у розмірі 3 479, 32 грн., три відсотки річних у розмірі 600,00 грн., витрати по сплаті державного мита в сумі 140, 79 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 118, 00 грн..

Відповідно до ст.75 ГПК України якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявним в ній матеріалами.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ч.1 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ч.2 статті 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пункт 1 ч.2 статті 11 ЦК України передбачає, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ч.1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частина 1 статті 837 ЦК України передбачає, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.  

01.09.2006 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Фернет»та товариством з обмеженою відповідальністю «Ман-Буд»було укладено договір № 058-1-ПР/06, за яким замовник доручає, а виконавець приймає на себе зобов'язання за відповідну плату виконати роботи по влаштуванню (створенню) зовнішніх та внутрішніх стін і перегородок з цегли при будівництві житлових будинків № 1 та № 3 за адресою: між проспектом Миколи Бажана і вулицею Завальною у Дарницькому районі міста Києва. Крім того, 21.09.2006 року сторони підписали додаткову угоду, якою внесли деякі зміни та доповнення до договору № 058-1-ПР/06 від 01.09.2006 року.

Відповідно до п. 5.1 договору № 058-1-ПР/06 від 01.09.2006 року прийняття позивачем обсягів виконаних робіт здійснюється щомісячно та оформляється актами передання-прийняття виконаних робіт та довідками про обсяг виконаних робіт за формами КБ-2в і КБ-3.

Згідно п. 4.1 договору та п. 1 додаткової угоди загальна вартість робіт визначається на підставі актів передачі-приймання виконаних робіт, як добуток обсягу фактично виконаних робіт та вартості одиничної розцінки.

На виконання умов договору № 058-1-ПР/06 від 01.09.2006 року сторони підписали акт № 1 приймання виконаних підрядних робіт за вересень 2006 року та довідку про вартість виконаних підрядних робіт за вересень 2006 року на суму 14 954, 17 грн.

Позивач розрахувався за виконану роботу на загальну суму 24954, 17 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 3749 від 21.09.2006 року та платіжним дорученням № 3874 від 16.10.2006 року, наявним в матеріалах справи. Тобто, позивач здійснив переплату у розмірі 10 000, 00 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Згідно з ч.1 ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Таким чином, оскільки роботи були виконанні на суму 14 954, 17 грн., а позивач сплатив відповідачу 24 954, 17 грн., тому позовна вимога щодо повернення грошових коштів у розмірі 10 000, 00 грн. визнається обґрунтованою, та такою що підлягає задоволенню в повному обсязі.

З приводу заявлених до стягнення штрафних санкцій у вигляді інфляції у розмірі 3479, 32 грн. та 3 % річних у розмірі 600,00 грн. Господарський суд м. Києва відмовляє у їх задоволенні з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 1214 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе без достатньої правової підстави, має право вимагати відшкодування зроблених нею необхідних витрат на майно від часу, з якого вона зобов'язана повернути доходи. У разі безпідставного одержання чи збереження грошей нараховуються проценти за користування ними (стаття 536 цього Кодексу).

Згідно ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами.

Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Грошове зобов'язання - зобов'язання боржника заплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового договору та на інших підставах, передбачених цивільним законодавством України. (Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" від 14.05.1992 N 2343-ХІІ).

Отже, стягнення трьох відсотків річних та індексу інфляції, згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України, передбачено лише за прострочення виконання грошового зобов'язання, а не за користування чужими грошовими коштами. Тому вимоги позивача щодо стягнення з відповідача індексу інфляції у розмірі 600, 00 грн. та трьох відсотків річних у сумі 3 479, 32 грн. є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.2 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України якщо спір виник внаслідок неправомірних дій сторони, Господарський суд має право покласти на неї державне мито незалежно від результатів вирішення спору.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються:

при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру

задоволених позовних вимог.          

Відповідно до задоволених вимог мито в розмірі 100,00 грн. та витрати на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу у розмірі 83, 82 грн. покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ч.1 ст. 33, ст. 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Ман-Буд»(02099, м. Київ, вул. Ялтинська, 5-Б, п/р 26003053101551 в КРУ КБ «ПриватБанк»м. Київ, МФО 321842, код ЄДРПОУ 32590450) або з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фернет»(юридична адреса: 03179, м. Київ, вул. Ушакова, 14, кв. 59, поштова адреса: 01030, м. Київ, вул. Хмельницького, 12 а; п/р 26002301002786 в АКБ «Трансбанк»м. Києва, МФО 300089, код ЄДРПОУ 32210139) суму надмірно сплачених коштів у розмірі 10 000 (десять тисяч) грн. 00 коп., витрати по сплаті державного мита в сумі 100 (сто) грн. 00 коп. та 83 (вісімдесят три) грн. 82 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          В іншій частині позовних вимог відмовити.

4.          Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

    Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

Суддя                                                                                                        Мудрий С.М.