Постанова

від 21.10.2008 по справі 3/453-36/56

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

3/453-36/56

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 21 жовтня 2008 р.                                                                                    № 3/453-36/56  

Доповідач –суддя Плюшко І.А.

Вищий господарський суд України у складі  колегії суддів:

Плюшка І.А. - головуючого,

Разводової С.С.,

Самусенко С.С.

розглянувши у відкритому

судовому засіданні касаційну

скаргу           Товариства з обмеженою відповідальністю "Брок бізнес інвест 2005"

на постанову          Київського апеляційного господарського суду від 28.05.2008 року

у справі          № 3/453-36/56

господарського суду          міста Києва

за позовом          Інституту педагогіки Академії педагогічних наук України

до          Товариства з обмеженою відповідальністю "Брок бізнес інвест 2005"

про          визнання відсутності права найму

за участю представників:

позивача -          Романчук О.М. –довіреність № 642 від 20.10.2008 року

відповідача -           Жук Н.В. –довіреність б/н від 02.10.2008 року

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2006 року Інститут педагогіки Академії педагогічних наук України, звернувся до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Брок бізнес інвест 2005", про визнання відсутності права найму.

У процесі розгляду справи по суті позивач змінив свої позовні вимоги та просив суд визнати недійсним Договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності від 24 січня 2006 року, укладений між Інститутом педагогіки Академії педагогічних наук України та Товариством з обмеженою відповідальністю “Брок бізнес інвест 2005”.

Рішенням господарського суду міста Києва від 17 березня 2008 року (суддя Трофименко Т.Ю.) залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 28 травня 2008 року (судді Мартюк А.І., Лосєв А.М., Зубець Л.П.) позов задоволено, визнано недійсним договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності від 24 січня 2006 року, укладений між Інститутом педагогіки Академії педагогічних наук України та Товариством з обмеженою відповідальністю “Брок бізнес інвест 2005”; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю “Брок бізнес інвест 2005” на користь Інституту педагогіки Академії педагогічних наук України 42,50 грн. державного мита та 59,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Не погодившись з рішенням господарського суду міста Києва та постановою Київського апеляційного господарського суду, Товариство з обмеженою відповідальністю "Брок бізнес інвест 2005" звернулось з касаційною скаргою, в якій просить судові акти попередніх інстанцій скасувати та прийняти нове рішення яким відмовити у позові повністю.

Вимоги касаційної скарги Товариство з обмеженою відповідальністю "Брок бізнес інвест 2005" обґрунтовує тим, що рішення господарського суду міста Києва та постанова Київського апеляційного господарського суду прийняті з порушенням вимог матеріального та процесуального права.

Колегія суддів, обговоривши доводи касаційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування господарським судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, що викладені в п.1 Постанови від 29.12.1976 року № 11 “Про судове рішення”, рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу відповідно до норм матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Обґрунтованим визнається рішення, в якому повністю відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими у судовому засіданні.

Рішення місцевого та постанова апеляційного суду відповідають зазначеним вимогам, оскільки ґрунтуються на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності.

Відповідно до ч. 2 ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Вирішуючи спір по суті заявлених вимог, суди першої та апеляційної інстанцій встановили, 24 січня 2006 року між Інститутом педагогіки Академії педагогічних наук України та Товариством з обмеженою відповідальністю “Брок бізнес інвест 2005” було укладено договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності.

У відповідності до умов Договору (п.1.1) Інститут педагогіки Академії педагогічних наук України зобов'язався передати, а Товариство з обмеженою відповідальністю "Брок бізнес інвест 2005" прийняти в строкове платне користування державне нерухоме майно - приміщення загальною площею 2 288,40 кв. м., розташоване в буд. №10 по вул. Б.Хмельницького у м. Києві, з метою використання під офіс.

Згідно із звітом про експертну грошову оцінку вартості майна від 20 вересня 2005 року, вартість переданого в оренду майна становить 5 794 875,00 грн.

Відповідно до ч.1 ст. 2, ст. 3 Закону України “Про оренду державного та комунального майна” Орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Згідно ст. 626 Цивільного кодексу України, договір є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

За договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк, що передбачено у ч.1 ст. 759 Цивільного кодексу України.

Згідно зі ст. 762 Цивільного кодексу України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з вимогами ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов‘язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Саттею 526 Цивільного кодексу України, встановлено, що зобов‘язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Розглядаючи спір по суті суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку стосовно того, що спірне нерухоме майно входить до переліку об'єктів, оренда яких заборонена законом.

Інститут педагогіки Академії педагогічних наук України входить до складу галузевої академії наук - Академії педагогічних наук України, спір щодо нього вирішується відповідно до положень Закону України “Про оренду державного та комунального майна”.

В ч.2 ст. 1 Закону “Про оренду державного та комунального майна” визначено, що відносини оренди рухомого та нерухомого майна, об'єктів майнового комплексу Національної академії наук України та галузевих академій наук регулюються цим Законом з урахуванням особливостей, передбачених Законом України “Про особливості правового режиму майнового комплексу Національної академії наук України та галузевих академій наук”.

У відповідності до ч.2 ст. 4 Закону України “Про особливості правового режиму майнового комплексу Національної академії наук України та галузевих академій наук”, галузеві академії наук, зокрема, виступають орендодавцями цілісних майнових комплексів та нерухомого майна, що передано державою у безстрокове користування галузевим академіям наук, а також надають дозвіл організаціям, що віднесені до відання галузевих академій наук, на укладення договорів оренди майна, у тому числі нерухомого, що обліковується на балансах їх організацій.

При цьому, нормами вищезазначеної статті визначено, що не можуть бути об'єктами оренди об'єкти державної власності, що мають загальнодержавне значення і не підлягають приватизації відповідно до ч.2 ст. 5 Закону України “Про приватизацію державного майна”.

Підпунктом “б”п.2 ст. 5 Закону України “Про приватизацію державного майна” визначено, що до складу таких об'єктів входять об'єкти освіти, фізичної культури, спорту і науки, що фінансуються з державного бюджету

Предметом оспорюваного Договору є правовідносини щодо користування державним нерухомим майном, а саме приміщенням, розташованим в буд. №10 по вул. Б.Хмельницького у м. Києві, загальна площа якого складає 2 288,40 кв. м.

Судом апеляційної інстанції встановлено що Інститут педагогіки Академії педагогічних наук України є науковою бюджетною неприбутковою установою. Юридична адреса: м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 10.

Відповідно до ч.1 ст. 284 Господарського кодексу України, істотними умовами договору оренди є: об'єкт оренди (склад і вартість майна з урахуванням її індексації); строк,  на який укладається договір оренди; орендна плата з урахуванням її індексації; порядок використання амортизаційних відрахувань; відновлення орендованого майна та умови його повернення або викупу.

Виходячи з положень ч.2 ст. 4 Закону України “Про оренду державного та комунального майна”, пп. “б” п.2 ст. 5 Закону України “Про приватизацію державного майна”, спірне нерухоме майно входить до переліку об'єктів, оренда яких заборонена законом.

У відповідності до ч.1 ст. 203 Цивільного кодексу України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Відповідно до ст. 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою –третьою, п'ятою та шостою статті 203 даного кодексу.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Як встановлено судами попередніх інстанцій спірний договір укладено з недодержанням сторонами вимог, які встановлені ч.1 ст. 203 Цивільного кодексу України, а саме зміст вказаного договору суперечить актам чинного законодавства України.

Судова колегія погоджується з висновками господарського суду першої інстанції та апеляційної інстанції, що нерухоме майно, яке є об'єктом оренди за спірним Договором від 24 січня 2006року, входить до переліку об'єктів, оренда яких заборонена законом, у зв'язку з чим зазначений договір судами визнано недійсним.

Колегія вважає, що судами попередніх інстанцій при розгляді цієї справи по суті правильно застосовано норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини.

З урахуванням вимог ч. 4 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України, висновки судів першої та апеляційної інстанції про обґрунтованість позовних вимог є правомірними.

Отже, при вирішенні спору, судами попередніх інстанцій правильно встановлені усі обставини, що мають значення для справи, їм надана вірна юридична оцінка, норми права застосовані вірно, а доводи касаційної скарги  не спростовують  висновків суду.

За наведених вище обставин, Вищий господарський суд України не знайшов законних підстав для повного або часткового задоволення вимог касаційної скарги, а тому судові акти слід залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

На підставі наведеного вище і керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11110, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, –   

П О С Т А Н О В И В:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Брок бізнес інвест 2005" залишити без задоволення.

2. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 28.05.2008 року зі справи № 3/453-36/56 залишити без змін.

Головуючий                                                                                 І. А. Плюшко

Судді                                                                                                    С. С. Разводова

С. С.Самусенко