Постанова

від 16.10.2008 по справі 15-11/98-07-2246

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

15-11/98-07-2246

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 16 жовтня 2008 р.                                                                                    № 15-11/98-07-2246  

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючогосуддівКота О.В.Шевчук С.Р., Владимиренко С.В.

розглянувши  касаційну скаргу

Товариства з обмеженою відповідальністю "Южмортранс сервіс"

на постановуОдеського  апеляційного господарського суду від 15.07.2008р.

у справі№15-11/98-07-2246 господарського суду Одеської області

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Южмортранс сервіс"

доприватного підприємства "О-С-В"

провизнання укладеним і дійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна

В судовому засіданні взяли участь представники:

- позивача: Соборова Л.Д. дов. №26 від 19.07.2007р.

- відповідача: Труш М.О. дов. б/н від 01.10.2007р.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою  відповідальністю "Южмортранс Сервіс" звернулось в господарський суд Одеської області із позовною заявою до приватного підприємства "О-С-В" про визнання укладеним і дійсним  договору купівлі-продажу нерухомого майна -  будинків та споруд дитячого оздоровчого табору "Зірочка", а саме: А (1) - Прохідна, Б (1) - Спальний корпус, В (1) - Спальний корпус, Г (1) - Клуб-їдальня, Д (1) - Гуртожиток, Е (1) - Котельна, Ж (1) - Прийомно-медичне відділення, 3 (1) - кафе-бар; 1-8, що знаходиться в Одеській області, Овідіопольському районі, с. Грибівка, вул. Грибівська, 5  та про визнання за ним права власності на це нерухоме майно.

Рішенням господарського суду Одеської області від 24.05.2007р., яке залишено без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 21.06.2007р. в задоволенні позову відмовлено.

Постановою Вищого господарського суду України від 21.11.2007р. вказані судові рішення суду скасовано та справу передано на новий розгляд.

Під час нового розгляду справи позивач неодноразово уточнював позовні вимоги та в останньому уточненні просив суд визнати укладеним і дійсним  договір купівлі-продажу нерухомого майна -  будинків та споруд оздоровчого табору "Зірочка", а саме: А (1) - Прохідна, Б (1) - Спальний корпус, В (1) - Спальний корпус, Г (1) - Клуб-їдальня, Д (1) - Гуртожиток, Е (1) - Котельна, Ж (1) - Прийомно-медичне відділення, 3 (1) - кафе-бар; 1-8 -спорудження загальною площею 8164,7 кв.м., розташовані в Одеській області, Овідіопольському районі, с. Грибівка, вул. Грибівська, 5 на земельній ділянці 78000 кв.м. за фактичним використанням.

Рішенням господарського суду Одеської області від 31.03.2008р. (суддя Петров В.С.) позов задоволено. Визнано укладеним між сторонами у справі та дійсним договір купівлі-продажу нерухомого майна - будинків та споруд оздоровчого табору "Зірочка", а саме: А (1) - Прохідна, Б (1) - Спальний корпус, В (1) - Спальний корпус, Г (1) - Клуб-їдальня, Д (1) - Гуртожиток, Е (1) - Котельна, Ж (1) - Прийомно-медичне відділення, 3 (1) - кафе-бар; 1-8 -спорудження загальною площею 8164,7 кв.м., розташовані в Одеській області, Овідіопольському районі, с. Грибівка, вул. Грибівська, 5 на земельній ділянці 78000 кв.м.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 15.07.2008р. (колегія суддів у складі: Бойко Л.І. - головуючий, суддів Величко Т.А., Лавренюк О.Т.) дане рішення суду скасовано та прийнято нове рішення про відмову в позові.

Не погоджуючись з прийнятою постановою позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, просить її скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Відповідач  не скористався правом, наданим ст. 1112 ГПК України, не надіслав відзив на касаційну скаргу, що в силу положень статті 1112 ГПК України не перешкоджає перегляду судового акту, що оскаржується.

Перевіривши доводи касаційної скарги, юридичну оцінку встановлених фактичних обставин, проаналізувавши правильність застосування господарським судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга  не підлягає задоволенню  виходячи з наступного.

Судами попередніх судових інстанцій встановлено, що 23.03.2006р. між власником спірного майна - Центральним спеціалізованим будівельним управлінням Міністерства оборони України (Продавець) та ПП "О-С-В" був укладений договір купівлі-продажу об'єктів нерухомого майна - будинки та споруди дитячого оздоровчого табору "Зірочка", а саме: А (1) - Прохідна, Б (1) - Спальний корпус, В (1) - Спальний корпус, Г (1) - Клуб-їдальня, Д (1) - Гуртожиток, Е (1) - Котельна, Ж (1) - Прийомно-медичне відділення, 3 (1) - кафе-бар; 1-8 - спорудження загальною площею 8164,7 кв.м., розташовані в Одеській області, Овідіопольському районі, с. Грибівка, вул. Грибівська, 5 на земельній ділянці 78000 кв.м. за фактичним використанням. Згідно додаткової угоди до цього договору, право власності на зазначені об'єкти виникає у Покупця з моменту підписання акту прийому-передачі, тобто з 23.03.2006р.                                (т. 1, а.с. 15-16, 19).

До того ж, право власності ПП "О-С-В" на будинки та споруди дитячого табору "Зірочка"    зареєстровано   Овідіопольським   районним   бюро   технічної інвентарізації 17.04.2007р. (т. 1,а.с. 103).

14.03.2007р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Южмортранс Сервіс" та Приватним підприємством "О-С-В" був укладений попередній договір купівлі-продажу, відповідно до умов якого ПП "О-С-В" зобов'язалось продати, а ТОВ "Южмортранс Сервіс" зобов'язалось купити будинки та споруди оздоровчого табору "Зірочка", що знаходиться в с. Грибівка, вул. Грибівська, 5, Овідіопольського р-ну, Одеської області, які належать відповідачу на підставі вищезазначеного договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Комісаровою С.О. 23.03.2006р. та зареєстрованого у реєстрі за № 1270 та укласти у майбутньому договір купівлі-продажу цієї нерухомості на умовах, встановлених цим договором. При цьому договір купівлі-продажу вказаної нерухомості підлягає нотаріальному посвідченню (п.2 попереднього договору).

В попередньому договорі сторони визначили ціну, за яку здійснюється продаж нерухомого майна, яка складає 5 410 000,00 грн. (п. З попереднього договору), та порядок її оплати, а саме: 5 400 000,00 грн. - на протязі трьох банківських днів з моменту підписання попереднього договору                                (п. 4 попереднього договору), решта суми в розмірі 10 000,00 грн. не пізніше 14.06.2007р. (п. 5 попереднього договору).

Крім того, в п. 5 попереднього договору сторонами визначено строк, до якого має бути укладено основний договір купівлі-продажу, а саме: Приватне підприємство "О-С-В" зобов'язується продати та підписати договір купівлі-продажу  нерухомості не пізніше 14.06.2007р.

При цьому згідно п. 13 вищевказаного договору зобов'язання сторін за цим договором припиняються за умови укладення основного договору або якщо жодна із сторін не направить іншій стороні пропозицію про його укладення до строку, вказаного в п. 5 попереднього договору.

14.03.2007р. позивач на виконання п. 5 попереднього договору перерахував ПП "О-С-В" 5 400 000,00 грн. в рахунок майбутнього придбання вказаної нерухомості, а  17.04.2007р. решту суми –10000 грн.

Втім,  ПП "О-С-В"  відмовилось укласти основний договір купівлі-продажу та 13.06.2007р.повернуло ТОВ "Южмортранс Сервіс"  сплачені ним кошти, що і стало підставою для звернення до суду з вимогою про визнання укладеним і дійсним основного договору купівлі-продажу спірного нерухомого майна.

Згідно ст. 16 Цивільного кодексу  України та ст. 20 Господарського кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу і суд може захистити таке право та інтерес способами, що встановлені договором або законом.

Проте, жодний акт цивільного законодавства та укладений між сторонами  попередній договір не передбачають такого способу захисту прав сторони за попереднім договором, як визнання основного договору укладеним  у зв'язку із досягненням сторонами згоди щодо усіх істотних умов основного договору в попередньому договорі, без урахування, при цьому, дотримання вимог закону щодо порядку укладення таких договорів купівлі-продажу.

Згідно ст. 635 Цивільного кодексу України попереднім є договір, сторони якого зобов'язуються протягом певного строку (у певний термін) укласти договір в майбутньому   (основний   договір)   на  умовах,   встановлених  попереднім договором.

Попередній та основний договори є відносно самостійними правочинами, зміст яких не може ототожнюватися. Попередній договір є двостороннім правочином про обіцянку укласти інший договір в майбутньому (основний договір). Тому попередній договір не можна розглядати договором на реальне виконання цього договірного зобов'язання в майбутньому.

Тобто, слід розрізняти поняття "попередній договір" як підставу виникнення зобов'язання у майбутньому на певних умовах укласти договір та "основний договір" як двосторонній правочин, що укладається на умовах, встановлених попереднім договором.

Особливості порядку укладення основного договору передбачено положеннями ч. 3 ст. 635 Цивільного кодексу України та                                                  ч. 3 ст. 182 Господарського кодексу України, із змісту яких випливає, що одна із сторін, яка уклала попередній договір, повинна надіслати іншій стороні попереднього договору пропозицію укласти основний договір у вигляді проекту основного договору і лише тільки в тому випадку, коли одна із сторін надіслала іншій стороні проект основного договору, а інша сторона погодила всі умови договору, які не були визначені та погоджені сторонами при укладенні попереднього договору основний договір може бути укладений.

В даному ж випадку, як встановив суд апеляційної інстанції, позивач передбачені зазначеними нормами зобов'язання по направленню проекту основного договору до спливу строку, встановленого попереднім договором не виконав та, крім цього, в попередньому договорі визначені лише умови договору купівлі-продажу щодо строку укладення договору купівлі-продажу, форми укладення; ціни продажу; порядку розрахунку, але не досягнуто згоди щодо такої істотної умови як предмет основного договору, оскільки із попереднього договору від 14.03.2007р. неможливо встановити, чи мова йде про всі види нерухомості або їх окремі види чи їх частину.

Не свідчать про укладення основного договору і дії ТОВ "Южмортранс Сервіс" щодо перерахування 5 410 000,00 грн. на розрахунковий рахунок                  ПП "О-С-В", так як ці кошти перераховувались як умова забезпечення виконання зобов'язань за попереднім договором.

До того ж, згідно зі ст. 210 Цивільного кодексу України у випадках, встановлених законом, правочин підлягає державній реєстрації і вчиненим він є лише з моменту його державної реєстрації.

За таких обставин, апеляційний господарський суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення даного позову, а тому скасував рішення суду першої інстанції про задоволення позову та прийняв нове рішення про відмову в позові.

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що висновки суду апеляційної інстанції щодо неможливості визнати укладеним і дійсним договір купівлі-продажу, який не є вчиненим через нездійснення його державної реєстрації, в порядку ст. 210 ЦК України та відсутності погодження всіх істотних умов зроблені з дотриманням вимог ст. ст. 43, 47, 43, 84, 107 Господарського процесуального кодексу України щодо повного і всебічного встановлення усіх обставин справи та правильного застосування законодавства під час розгляду справи, а тому не вбачається підстав для скасування оскаржуваної постанови.

Щодо доводів касаційної скарги, то вони не спростовують вказаних висновків суду, та, крім того, пов'язані з переоцінкою доказів, що виходить за межі повноважень касаційної інстанції.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Южмортранс Сервіс" залишити без задоволення, а постанову Одеського апеляційного господарського суду від 15.07.2008 р.  у справі №15-11/98-07-2246  залишити без змін.

Головуючий                                                                               Кот О.В.

С у д д я                                                                                Шевчук С.Р.

С у д д я                                                                                Владимиренко С.В.