Постанова

від 22.10.2008 по справі 19/267-08

КИЇВСЬКИЙ МІЖОБЛАСНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

19/267-08

КИЇВСЬКИЙ МІЖОБЛАСНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01033, м.Київ,  вул.Жилянська 58-б                                                       тел. 284-37-31

Іменем   України

                                          П О С Т А Н О В А

22.10.08 р.                                                                                          № 19/267-08          

Київський міжобласний апеляційний господарський суд у складі колегії:

головуючого судді:                    Мельника С. М. (доповідач по справі),

суддів:

                                                  Гаврилюк  О.М

                                                  Федорчук Р. В

При секретарі судового засідання          Ґонтарі О.В.

розглянувши матеріали апеляційної скарги Спеціалізованого комунального підприємства „Бориспіль-Пантус”, м. Бориспіль, Київська область на рішення господарського суду Київської області від 28.07.2008 року (підписане 01.08.2008 року)

у справі № 19/267-08 (суддя Карпечкін Т.П.)

за позовом          Заступника військового прокурора Київського гарнізону в інтересах держави в особі Державного підприємства оборони України „Укрвійськбуд”, м. Київ

до           Спеціалізованого комунального підприємства „Бориспіль-Пантус”, м. Бориспіль, Київська область

про          стягнення 420 000 грн.

за участю представників:

від прокуратури:          не з'явились

від позивача:          не з'явились

від відповідача:          Гнатюк Д.В., Денисов О.А. –за довіреністю

ВСТАНОВИВ:

Заступник військового прокурора Київського гарнізону в інтересах держави в особі Державного підприємства оборони України „Укрвійськбуд”, м. Київ звернувся до господарського суду Київської області з позовом до Спеціалізованого комунального підприємства „Бориспіль-Пантус”, м. Бориспіль, Київська область про стягнення 420 000 грн.

Рішенням господарського суду Київської області від 28.07.2008 року позовні вимоги Заступника військового прокурора Київського гарнізону в інтересах держави в особі Державного підприємства оборони України „Укрвійськбуд”, м. Київ до Спеціалізованого комунального підприємства „Бориспіль-Пантус”, м. Бориспіль, Київська область про стягнення 420 000, грн. –задоволені повністю.

Не погоджуючись з даним рішенням Спеціалізоване комунальне підприємство „Бориспіль-Пантус” звернулось до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою в якій просить скасувати оскаржуване рішення, та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Представник прокуратури в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча був належним чином повідомлений.

Представник позивача в дане судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча був належним чином повідомлений.

Представники відповідача в судовому засіданні підтримали доводи викладені в апеляційній скарзі.

Дослідивши наявні в справі матеріали, розглянувши апеляційну скаргу, заслухавши пояснення представників відповідача, колегія суддів Київського міжобласного апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення господарського суду Київської області від 28.07.2008 року скасуванню з підстав передбачених п. 1 пп. 3, 4 ст. 104 ГПК України, а саме, невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, та порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Суд першої інстанції приймаючи рішення про задоволення позову виходив із того, що відповідач, який порушив зобов'язання, має відшкодовувати позивачеві завдані збитки.

Але колегія суддів не погоджується з таким висновком, вважає його передчасним.

Як вбачається з матеріалів справи, між Державним підприємством оборони України «Укрвійськбуд»(за контрактом - замовник) та Спеціалізованим комунальним підприємством „Бориспіль-Пантус” (за договором - постачальник) 6.03 2006 року було укладено контракт № 32 на поставку ліфтового обладнання (далі - контракт № 32).

Відповідно до умов контракту постачальник зобов'язаний передати у власність замовника ліфтове обладнання на будівництво житлового будинку по м. Київ в кількості двох одиниць: ліфт ПП-0411М на 16 зупинок вантажопідіймальністю 400 кг., швидкістю 1,0 м/с - 1 комплект; ліфт ПП-348М на 16 зупинок вантажопідіймальністю 1000 кг., швидкістю 1,0 м/с - 1 комплект, а замовник зобов'язаний прийняти та оплатити вартість обладнання в кількості та ціні обумовленої контрактом, згідно специфікації (п. 1.1 договору). Ціна одиниці комплекту ліфта складає: ліфт ПП-041 ЇМ - 134000 грн.; ліфт ПП-348М - 235000 грн. Загальна вартість контракту складає 369000 грн. (п.2.1 договору). Оплата за обладнання здійснюється замовником 100% передоплатою за 60 днів до моменту поставки (згідно специфікації «Додатки») (п. 2.3 договору). Поставка ліфтового обладнання, здійснюється у термін обумовлений в Додатку (Спеціфікації) при умові оплати обладнання згідно п. 2 та п. 3 та після надання повного комплекту узгодженої та затвердженої технічної документації на ліфти. При невиконанні умов оплати, згідно п. 2.3 договору, та терміну надання повного комплекту затвердженої технічної документації, згідно п. 5.2.2, постачальник переносить термін постачання пропорційно до дати отримання попередньої оплати та технічної документації (п. 3.1 договору). Датою поставки вважається дата фактичної передачі обладнання, що зазначається в акті прийому-передачі (п. 3.2 договору). У випадку порушення умов контракту сторони несуть відповідальність відповідно до чинного законодавства України (п. 6.5 договору). Контракт набуває чинності з дати підписання та діє до повного виконання сторонами прийнятих на себе зобов'язань (п. 10.1 договору).

06.03.2006 року між сторонами було укладено договір № 37 на виконання пусконалагоджувальних робіт (далі-договір № 37). Згідно з умовами договору відповідач зобов'язаний провести монтаж та пусконалагоджувальні роботи з оформленням всієї необхідної документації для здачі ліфтів: ліфт ПП-0411М на 16 зупинок вантажопідіймальністю 400 кг., швидкістю 1,0 м/с - 1 комплект; ліфт ПП-348М на 16 зупинок вантажопідіймальністю 1000 кг., швидкістю 1,0 м/с - 1 комплект, а замовник прийняти та оплатити роботи по житловому будинку, що розташований в місті Києві по вулиці Бударіна. Сума договору складає 93688,80 грн. Позивач зобов'язаний проводити оплату в наступному порядку: 50% від суми договору монтажу та наладки в оформлені передоплати на протязі 5-ти банківських днів з початку монтажних робіт; 50% від суми договору виплачується щомісяця на протязі 5-ти банківських днів на підставі підписаних сторонами актів форми № КБ-2В і КБ-3. Терміни виконання робіт в договорі невстановлені.

30 червня 2006 року позивач отримав за накладною № 4 ліфтове обладнання за ціною 369000 грн. В матеріалах справи наявна копія акту передачі обладнання від 30 червня 2006 року з відомостей якого вбачається, що позивач передав, а відповідач прийняв наступне обладнання: ліфт ПП-0411М на 16 зупинок вантажопідіймальністю 400 кг., швидкістю 1,0 м/с - 1 комплект; ліфт ПП-348М на 16 зупинок вантажопідіймальністю 1000 кг., швидкістю 1,0 м/с - 1 комплект, для виконання монтажних робіт.

Згідно з ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

В ст. 525 ЦК України зазначено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

В даному випадку в договорі № 37 на виконання монтажних і пусконалагоджувальних робіт не передбачено строк (термін) виконання зобов'язання

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Листом від 03.07.2007 року спеціалізоване комунальне підприємство „Бориспіль-Пантус” повідомило Державне підприємство оборони України „Укрвійськбуд” про те, що з 01.07.2007 року спеціалізоване комунальне підприємство „Бориспіль-Пантус” не має фінансової можливості виконати умови Контракту від 06.03.2006 року № 32 „Про поставку ліфтового обладнання”. В зв'язку з чим попросило розірвати Контракт від 06.03.2006 року № 32 та перезаключити з ТОВ „Ліфтпром -Україна” на подальше виконання зобов'язань.

Листом від 07.08.2007 року Державне підприємство оборони України „Укрвійськбуд” повідомило спеціалізоване комунальне підприємство „Бориспіль-Пантус”, що згідно акту обстеження від 20.07.2007 року по контракту № 31 спеціалізованим комунальним підприємством „Бориспіль-Пантус” поставлено на буд. майданчик по вул. Горького, 42 в м. Борисполі з 4-х ліфтів лише 2 недоукомплектовані на 100%, одна кабіна та одна лебідка. По контракту № 32 два ліфти на 16 зупинок до цього часу на будівельний майданчик по вул. Бударіна, 3 в м. Києві не поставлені зовсім. В зв'язку з чим наполягає виконати умови контрактів терміном до 13.08.2007 року.

З урахуванням вищевикладеного, колегія приходить до висновку, що у відповідача збіг термін виконання зобов'язання і що він фактично до його виконання не приступив.

Відповідно до ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення. Якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків. Прострочення боржника не настає, якщо зобов'язання не може бути виконане внаслідок прострочення кредитора.

Як вбачається з матеріалів справи, а саме з договору поставки ліфтового обладнання від 17.01.2008 року укладеного між Дочірнім підприємством „135 Домобудівельний комбінат” Товариства з обмеженою відповідальністю „Реноме” та Державним підприємством оборони України „Укрвійськбуд”, та акту приймання-передачі ліфтового обладнання від 07.07.2008 року, Дочірне підприємство „135 Домобудівельний комбінат” Товариства з обмеженою відповідальністю „Реноме” поставив, а Державне підприємство оборони України „Укрвійськбуд” прийняло наступне ліфтове обладнання: 1 ліфт пасажирський в/п 400 кг. 16 зуп., 1,0 м/с –вартістю 177000 грн., та 1 ліфт пасажирський в/п 1000 кг. 16 зуп., 1,0 м/с –вартістю 243 000 грн., разом з ПДВ 420000 грн.

Таким чином, відповідно до обставин справи, та вимог ст. 612 ЦК України у позивача є всі підстави для відмови від виконання зобов'язань відповідачем по договору № 37, але позивачем не доведена відмова від прийняття виконання за договором № 37.

Згідно з ст. 651 ЦК України Зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Відповідно до ст. 653 ЦК України, у разі зміни або розірвання договору зобов'язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов'язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили.

Отже виходячи з вищевикладеного, вбачається, що зобов'язання по договору № 37 існують до моменту його розірвання.

В даному випадку не передбачена одностороння відмова від договору, в судовому порядку договір не розірвано.

Таким чином, колегія вважає, що звернення з вимогою про стягнення збитків є передчасною, оскільки не припинило дію зобов'язання по Договору № 37.

Окрім того, у колегії викликає сумнів правомірності звернення до суду з даним позовом Заступника військового прокурора Київського гарнізону в інтересах держави в особі Державного підприємства оборони України „Укрвійськбуд”.

Пунктом 2 ст. 121 Конституції України на прокуратуру України покладається представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених законом. Відповідно до ст. 361 Закону України „Про прокуратуру” підставою представництва в суді держави є наявність порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчинюються у відносинах між ними і державою.

Згідно з ч. 1 ст. 2 ГПК України господарський суд порушує справи за позовними заявами прокурорів та їх заступників, які звертаються до господарського суду в інтересах держави. В позовній заяві прокурор самостійно визначає, в чому саме полягає порушення інтересів держави і обґрунтовує необхідність їх захисту (ч. 2 ст. 2 ГПК України).

Конституційний Суд України в Рішенні від 8 квітня 1999 року (далі - рішення КСУ) визначив, що прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних чи інших інтересів держави; обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Пунктом 2 резолютивної частини рішення КСУ визначено, що під поняттям „орган”, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах” треба розуміти орган державної влади або орган місцевого самоврядування, який законом наділений повноваженнями органу виконавчої влади.

У п. 5 мотивувальної частини рішення КСУ передбачено, що орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах, фактично є позивачем у справі, порушеній за позовною заявою прокурора, і на підставі ч. 1 ст. 2 ГПК України є стороною в арбітражному процесі, цей орган здійснює процесуальні дії відповідно до вимог ст. 22 ГПК України.

Заявляючи позов про стягнення 420 000 грн. завданих збитків прокурор визначив, як орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, Державне підприємство оборони України „Укрвійськбуд”, вказавши підставою звернення –це спричинення майнової шкоди зазначеному державному підприємству, майно якого перебуває у віданні Міністерства оборони України, під час здійснення статутної діяльності.

При цьому Державне підприємство оборони України „Укрвійськбуд”, м. Київ є юридичною особою, заснованою на державній власності, має самостійний баланс, рахунки в установах банків, діє на принципах повної господарської самостійності і самоокупності, несе відповідальність за наслідки своєї господарської діяльності та виконання своїх зобов'язань, у тому числі і перед бюджетом.

Тобто Державне підприємство оборони України „Укрвійськбуд”, м. Київ, є самостійним господарюючим суб'єктом, управління господарською діяльністю здійснює через свої органи та посадові особи (ст. 89 ГК України) у порядку, визначеному ст. ст. 41 - 49 Закону України „Про господарські товариства”, і не є органом державної влади чи органом місцевого самоврядування.

Таким чином, прокурором фактично подано позов в інтересах Державного підприємства оборони України „Укрвійськбуд”, м. Київ, яке не є органом державної влади чи органом місцевого самоврядування, наділеним повноваженнями виконавчої влади. Окрім того, на думку колегії, по даній справі сумнівними є докази порушення інтересів держави і необхідність їх захисту.

На підставі вищевикладеного колегія суддів приходить до висновку, що є правові підстави, для задоволення апеляційної скарги, та скасування рішення.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, стороні, на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує мито за рахунок другої сторони.

Керуючись ст. ст. 49, 81, 101 - 105 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1.          Апеляційну скаргу Спеціалізованого комунального підприємства „Бориспіль-Пантус”, м. Бориспіль, Київська область на рішення господарського суду Київської області від 28.07.2008 року по справі № 19/267-08 –задовольнити.

2.          Рішення господарського суду Київської області від 28.07.2008 року по справі № 19/267-08 –скасувати.

3.          Прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову заступника військового прокурора Київського гарнізону в інтересах держави в особі Державного підприємства оборони України „Укрвійськбуд”, м. Київ до Спеціалізованого комунального підприємства „Бориспіль-Пантус”, м. Бориспіль, Київська область про стягнення 420 000 грн. - відмовити.

4.          Стягнути з Державного підприємства оборони України „Укрвійськбуд” (04086, м. Киї, вул. Петропавловська, 54А, код 24308300) на користь Спеціалізованого комунального підприємства „Бориспіль-Пантус” (08300, м. Бориспіль, Київська область, вул. Головатого, 15, код 30697105) 2100 грн. державного мита.

5.          Видачу відповідних наказів доручити господарського суду Київської області.

6.          Матеріали справи № 19/267-08 повернути до господарського суду Київської області.

Головуючий суддя:                                                                      Мельник С. М.

Судді:

                                                                                                    Гаврилюк  О.М

                                                                                                    Федорчук Р. В

Дата відправки  27.10.08