Рішення

від 03.11.2006 по справі 14/684-06

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

14/684-06

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

03.11.06           Справа № 14/684-06.

за позовом: дочірнього підприємства державної акціонерного компанії “Хліб України” “Сумський комбінат хлібопродуктів”

до відповідача: товариства з обмеженою відповідальністю  “Агрокомбінат “Маяк”

про стягнення 19 745 грн. 43 коп.  

     Суддя Миропольський С.О.

За участю представників сторін:

Від позивача –     Тішина Ю.М.,

Від відповідача – Лазаренко М.Л.

27.10.06 р.  судовому зсіданні було оголошено перерву до 02.11.06 р.

02.11.06 р. в судовому засіданні було оголошено перерву до 03.11.06 р.

Суть спору: позивач просить стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю “Агрокомбінат “Маяк” на користь дочірнього підприємства  державної акціонерного компанії “Хліб України” “Сумський комбінат хлібопродуктів” борг  в сумі 19 745 грн. 43 коп., судові витрати покласти на відповідача.

Позивач надав заяву про уточнення позовних вимог, в якій просить стягнути з відповідача на свою користь борг в сумі 43 033 грн. 87 коп., судові витрати покласти на відповідача.

Відповідач у відзиві на позовну заяву просить  в задоволенні позову відмовити.

Розглянувши матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ:

Щодо уточнення позивачем позовних вимог слід зазначити, що  згідно                ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі змінити підставу або предмет позову, збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Рішенням господарського суду Сумської області від 26.09.05 р. по справі № 14/473-05 з приватного підприємства  агрофірми “Надія" на користь дочірнього підприємства державної акціонерної компанії “Хліб України” “Сумський комбінат хлібопродуктів” було стягнуто 22 798 грн. 77 коп. заборгованості, 142 грн.                265 коп. пені, 229 грн. 41 коп. витрат по сплаті держмита, 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

На виконання зазначеного рішення був виданий відповідний наказ суду, який позивачем був направлений на виконання до органів Державної виконавчої служби.

На виконанні в відділі державної виконавчої служби Сумського районного управління юстиції станом на 03.02.06 р. заходились наказ господарського суду Сумської області від 06.10.05 р. № 14/473-06 та виконавчий напис приватного нотаріуса Сумського районного нотаріального округу Сумської області  Сіряченко Н.Ю., вчинений відносно простого векселя № 783372785668 від 01.03.05 р., опротестованого 23.09.05 р., зареєстрований за № 5162 від 27.12.05 р., про стягнення з приватного підприємства  агрофірми “Надія" на користь позивача заборгованості на суму 21 445 грн. 95 коп.

В листі № юр 25 від 03.01.06 (а.с. 17) позивач повідомив відділ державної виконавчої служби Сумського районного управління юстиції, що заборгованість в сумі 1 700 грн. 52 коп. приватним підприємством  агрофірмою “Надія" погашено. Борг вказаного підприємства перед позивачем в розмірі 43 033 грн. 87 коп. зобов'язалось погасити товариство з обмеженою відповідальністю “”Маяк” відповідно до умов договору переведення боргу № 4/1 від 01.02.06 р. В даному листі позивач попросив орган ДВС повернути вказані вище виконавчі документи без виконання.

В листі від 13.02.06 р. № 2-328/2044-2 (а.с. 18) ДВС повідомила позивача, що йому повертаються без виконання наказ господарського суду Сумської області від 06.10.05 р. № 14/473-05 та виконавчий напис приватного нотаріуса від 27.12.05 р., про що ДВС було винесено відповідні постанови відповідно до положень ст. 40 Закону України “Про виконавче провадження”. Копії зазначених постанов знаходяться в матеріалах справи.

На даний час вищевказані виконавчі документи на виконані в органах ДВС не знаходяться.

Відповідно до ст. 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Виходячи з обставин справи, та з урахуванням  положень ст.ст. 598-609 ЦК України зобов'язання приватного підприємства  агрофірми “Надія" перед позивачем щодо сплати боргу в розмірі 43 033 грн. 87 коп. не припинились станом на 01.02.06 р.

01.02.06 р. між приватним підприємством агрофірмою “Надія”, товариством з обмеженою відповідальністю “Агрокомбінат “Маяк” та позивачем був укладений договір № 4/1 (а.с. 8).

За умовами вказаного договору первісний боржник - приватне підприємство агрофірма “Надія” передав, а новий боржник – товариство з обмеженою відповідальністю “Агрокомбінат” “Маяк” прийняв на себе заборгованість перед кредитором, що виникла в процесі господарської діяльності загальною сумою                     43 033 грн.87 коп.

З моменту підписання даного договору зобов'язаною особою перед позивачем відносно погашення вищевказаної суми заборгованості став новий боржник, тобто відповідач у справі, про що сторони домовились у п. 2.1. договору № 4/1 від 01.02.06 р. (а.с. 8).

Відповідно до п. 2.2.  договору № 4/1 від 01.02.06 р. (а.с. 8) кредитор (позивач) не заперечує відносно заміни первісного боржника новим.

В п. 2.3. сторони договору погодились (а.с. 8), що новий боржник зобов'язується погасити визначену в п. 2.1. даного договору заборгованість грошовими коштами або шляхом поставки кредитору зерна пшениці, жита, ячменю на суму заборгованості за цінами, що складуться на момент  поставки на біржових торгах Сумського регіону за спотовими контрактами згідно графіка, що є невід'ємною частиною даного договору.

Копія графіка погашення боргу згідно договору № 4/1 від 01.02.06 р. відповідачем перед позивачем знаходиться в матеріалах справи.

Згідно вказаного графіку відповідач зобов'язався здійснити погашення заборгованості в сумі 43 033 грн. 87 коп. протягом березня – вересня 2006 р.

В п. 2.4. договору зазначено, що новий боржник зобов'язаний протягом 5-ти днів із дня виконання ним зобов'язання перед кредитором письмово повідомити первісного боржника про таке виконання із зазначенням дати, суми і форми виконання та з додаванням завірених новим боржником копій документів, що підтверджують проведене виконання.

Згідно ст. 520 ЦК України боржник у зобов'язанні може бути замінений іншою особою (переведення боргу) лише за згодою кредитора.

З договору № 4/1 від 01.02.06 р. вбачається наявність згоди позивача на переведення боргу.

Відповідач у відзиві на позовну заяву вказує, що товариство з обмеженою відповідальністю “Агрокомбінат” Маяк” не є правонаступником приватного підприємства агрофірми “Надія”.

Щодо зазначеного твердження відповідача слід вказати, що правонаступництво – це перехід прав та обов'язків від однієї особи до іншої.

Основою правонаступництва є правонаступництво, передбачене нормами матеріального права. Як правило, це відбувається в разі зміни суб'єкта права або обов'язків в зобов'язанні, коли новий суб'єкт права повністю або частково приймає на себе права або обов'язки свого попередника, так званого універсального або сингулярного правонаступництва  в матеріальному праві.

Відносно правонаступництва в окремому матеріальному правовідношенні (сингулярному) потрібно зазначити, що перевід боржником свого боргу на іншу особу також передбачає правонаступництво.

Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Стосовно тверджень відповідача про те, що Турчина Н.В., яка займала посаду директора товариства з обмеженою відповідальністю “Агрокомбінат” “Маяк”, в своїх поясненнях зазначила, що з боку позивача постійно чинився тиск щоб борги, які виникли на приватному підприємстві агрофірмі “Надія”, взяло на себе товариство з обмеженою відповідальністю “Агрокомбінат “Маяк”, необхідно  вказати, що жодних належних доказів у розумінні ст.ст. 32-36 ГПК України, які б підтверджували наявність обставин, про котрі зазначено у відзиві та у письмових поясненнях Турчиної Н.В, відповідачем суду не надано.

Також не надано відповідачем відповідних доказів,  та виходячи з обставин справи, суд не вбачає наявності обставин, що є підставою для визнання договору  недійсним, зокрема згідно ст.ст. 231, 233 ЦК України та ст. 83 ГПК України.

Відповідно до Статуту приватного підприємства агрофірми “Надія”, копія якого знаходиться з матеріалів справи, засновником вказаного підприємства є Турчина Надія Віталіївна. Згідно п. 6.1. зазначеного статуту управління агрофірмою здійснює її засновник, який самостійно вирішує всі питання виробничо-господарської діяльності, керуючись законами та іншими нормативними актами України, цим статутом.

Згідно наданих відповідачем витягу з протоколу № 1 від 22.09.05 р. зборів засновників товариства з обмеженою відповідальністю “Агрокомбінат “Маяк” та витягу з протоколу від 06.07.06 р. зборів учасників товариства з обмеженою відповідальністю “Агрокомбінат “Маяк”  директором зазначеного товариства призначалась (обиралась) Турчина Надія Віталіївна.

З договору № 4/1 від 01.02.06 р. (а.с. 8) вбачається, що приватне підприємство агрофірма “Надія” та відповідач укладали з позивачем даний договір в особі директора Турчиної Н.В.

З положень статуту відповідача, в редакції, чинній на час укладення договору переведення боргу № 4/1 від 01.02.06 р. (копія статуту відповідача, затвердженого рішенням зборів засновників № 1 від 22.09.05 р., надана  відповідачем, та знаходиться в матеріалах справи), та статуту приватного підприємства агрофірми “Надія”, копія якого також знаходиться в матеріалах справи, не вбачається обмежень щодо права укладення виконавчими органами вказаних підприємств, а тобто директором відповідача та засновником (директором) приватного підприємства агрофірми “Надія”, договору № 4/1 від 01.02.06 р.

Взагалі за змістом норм, викладених в ст. 92 ЦК, діє презумпція наявності повноважень у посадової особи представляти юридичну особу. Разом з тим юридичній особі, від імені якої діяла посадова особа, що мала статус органу юридичної особи, але діяла за межами наданій їй повноважень, для визнання відповідного правочину недійсним надається можливість довести, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження.

Відповідно до ст. 92 ЦК України юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.

Згідно ст. 97 ЦК України управління товариством здійснюють його органи. Органами управління товариством є загальні збори його учасників і виконавчий орган, якщо інше не встановлено законом.

В ст. 99 ЦК України зазначається, що загальні збори товариства своїм рішенням створюють виконавчий орган та встановлюють його компетенцію і склад. Виконавчий орган товариства може складатися з однієї або кількох осіб.

Виходячи з аналізу вказаних норм  ст.ст. 92, 97, 99 ЦК України,  дії директорів не слід розглядати як представництво юридичних осіб, передбачене положеннями ст.ст. 237-250 ЦК України, оскільки директора, як посадову особу і керівника визнано органом управління (виконавчим органом).

До того ж в даному випадку чинне законодавство не обмежує кількість підприємств, що може очолювати одна особа.

У відповідності до положень ст. 181 Господарського суду України, зокрема ч. 8 згаданої статті, суд не вбачає підстав вважати договір № 4/1 від 01.02.06 р. неукладеним.

Згідно листів № юр 51 від 10.03.06 р., № юр 107 від 01.08.06 р., № юр 134 від 22.08.06 р. (а.с. 9-11) позивач звертався до відповідача з вимогою погасити заборгованість згідно договору переведення боргу № 4/1 від 01.02.06 р.

Відповідач доказів згідно ст.ст. 32-36 ГПК України погашення заборгованості в розмірі 43 033 грн. 87 коп. грошовими коштами або товаром відповідно до умов п. 2.3.  договору переведення боргу № 4/1 від 01.02.06 р. не надав.

Доказів погашення заборгованості первісним боржником відповідач суду не надав також.

Доказів існування іншої заборгованості первісного боржника в розмірі                  43 033 грн. 87 коп. перед позивачем, ніж тієї, що є предметом договору № 4/1 від 01.02.06 р., та яка підтверджена рішенням господарського суду Сумської області від 26.09.05 р. по справі № 14/473-05 і виконавчим написом приватного нотаріуса Сумського районного нотаріального округу Сумської області  Сіряченко Н.Ю., вчиненим відносно простого векселя № 783372785668 від 01.03.05 р., опротестованого 23.09.05 р., зареєстрованим за № 5162 від 27.12.05 р., про стягнення з приватного підприємства  агрофірми “Надія" на користь позивача заборгованості на суму 21 445 грн. 95 коп., суду відповідачем не надано.

Доказів розірвання або визнання недійсним договору № 4/1 від 01.02.06 р. суду відповідачем не надано.

Статтею 204 ЦК України встановлена презумпція правомірності правочину.

В статті 627 ЦК України зазначається, що відповідно до ст. 6 цього кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Посилання відповідача на те, що йому невідомо про укладений договір переводу боргу № 4/1 від 01.02.06 р., відсутність кредиторської заборгованості перед позивачем за даними бухгалтерського обліку, відсутність актів звірки та інших документів, надані суду довідки про відсутність кредиторської заборгованості перед позивачем  не є доказами відповідно до положень ст.ст. 32-36 ГПК України, що спростовують відсутність перед позивачем зобов'язання та/або належного його виконання.

Судове рішення, виходячи з обставин справи, не впливає на права та обв'язки приватного підприємства агрофірми “Надія”, тому суд не вбачає підстав для залучення вказаного підприємства до участі  у справі, зокрема в якості третьої особи з боку відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, згідно положень ст. 27 ГПК України. До того ж відповідних клопотань від даного підприємства та учасників спору суду не було надано.

За таких обставин на підставі викладеного суд вважає вимоги позивача з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог правомірними, обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню в розмірі 43 033 грн. 87 коп. відповідно до ст.ст. 520, 526, 530 ЦК України.

Згідно ст. ст. 44,47-1,49 ГПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню державне мито в сумі 430 грн. 34 коп. та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.  

Керуючись ст.ст. 44,47-1,49,82,85 Господарського процесуального кодексу України, ст.ст. 520, 526, 530  Цивільного кодексу України,    - суд

ВИРІШИВ:

1.          Позовні вимоги задовольнити повністю.

2.          Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю “Агрокомбінат” Маяк”  (42351, Сумська обл., Сумський район, с. Верхня Сироватка, пл. Гагаріна, 2, код 33362373) на користь дочірнього підприємства  державної акціонерного компанії “Хліб України” “Сумський комбінат хлібопродуктів” (40022, м. Суми, вул. 2-а Залізнична, 3, код 00956017)                   43 033 грн. 87 коп. заборгованості, 430 грн. 34 коп. витрат по сплаті держмита, 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після вступу рішення в законну силу.

СУДДЯ                                                                                     С.О. Миропольський  

“Згідно з оригіналом”

Секретар судового засідання                                                 І.О. Дарниченко