Постанова

від 23.10.2008 по справі 6/630-7/385-8/130

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

6/630-7/385-8/130

      КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 23.10.2008                                                                                           № 6/630-7/385-8/130

 Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

 головуючого:          Отрюха  Б.В.

 суддів:             

 За участю представників:

 від позивача - Бєлозьоров С.С. - юрист;

 від відповідача - Петренко Ю.О. - юрист;

 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Сервісний металоцентр "Леман-Україна"

 на рішення Господарського суду м.Києва від 14.08.2008

 у справі № 6/630-7/385-8/130  

 за позовом                               Товариство з обмеженою відповідальністю "Сервісний металоцентр "Леман-Україна"

 до                                                   Державної установи "70 Управління начальника робіт"

 про                                                  стягнення 282478,81 грн.

ВСТАНОВИВ:

 Рішенням Господарського суду міста Києва у справі № 6/630-7/385-8/130від 14.08.2008 року позов ТОВ «Сервісний металоцентр «Леман-Україна» задоволено частково, стягнуто з ДУ «70 Управління начальника робіт» 5000 грн. пені та 10000 грн. штрафу.

Не погоджуючись з рішенням позивач, ТОВ «Сервісний металоцентр «Леман-Україна» звернулося з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва по справі № 6/630-7/385-8/130 від 14.08.2008 року та постановити нове, яким позов задовольнити повністю. Апелянт посилається на те, що рішення прийняте з порушення норм матеріального та процесуального права, неповністю з'ясовані обставини справи. Зокрема скаржник зазначає, що судом першої інстанції неправильно застосовано ст. 233 Господарського кодексу України.

Відповідачем у справі, Державною установою «70 Управління начальника робіт», надано відзив на апеляційну скаргу, в якому просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, оскільки рішення прийнято з дотримання всіх норм матеріального та процесуального права.

Ухвалою колегії суддів Київського апеляційного господарського суду від 04.09.2008 року порушено апеляційне провадження у справі № 6/630-7/385-8/130 та призначено до розгляду на 30.09.2008 року.

30.09.2008 року ухвалою суду розгляд справи відкладено на 23.10.2008 року, в зв'язку з неявкою в судове засідання представника позивача.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, Київський апеляційний господарський суд встановив.

08.02.2006 року між ТОВ «Сервісний металоцентр «Леман-Україна» та Державною установою «70 Управління начальника робіт» було укладено договір поставки № 23/02/06-ДПП.

За умовами п. 1.1, даного договору постачальник, ТОВ «Сервісний металоцентр «Леман-Україна», зобов'язався передати у встановлений термін у власність покупцю, ДУ «70 Управління начальника робіт», металопродукцію (товар), а покупець зобов'язується прийняти товар та оплатити його вартість відповідно до умов цього договору.

Відповідно до п. 2.1 договору, загальна кількість, асортимент та розгорнута номенклатура товару, що поставляється за цим договором, визначається на підставі заявок покупця у рахунок-фактурах постачальника, які є невід'ємними частинами.

Згідно п. 3.2 договору, поставка товару здійснюється протягом 3-х банківських днів з дати виставлення рахунку-фактури на підставі заявок покупця шляхом відвантаження товару залізничним транспортом, автотранспортом або самовивозом зі складу постачальника відповідно до умов поставки.

Пунктом 5.1 договору передбачено що, товар вважається поставленим постачальником і прийнятим покупцем з моменту видачі видаткової накладної або підписання акту прийому-передачі, або в інший момент відповідно до умов поставки згідно з правилами «Інкотермс».

Факт отримання товару підтверджується підписами представників відповідача на видаткових накладних, що діяли на підставі довіреностей.

На виконання умов договору позивачем ТОВ «Сервісний металоцентр «Леман-Україна» здійснено поставку металопродукції відповідачу ДУ «70 Управління начальника робіт» згідно накладних: № 716В від 28.02.2006 року, № 0797 від 28.02.2006 року, № 0798 від 28.02.2006 року, № 1222 від 24.03.2006 року, № 1253 від 24.03.2006 року, № 1328В від 08.04.2006 року, № 1621 від 08.04.2006 року, № 1793 від 15.08.2006 року, № 1489В від 17.04.2006 року, № 2113 від 28.04.2006 року, № 2114 від 28.04.2006 року, № 2944 від 01.06.2006 року, № 3757 від 06.07.2006 року, № 3860 від 11.07.2006 року, № 3903 від 12.07.2006 року, № 4107 від 21.07.2006 року, № 4221 від 26.07.2006 року, № 4293 від 29.07.2006 року на загальну суму 1159896,01 грн.

Відповідно до умов п. 4.7 Договору поставки, оплата вартості товару здійснюється покупцем шляхом 100 відсоткової передплати в терміни, які вказані у рахунках-фактурах.

Згідно рахунків-фактур, що виставлялися ТОВ «Сервісний металоцентр «Леман-Україна», платнику ДУ «70 Управління начальника робіт» надавалася відстрочку платежу 3 банківських дні, а тому відповідач повинен був сплатити вартість товару протягом 3 банківських днів з дня отримання товару.

Пунктом 3.4 договору, передбачено, що датою поставки товару вважається: при поставці залізничним транспортом – дата календарного штемпеля станції відправлення на залізничній накладній; при поставці автомобільних транспортом позивача та при самовивезенні – дата видаткової накладної позивача або акту прийому-передачі.

В порушення умов договору відповідач здійснював оплату за поставлений товар з порушенням встановлених строків.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог-відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання, є його не виконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Пунктом 1 ст. 612 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно пункту 3 ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановленні договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватись неустойкою.

Згідно ч.1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання у відповідності до ч. 2 ст. 549 ЦК України.

Частиною 1 ст. 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасники господарських відносин зобов'язанні сплатити у разі порушення ними правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до п. 6.2 договору поставки, за прострочення платежу  згідно з пунктом 4.7 цього договору покупець сплачує постачальникові пеню в розмірі 0,5 % від суми простроченого платежу за кожен день прострочки, але не більше подвійної облікової ставки НБУ. Крім сплати пені покупець сплачує постачальникові штраф у розмірі 10% від суми несплаченого товару в зазначені у п. 4.7 строки.

Колегія суддів Київського апеляційного господарського суду погоджується з висновком Господарського суду м. Києва, що розгляду підлягають лише позовні вимоги в частині стягнення 13503,63 грн. пені та 89146,82 грн. штрафу, а решта позовних вимог не підлягають розгляду оскільки Постановою Вищого господарського суду України від 07.04.2008 року у справі № 6/630-7/385 було відмовлено в задоволені вказаних позовних вимог та дана постанова не оскаржувалась.

Згідно статті 233 Господарського кодексу України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкції. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

З матеріалів справи вбачається, що ДУ «70 Управління начальника робіт» в повному обсязі розрахувався з ТОВ «Сервісний металоцентр «Леман-України» за поставлений товар, але з порушенням строків оплати.

Таким чином, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду, погоджується з висновком суду першої інстанції проте, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню частково.

Апелянт, вказує що рішення прийняте з порушення норм матеріального та процесуального права, неповним з'ясованям обставини справи. Зокрема скаржник зазначає, що судом першої інстанції неправильно застосовано ст. 233 Господарського кодексу України, не заслуговують на  увагу, оскільки судом першої інстанції правильно встановлено, що відповідачем були виконанні умови договору, щодо оплати за поставлений товар, а порушено лише умови договору, щодо строку оплати, тому позивачу нанесенні не значні збитки.

Посилання скаржника на статтю 231 Господарського кодексу України, в даному випадку є необґрунтованим, оскільки суд першої інстанції скористався своїм правом наданим йому пунктом 3 частини 1 статті 83 Господарського кодексу України, а при застосуванні цього положення, будь-які обмеження щодо дій суду про зменшення неустойки (пені, штрафу) законом не передбаченні.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції прийшов до висновку, що рішення місцевого господарського суду відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи, тому підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга – без задоволення.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд –

ПОСТАНОВИВ:

 Рішення Господарського суду м. Києва від 14.08.2008 року у справі № 6/630-7/385-8/130 залишити без змін, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Сервісний метало центр «Леман-Україна»  – без задоволення.

Матеріали справи № 6/630-7/385-8/130 повернути до Господарського суду м. Києва

 Головуючий суддя                                                                      

 Судді