Рішення

від 28.10.2008 по справі 16/202-08(18/349-07)

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

16/202-08(18/349-07)

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

        28.10.08р.

Справа № 16/202-08(18/349-07)

За позовом  Товариства з обмеженою відповідальністю "Новомосковське",                     м. Новомосковськ Дніпропетровської області 

до  Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційної фірми "Гала",     м. Дніпропетровськ

За участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпрофлекс",                                 м. Дніпродзержинськ Дніпропетровської області 

про стягнення 20 000 грн. 00 коп.

СУДДЯ  ЗАГИНАЙКО Т.В.

Представники:

від позивача: Літінська Я.М.- представник, дов. від 09.10.07р.

від   відповідача: Осипов В.М.- заступник генерального директора, дов від 06.11.07р. №465/1-07;

від третьої особи: не з'явився, був повідомлений належним чином про час і місце розгляду справи.

СУТЬ СПОРУ:

Позивач просить стягнути з відповідача 20 000 грн. 00 коп. коштів, перерахованих відповідно до платіжного доручення від 06.07.06р. №42.

 Позовні вимоги обґрунтовані посиланням позивача на безпідставне отримання коштів відповідачем від позивача в якості передплати за виготовлення пакетів за умови відсутності відповідного договору між сторонами.

 Відповідач у відзиві (вх.№16629 від 28.10.07р.) заперечує проти задоволення позовних вимог та зазначає, що: - на виконання досягнутої між сторонами домовленості відповідач виставив на адресу позивача рахунок №642/п від 05.07.06р. на загальну суму                         64 375 грн. 00 коп. за виготовлення поліетиленових пакетів двох видів в загальній кількості 500 000 шт.; - позивач  здійснив часткову оплату рахунку в сумі 20 000 грн. 00 коп., які були сплачені відповідачем на користь третьої особи за придбання матеріалів та виконання частки робіт із виготовлення пакетів на замовлення позивача; - однак позивач безпідставно  відмовився від подальшої сплати вартості пакетів, а тому відповідач за відсутності необхідних грошових коштів не зміг закінчити процес виготовлення пакетів в узгодженій сторонами кількості.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області у справі №18/349-07 в задоволенні позову було відмовлено.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 11.02.08р. у справі №18/349-07 рішення господарського суду Дніпропетровської області від 06.11.07р. у справі №18/349-07 було залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 06.08.08р. постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 11.02.08р. та рішення господарського суду Дніпропетровської області від 06.11.07р. у справі №18/349-07 скасовано, справу №18/349-07 передано на новий розгляд до господарського суду Дніпропетровської області з посиланням на те, що судами першої та апеляційної інстанцій не з'ясовано: - правову природу укладеного між сторонами договору та матеріального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин з урахуванням предмету договору і змісту зобов'язань за ним, а звідси, не встановлено дійсних прав та обов'язків сторін; - умов договору щодо строку виконання відповідачем зобов'язання з поставки передплачених позивачем пакетів, та чи дійсно цей строк встановлено з урахуванням фактичних дій сторін, вжитих на виконання зобов'язань за договором.    

Позивач   у    письмових    поясненнях (вх. № 32890 від 30.09.08р.) зазначає  що: - у постанові Вищим господарського суду України від 06.08.2008 року, підставою для скасування рішення господарського суду Дніпропетровської області від 06.11.2007 р. та постанови Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 11.02.2008р. є нез'ясованість правової природи договору та норм матеріального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин з урахуванням предмету договору та змісту зобов'язань за ним, а тому і встановленню дійсних прав та обов'язків; - у випадку невизначеності предмету договору, зміст дій які належать вчинити, правовий режим сторін є не з'ясованим, а договір є неукладеним; -  в матеріалах справи №16/202-08(18/349-07) будь-які письмові докази щодо узгодження між сторонами змісту договору, тобто прав та обов'язків сторін відсутні, тому не можна розглядати рахунок №642/п як пропозицію укласти договір, а часткову оплату за ним як акцепт, оскільки за ними в даному випадку неможливо визначити права та обов'язки сторін, а договір між сторонами є неукладеним; - в постанові Вищого господарського суду України від 06.08.2008 року у справі №18/349-07 зазначається також, що судами попередніх інстанцій не було з'ясовано умов договору щодо строку виконання відповідачем зобов'язання з поставки передплачених позивачем пакетів, та чи дійсно цей строк встановлено з урахуванням фактичних дій сторін, вжитих на виконання зобов'язань за договором, будь-який цивільно-правовий договір є укладений лише тоді, коли сторони в належній формі досягли усіх істотних умов договору; - в матеріалах справи будь-яких доказів щодо узгодження між сторонами строку договору не має, адже сторонами таке погодження здійснено не було.

Відповідач у письмових поясненнях (вх.№15496 від 28.10.08р.) просить відмовити в задоволенні позовних вимог позивача, оскільки: - між сторонами був укладений договір шляхом направлення рахунку №642/п від 05.07.06р. на загальну суму 64 375 грн. 00 коп. за виготовлення поліпропіленових пакетів двох видів: розміром 175*340+30дно+30кл (25 мкм) в кількості 250 000 штук вартістю 29 500 грн. 00 коп. та розміром 210*340+30дно+30кл             (25 мкм) в кількості 250 000 штук вартістю 34 875 грн. 00 коп., який є пропозицією укласти договір –офертою та частковою оплатою вказаного рахунку в сумі 20 000 грн. 00 коп.;           - позивач відмовився від договору після того, як за його погодженням було виготовлено та пофарбовано плівку для пакетів, вказаних в пункті 2 рахунку, де зазначено всі істотні умови предмету договору (вид пакета, його форма, геометричні розміри, товщина плівки та їх кількість і ціна); - на момент відмови позивача від договору –від поставки йому пакетів, всі істотні умови такого договору (вказані в рахунку та акцептовані платіжним дорученням й наступним листом-вимогою) були погоджені, а відповідач завжди був готовий завершити виробництво та поставку пакетів на першу вимогу позивача.

Третя особа відзиву на позов та інших витребуваних господарським судом документів не надала, її представник у судове засідання не з'явився.

Клопотання про застосування засобів технічної фіксації судового процесу представниками сторін заявлено не було.

За згодою представників сторін у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін господарський суд, -     

         ВСТАНОВИВ:

- 05.07.2006р. відповідачем –Товариством з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційною фірмою “Гала” було виставлено позивачу –Товариству з обмеженою відповідальністю “Новомосковське” рахунок  №642/п на загальну суму 64 375 грн. 00 коп. за поліпропіленові пакети, у тому числі: 175Х340+30дно+30кл (25 мкм) в кількості           250 000 штук вартістю 29 500 грн. 00 коп. та 210Х340+30дно+30кл (25 мкм) в кількості      250 000 штук вартістю 34 875 грн. 00 коп.;

- позивачем було оплачено зазначений рахунок у сумі 20 000 грн. 00 коп., що підтверджується платіжним дорученням від 06.07.2006р. №42;

- в подальшому позивач звернувся до відповідача з листом-вимогою від 08.06.2007р. №01-08/07 про повернення грошових коштів (повідомлення про вручення №4170), в якому просить повернути 20 000 грн. 00 коп. у зв'язку з тим, що договір постачання між ТОВ „Новомосковське” та ТОВ ВКФ „Гала” укладено не було, ніяких дій з боку боржника з надання товару не здійснювалось, отримані кошти в сумі 20 000 грн. 00 коп. є безпідставно набутими та ТОВ „Новомосковське” не має наміру отримувати вказані в рахунку від 05.07.06р.  №642/п пакети за відсутністю потреби на даний час;    

- відповідно до статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно; особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала;

- позивач вважає що відповідачем було безпідставно отримано грошові кошти у сумі   20 000 грн. 00 коп.; відповідач проти цього заперечує.

Враховуючи викладене суд доходить висновку про необґрунтованість вимог позивача виходячи з наступного:

- відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини;

- правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (частина 1 статті 202 Цивільного кодексу України); дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін (частина 4 статті 202 Цивільного кодексу України);

- стаття 509 Цивільного кодексу України передбачає, що зобов'язанням є правовідношення,  в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку; зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу; зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості;

- відповідно до статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку, а статтею 174 Господарського кодексу України встановлено, що господарські зобов'язання можуть виникати: - безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акта, що регулює господарську діяльність; -  з акту управління господарською діяльністю; - з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать; - внаслідок заподіяння шкоди суб'єкту або суб'єктом господарювання, придбання або збереження майна суб'єкта або суб'єктом господарювання за рахунок іншої особи без достатніх на те підстав; - у результаті створення об'єктів інтелектуальної власності та інших дій суб'єктів, а також внаслідок подій, з якими закон пов'язує настання правових наслідків у сфері господарювання;

- згідно з частиною 1 статті 175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку; майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом;

- відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму;

- отже, фактичні дії сторін підпадають під норми статей 11, 202, 509, 655 Цивільного кодексу України, статей 173-175 Господарського кодексу України і свідчать про існування між сторонами відносин купівлі-продажу, в результаті чого у відповідача виникли зобов'язання по поставці обумовленого у рахунку від 05.07.2006р. №642/п товару;

- враховуючи, що сторонами термін виконання зобов'язання –поставки товару не встановлений, в силу статті 530 Цивільного кодексу України кредитор (позивач у справі) вправі вимагати виконання у будь-який час; боржник зобов'язаний виконати таке зобов'язання в семиденний термін з дня пред'явлення вимоги кредитором;

- форма вимоги законом не встановлена;

- докази, які б свідчили про направлення позивачем на адресу відповідача такої вимоги в матеріалах справи відсутні, сторонами не подані;

- наданий позивачем лист-вимога від 08.06.07р. №01-08/07 про повернення грошових коштів, в якому позивач просить повернути 20 000 грн. 00 коп. у зв'язку з тим, що договір постачання між ТОВ „Новомосковське” та ТОВ ВКФ „Гала” укладено не було, ніяких дій з боку боржника з надання товару не здійснювалось, отримані кошти в сумі 20 000 грн. 00 коп. є безпідставно набутими та ТОВ „Новомосковське” не має наміру отримувати вказані в рахунку від 05.07.06р.  №642/п пакети за відсутністю потреби на даний час, суд не може прийняти у якості належних доказів у справі; цей лист не є доказом дотримання позивачем вимог статті 530 Цивільного кодексу України, а саме: звернення до відповідача з вимогою виконати зобов'язання з поставки йому оплачених пакетів;   інші докази в підтвердження настання у відповідача строку виконання взятого зобов'язання сторонами не подані, з матеріалів справи не вбачаються;

- оскільки сторонами строк поставки товару не встановлений, позивачем вимога в порядку статті 530 Цивільного кодексу України на адресу відповідача не надсилалась, у відповідності із статтею 612 Цивільного кодексу України відповідач в даному випадку не може вважатись таким, що прострочив виконання свого зобов'язання, внаслідок чого право позивача, відповідно не може вважатися порушеним;

- таким чином, оскільки між сторонами фактично склалися відносини з купівлі-продажу товару, позивач частково оплатив товар на підставі рахунку відповідача, тому позивач помилково вважає, що отримані відповідачем грошові кошти у розмірі 20 000 грн. 00 коп. були отримані без достатніх правових підстав.

З огляду на викладене позовні вимоги необґрунтовані і задоволенню не підлягають.

Згідно із статтею  49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати у справі  слід віднести за рахунок позивача.

Керуючись статтями 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

В позові відмовити.

Судові витрати віднести за рахунок позивача.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня  його підписання.

СУДДЯ                                                                                 Т.В. ЗАГИНАЙКО

Дата підписання рішення,

оформленого відповідно до статті 84 ГПК України,

        „04„ листопада  2008р.