Постанова

від 21.10.2008 по справі 20/163-08-3206

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

20/163-08-3206

 ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В АІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

"21" жовтня 2008 р. Справа № 20/163-08-3206

Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого                    Картере В.І.

суддів:                              Жекова В.І., Пироговського В.Т.

при секретарі судового засідання – Стогній С.Ю.

за участю представників:

від позивача – Кочмар В.В.,

від відповідача – Марков Е.В., Котляр Ю.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Дочірнього підприємства „ГПК УКРАЇНА” компанії „ГПК Гамбург Порт Консалтінг ГмбХ” (ФРН)

на рішення господарського суду Одеської області від 29.08.2008р.

по справі №20/163-08-3206

за позовом Приватного підприємства

до Дочірнього підприємства „ГПК УКРАЇНА” компанії „ГПК Гамбург Порт Консалтінг ГмбХ” (ФРН)

про стягнення 371 985,65 грн.

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство „ЕКСІМ ГРУПП” звернулося до господарського суду Одеської області із позовною заявою про стягнення з Дочірнього підприємства „ГПК УКРАЇНА” Компанії "ГПК Гамбург Порт Консалтинг ГмбХ" (ФРН) заподіяної шкоди в сумі 370 485,65 грн. та витрат на проведення оцінки завданої вантажу шкоди в розмірі 1500 грн. Позивач також просив суд стягнути з відповідача витрати по державному миту в сумі 4312,55 грн. та 118 грн. витрат на ІТЗ судового процесу.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилався на те, що під час проведення відповідачем по справі навантажувальних робіт відбулося падіння контейнеру №GVCU5299463, який зберігався на контейнерному терміналі, оператором якого є ДП "ГПК УКРАЇНА", внаслідок чого був пошкоджений вантаж, який належить позивачу, а саме: автомобіль Ноndа Ассоrd кузов №JНМСР26708С400691, колір білий; автомобіль Ноndа Ассоrd кузов №JНМСР26708С401890, колір чорний; автомобіль Ноndа Ассоrd кузов №JНМСР26708С405108, колір золотий. Згідно до оцінки Приватного підприємства "Аттика Плюс", що є суб'єктом оціночної діяльності за спеціалізацією "Оцінка дорожніх транспортних засобів" (сертифікат №5622/07, виданий 30.03.2007 року), сума шкоди складає 370 485,65 грн.

Відповідач надав суду відзив на позов, в якому проти заявлених вимог заперечував, посилаючись на те, що позивач, по-перше, вже звертався з подібним позовом, який був залишений судом без розгляду, а по-друге, вважає, що, звертаючись до суду, позивач не довів належність йому вантажу, так як зазначав при первісному розгляді справи про необхідність повернення його власникові.

Рішенням господарського суду Одеської області від 29.08.2008р. (суддя Щавинська Ю.М.) позов задоволено повністю.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, ДП „ГПК УКРАЇНА” Компанії "ГПК Гамбург Порт Консалтинг ГмбХ" (ФРН) подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та припинити провадження у справі на підставі пп.1-1 п.1 ст.80 ГПК України у зв'язку із відсутністю предмету спору.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, апелянт стверджує про:

- неповне з'ясування місцевим господарським судом обставин справи;

- неприйняття до уваги преюдиціальності ухвали господарського суду Одеської області від 24.06.2008р. у справі №13/47-08-1095 про залишення без розгляду первісного позову ПП „ЕКСІМ ГРУПП” з підстав не подання доказів права власності на пошкоджений вантаж;

- не витребування судом першої інстанції матеріалів судової справи №13/47-08-1095 та доказів, що підтверджують право власності позивача на пошкоджений вантаж, які не були надані попередньому складу суду за первісним позовом, залишеним без розгляду.

На думку апелянта, контракт № 012/12/07 від 12.12.2007 року, який за правовим змістом є угодою про поставку і продаж товару з відстроченням платежу на 90 днів, не є документом, що посвідчує право власності позивача на вантаж.

Також, апелянт зауважує, що місцевий господарський суд не звернув уваги на те, що копія коносаменту № ССХ00563, надана позивачем до суду, не містить відмітки митної служби, що суперечить вимогам Митного кодексу України а крім того, позивачем не було сплачено податку за транспорті засоби і, всупереч приписам листа ДПА України №3379/6/17-3116 від 29.04.2004р., не здійснено державної реєстрації транспортних засобів.

Апелянт звертає увагу апеляційного господарського суду і на те, що у відповідності до вимог Офіційних правил тлумачення торгівельних термінів Міжнародної торгової палати в редакції 2000 року, на продавця покладається обов'язок забезпечення морського страхування на користь покупця проти ризику втрати чи пошкодження товару під час перевезення, чого також не було зроблено позивачем.

Позивач надав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить у задоволенні апеляційної скарги відмовити, а рішення місцевого господарського суду – залишити без змін.

Заслухавши пояснення присутніх у судовому засіданні представників учасників судового процесу, дослідивши матеріали справи та проаналізувавши на підставі встановлених в ній фактичних обставин правильність застосування господарським судом першої інстанції, при прийнятті оскаржуваного рішення, норм матеріального та процесуального права, апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, 12 грудня 2007 року між Компанією „REDBRADGE BENEFITS LLP” (продавець) та позивачем (покупець) укладено контракт № 012/12/07, за умовами якого продавець зобов'язався продати, а покупець купити товар – автомобілі, в кількості та асортименті відповідно до специфікації та інвойсів, що додаються до кожної партії товарів.

Пунктом 4.2 зазначеного контракту визначено, що покупець оплачує вартість поставленого товару на умовах, зазначених у специфікації на кожну партію товару, але не пізніше 90 днів з дати поставки.

Згідно додатку-специфікації № 1-EG до контракту № 012/12/07 від 12.12.2007р., предметом вище вказаного контракту є легкові автомобілі НONDA ACCORD кількістю 3 шт., вартістю –84 000,00 доларів США. Крім цього у специфікації зазначено, що отримувачем вантажу є ТОВ „ЕКСІМ ГРУПП” на умовах CIF-Одеса з порядком розрахунків по даній поставці – відстрочка 90 днів.

Згідно правил „Інкотермс 2000. Міжнародні правила тлумачення торгових термінів” термін CIF (cost, insurance and freight - вартість страхування та фрахт) означає, що продавець виконав постачання, коли товар перетнув поручні судна в порту відвантаження.

Згідно з умовами CIF, продавець зобов'язаний здійснити поставку товару на борт судна в порту відвантаження в узгоджену дату або в межах узгодженого періоду і нести всі ризики втрати чи пошкодження товару до моменту його переходу через поручні судна в цьому порту. Продавець повинен сплатити видатки та фрахт, необхідні для постачання товару в зазначений порт призначення, але ризик втрати або пошкодження товару, як і будь-які інші витрати, що виникають після відвантаження товару, переходять від продавця до покупця.

Отже, з моменту перетинання вантажу поручнів судна, позивач на підставі контракту № 012/12/07 від 12.12.2007р. набув право власності на вантаж, зазначений у додатку-специфікації № 1-EG до контракту № 012/12/07 від 12.12.2007р.,

Крім того, у матеріалах справи міститься копія коносаменту №GCX005636 (товаророзпорядчий документ), що містить печатку товариства з обмеженою відповідальністю „GREAT CIRCLE CO L.L.C.”, яке знаходиться у місті Дубаї (Об'єднані Арабські Емірати) та є агентом перевізника „Контейнерні Лініі Норазія Лімітед”, а також підпис його представника, тобто оформлена у відповідності до вимог Міжнародної конвенції про уніфікацію деяких правил про коносамент 1924 року.

Виходячи з викладеного, доводи апелянта щодо відсутності у матеріалах справи доказів, що підтверджують право власності позивача на пошкоджений вантаж, до уваги апеляційним господарським судом не приймаються.

Водночас матеріалами справи підтверджено, що 22.12.2007р. працівник відповідача - докер-механізатор 104 бригади Яницький В.В., який керував контейнерним перевантажувачем „RTG” (інв.295), здійснюючи роботи по переносу контейнеру ZCSU 8581730 для навантаження його на автомашину LIAZ (д/н ВН 0582АЕ), зачепив контейнер №GVCU5299463 у орієнтирі 3129074, який впав на зазначену автомашину.

Актом №38 від 25.12.2007р. (т.1, а.с.22) було встановлено, що у контейнері №GVCU5299463 знаходились три автомобілі, при візуальному обстеженні яких, виявлено пошкодження кузовів.

Для визначення розміру заподіяної шкоди ПП „ЕКСІМ ГРУПП” замовило відповідну оцінку завданої матеріальної шкоди у ПП „Аттика Плюс”, що є суб'єктом оціночної діяльності за спеціалізацією „Оцінка дорожніх транспортних засобів” згідно сертифікату №5622/07, виданого 30.03.2007 року.

За результатами зовнішнього огляду автомобілів, оцінювачем встановлено, що розмір завданої матеріальної шкоди складає:

- по автомобілю Ноndа Ассоrd кузов №JНМСР26708С400691, колір білий, 2008 року випуску - 151 500 грн. (звіт №456ОД (т.1, а.с.23-47);

- по автомобілю Ноndа Ассоrd кузов №JНМСР26708С401890, колір чорний, 2008 року випуску - 97 642,44 грн. (звіт №458ОД (т.1, а.с.73-95);

- по автомобілю Ноndа Ассоrd кузов №JНМСР26708С405108, колір золотий, 2008 року випуску - 121 343,21 грн. (звіт №457ОД (т.1, а.с.48-72).

Отже, загальний розмір шкоди, завданої вантажу складає 370 485,65 грн.

Відповідно до Акту розслідування причин падіння контейнеру №GVCU5299463 на автомашину LIAZ ВН 0582 АЕ 22.12.07р. від 04.01.2008р., копія якого міститься в матеріалах справи (т.1, а.с.141), причиною падіння контейнеру стало порушення докером - механізатором 104 бригади Яницьким В.В. п. 3.1.1., 3.11. „Інструкції з охорони праці машиніста крану на пневмоколісному ходу КОNЕСRАNЕS RTG”.

Загальні підстави відповідальності за заподіяну шкоду встановлені ст. 1166 ЦК України, відповідно до якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. За таких обставин, заподіяна шкода, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи.

Разом з тим, як вірно зазначив місцевий господарський суд, за правилами ст.1187 ЦК України, шкода, заподіяна особою, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду навіть за відсутності вини, крім випадків завдання шкоди внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Як вбачається зі змісту ст.1187 ЦК України, джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює та інших осіб.

Згідно із приписами вищезазначеної норми, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до статті 1172 ЦК України, юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

Враховуючи викладене, а також те, що належність крану відповідачу повністю підтверджується матеріалами справи, а саме: актом прийомних випробувань крану козлового пневмоколісного RTG G819 від 20.12.2007р. та актом розслідування причин падіння контейнеру від 04.01.2008р., і приймаючи до уваги те, що нанесення шкоди Яницьким В.В. відбулося саме під час виконання ним своїх службових обов'язків, що також випливає із акту розслідування причин падіння контейнеру від 04.01.2008р., місцевий господарський суд цілком вірно дійшов висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог щодо відшкодування шкоди.

Також, місцевий господарський суд правомірно, у відповідності до приписів ст. 22 ЦК України, визнав збитками позивача суму 1500 грн. що складається із вартості проведення експертного дослідження і цілком обґрунтовано задовольнив позовні вимоги про стягнення зазначеної суми.

Ствердження апелянта про ігнорування преюдиціальності ухвали господарського суду Одеської області від 24.06.2008р. у справі №13/47-08-1095 про залишення без розгляду первісного позову ПП „ЕКСІМ ГРУПП”, не відповідають фактичним обставинам справи та не ґрунтуються на чинному господарському процесуальному законодавстві, оскільки позивач усунув обставини, що зумовили залишення раніше поданого позову без розгляду, а тому відповідно до приписів ст.81 ГПК України, він мав право знову звернутись з цим позовом до господарського суду в загальному порядку. Крім того, у відповідності до змісту ст.35 ГПК України преюдиціальними є факти встановлені рішенням господарського суду під час розгляду справи, в той час як у справі №13/47-08-1095 судового рішення за результатами розгляду не приймалося, а навпаки було залишено позов без розгляду.

Посилання апелянта на порушення позивачем приписів Митного кодексу України щодо не оформлення вантажу, також не приймаються до уваги апеляційним господарським судом, з наступних підстав.

Відповідно до ст. 85 Митного кодексу України, митна декларація подається митному органу який здійснює митне оформлення, протягом 10 днів з дати поставлення товарів і транспортних засобів у митний орган призначення.

Згідно Порядку збільшення строку пред'явлення та продовження строків декларування митному органу товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України, затвердженому Постановою Кабінету Міністрів України № 377 від 26.03.2003р., строки пред'явлення або декларування митному органу товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України, зазначені у статтях 44 і 85 Митного кодексу України, можуть бути збільшені або продовжені у разі виникнення обставин і подій, що перешкоджають рухові транспортного засобу. Отже, зважаючи на пошкодження вантажу, позивач не мав можливості провести його митне оформлення.

Слід зазначити, що діюче цивільне законодавство жодним чином не звільняє особу, що спричинила шкоду від відшкодування завданих збитків у разі недотримання іншої стороною вимог щодо митного оформлення вантажу, якому задано шкоду. З аналогічних підстав апеляційний господарський суд не приймає до уваги посилання апелянта на нездійснення позивачем державної реєстрації транспортних засобів та не сплати ним податку з цих транспортних засобів, то слід зазначити таке.

Крім того, згідно із п. 7 Правил державної реєстрації та обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів та мотоколясок, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1388 від 07.09.1998р., експлуатація транспортних засобів, не зареєстрованих у підрозділах ДАІ, а також без номерного знака „Транзит” забороняється.

Враховуючи те, що у даному випадку експлуатація транспортних засобів (вантажу) не відбувалась, підстав стверджувати про необхідність їх державної реєстрації - немає.

Щодо ствердження апелянта відносно не сплати позивачем податку за транспорті засоби, то відповідно до ст.1 Закону України „Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів”, платниками податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів є підприємства, установи та організації, які є юридичними особами, іноземні юридичні особи, а також громадяни України, іноземні громадяни та особи без громадянства, які здійснюють першу реєстрацію в Україні, реєстрацію, перереєстрацію транспортних засобів та/або мають зареєстровані в Україні згідно з чинним законодавством власні транспортні засоби.

Таким чином, податок з власників транспортних засобів повинен бути сплачений за умови реєстрації автомобілів, а оскільки реєстрації не відбувалося, позивач як власник транспортних засобів, не мав обов'язку сплачувати податок з транспортних засобів.

Що стосується посилань апелянта на невиконання позивачем обов'язку відносно забезпечення морського страхування на користь покупця проти ризику втрати чи пошкодження товару під час перевезення, то вони також не приймаються апеляційним господарським судом до уваги з огляду на таке.

Згідно правил „Інкотермс 2000. Міжнародні правила тлумачення торгових термінів”, за умовами терміна СІF (cost, insurance and freight - вартість страхування та фрахт) на продавця покладається обов'язок забезпечення морського страхування на користь покупця проти ризику втрати чи пошкодження товару під час перевезення. Однак, від продавця вимагається забезпечення страхування лише з мінімальним покриттям. Таким чином, вантаж повинен бути застрахований на період морського перевезення до моменту перетинання поручнів судна. Враховуючи те, що шкода була завдана вантажу вже після перетинання ним поручнів судна, вини продавця у відсутності страховки вантажу, в даному випадку немає.

Враховуючи викладене, підстави для скасування або зміни оскарженого судового рішення відсутні.

Керуючись ст.ст. 85, 99, 101-105 ГПК України, апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду Одеської області від 29.08.2008р. по справі №20/163-08-3206 залишити без змін, апеляційну скаргу Дочірнього підприємства „ГПК УКРАЇНА” компанії „ГПК Гамбург Порт Консалтінг ГмбХ” (ФРН) - без задоволення.

Постанова в порядку ст. 105 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Головуючий суддя:                                                            В.І. Картере

Судді:                                                                                В.І. Жеков

В.Т. Пироговський

Повний текст постанови підписаний 24.10.2008р.