Постанова

від 30.10.2006 по справі 54/117-06

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

54/117-06

Україна

Харківський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" жовтня 2006 р.                                                           Справа № 54/117-06  

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя , судді  ,  

при секретарі Казакової О.В.

за участю представників сторін:

позивача - не з'явився

1-го відповідача –не з'явився

2-го відповідача - Демиденко Н.К.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу 2-го відповідача (вх.№3074Х/3-7) на рішення господарського суду Харківської області від 06.06.2006 р. по справі № 54/117-06

за позовом –Підприємства об'єднання громадян „Всеукраїнської організації інвалідів” „Українська юридична компанія”, м. Харків

до 1. ТОВ „Автотехпром”, м. Харків

     2. ПП фірма „Омегафарм”, м. Одеса

про стягнення 1212,12 грн.

встановила:

Рішенням господарського суду Харківської області від 06.06.2006 р. (суддя Хачатрян В.С.) позовні вимоги задоволено частково. В частині позовних вимог до 1-го відповідача провадження у справі припинено. Стягнено з 2-го відповідача на користь позивача 1212,12 грн. заборгованості, 102 грн. держмита, 118 грн. витрат на судово інформаційне забезпечення судового процесу.

2-й відповідач з рішенням господарського суду не погоджується, вважає його таким, що прийняте з порушення норм матеріального та процесуального права, подав апеляційну скаргу в якій просить рішення скасувати, та прийняти нове, яким в позові відмовити, а також в разі виявлення в діях посадових осіб підприємства позивача ознак злочину, надіслати повідомлення про даний факт до слідчих органів.

В обґрунтування своїх вимог 2-й відповідач посилається на те, що він не був повідомлений належним чином про час та місце розгляду справи в господарському суді, в зв'язку з чим, не зміг направити свого представника для участі в судовому засідання та надати додаткові докази; що він не отримував на свою адресу також інший ухвал суду та копій документів, що повинен був прислати позивач; що позивач не надав доказів того, що вартість отриманого 2-м відповідачем товару була останнім не сплачена і на балансі ТОВ фірми „СБС-Фармація” була зарахована як дебіторська заборгованість; що заборгованості 2-го відповідача перед ТОВ фірмою „СБС-Фармація” фактично ніколи не існувало, оскільки ще до проведення спірної поставки 2-й відповідач накладною № 193 від 23.10.2001 р. передав у власність ТОВ фірми „СБС-Фармація” товарно-матеріальні цінності на суму 1209,18 грн. і після проведення зустрічних поставок сторонами було проведено залік зустрічних однорідних вимог; що договір про відступлення права вимоги № 03 від 03.04.2006 р. не може бути підставою для майнової відповідальності 2-го відповідача перед позивачем, оскільки він суперечить нормам чинного законодавства України; що позивачем було пропущено 3 річний строк позовної давності по стягненню з 2-го відповідача оспорюваної суми; що при укладенні договору № 03 від 03.04.2006 р. Радик І.Л., будучи одночасно і ліквідатором ТОВ фірми „СБС-Фармація” і керівником підприємства позивача, діяв з перевищенням свого службового становища; що справу господарським судом розглянуто з порушенням територіальної підсудності, встановленої ст. 15 ГПК України та ін.

В доповненнях до апеляційної скарги 2-й відповідач посилається на те, що 3 річний строк позовної давності по стягненню з нього оспорюваної суми почав свій перебіг з 01.10.2001 р. і відповідно закінчився 01.10.2004 р., оскільки право вимагати оплати за поставлений товар в ТОВ фірми „СБС-Фармація” відповідно до умов контракту № 2296/2001 виникло з 01.10.2001 р.

Позивач та перший відповідач своїх представників в судове засідання не направили, хоча належним чином були повідомлені про час і місце розгляду справи.

Перевіривши матеріали справи, оцінивши надані суду докази та доводи, судова колегія встановила наступне:

Позивач звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить суд стягнути солідарне з відповідачів на користь позивача 1212,12 грн. основного боргу, мотивуючи тим, що ТОВ фірма "СБС-Фармація" за усною домовленістю передала у власність 2-го відповідача медичні препарати на загальну суму 1212,12 грн., що підтверджується накладною № 18149/2001 від 30.10.2001р., а 2-й відповідач товар прийняв, проте оплату його вартості не здійснив. Відповідно до договору поруки № 02 від 03.01.2004 р., укладено між ТОВ "СБС-Фармація" та 1-м відповідачем, 1-й відповідач виступив поручителем 2-го відповідача. Станом на 03.04.2006 р. між ТОВ фірма "СБС-Фармація" та позивачем було укладено договір про відступлення права вимоги № 03, оскільки постановою господарського суду Харківської області від 11.10.2004 р. по справі Б-24/59-04 ТОВ фірма "СБС-Фармація" визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру, за яким до позивача перейшло право вимоги вищевказаного боргу.

     Оскаржуване рішення місцевий господарський суд обґрунтував тим, що ТОВ фірма „СБС-Фармація” за усною домовленістю передала у власність 2-го відповідача медичні препарати на загальну суму 1212,12 грн., що підтверджується накладною № 15149/2001 від 30.10,2001р., а 2-й відповідач товар прийняв, проте оплату його вартості не здійснив. Відповідно до договору поруки № 02 від 03.01.2004 р., укладено між ТОВ "СБС-Фармація" та 1-м відповідачем, 1-й відповідач виступив поручителем 2-го відповідача. Станом на 03.04.2006 р. між ТОВ фірма "СБС-Фармація" та позивачем було укладено договір про відступлення права вимоги № 03, оскільки постановою господарського суду Харківської області від 11.10.2004 р. по справі Б-24/59-04 ТОВ фірма "СБС-Фармація" визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру, за яким до позивача перейшло право вимоги вищевказаного боргу.

     Відповідач 2 - ( ПП фірма " Омегафарм") через канцелярію господарського суду надав відзив на позовну заяву (вх.№ 15139 від 19.05.06р.) , в якому заперечує проти позовних вимог, пояснивши: по-перше - строк дії контракту № 2296/2201 від 25.10.2001р., згідно до умов якого відповідач по накладній № 18149/2001 від 30.10.2001р. прийняв товар на загальну суму 1212,12 грн., закінчився 25.10.2002р. За таких обставин, договір поруки від 03.01.2004р., на який посилається позивач, був укладено без діючого контракту. Крім того, договір поруки був укладений між ТОВ фірма" СБС- Фармація" і ТОВ " Автотехпром" без згоди та доручення ПП фірми "Омегафарм" і відповідно до ст. 1158 ЦК України ТОВ "Автотехпром" взяло на себе всі обов'язки, пов'язані із вчиненням майнових забов*язань ПП Фірми "Омегафарм" без ії доручення.

     По-друге - позовні вимоги ТОВ "фірми "СБС -Фармація" до ПП фірми "Омегафарм" не можуть бути задоволені, у зв'язку зі спливом позовної давності. Пунктом 3.1 контракту № 2296/2001 від 25.10.2001р. та специфікації до нього № 1 сторонами було встановлено, що розрахунки за поставку проводиться в межах ЗО банківських днів, починаючи з наступного дня після прийняття товару, тобто не пізніше 30 жовтня 2001р. Строк позовної давності, встановлений ст. 257 ЦК України закінчився 01 грудня 2004р., тобто до укладення договору поруки № 02 від 03.01.2004 р. та визнання ТОВ "СБС-Фармація" банкрутом.

     По-третє - ПП Фірма "Омегафарм" не має заборгованості перед ТОВ "СБС-Фармація" у розмірі 1212,12 грн., оскільки 23.10.2001р. зробило зустрічну поставку товару по накладній № 193 від 23.10.2001р. на суму 1209,18грн.

     Позивач у уточненні до заяви про уточнення позовних вимог (вх.№ 9671 від 01.06.2006р.) відмовився від позовних вимог у частині стягнення з 1-го відповідача заборгованості та просить в цій частині провадження припинити. Позовні вимоги до 2-го відповідача позивач підтримав в повному обсязі. Дослідивши матеріали справи та враховуючи те, що на підставі ст 22 ГПК України позивач має право відмовитись від позову, перевіривши такі дії позивача на предмет відповідності чинному законодавству, та встановивши, що вони не суперечать законодавству та не порушують чиїх - небудь права і охоронювані законом інтереси, суд вважає за можливе прийняти відмову від позову в частині стягнення з 1-го відповідача заборгованості та провадження у справі в цій частині вимог припинити на підставі п. 4 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.

     Відповідно до ст. 509 ЦК України, зобов'язання є правовідношенням, в якому одна сторона ( боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони ( кредитора) певну дію ( передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

     Зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства (ст. 526 ЦК України).

    Згідно ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання , то воно підлягає виконанню у цей строк. В даному випадку, в контракті № 2296 від 25.10.2001р. п. 3.1, в якому вказано порядок розрахунків, а саме сплата кожної поставки повинна бути проведена покупцем в строк не пізніше 30 банківський днів, починаючи з наступного дня після прийняття товару на складі покупця. Даний строк може бути збільшений додатковою згодою сторін, що підтверджується письмом продавця на адресу покупця. Тобто, строк оплати за товар згідно накладної № 18149/2001 від 30.10.2001р. та довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей КАМ № 480797 від 29.10.2001р. повинна бути проведена не пізніше вказаної дати в накладній, а саме 30.10.2001р. Однак, відповідних розрахунків за поставлений товар відповідачем проведено не було.

    Посилання відповідача на те, що контракт № 2296 від 25.10.2001р. діяв до 25.10.2002 р. не є обґрунтованим, оскільки п. 5.1 цього контракту встановлює строк дії договору, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконувати свої обов'язки відповідно до договору. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору ( ст. 631 ЦК України). Тобто, закінчення строку дії договору за загальним правилом припиняє права і обов'язки сторін, але не звільняє сторони від відповідальності за порушення договору, яке мало місце під час його дії, що мало місце в даному випадку.

   Відповідно до ст. 599 діючого ЦК України ( ст. 216 ЦК України від 1963р.) зобов'язання припиняються виконанням, проведеним належним чином, а саме відповідно до умов договору та Цивільного кодексу України. Тому, неналежне виконання зобов'язання не припиняє його.

  Посилання відповідача на збіг строку позовної давності не обґрунтовані, оскільки згідно ст. 261 ЦК України початком перебігу позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Позивачем 19.08.2004 р. була надіслана вимога відповідачу щодо сплати грошових коштів, на том момент строк позовної давності не скінчився і перебіг строку позовної давності починається саме з дня пред'явлення вимоги, тобто з 19.08.2004 р.

  Відповідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору. Відповідно ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

  Враховуючи викладене, місцевий господарський суд вважає позовні вимоги в частині стягнення з 2-го відповідача суми основного боргу у розмірі 1212, 12 грн. обґрунтованими, та такими, що підлягають задоволенню.

   Тому, відповідно до ст. 49 ГПК України, судові витрати по сплаті державного мита в розмірі 102,00 грн. та витрати на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу у розмірі 118 грн. суд повністю поклав на 2-го відповідача.

    Перевіривши повноту встановлення судом обставин справи докази по справі на їх підтвердження, їх, юридичну оцінку та доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених ст. 101 ГПК України, колегія суддів приходить до висновку про скасування рішення місцевого господарського суду та задоволення апеляційної скарги  з наступних підстав.

    Місцевий господарський суд при прийнятті рішення не надав належної оцінки запереченням 2-го відповідача на те, що постачання товару за накладною № 15149/2001 від 30.10.2001р. було здійснено не за усною домовленістю, як зазначив позивач в позові, а за контрактом, оскільки зазначена накладна має запис „за специфікацією № 1 до контракту № 2296/2001 від 25.10.2001".

    Тобто, видача товару товариством фірма „СБС-Фармація" здійснювалась саме по контракту № 2296/2001 і специфікації до нього, та вказаних в них умовах оплати - не пізніше 30 днів з дня отримання товару, про що також зазначено і в рішенні місцевого господарського суду і, саме з визначених контрактом умов оплати місцевий господарський суд повинен був обчислювати строк позовної давності.

    Як обґрунтовано зазначив місцевий господарський суд в своєму рішенні згідно ст. 261 ЦК України початком перебігу позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

    Тобто, позивач знав (повинен був знати) про порушення 2-м відповідачем строку оплати з дати зазначеній в накладній № 15149/2001 від 30.10.2001р. при укладанні договору відступлення права вимоги, а саме про початок перебігу позовної давності з часу зазначеному в накладній, тому обчислення місцевим господарським судом строку позовної давності з часу надсилання позивачем вимоги безпідставне.

    Крім того, статтею 514 Цивільного кодексу України передбачено що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі i на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

    Однак, з тексту договору № 03 від 03.04.2006 р. між ТОВ фірма "СБС-Фармація" та позивачем не вбачається, що сторонами замінено особу кредитора у зобов'язаннях, що виникли саме на підставі конклюдентних дій сторін, які стосуються поставок (купівлі-продажу) здійснених відповідно до умов до контракту № 2296/2001 від 25.10.2001 р.

    Таким чином, за договором № 03 від 03.04.2006 р. відступлення права вимоги заміна особи кредитора та передача новому кредитору права в рамках певних цивільно-правових угод (договорів, правочинів) не відбулася, оскільки вказівка на них в цьому договорі відсутня, ознаки угод не визначені, в зв'язку з чим спірна майнова вимога не може вважатися належним чином індивідуалізованою і за відсутності такої індивідуалізації відступлення (уступка) права не може вважатися такою, що відбулася, оскільки не містить умов про свій  предмет.

    Обов'язковість належної індивідуалізації права вимоги, що відступається вимагає від сторін вказувати зобов'язання, з якого випливає це право, чи виникло воно у первісного кредитора на час відступлення права вимоги та його обсяг. Наявність цих положень  у договорі спрямована на відображення зв'язку вимоги, що передається. Тобто із змісту правочину про відступлення права вимоги повинні визначатись обсяг прав і умов, які існували, належать кредиторові та передаються третій особі, а також підстави їх виникнення. Відсутність цього зв'язку не дає підстав поширювати на відносини, що склалися, законодавчі норми про заміну осіб у зобов'язанні і не може підтверджувати факт здійснення зміни особи кредитора у певному зобов'язанні.

    Отже, за відсутності в договорі № 03 від 03.04.2006 р. ознак, щодо індивідуалізації відступлення права вимоги, що стосуються істотних (об'єкта, предмета, прав і умов) основного зобов'язання він не може мати відповідних наслідків для останнього, оскільки відносно них сторони за договором не досягли згоди. В зв'язку з чим, такий акт у вигляді договору  про відступлення права вимоги, який має бути невід'ємною частиною певного зобов'язання (зокрема, що виникло з контракту № 2296/2001 від 25.10.2001 р., та інших точно визначених підстав), права вимоги з якого передаються іншій особі є нікчемним. Тобто таким, що відображає тільки наміри сторін, виражені в об'ємі (сумі боргу) без визначення похідного (індивідуалізації) зобов'язання (в якому замінено особу кредитора), тощо.

   Таким чином, висновки, викладені в рішенні господарського суду не відповідають вимогам чинного законодавства та фактичним обставинам справи, а мотиви заявника скарги, з яких вони оспорюються можуть бути підставою для його скасування.

   На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 49, 99, 101, п. 2 ст. 103, п.п.3,4 ст. 104, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія, -

                                                    постановила:

Апеляційну скаргу 2-го відповідача задовольнити. Рішення  господарського суду Харківської області від 06.06.2006 р. по справі №54/117-06 скасувати частково та прийняти нове рішення яким в позові до Приватного підприємства фірми " Омегафарм"  м.Одеса відмовити.  Стягнути з Підприємства   об'єднання   громадян   „Українська юридична компанія" „Всеукраїнської організації   інвалідів" „Союз організацій інвалідів України", адреса: 61121 м.Харків, просп. Тракторобудівників, буд. 140-Б, кім. 75, (п.р. № 260083001849 в АКБ „Меркурій" м. Харків, МФО 351663, код в ЄДРПОУ 33899568) на користь Приватного підприємства фірми " Омегафарм" адреса: м. Одеса, вул. Мельницька, буд 32-6, (р/р 26005330039001 в ОФ КБ " Приватбанк", МФО 328704, код ЄДРПОУ  31225715) 25,50 грн. за подання скарги. Наказ доручити видати господарському суду Харківської області. В іншій частині рішення місцевого господарського суду залишити без змін

        Головуючий суддя                                                  Могилєвкін Ю.О.

                               суддя                                                 Такмаков Ю.В.

                                       суддя                                                 Плужник О.В.