6/708
КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05.11.2008 № 6/708
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Корсака В.А.
суддів:
За участю представників:
від позивача: Головко І.І.– представник за довіреністю,
від відповідача: Давиденко А.О.– представник за довіреністю,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Малого приватного підприємства Науково-методичний центр ультразвукової медичної діагностики "Істина"
на рішення Господарського суду м.Києва від 21.01.2008
у справі № 6/708
за позовом Відкритого акціонерного товариства "Завод "Ленінська кузня"
до Малого приватного підприємства Науково-методичний центр ультразвукової медичної діагностики "Істина"
про розірвання договору оренди та стягнення 758968,1 грн.
ВСТАНОВИВ:
В листопаді 2007 року Відкрите акціонерне товариство “Завод “Ленінська кузня” звернулося з позовом до Малого приватного підприємства Науково-методичний центр ультразвукової медичної діагностики “Істина” про розірвання договору оренди № 340-А-711 від 01.06.2002 року та про стягнення 792264,45 грн., що складають борг по орендній платі в розмірі 657 345,37 грн. та пеню за несвоєчасну сплату орендної плати у розмірі 134 919,08 грн.
20.12.2007р. позивач уточнив позовні вимоги, якими їх зменшив в частині стягнення грошових коштів та просив стягнути з відповідача суму основного боргу за період з лютого 2006р. по 10.12.2007р. в розмірі 616 873,23 грн. та пеню в розмірі 142094,87 грн. ( а.с. 80 ).
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач порушив взяті на себе зобов'язання щодо повноти та своєчасності внесення оплати за оренду будівлі з прилеглою територією за адресою: м. Київ, вул. Почайнинська, 44, за договором оренди № 340-А-711 від 01.06.2002.
Заборгованість носить тривалий характер, відповідач за період дії договору неодноразово порушував договірні зобов'язання, у зв”язку з чим позивач листами № 710/23-04 від 23.06.2004, № 710/55-04 від 22.12.2004, № 710/38-05 від 06.07.2005, № 710/56-05 від 13.09.2005 звертався до відповідача з вимогою погасити борг. За період з лютого 2006 року по 10.12.2007, згідно з виставленими рахунками-фактурами, сума заборгованості відповідача перед позивачем за договором оренди № 340-А-711 від 01.06.2002 склала 616873,23 грн.
Вимоги про розірвання договору оренди № 340-А-711 від 01.06.2002 грунтуються на п/п 8.2 пункту 8 договору, який передбачає розірвання договору оренди у разі не внесення орендарем орендних платежів протягом двох місяців.
Рішенням Господарського суду м. Києва від 21.01.2008 р. у справі №6/708 позов задоволено частково. Розірвано договір оренди № 340-А-711 від 01.06.2002, укладений між Малим приватним підприємством науково-методичний центр ультразвукової медичної діагностики “Істина” та Відкритим акціонерним товариством “Завод “Ленінська кузня”.
Стягнуто з Малого приватного підприємства науково-методичний центр ультразвукової медичної діагностики “Істина” на користь Відкритого акціонерного товариства “Завод “Ленінська кузня” 616873,23 грн. основного боргу, 38049,42 грн. пені, 6549,23 грн. державного мита та 101,82 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В іншій частині позову відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суду, Мале підприємство Науково-методичний центр ультразвукової медичної діагностики “Істина” звернулося з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду першої інстанції від 21.01.2008р. скасувати та прийняти нове рішення, яким у позові відмовити повністю, посилаючись на порушення господарським судом норм матеріального та процесуального права, неповне встановлення обставин, що мають значення для справи.
На обґрунтування вимог апеляційної скарги, відповідач посилається, зокрема, на те, що суд першої інстанції прийняв оскаржуване рішення у відсутності відповідача, який був повідомлений, але не міг з”явитись на судове засідання у зв”язку з погіршенням стану здоров”я представника відповідача, чим порушено принцип змагальності сторін.
Окрім того, апелянт посилається на незастосування позивачем заходів досудового врегулювання спору.
Позивачем надано відзив на апеляційну скаргу, в якому він просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення - без змін.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, колегія встановила наступне.
Між сторонами було укладено договір № 340-А-711 від 01.06.2002 оренди будівлі інв. № 494175, загальною площею 775,2 кв. м. з прилеглою територією площею 336,0 кв. м. за адресою: м. Київ, вул. Почайнинська, 44 (далі - Договір).
Згідно Переліку нерухомого майна, складеного Фондом державного майна України, даний об”єкт оренди станом на 01.02.1994р. передано у власність Відкритому акціонерному товариству “Завод “Ленінська кузня” ( а.с. 73-75).
06.06.2002 сторонами складено акт приймання-передачі об'єкта оренди. Даним актом сторони також засвідчили те, що об”єкт оренди потребує ремонту ( а.с.23 ).
За змістом п. 3.1 Договору після передачі об'єкту за актом орендар протягом проведення ремонту (з 1 червня 2002 року по 31 серпня 2002 року) щомісяця повинен був компенсувати орендодавцю витрати по сплаті за землю в розмірі 5450 грн.
Після закінчення ремонту (з 1 вересня 2002 року по 31 серпня 2005 року) орендар мав вносити щомісячну орендну плату в розмірі 16495 грн. з ПДВ. Розмір орендної плати підлягає щомісячному корегуванню з урахуванням офіційно опублікованого індексу інфляції. Розрахунок орендної плати поточного місяця проводиться шляхом множення розміру орендної плати попереднього місяця на індекс інфляції, який виноситься Мінстатом України для попереднього місяця.
Період з 1 вересня 2002 року по 31 серпня 2005 року сторони визначили як “компенсаційний період”.
Відповідно до п.п.3.3 Договору з 01.09.2005 і у подальший час відповідач вносить щомісячну орендну плату в розмірі 32990 грн. з урахуванням ПДВ. Розмір вказаної плати також підлягає щомісячному коригуванню з урахуванням індексу інфляції.
П\П 3.9 Договору сторони передбачили, що плата за оренду вноситься на розрахунковий рахунок позивача щомісячно протягом 3-х банківських днів з дня направлення рахунку.
З матеріалів справи вбачається, що рахунки-фактури позивачем виставлялись щомісячно ( а.с. 35-56 ).
Як встановлено та як свідчать матеріали справи, відповідач з лютого 2006 року невчасно та не в повному обсязі здійснював оплату згідно з виставленими рахунками, що призвело до заборгованості за період з лютого 2006 року по листопад 2007 року у сумі 616873,23 грн.
Відповідач відповідно до вимог ст.33 та ст.34 ГПК України не надав доказів здійснення оплати згідно з виставленими позивачем рахунками за зазначений вище період.
Вказані обставини свідчать про неналежне виконання відповідачем умов Договору та про прострочення платежів по орендній платі.
Відповідно до ч.1 та 2 ст.759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди ) наймодавець передає або зобов”язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму ( оренди ).
Згідно з ч.5 ст.762 Цивільного кодексу України плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.
Згідно з ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
За змістом ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства тощо.
Одностороння відмова від зобов”язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не передбачено договором або законом.
Пунктом 8.2. Договору визначено, що при порушенні сторонами своїх обов'язків, в тому числі не внесення орендарем будь-якого з платежів по Договору протягом двох місяців, він може бути розірваний достроково.
Статтею 651 Цивільного кодексу України передбачено, що договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї зі сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.
Відповідно до ч.3 ст.188 ГК України сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду.
Встановлено, що позивач неодноразово листами №710/23-04 від 23.06.2004р., № 710/55-04 від 22.12.2004р., № 710/38-05 від 06.07.2005р., № 710/56-05 від 13.09.2005р. просив відповідача погасити заборгованість по орендній платі та висловлював свій намір щодо дострокового розірвання Договору з підстав несплати орендної плати ( а.с. 31-34).
У судовому засіданні суду апеляційної інстанції представники відповідача не заперечували отримання відповідачем даних листів та не надали доказів про надання позивачу відповіді на його листи.
У зв”язку з відповідним не реагуванням відповідача погасити заборгованість по орендній платі та неодержанням відповіді щодо розірвання Договору, позивач в листопаді 2007 року звернувся до господарського суду з даним позовом відповідно до положень ч.4 ст. 188 ГК України, згідно з якою у разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання ) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.
Враховуючи зміст зазначених правових норм, а також істотне порушення відповідачем умов Договору щодо несвоєчасного та не в повному обсязі внесення орендних платежів протягом більше двох місяців, а саме з лютого 2006 року по листопад 2007 року, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок місцевого суду про розірвання договору та про стягнення з відповідача заборгованості по орендній платі у сумі 616873,23 грн.
Стосовно позовних вимог в частині стягнення з відповідача пені колегія суддів також вважає висновок місцевого суду про часткове задоволення вимог в цій частині та стягнення пені за період з 17.12.2006р. по 10.12.2007р. у розмірі 38049,42 грн. обґрунтованим, враховуючи те, що судом встановлено несплату відповідачем орендної плати на протязі тривалого періоду, а пунктом 3.11 Договору передбачено, що за несвоєчасну оплату відповідач сплачує пеню з простроченої суми за кожен день прострочення в розмірі 0,5%, але не більше подвійної облікової ставки НБУ.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків місцевого суду з огляду на викладені вище обставини.
Окрім того, щодо доводів апелянта про прийняття оскаржуваного рішення у відсутності відповідача, який був повідомлений, але не міг з”явитись на судове засідання у зв”язку з погіршенням стану здоров”я представника відповідача, чим порушено принцип змагальності сторін, колегія суддів зважає на те, що такі посилання апелянта є безпідставними, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, дана справа неодноразово призначалась до розгляду, відповідач знав про час та місце розгляду справи, що не заперечується ним, мав можливість реалізувати надане йому процесуальним законом право подавати докази, наводити свої доводи та заперечення щодо заявленого позову, тощо.
Однак, матеріали справи свідчать про те, що відповідач не подав своїх заперечень та відзиву на позов, двічі не з”явився на судові засідання, посилаючись на відсутність адвоката та у зв”язку з хворобою його представника.
Відповідно до ч.3 ст.22 ГПК України сторони зобов”язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об”єктивного дослідження всіх обставин справи.
Відповідач є юридичною, а не фізичною особою, що не позбавляє його права у разі неможливості представником представляти інтереси відповідача, останній має право забезпечити участь у судовому засіданні іншого представника.
Згідно зі ст. 28 ГПК України справи юридичних осіб в господарському суді ведуть їх органи, що діють у межах повноважень, наданих їм законодавством та установчими документами, через свого представника.
Представниками юридичних осіб можуть бути також інші особи, повноваження яких підтверджується довіреністю від імені підприємства, організації.
Щодо доводів апелянта про те, що незастосування позивачем заходів досудового врегулювання спору, колегія суддів вважає, що таке твердження є необґрунтованим, оскільки згідно з ч.1 ст.5 ГПК України сторони застосовують заходи досудового врегулювання господарського спору у випадках, передбачених цим Кодексом, а також за домовленістю між собою, якщо це обумовлено договором.
П\п 7.1 пункту 7 Договору спори і розбіжності по даному Договору вирішуються переговорами сторін.
З матеріалів справи вбачається, що позивач шляхом досудового врегулювання даного спору неодноразово надсилав відповідачу численні листи, в яких повідомляв про порушення договірних зобов”язань та наявності заборгованості по орендній платі. Тобто, позивач робив все необхідне для досудового врегулювання спору.
Окрім того, за приписами ст.6 ГПК України підприємства та організації, що порушили майнову права і законні інтереси інших підприємств та організацій, зобов”язані поновити їх, не чекаючи пред”явлення претензії.
Щодо усних тверджень апелянта, заявлених у суді апеляційної інстанції, на які він не посилався у суді першої інстанції та в апеляційній скарзі, про те, що необхідно провести зарахування витрат (вартості) проведеного відповідачем капітального ремонту об”єкту оренди в рахунок плати за оренду цього об”єкту, колегія суддів роз”яснює, що позивач має право відповідно до положень п\п 6.4 пункту 6 Договору та ст. 1 ГПК України звернутися за захистом свого порушеного права.
Як свідчать матеріали справи, вимоги про відшкодування витрат на проведений відповідачем ремонт не були заявлені відповідачем та не були предметом розгляду у суді першої інстанції.
Відповідно до ч.3 ст.101 ГПК України в апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Виходячи з наведеного, колегія суддів вважає, що рішення місцевого суду, яким частково задоволені позовні вимоги, відповідає чинному законодавству та матеріалам справи; колегія не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування чи зміни оскаржуваного рішення.
Місцевим судом правильно дотримані вимоги ст.49 ГПК України щодо покладення судових витрат на сторін пропорційно розміру задоволених вимог.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 99, 103, 104, 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд –
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу Малого підприємства Науково-методичного центру ультразвукової медичної діагностики “Істина” на рішення Господарського суду м. Києва від 21.01.2008 року залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду м. Києва від 21.01.2008 року у справі № 6/708 залишити без змін.
3. Матеріали справи № 6/708 направити до Господарського суду м. Києва.
Головуючий суддя
Судді
Суд | Київський апеляційний господарський суд |
Дата ухвалення рішення | 05.11.2008 |
Оприлюднено | 14.11.2008 |
Номер документу | 2302578 |
Судочинство | Господарське |
Господарське
Київський апеляційний господарський суд
Коршун Н.М.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні