Постанова

від 19.10.2006 по справі ас-46/207-06

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АС-46/207-06

Україна

Харківський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

УХВАЛА

    ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

9 жовтня 2006 року                                                                 Справа №АС-46/207-06

Колегія суддів у складі:головуючого судді Токара М.В.,

судді Лакізи В.В., судді Шепітько І.І.

при секретарі Саутенко К.О.

за участю представників:

позивача –Княжинська О.В. довіреність в матеріалах справи,

відповідача –Срібний Є.І. довіреність в матеріалах справи,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського  апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача вх. №2812Х/1-10 на постанову господарського суду Харківської області від 04.07.2006 р. по справі № АС-46/207-06

за позовом Акціонерного товариства закритого типу “Меблі Трейд”, м. Харків,

до  Харківської митниці, м. Харків,

про визнання нечинними  податкових повідомлень

встановила:

Постановою господарського суду Харківської області від 04.07.2006 р. по справі № АС-46/207-06 (суддя Ільїн О.В.) задоволені позовні вимоги позивача - визнано нечинними повністю податкові повідомлення Харківської митниці від 13.03.2006 року:

- №№47, 49, 51, 53, 55, 57, 59, 61, 63, 65, 67, 69, 71, 73, 75, 77, 79, 81, 83, 85, 87, 89, 91, 93, 95, 97, 99, 101, 103, 105, 107, 109, 111, якими визначено суму податкового зобов'язання з ввізного мита та штрафних санкцій;

- №№ 48, 50, 52, 54, 56, 58, 60, 62, 64, 66, 68, 70, 72, 74, 76, 78, 80, 82, 84, 86, 88, 90, 92, 94, 96, 98, 100, 102, 104, 106, 108, 110, 112 , якими визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість та штрафних санкцій.

          Відповідач  не погодився з вказаною постановою та подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, просить постанову господарського суду Харківської області  від 04.07.2006 р. по справі № АС-46/207-06 скасувати та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог позивача.

          Позивач надав заперечення на апеляційну скаргу, в якому просить апеляційний господарський суд залишити постанову господарського суду Харківської області від 04.07.2006 р. по справі № АС-46/207-06  без змін, а апеляційну скаргу  відповідача без задоволення, мотивуючи тим, що вказана постанова є законною та обгрунтованою.

                    В судовому засіданні 02.10.2006 р. було оголошено перерву до 09.10.2006 р.

          09.10.2006 р. судове засідання було продовжено.

        Перевіривши повноту встановлення судом обставин справи та докази на їх підтвердження, їх юридичну оцінку та доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених статтею 195 Кодексу адміністративного судочинства України, заслухавши представників   позивача та відповідача, колегія суддів встановила наступне.

Позивач звернувся до господарського суду Харківської області з адміністративним позовом, в якому просив суд,  після уточнення позовних вимог від 05.06.2006 р., які були прийняті судом, визнати нечинними повністю податкові повідомлення Харківської митниці від 13.03.2006 року №№47, 49, 51, 53, 55, 57, 59, 61, 63, 65, 67, 69, 71, 73, 75, 77, 79, 81, 83, 85, 87, 89, 91, 93, 95, 97, 99, 101, 103, 105, 107, 109, 111, якими визначено суму податкового зобов'язання з ввізного мита та штрафних санкцій, а також податкові повідомлення Харківської митниці від 13.03.2006 року №№ 48, 50, 52, 54, 56, 58, 60, 62, 64, 66, 68, 70, 72, 74, 76, 78, 80, 82, 84, 86, 88, 90, 92, 94, 96, 98, 100, 102, 104, 106, 108, 110, 112 , якими визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість та штрафних санкцій, як такі, що не відповідають вимогам чинного законодавства. При цьому позивач посилався на відсутність підстав для нарахування податкових зобов”язань та штрафних санкцій, оскільки позивачем не було допущено порушень вимог податкового законодавства. В обґрунтування своїх позовних вимог позивач також  зазначав, що АТЗТ «Меблі Трейд»було звільнено від сплати ввізного мита на період реалізації інвестиційного проекту відповідно до договору №37-01 на реалізацію інвестиційного проекту, який був чинним на момент здійснення імпортних операцій та оформлення вантажних митних декларацій, що стали підставами для винесення відповідачем оскаржуваних податкових повідомлень №№47-112 від 13.03.2006 року та нарахування ввізного мита та податку на додану вартість. Крім того, позивач вказав, що під час митного оформлення позивачем було сплачено усі визначені діючим законодавством податки та збори.

Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог позивача, виходячи з наступного.

Відповідно до Порядку здійснення митного контролю й митного оформлення товарів та інших предметів із застосуванням вантажної митної декларації, що затверджений наказом Державної митної служби України від 14.10.2002 р. №561 та був чинний в період, за який вищезазначенними податковими повідомленнями визначені суми податкових зобов”язань та штрафних санкцій, на одному з етапів митного контролю та митного оформлення товарів митним органом здійснюється перевірка правильності нарахування податків і зборів (п.3.5. зазначеного Порядку). Під час такої перевірки правильності нарахування податків і зборів митний орган перевіряє відповідність графи 47 “Нарахування мита та митних зборів” вантажної митної декларації даним, що містяться в документах, поданих разом з нею і несе відповідальність за проведення такого контролю.

Після проведення такої перевірки та контролю посадовою особою митного органу на кожній з вантажних митних декларацій, за якими 13.03.2006 р. були видані податкові повідомлення, були заповнені графи С та в графі 5 Аркуша контролю проставлені прізвище, підпис й відбиток номерного штампа “Сплачено”, що відповідно до п. 3.5. Порядку №561 свідчить про завершення перевірки правильності нарахування податків і зборів та про те, що результати такого нархування визнані вірними.

Таким чином, при здійсненні митного оформлення вантажу відповідно до вантажних митних декларацій, які потім стали предметом розгляду камеральної перевірки і на підставі яких позивачу були визначені суми податових зобов”язань та штрафні санкції, відповідач не вказував позивачеві про неправомірність визначення податкових зобов”язань і здійснив митне оформлення товару, оскільки усі податки та збори були сплачені позивачем у відповідності до чинного законодавства.

Як вбачається з матеріалів справи, оскаржувані податкові повідомлення були прийняті контролюючим органом - Харківською митницею 13 березня 2006 року на підставі камеральної перевірки вантажних митних декларацій:

№800000003/4/768282 від 01.11.2004 р., №800000003/4/768291 від 02.11.2004 р., №800000003/4/768303 від 05.11.2004 р., №800000003/4/768350 від 17.11.2004 р., №800000003/4/768364 від 22.11.2004 р., №800000003/4/768365 від 22.11.2004 р., №800000003/4/768400 від 29.11.2004 р., №800000003/4/768401 від 29.11.2004 р., №800000003/4/768428 від 06.12.2004 р., №800000003/4/768434 від 07.12.2004 р., №800000003/4/768466 від 14.12.2004 р., №800000003/4/768467 від 14.12.2004 р., №800000003/4/768509 від 21.12.2004 р., №800000003/4/768539 від 24.12.2004 р., №800000003/4/768544 від 27.12.2004 р., №800000003/5/260006 від 10.01.2005 р., №800000003/5/260021 від 14.01.2005 р., №800000003/5/260023 від 17.01.2005 р., №800000003/5/260047 від 20.01.2005 р., №800000003/5/260051 від 24.01.2005 р., №800000003/5/260077 від 28.01.2005 р., №800000003/5/260092 від 03.02.2005 р., №800000003/5/260111 від 08.02.2005 р., №800000003/5/260124 від 09.02.2005 р., №800000003/5/260155 від 16.02.2005 р., №800000003/5/260176 від 22.02.2005 р., №800000003/5/260177 від 22.02.2005 р., №800000003/5/260230 від 10.03.2005 р., №800000003/5/260232 від 10.03.2005 р., №800000003/5/260315 від 23.03.2005 р., №800000003/5/260316 від 23.03.2005р., №800000003/5/260327 від 28.03.2005 р., №800000003/5/260344 від 29.03.2005 р.

Відповідно до ч.1 ст.10 Митного кодексу України від 11 липня 2002 року при здійсненні митного контролю та митного оформлення товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України, застосовуються виключно нормативно-правові акти, чинні на день прийняття митної декларації митним органом України.

                    Під час здійснення імпортних операцій та оформлення ВМД діяв укладений між позивачем та Радою з питань спеціального режиму інвестиційної діяльності на території міста Харкова договір №37-01 на реалізацію інвестиційного проекту.

Відповідно до ст. 7 Закону України "Про спеціальний режим інвестиційної діяльності на території міста Харкова" та згідно з п.1.2. договору №37-01 під час реалізації інвестиційного проекту позивачу відповідно до законодавства надавалися такі пільги: - звільнення від сплати ввізного мита на період реалізації інвестиційного проекту, але не більш ніж на п'ять років, сировини, матеріалів (перелік яких визначається в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України), устаткування, обладнання та комплектуючих виробів до них (крім підакцизних товарів) і податку на додану вартість - устаткування, обладнання та комплектуючих виробів до них (крім підакцизних товарів) під час їх ввезення в Україну з метою використання виключно для реалізації Проекту на території міста Харкова.

Відповідно до Рішення Міжвідомчої комісії з міжнародної торгівлі від 23.09.2004р. № АД-93/2004/52-112 під час оформлення ВМД було запроваджено попереднє антидемпінгове мито як попередній антидемпінговий захід на підставі положень Закону України “Про захист національного товаровиробника від демпінгового імпорту”.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем було нараховане та сплачене антидемпінгове мито (код 023), податок на додану вартість (код 028), митний збір за митне оформлення товарів (код 010), митний збір за митне оформлення товарів та інших предметів у зонах митного контролю на територіях і в приміщеннях підприємств, що зберігають такі товари та інші предмети, чи поза робочим часом, установленим для митниці, про що відповідно до Порядку здійснення митного контролю й митного оформлення товарів та інших предметів із застосуванням вантажної митної декларації, затвердженого наказом Держмитслужби України від 14.10.2002 р. N 561 посадовою особою Харківської митниці у графі “С” ВМД проставлені прізвище, підпис та відбиток номерного штампа “Сплачено”.

Як підставу для нарахування суми податкових зобов'язань по сплаті  ввізного мита та приймаючи оскаржувані податкові повідомлення №№ 47, 49, 51, 53, 55, 57, 59, 61, 63, 65, 67, 69, 71, 73, 75, 77, 79, 81, 83, 85, 87, 89, 91, 93, 95, 97, 99, 101, 103, 105, 107, 109, 111 від 13.03.2006р., відповідач посилається на ч.4 ст.31 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність", відповідно до якої, застосування режимів вільної торгівлі, преференцій, спеціальних пільгових режимів (прикордонної (прибережної) торгівлі, спеціальних (вільних) економічних зон та інших, передбачених законами України), а також податкових, митних та інших пільг, що діють при імпорті в Україну товарів, щодо яких застосовуються антидемпінгові, компенсаційні або спеціальні заходи, зупиняється на строк до закінчення застосування зазначених заходів.

Однак, згідно з частиною третьою статті 1 Закону України "Про систему оподаткування" ставки, механізм справляння податків і зборів (обов'язкових платежів), за винятком особливих видів мита та збору у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на електричну та теплову енергію, збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ для споживачів усіх форм власності, і пільги щодо оподаткування не можуть встановлюватися або змінюватися іншими законами України, крім законів про оподаткування. Особливі види мита справляються на підставі рішень про застосування антидемпінгових, компенсаційних і спеціальних заходів, прийнятих відповідно до законів України.

Щодо справляння мита слід зазначити наступне. Статтею 15 Закону України "Про Єдиний митний тариф" встановлено процедуру застосування особливих видів мита, особливі види мита справляються на підставі рішень про застосування антидемпінгових, компенсаційних або спеціальних заходів, прийнятих відповідно до законів України "Про захист національного товаровиробника від демпінгового імпорту", "Про захист національного товаровиробника від субсидованого імпорту", "Про застосування спеціальних заходів щодо імпорту в Україну".

Відповідно до ч. 2 ст.15 Закону України "Про Єдиний митний тариф", у разі, якщо імпорт товару є об'єктом антидемпінгових, компенсаційних або спеціальних заходів, преференції не встановлюються або зупиняються чи припиняються органом, який їх установив.

Статтею 22 вищевказаного закону визначено, що допускається встановлення преференцій щодо ставок Єдиного митного тарифу України у вигляді звільнення від обкладення митом, зниження ставок мита або встановлення квот на преференційне ввезення щодо товарів та інших предметів, які: - походять з держав, що утворюють разом з Україною митний союз або зону вільної торгівлі; -обертаються в прикордонній торгівлі.

Інших видів тарифних преференцій у Законі України "Про Єдиний митний тариф" не визначено.

Також, відповідно до ч. 11 ст. 21 Закону України "Про Єдиний митний тариф" (в редакції, що діяла на момент прийняття митним органом митної декларації), на період запровадження спеціального режиму інвестиційної діяльності на території міста Харкова справляння ввізного мита здійснюється з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про спеціальний режим інвестиційної діяльності на території міста Харкова", а саме, на підставі ч. 2 ст. 7 цього Закону позивач звільнявся від сплати ввізного мита.

Відповідно до п. 10.2 ст. 10 Закону України “Про податок на додану вартість”, в редакції, що діяла на момент митного оформлення, контроль за справлянням і перерахуванням податку до бюджету під час ввезення (пересилання) товарів на митну територію України здійснюють митні органи в порядку, узгодженому з центральним органом державної податкової служби України.

Як підставу для нарахування суми податкових зобов'язань по сплаті податку на додану вартість та приймаючи оскаржувані податкові повідомлення №№48, 50, 52, 54, 56, 58, 60, 62, 64, 66, 68, 70, 72, 74, 76, 78, 80, 82, 84, 86, 88, 90, 92, 94, 96, 98, 100, 102, 104, 106, 108, 110, 112 від 13.03.2006 р. відповідач посилався п. 4.3 ст. 4, п. 10.1 ст.10 Закону України “Про податок на додану вартість”. Однак, якщо у відповідача не було підстав для нарахування ввізного мита, то відповідно до п. 4.3 ст. 4 Закону України “Про податок на додану вартість”, у відповідача не було підстав і для нарахування податку на додану вартість, а також штрафних санкцій, що були нараховані відповідно до п. 17.1.4, п. 17.1. ст. 17 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”.

Відповідно до ч. 1 ст. 8 Закону України "Про спеціальний режим інвестиційної діяльності на території міста Харкова", що діяла під час митного оформлення, держава гарантує стабільність спеціального режиму інвестиційної діяльності на території міста Харкова на весь строк, визначений у статті 3 цього Закону. Відповідно до ч. 2 ст. 8 цього Закону, у разі зміни законодавства України щодо спеціального правового режиму інвестиційної діяльності, передбаченого статтею 7 цього Закону, на вимогу платника податку застосовуються особливості оподаткування, що діяли на момент укладення Радою договору (контракту) з суб'єктом підприємницької діяльності.

Згідно зі ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Таким чином, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що у відповідача були відсутні правові підстави для справляння ввізного мита та штрафних санкцій з позивача, механізм справляння якого встановлено Законом України "Про Єдиний митний тариф", а тому не ґрунтуються на законі й нарахування податку на додану вартість та штрафних санкцій на суму цього ввізного мита.

Слід також зазначити, що підставою для нарахування мита та податку на додану вартість відповідач вказував п.п.п. “в” п.п.4.2.2 п.4.2. ст.4 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, а саме якщо контролюючий орган внаслідок проведення камеральної перевірки виявляє арифметичні або методологічні помилки у поданій платником податків податковій декларації, які призвели до заниження або завищення суми податкового зобов 'язання.

Згідно ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Як вбачається з матеріалів справи,  контролюючий орган не надавав позивачу ніяких документів (актів, тощо) та не посилався на них, в податкових повідомленнях, які б могли свідчити про проведену перевірку та містили б зміст арифметичних або методологічних помилок у поданих платником податку вантажних митних деклараціях, тобто  відповідачем не було зазначено які саме помилки у поданих деклараціях призвели до заниження суми ввізного мита та ПДВ.

Крім того, відповідно до ст.25 Закону України "Про Єдиний митний тариф" стягнення недобраного мита здійснюється за розпорядженням митних органів. Таким чином повинно бути розпорядження (рішення) відповідача, в якому повинно бути зазначено суму мита та штрафних санкцій.

Згідно п. 1.9 ст. 1 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” податкове повідомлення - письмове, повідомлення контролюючого органу про обов'язок платника податків сплатити суму податкового зобов'язання, визначену контролюючим органом у випадках, передбачених цим Законом. Отже, податкове повідомлення - це є письмове попередження платника податків про те, що до надіслання повідомлення йому було нараховане податкове зобов'язання у зв'язку з випадком, який передбачено даним Законом.

Правила щодо податкового повідомлення встановлені ст. 6 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", п. 6.1 якої визначено, що у разі коли сума податкового зобов'язання розраховується контролюючим органом відповідно до статті 4 цього Закону, такий контролюючий орган надсилає платнику податків податкове повідомлення, в якому зазначаються підстава для такого нарахування, посилання на норму податкового закону, відповідно до якої був зроблений розрахунок або перерахунок податкових зобов'язань, сума податку чи збору (обов'язкового платежу), належного до сплати, та штрафних санкцій за їх наявності, граничні строки їх погашення, а також попередження про наслідки їх несплати в установлений строк та граничні строки, передбачені законом для оскарження нарахованого податкового зобов'язання (штрафних санкцій за їх наявності). Таким чином, надсиланню податкового повідомлення передує нарахування контролюючим органом податкового зобов'язання платнику податків, яке здійснюється за розпорядженням контролюючих органів.

Однак, як вбачається з матеріалів справи, розпорядження про донарахування податку на додану вартість, ввізного мита позивачеві та застосування до позивача штрафних санкцій, відповідач не приймав та не надсилав позивачеві.

Отже, прийнявши податкові повідомлення, відповідач порушив приписи ст. 25 Закону України "Про Єдиний митний тариф", пп. 4.2.2 п. 4.2 ст. 4 та ст. 6 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами".

          На підставі викладеного судова колегія дійшла висновку, що господарський суд Харківської області правильно встановив обставини справи і прийняв постанову від 04.07.2006 р. по справі № АС-46/207-06 з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстави для її скасування відсутні, в зв'язку з чим апеляційна скарга відповідача задоволенню не підлягає.

          Керуючись статтями 165, 195, п.1 статті 198,  статтями 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, судова колегія

ухвалила :

Апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення.

          Постанову господарського суду Харківської області  від  04.07.2006 р. по справі № АС-46/207-06 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

 Ухвала може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця з дня складення ухвали в повному обсязі.

Справу направити до господарського суду Харківської області.

Ухвалу складено в повному обсязі 12 жовтня 2006 року.               

         Головуючий суддя                                                            Токар М.В.

                                 суддя                                                           Лакіза В.В.

                                             суддя                                                          Шепітько І.І.