Рішення

від 23.10.2006 по справі 7/97-06

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ

СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

21036, м. Вінниця,  Хмельницьке шосе, 7  тел. 66-03-00, 66-11-31       http://vn.arbitr.gov.ua

І м е н е

м     У к р а ї н и

РІШЕННЯ

23 жовтня 2006 р.           Справа 7/97-06

      Господарський суд Вінницької області  у складі: головуючого -судді  Н.Мінєєвої,  секретаря судового засідання   Юрчак Л.С.

      За участю представників сторін:

       позивача - 

ОСОБА_1- Приватний підприємець

       відповідача

- Саук Б.О. -нач. юр. відділу , дов. № 01-540 від 29.05.006 року.

       залучений до участі в судовому

процесі  в порядку ст. 30  ГПК України 

- Чернятинський  державний

аграрний технікум  - представник не з”явився.

             Розглянувши  в приміщенні суду справу за позовом  Приватного підприємця фізичної особи  ОСОБА_1 

м. Жмеринка, Вінницької області 

до Вінницького державного 

аграрного  університету с. Агрономічне,

Вінницького району, Вінницької області 

про виселення із орендованого приміщення. 

В С Т А Н О В

И В :

            Подано позов про  зобов'язання відповідача -Вінницького  державного аграрного університету вивільнити  приміщення овочесховища по АДРЕСА_1  в зв'язку з невиконанням  умов договору оренди  та купівлі-продажу від  10. 08. 1999 року  та додаткових угод до нього.

            Листом б/н від 17. 03. 2006 року

(вх. канцелярії суду НОМЕР_1) позивач доповнив свої позовні вимоги, просить суд

розірвати договір НОМЕР_2 оренди та купівлі-продажу.

             Відповідач у відзиві  НОМЕР_3 

повідомив суд про те, що 

відповідно до договору  оренди та

купівлі-продажу  укладеного між  ПП ОСОБА_1. та Чернятинським  державним аграрним  технікумом 

від 10.08.1999 року  ПП ОСОБА_1  зобов'язувався передати у власність

технікуму  приміщення овочесховища, що

розташоване за адресою АДРЕСА_1.  Наказом

Міністерства аграрної політики України № 148 

від 26. 05. 03 року «Про створення регіональних структурних

підрозділів»Чернятинський аграрний технікум 

реорганізовано шляхом приєднання до Вінницького  державного аграрного університету  як структурний  підрозділ, а тому університет є  правонаступником всіх прав  та обов'язків Чернятинського  аграрного технікуму.  Свої 

зобов'язання  за договором  оренди та купівлі-продажу  від 10. 08. 1999 року  університет 

виконав частково, а саме передав 

позивачу в рахунок розрахунків 5 тон цукру, 25 тон зерна, 31970 кг

яблук. Відповідно до додаткової угоди 

від 05. 04. 2005 року до договору НОМЕР_4 університет зобов'язувався

передати ПП ОСОБА_1 цукор у кількості  6

тон та яблука в кількості 212 кг.  Свої

зобов'язання  щодо передачі 6 тон цукру

та 212 кг яблук університет  спроможний

виконати в найкоротший термін. Цукор зберігається на складі університету.

Університет вносить пропозицію  ПП

ОСОБА_1  укласти відповідну мирову угоду,

де додатково визначити  час та місце

передачі цукру в кількості 6 тон та 212 кг яблук, в свою чергу позивач

передає  право власності  на згадане овочесховище Вінницькому державному

аграрному університету.

        В зв'язку  з неявкою в судове засідання залученого до

участі в судовому процесі в порядку ст. 30 

ГПК України  Чернятинського

державного аграрного технікуму, 

невиконанням  сторонами в повному

обсязі вимог ухвал  суду, не  наданням усіх витребуваних судом документів,

необхідних для вирішення господарського спору, 

необхідністю витребування додаткових письмових доказів, хворобою судді

Н.В. Мінєєвої та перебуванням останньої у відпустці  а також з метою належного повідомлення

учасників судового процесу про день і час розгляду справи в суді, з урахуванням

клопотань сторін,  розгляд справи

неодноразово відкладався  та в судовому

засіданні оголошувались перерви, останній раз до 23. 10. 2006 року.

         За письмовим клопотанням сторін справа

розглядається без здійснення технічної фіксації (звукозапису) судового процесу,

що не суперечить ч 7. ст. 81-1 ГПК України 

та за межами термінів, передбачених ст.. 69 ГПК України.

         Розглянувши матеріали справи,

заслухавши пояснення учасників судового процесу, оцінивши надані докази, судом

встановлено, що 10.08.1999р. між позивачем та 

Чернятинським державним аграрним технікумом, правонаступником якого

є  Вінницький державний аграрний

університет (відповідач по справі)  був

укладений договір оренди та купівлі-продажу, згідно преамбулі якого сторони

„заключили договір оренди з послідуючим правом на викуп в тому, що покупець

(відповідач у справі) купляє, а продавець (позивач у справі) продає

плодосховище, яке знаходиться в АДРЕСА_1”.

          Розділом І договору  сторони обумовили предмет договору, а саме :

„покупець взяв на себе зобов'язання на умовах, передбачених цим договором,

поставити продавцю товари : цукор - 11 

т. , зерно (пшениця) -25 т, яблука -32,5 т або коштами на суму 13 тис.

грн. з урахуванням індексу інфляції”.

           Згідно п. 1.5. договору  „одна сторона зобов'язується передати другій

стороні плодосховище”, а друга сторона, згідно п.1.6. договору, «зобов'язується

прийняти плодосховище на умовах оренди с послідуючим викупом і розрахуватися

цукром, зерном, яблуками”.

            Пунктом 2.1. договору сторони

встановили, що „ціна на товар є узгодженою між двома сторонами : цукор -1,50

грн., зерно -200 грн. за тону, яблука -0,40 коп.”. Відповідно до п.2.2. договору  сторони обумовили, що „ціна за кожен товар є

твердою і незмінною”. Розрахунки за плодосховище повинні бути проведені

протягом 1999-2000р.р., що обумовлено п.4.1. договору.

            Додатковою угодою  до договору купівлі-продажу  НОМЕР_5 сторони встановили, що розрахунок

Покупця з Продавцем буде 

проводитися 

сільськогосподарською  продукцією

в слідуючому співвідношенні:  цукор

-  11 тонн; зерно (пшениця) -25 тонн,

яблука -32, 5 тонни  або коштами 13 тис.

грн. Відповідно до п. 2 додаткової угоди 

ціни на товар узгоджені в договорі і залишаються без змін. Також сторони

обумовили, що розрахунок  буде  здійснюватися:  50% - до 1.01. 2000 р; 50% - до 1. 01. 2001 р

(п. 3 додаткової угоди).

           Додатковою угодою  від 01.01. 2004р до договору  НОМЕР_5 про купівлю-продаж  сховища 

сторони встановили термін повного і остаточного  розрахунку Покупця з Продавцем -до 1

листопада 2004р (п. 1 додаткової угоди). 

Відповідно до п. 2 додаткової угоди 

від 01. 01. 2004 р  «розрахунок

Покупця з Продавцем може проводитися як в грошовій формі, так і

сільськогосподарською продукцією в такому співвідношенні:  - цукор в кількості  6 (шести) тонн, або в грошовому виразі  в сумі 6 тонн цукру за ціною  товаровиробника; або зерно -чи  грішми; яблуками на суму 212 грн. (двісті

дванадцять)».  Пунктом  3 додаткової угоди  сторони обумовили, що  «у випадку несплати Покупцем повної суми  заборгованості до 1 листопада 2004р Продавець

залишає за собою  право в односторонньому

порядку розірвати договір НОМЕР_5 без 

відшкодування Покупцеві  раніше

сплачених ним коштів, які будуть 

вважатися внесеною Покупцем 

орендною платою.»

           05.04. 2005 року між сторонами  була укладена додаткова  угода 

до договору НОМЕР_4 про купівлю-продаж 

овочесховища, пунктом 1 якої 

встановлено  термін повного і

остаточного розрахунку Покупця з Продавцем 

за реалізоване приміщення овочесховища до 1 листопада  2005 року. 

Відповідно  до п. 2 додаткової

угоди від  05. 04. 2005 року  «розрахунки Покупця з Продавцем проводитимуться

в безготівковій формі, шляхом 

перерахунку коштів на розрахунковий рахунок  Продавця в такому співвідношенні: цукор 6

(шість) тонн -за ціною товаровиробника на 

момент реалізації;  яблука -530 кг

. на загальну суму 212 (двісті дванадцять) гривень».  Пунктом 

7 додаткової угоди  від 05. 04.

2005 року сторони обумовили,  що у

випадку  несплати Покупцем  повної суми 

заборгованості  до 1

листопада  2005 року Продавець

залишає  за собою право в односторонньому

порядку розірвати  Договір НОМЕР_4 без

відшкодування  Покупцеві раніше сплачених

ним коштів, які будуть  вважатися  внесеною Покупцем орендною платою.

           Первісний договір оренди та

купівлі-продажу від 10.08.1999р. не має номеру, в той час як додаткові угоди

складені з посиланням на різні номери договорів ( НОМЕР_5 та НОМЕР_4) , однак

однаково датованих. В той же час сторони не заперечують, що первісний договір

та додаткові угоди до нього стосуються одного і того ж приміщення  овочесховища. 

                        Зважаючи на поєднання у

тексті договору елементів різних видів зобов'язань, суд, шляхом системного

аналізу положень договору оренди та купівлі-продажу від 10.08.1999р. у їх

сукупності, дійшов висновку, що між сторонами укладений змішаний договір.  Суд вважає за необхідне при вирішенні спору

застосовувати норми ЦК України (2003р.), виходячи із приписів п. 4 Прикінцевих

та перехідних положень ЦК України, оскільки правовідносини між сторонами не

припинилися до цього часу.

                Згідно ст. 628 ч.2 ЦК України

сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних

договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі

застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства

про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не

встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

            За таких обставин суд дійшов

висновку, що із суті укладеного між сторонами договору оренди та

купівлі-продажу від 10.08.1999р. випливає, що за своєю правовою природою він є

договором купівлі-продажу.

          Такого висновку суд дійшов, зважаючи

на те, що в зазначеному договорі відсутні істотні умови, які є необхідними для

договорів  оренди, зокрема : відсутній

погоджений сторонами розмір орендної плати, строк оренди.

                      Поряд з цим, суд вважає за

необхідне зауважити, що згідно ст. 4 ЦК УРСР (1963р.) цивільні права і

обов'язки виникають з підстав, передбачених законодавством, а також з дій

громадян і організацій, які хоч і не передбачені законом, але в силу загальних

начал і змісту цивільного законодавства породжують цивільні права і обов'язки.

Згідно ст. 11 ЦК України Цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що

передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не

передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та

обов'язки.

             Позивачем спірне приміщення

фактично передано відповідачеві у володіння, що стверджується змістом позовних

вимог, поясненнями представників сторін, наданими ними в судовому засіданні.

Окремої уваги заслуговує той факт, що відсутнє самовільне заняття відповідачем

спірного приміщення, що не заперечують обидві сторони.

          В той же час, відповідачем  проводилися часткові розрахунки за спірне

приміщення поставками ТМЦ та перерахуванням грошових коштів, що стверджується

наявними у справі  первинними

документами.

          Судом встановлено, що заборгованість

відповідача перед позивачем за договором оренди та купівлі-продажу від

10.08.1999р. складає 6 т. цукру та 530 кг яблук сортових, що стверджується

обопільно підписаним актом звірки розрахунків сторін станом на 23.05.06р.

Позивач не заперечує існування саме такої заборгованості відповідача за

договором оренди та купівлі-продажу від 10.08.1999р.

          Разом з цим, як убачається із змісту

позовної заяви та супровідного листа на виконання ухвали суду від

20.02.06р.(вхідний номер канцелярії суду 

НОМЕР_1), позивач просить зобов'язати відповідача вивільнити приміщення

овочесховища по АДРЕСА_1 та розірвати договір НОМЕР_4 від 10.08.1999р. оренди

та купівлі-продажу. В нормативне обґрунтування позовних вимог позивач

посилається на ст.ст. 525, 526, 785 ЦК України та ст. 48 Закону України „Про

власність”.

Згідно ст. 525 ЦК України

одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не

допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. 

Згідно ст. 526 ЦК України

зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та

вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності

таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог,

що звичайно ставляться.

Згідно ст. 785 ЦК України у разі

припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві

річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням  нормального зносу, або у стані, який  було обумовлено в договорі.  Якщо наймач не виконує обов'язку щодо

повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у

розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

          Відповідно до ст. 48 Закону України

«Про власність»Україна законодавчо забезпечує громадянам, організаціям та іншим

власникам рівні умови захисту права власності. Власник може вимагати усунення

будь-яких порушень його права, хоч би ці порушення і не були поєднані з

позбавленням володіння, і відшкодування завданих цим збитків. Захист права

власності здійснюється судом або третейським судом. У разі прийняття Україною

законодавчого акта, який припиняє права власності, держава відшкодовує

власникові заподіяні збитки. Збитки відшкодовуються в повному обсязі відповідно

до реальної вартості майна на момент припинення права власності, включаючи й

неодержані доходи. Положення щодо захисту права власності поширюються також на

особу, яка хоч і не є власником, але володіє майном на праві повного

господарського відання, оперативного управління, довічного успадковуваного

володіння або на іншій підставі, передбаченій законом чи договором. Ця особа

має право на захист свого володіння також від власника.

          Таким чином, позовні вимоги

обґрунтовані нормами законодавства, які регулюють загальні умови виконання

зобов'язань, недопустимість односторонньої відмови  від зобов'язання, обов'язки наймача у разі

припинення договору найму та загальні положення захисту права власності.

Відповідно до ст. ст. 4-3,  33 ГПК України кожна сторона повинна довести

ті обставини, на які вона посилається на підставу своїх вимог і заперечень.

Позивачем на надано належних і

допустимих доказів, що між сторонами виникли саме правовідносини найму

(оренди), тоді як судом встановлені правовідносини, які є відмінними від

правовідносин найму (оренди) і регулюються нормами закону про купівлю-продаж.

Відповідно до ст. 54 ч.3 п. 5) ГПК

України позовна заява повинна містити, зокрема, зазначення доказів, що

підтверджують позов та законодавство, на підставі якого він подається.

Крім того, позовна вимога про

розірвання договору не містить викладу обставин, якими вона обґрунтовується,

зазначення доказів, що підтверджують дану позовну вимогу. Також слід зазначити

що така вимога не ґрунтується на нормах закону.

Так, статтею 651 ЦК України

визначені підстави для зміни або розірвання договору, якими є : згода сторін,

рішення суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору

другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. При

цьому істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим

шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала

при укладенні договору.

Статтею 652 ЦК України визначені

підстави для зміни або розірвання договору у зв'язку з істотною зміною

обставин, під якою розуміється зміна обставин настільки, що, якби сторони могли

це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

           Позивачем не надано доказів на

підтвердження того, що є підстави для розірвання договору оренди та

купівлі-продажу від 10.08.1999р. у зв'язку з істотним порушенням стороною

договору або у зв'язку із істотною зміною обставин.

           Таким чином, у даній справі

позивачем заявлені вимоги, які за своїм змістом не відповідають

матеріально-правовим способам захисту порушеного права, визначеним законом, а

тому позов з заявлених підстав задоволенню не підлягає.

        Разом з цим суд вважає за

необхідне зазначити, що позивач не позбавлений можливості звернутися до суду за

захистом своїх прав з інших підстав.

Витрати  на держмито та витрати на

інформаційно-технічне забезпечення судового процесу  підлягають віднесенню на  позивача 

відповідно до вимог ст. 49 ГПК України.

На підставі викладеного,

керуючись  ст.ст. 4-3, 33, 44,  49, 75, 82, 84, 85, 115  ГПК України;

ВИРІШИВ :

       В позові відмовити.

Суддя                                            

Мінєєва Н.В.

Вступна та резолютивна частина

рішення оголошена в судовому

засіданні  23. 10. 2006 року.

Повний текст рішення суду оформлено і підписано

відповідно до вимог ст.84ГПК України  27.10.06