Постанова

від 18.10.2006 по справі 20-9/035

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ 

СУД  УКРАЇНИ 

 ПОСТАНОВА         

ІМЕНЕМ

УКРАЇНИ         

18 жовтня 2006 р.                                                                                  

№ 20-9/035 

Судова

колегія Вищого господарського суду України у складі :

Полякова Б.М., -головуючого

(доповідач у справі),

Катеринчук Л.Й.

Ткаченко Н.Г.

розглянувши касаційну скаргу

гр. ОСОБА_1

на ухвалу

від 28.07.2005 р. господарського

суду м. Севастополя

у справі

№ 20-9/035 господарського

суду м. Севастополя

за заявою

1. ТОВ “Нафта-Крим”; 2. СПД

-фізичної особи ОСОБА_2

до

ТОВ “Пінта ЛТД”

про

банкрутство

кредитор

ЗАТ “АКБ “Промінвестбанк”

арбітражний керуючий

ОСОБА_3

представники сторін в судове засідання не з'явилися

ВСТАНОВИВ:

          У провадженні господарського суду м.

Севастополя знаходиться справа № 20-9/035 про банкрутство ТОВ “Пінта

ЛТД”.

          Ухвалою господарського суду м.

Севастополя від 28.07.2005 р. (суддя Рибіна С.А.) визнані вимоги ряду

кредиторів боржника та затверджений реєстр вимог кредиторів, в т.ч. пунктом 7

цієї ухвали включено до реєстру вимоги ЗАТ “АКБ “Промінвестбанк” в сумі 1 098

239,47 грн., як вимоги першої черги, які забезпечені заставою.

                    Не погоджуючись з винесеною

ухвалою, гр. ОСОБА_1 звернувся до Вищого господарського суду України з

касаційною скаргою, в якій просить змінити п. 7 ухвали господарського суду м.

Севастополя від 28.07.2005 р., зменшивши суму, що забезпечена заставою.

          На думку заявника касаційної скарги, судом

першої інстанції порушено норми матеріального права, зокрема ст. 86 Земельного

кодексу України.

Обговоривши доводи касаційної

скарги, перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосування судом

норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що

касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 107 ГПК України

касаційну скаргу мають право подати також особи, яких не було залучено до

участі у справі, якщо суд прийняв рішення чи постанову, що стосується їх прав і

обов'язків.

Заперечуючи проти включення до

реєстру вимог кредиторів грошових вимог ЗАТ “АКБ “Промінвестбанк” в сумі 1 098

239,47 грн., як вимог, що повністю забезпечені заставою майна боржника, гр.

ОСОБА_1 посилається на те, що Ѕ частини майна, що є предметом застави, повинна

належати йому на праві власності згідно з договором про спільну комерційну

діяльність з придбання та експлуатації автозаправної станції від 01.01.1996 р.

При цьому, заявник касаційної

скарги вказує на те, що угоди, внаслідок яких його позбавлено права власності

на Ѕ частини автозаправної станції, оспорені ним в судовому порядку.

Отже, на даний час право власності

гр. ОСОБА_1 на частину предмета застави не встановлено в судовому порядку та не

підтверджено відповідним рішенням суду.

Крім того, гр. ОСОБА_1не є

кредитором з грошовими вимогами в розумінні ст.ст. 1, 14 Закону України “Про

відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” (далі

-Закон) та не повинен звертатися до суду у справі про банкрутство для включення

до реєстру вимог кредиторів, оскільки до складу грошових зобов'язань кредитора

не включаються речово-правові вимоги з повернення індивідуально - визначеного

майна або майна, визначеного родовими ознаками, тому що кредитор у цьому разі

має речово-правову вимогу, а не вимогу грошового характеру.

Відповідно до ст. ст. 1, 12 Закону

мораторій на задоволення вимог кредиторів не поширює свою дію на речово-правові

вимоги з повернення індивідуально - визначеного майна або майна, визначеного

родовими ознаками.

Отже, гр. ОСОБА_1 не є учасником

справи про банкрутство та відповідно винесеною ухвалою про затвердження реєстру

вимог кредиторів в частині включення до реєстру грошових вимог ЗАТ “АКБ

“Промінвестбанк”, як вимог, що забезпечені заставою майна боржника, права гр.

ОСОБА_1 безпосередньо не порушуються.

Колегія суддів зазначає, що гр.

ОСОБА_1 може стати учасником справи про банкрутство та відповідно набути прав

такої особи, в т.ч. на оскарження судових актів, лише у випадку подання скарги

на дії ліквідатора в порядку ст. 25 Закону, згідно з якою дії ліквідатора

(ліквідаційної комісії) можуть бути оскаржені до господарського суду особою,

яка, посилаючись на свої права власника або іншу підставу, передбачену законом

чи договором, оспорює правомірність віднесення майнових активів або коштів до

ліквідаційної маси банкрута.

На підставі наведеного суд

касаційної інстанції вважає, що касаційна скарга гр. ОСОБА_1, який не є

учасником справи про банкрутство, не дає підстав для скасування винесеної у

справі ухвали.

          У зв'язку з

чим, оскаржувана ухвала підлягає залишенню без змін, а касаційна скарга -без

задоволення.

Враховуючи викладене та керуючись

ст. ст. 1, 12, 14, 25, 26  Закону України

“Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” та ст.

ст. 107, 1115, 1117, 1119 -11111

Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1.          Касаційну скаргу гр. ОСОБА_1 залишити

без задоволення.

2.          Ухвалу господарського суду м.

Севастополя від 28.07.2005 р. у справі № 20-9/035 залишити без змін.

Головуючий                                                                          

Б.М. Поляков

    Судді                                                                                         

Л.Й. Катеринчук

Н.Г. Ткаченко