Постанова

від 29.10.2008 по справі 5020-4/244

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД М. СЕВАСТОПОЛЯ

5020-4/244

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

справа № 5020-4/244

ПОСТАНОВА

і м е н е м     У к р а ї н и

"29" жовтня 2008 р.  15:29                                                                                          м. Севастополь

За адміністративним позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю «Магазин №86»(вул. Загорулько, 2, місто Севастополь, 99004)

до відповідачів:

-          Державної податкової інспекції в Нахімовському районі міста Севастополя (вул. Героїв Севастополя, 74,  місто Севастополь, 99001),

-          Головне управління державного казначейства України в місті Севастополі (вул.Балаклавська, 9, місто Севастополь, 99011),

за участю  прокурора  міста  Севастополя  (вул. Павліченко, 1, місто Севастополь,99011)

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, стягнення суми бюджетного відшкодування, зобов`язання перерахувати грошові кошти на рахунок позивача,

суддя Остапова К.А.,

при секретарі судового засідання Сінельник К.А.,

За участю представників:

Прокурор: Шульга А.М., довіреність № 438 від 20.02.2006,

Від позивача: Турчин Є.В.,  довіреність №9077/10-0 від 05.12.2007,

Від відповідачів: Трипус Є.В., довіреність № 9077/10-0 від 05.12.2007 (від ДПІ в Нахімовському районі міста Севастополя),

не з`явився (від ГУ ДК України в м. Севастополі),

Суть спору: Товариство з обмеженою відповідальністю «Магазин №86» звернулось до господарського суду міста Севастополя з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в Нахімовському районі міста Севастополя, Головного управління державного казначейства України в місті Севастополі  про:

-          визнання недійсним податкового повідомлення-рішення №0000751520/0 від 15.04.2008 про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на рахунок платника у банку в розмірі 87534,00 грн.,

-          стягнення з рахунку обліку доходів Державного бюджету України суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 87534,00 грн.,

-          зобов`язання Головного управління державного казначейства України в місті Севастополі перерахувати грошові кошти в розмірі 87534,00 грн. з рахунку обліку доходів Державного бюджету на розрахунковий рахунок позивача.

Ухвалою від 09.06.2008 відкрите провадження в адміністративній справі №5020-4/244 на підставі зазначеної позовної заяви з призначенням попереднього судового засідання на 07.07.2008.

За наслідками підготовчого провадження ухвалою від 07.07.2008 справу №5020-4/244 призначено до судового розгляду на 09.09.2008.

Позовні вимоги мотивовані наступним.

Позивач зазначає на те, що ним не відображений в податковій декларації за грудень 2007 року податковий кредит в розмірі 94600,00 грн., а скоректований податковий кредит в сумі 95038,00 грн. зазначений в декларації  за січень 2008 року, та від'ємне значення суми податку на додану вартість в розмірі 92064,00 грн. відображене в декларації за лютий 2008 року. На думку позивача такі дії не порушують  вимог статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»та  не позбавляють його права  на бюджетне відшкодування податку на додану вартість.

Відповідач –Державна податкова інспекція в Нахімовському районі міста Севастополя в письмових запереченнях (вхідний номер 10098 від 07.07.2008) стверджує, що позивач не має права на відшкодування податку на додану вартість, оскільки вищевказаною нормою Закону України «Про податок на додану вартість»в редакції, що діяла до 01.01.2008, передбачалось, що якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», має від`ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від`ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченого отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальником таких товарів (послуг).

У відзиві на позов (вхідний номер 14873 від 28.10.2008) відповідач - Головне управління державного казначейства України в місті Севастополі, пояснив суду, що органи державного казначейства здійснюють безпосереднє повернення сум податку на додану вартість із бюджету не здійснюючи контроль за органами податкової служби, і по справам такої  категорії є безпосередніми виконавцями, тому управління залишає розгляд справи на розсуд суду.

Листом від 10.09.2008 (вхідний номер 12897) прокурор міста Севастополя повідомив суд про вступ в порядку статті 60 Кодексу адміністративного судочинства України у адміністративний процес по справі (а. с. 57). В ході розгляду справи прокурор висловився у підтримку позиції податкового органу.

Розгляд справи відклався в порядку статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідач - Головне управління державного казначейства України в місті Севастополі явку свого представника в судове засідання не забезпечило, письмовими клопотаннями (вхідний номер 14874) просить суд вирішити спір по суті у відсутність свого належного представника.

Відповідно до статті  41 Кодексу адміністративного судочинства України, пункту 21 Заключних положень Кодексу адміністративного судочинства України здійснювалась фіксація судового процесу технічними засобами.

За клопотанням прокурора, представників сторін, відповідно до статті 15 Кодексу адміністративного судочинства України, пояснення та клопотання по справі надавались ними російською мовою.

Згідно зі статями 27-32, 49, 51 Кодексу адміністративного судочинства України у судовому засіданні  прокурору, представникам сторін роз'яснені  процесуальні права та обов'язки.  

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення учасників процесу,  суд

в с т а н о в и в :

Державною податковою інспекцією у Нахімовському районі міста Севастополя на підставі пункту 1 частини першої статті 11 Закону України «Про податок на додану вартість»проведено документальну невиїзну (камеральну) перевірку податкової декларації з податку на додану вартість за лютий 2008 року позивача з питань достовірності заявленої суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість в сумі 87534.00 грн.

За результатами перевірки був складений Акт №73/15-223/23445377 від 15.04.2008.

В Акті було зафіксовано допущене позивачем порушення підпунктів 7.7.1, 7.7.2, 7.7.4, 7.7.7 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»та Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30.05.1997 №166, яке виразилось у тому, що позивач неправомірно  заявив бюджетне відшкодування за лютий 2008 року в сумі 87534,00 грн.

25.12.2007 позивачем було придбано основні фонди, на підставі договору купівлі-продажу від 21.12.2007 №12-07/ПК, укладеного між позивачем та Фондом комунального майна Севастопольської міської Ради, - вбудоване приміщення загальною площею 176,80 кв. м., яке розташоване на першому поверсі жилого будинку, літера А, за адресою: місто Севастополь, вул. Д. Зугорулько, 2,  на суму 567600,00 грн. (у тому числі податок на додану вартість 94600,00 грн.).

Позивачеві була виписана податкова накладна від 21.12.2007 №75 на суму 567600,00 грн. (у тому числі податок на додану вартість 94600,00 грн.).

Оплата об`єкта купівлі-продажу була проведена позивачем на розрахунковий рахунок Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради згідно з меморіальним ордером від 21.12.2007 №1 на суму 567600,00 грн. (у тому числі податок на додану вартість 94600,00 грн.).

У податковій декларації позивача за грудень 2007 року з податку на додану вартість ці суми позивачем відображені не були.

Згідно з податковою декларацією з податку на додану вартість  позивача за січень 2008 року податковий кредит склав 104766,00 грн., у тому числі сума коригування податкового кредиту за попередні звітні періоди (грудень 2007 року) по рядку 16 декларації до збільшення складала 95038,00 грн. До складу корегування позивачем були віднесені податкові накладні, які були отримані у  попередньому податковому періоді, у тому числі податкова накладна від 21.12.2007 №75 на суму 567600,00 грн. (у тому числі податок на додану вартість 94600,00 грн.).

Відповідно до податкової декларації позивача з податку на додану вартість в січні 2008 року бюджетне відшкодування ним не було заявлено.

В рядку 20 податкової декларації з податку на додану вартість за лютий 2008 року позивачем було відображено позитивне значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду, що дорівнює   4530,00 грн.

У податковій декларації позивача з податку на додану вартість за лютий 2008 року позивачем було відображено значення рядка 23 залишок від`ємного значення попереднього звітного (податкового) періоду, що включається до складу податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду, дорівнює 92064,00 грн.

Значення рядка 24 податкової декларації позивача з податку на додану вартість за лютий 2008 року залишок від`ємного значення податку на додану вартість попереднього податкового періоду за вирахуванням суми податку, яка підлягає сплаті до бюджету за підсумками поточного звітного періоду –87534,00 грн.

У рядку 25.1 податкової декларації позивача з податку на додану вартість за лютий 2008 року відображена сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку в розмірі 87534,00 грн.

На думку податкового органу доводи позивача стосовно того, що для реалізації права на бюджетне відшкодування підлягає застосуванню підпункт 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»зі змінами, внесеними Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів»від 28.12.2007 №107-VI, що набрали чинності з 01.01.2008, оскільки вказане право виникло після 01.01.2008, а саме у лютому 2008 року, є необґрунтованими.

Позивач звернувся до господарського суду міста Севастополя за захистом порушеного права.

Предметом спору у даній справі є визнання недійсним податкового повідомлення-рішення №0000751520/0 від 15.04.2008 про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на рахунок платника у банку в розмірі 87534,00 грн., стягнення з рахунку обліку доходів Державного бюджету України суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 87534,00 грн., зобов`язання Головного управління державного казначейства України в місті Севастополі перерахувати грошові кошти в розмірі 87534,00 грн.

В процесі розгляду справи позивач позовні вимоги не змінював.

Суд вважає позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Магазин №86»такими, що підлягають частковому задоволенню, виходячи за наступного.

Відповідно до статті 19 Конституції України державні органи повинні діяти тільки на підставах, у межах повноважень та у спосіб, які передбачені Конституцією України та законами.

Статтею 2 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" на органи державної податкової служби покладено обов'язки щодо здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, до якого відноситься і Закон України "Про податок на додану вартість".

Згідно зі статтями 10, 11 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" до компетенції державних податкових інспекцій законодавцем віднесено забезпечення обліку платників податків, контроль за своєчасністю подання платниками податків бухгалтерських звітів і балансів, податкових декларацій, розрахунків та інших документів, пов'язаних з обчисленням податків, функцій щодо перевірки достовірності цих документів стосовно правильності визначення об'єктів оподаткування і обчислення податків.

Правочин між Товариством з обмеженою відповідальністю «Магазин №86»та Фондом комунального майна Севастопольської  міської  Ради з купівлі-продажу вбудованого приміщення загальною площею 176,80 кв.м., яке розташоване на першому поверсі жилого будинку, літера А, за адресою: місто Севастополь, вул. Д. Зугорулько, 2,  на суму 567600,00 грн. (у тому числі податок на додану вартість 94600,00 грн.) був вчинений сторонами договору 25.12.2007.

Відповідно до пункту 7.5 статі 7 Закону України «Про податок на додану вартість»датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

-          або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

-          або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Таким чином право у позивач на податковий кредит в розмірі 94600,00 грн. виникло в грудні 2007 року, але позивач суму податкового кредиту в розмірі 94600,00 грн. в податковій декларації з податку на додану вартість за грудень 2007 року на відобразив.

Згідно зі статтею 5 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” №2181-Ш від 21.12.2000 податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації. Зазначене податкове зобов'язання не може бути оскаржене платником податків в адміністративному або судовому порядку. Якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 15 цього Закону) платник податків самостійно виявляє помилки у показниках раніше поданої податкової декларації, такий платник податків має право надати уточнюючий розрахунок. Платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо такі уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно виявлені. Форма уточнюючих розрахунків визначається у порядку, встановленому для податкових декларацій.

18.02.2008 позивач надав податковому органу податкову декларацію з податку на додану вартість за січень 2008 року.

У даній декларації у рядку 16 (коригування податкового кредиту за попередні звітні періоди) була зазначена сума 95038,00 грн.

Правомірність корегування податкового кредиту в бік збільшення в розмірі 95038,00 грн. була підтверджена Державною податковою інспекцією в Нахімовському районі міста Севастополя, про що було зазначено в Акті перевірки.

Таким чином з урахуванням коригування податкового кредиту  у позивача в січні 2008 року виникло від'ємне значення податку і бюджетного відшкодування в розмірі 92064,00 грн.

Згідно з пунктом 1.8 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість» під бюджетним  відшкодуванням розуміється сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Відповідно до підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»сума податку, що підлягає сплаті до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається  як  різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті  до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

 Згідно з підпунктом 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»в редакції, яка діяла до 01.01.2008, якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг).

Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»від 28.12.2007  N107-VI  було внесено зміни у тому числі у Закон України «Про податок  на додану вартість», а саме статтю 7 даного Закону:  у підпункті "а" підпункту 7.7.2 слова "у попередньому податковому періоді" замінені словами "у попередніх податкових періодах". Нова редакція почала діяти з 01.01.2008 та була викладена таким чином:  “якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг)”.

На думку відповідача –Державної податкової інспекції в Нахімовському районі міста Севастополя, при реалізації свого права на бюджетне відшкодування податку на додану вартість повинен був керуватися не зміненою редакцією підпункту  "а" підпункту 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», а старою редакцією даного підпункту.

В обґрунтування своїх заперечень проти позову Державна податкова інспекція в Нахімовському районі міста Севастополя посилається на статтю 58 Конституції України, згідно з якою  закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи, а також на рішення Конституційного суду України у справі за конституційним зверненням Національного банку України щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 58 Конституції України (справа №1-7/99 про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) від 09.02.1999 №1-рп-99, в якому  зазначено, що положення частини першої статті 58 Конституції України про те, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи, треба розуміти так, що воно стосується людини і громадянина (фізичної особи) і не поширюється на юридичних осіб.

Як встановлено судом в ході розгляду даної справи,  зміни, внесені підпунктом 2 пункту 13 розділу II Закону України  «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»від 28.12.2007 N 107-VI, було визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008  N 10-рп/2008: Конституційний Суд України дійшов висновку, що "зупинення законом про Державний бюджет України дії інших законів України щодо надання пільг, компенсацій і гарантій, внесення змін до інших законів України, встановлення іншого (додаткового) правового регулювання відносин, ніж передбачено законами України, не відповідає статтям 1, 3, частині другій статті 6, частині другій статті 8, частині другій статті 19, статтям 21, 22, пункту 1 частини другої статті 92, частинам першій, другій, третій статті 95 Конституції України" (абзац перший пункту 5 мотивувальної частини). Крім того  Закон про Держбюджет є основним фінансовим документом держави. Через своє спеціальне призначення цей закон не повинен регулювати відносини в інших сферах суспільного життя. Конституція України не надає закону про Держбюджет вищої юридичної сили стосовно інших законів.

Відповідно до частини другої статті 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Враховуючи  Рішення Конституційного Суду України від 22.05.2008  N 10-рп/2008, Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України»від 03.06.2008 N 309-VI було внесено  зміни до деяких законодавчих актів України, у тому числі до Закону України «Про податок на додану вартість», а саме  підпункт "а" підпункту 7.7.2 пункту 7.7 статті 7, який викладений в такий редакції: «бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг)».

Згідно з Прикінцевими положеннями Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 03.06.2008 N 309-VI,  він набирає чинності з дня його опублікування та застосовується з дня втрати чинності відповідними положеннями розділу II Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України", тобто з 22.05.2008.

Як було встановлено судом, отримувач товару (позивач) у попередньому податковому періоді (грудні 2007 року) постачальнику (Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради) фактично сплатив вартість товару 567600,00 грн. Фондом комунального майна Севастопольської міської Ради 21.12.2007 було виписано податкову накладну позивачеві №75 на суму 567600,00 грн. (у тому числі податок на додану вартість –94600,00грн.). До податкового кредиту за грудень 2007 року суму податку на додану вартість в розмірі 94600,00 грн. позивач не відніс.

В податковій декларації за січень 2008 року позивач у строчці 16 “Коригування податкового кредиту за попередні звітні періоди” зазначив суму 95038,00 грн.

З врахуванням коригування податкового кредиту виникло від'ємне значення між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту –92064,00 грн. у січні 2008 року, тобто після набрання законної сили змін до підпункту “а” підпункту 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість”, внесених Законом України  «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України».

Відповідно до податкової декларації за лютий 2008 року залишок від'ємного значення попереднього податкового періоду з врахуванням суми податку, що підлягає сплаті до бюджету (4530,00 грн.) склав 87534,00 грн.

Враховуючі вищезазначене, суд дійшов висновку про необґрунтованість висновків податкового органу щодо неправомірності заявлення позивачем бюджетного відшкодування у лютому 2008 року в сумі 87534,00 грн.

Суд не може погодитись також  з позицією відповідача про те, що у розумінні вказаної норми Закону (а саме підпункту  7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість») у цій справі попереднім звітним періодом слідує вважати лише січень 2008 року, тому що заява про бюджетне відшкодування надана з декларацією за лютий 2008 року.  

Така позиція не відповідає приписам пункту 5.1 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” №2181-Ш від 21.12.2008 (із змінами та доповненнями), згідно з яким платнику податків надано право з урахуванням строків давності  виявляти у майбутніх податкових періодах помилки у показниках раніше поданої податкової декларації шляхом надання уточнюючого  розрахунку або вказавши уточнені показники у складі податкової декларації за будь-яких наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно виявлені.

Цим правом позивач і скористався, виправивши помилки за попередні податкові періоди, що привело до від'ємного значення податку і бюджетного відшкодування.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про відсутність порушень з боку позивача податкового законодавства  з питання регулювання податку на додану вартість, у зв`язку з чим відповідно зменшення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 87534,00грн. спірним податковим повідомленням-рішенням здійснено податковим органом неправомірно.

Щодо позовних вимог про стягнення з рахунку обліку доходів Державного бюджету України суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 87534,00 грн. та  зобов`язання Головного управління державного казначейства України в місті Севастополі перерахувати грошові кошти в розмірі 87534,00 грн., такі вимоги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до вимог пунктів 1, 4 Положення про Державне казначейство України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.12.2005 N 1232, Типового положення про Головне управління Державного казначейства України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 04.04.2006 N 332 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19.04.2006 за N 454/12328, Положення «Про Головне Управління Державного казначейства України в місті Севастополі»,  територіальні органи Державного казначейства України, яке є урядовим органом державного управління, повертають кошти, помилково або надмірно зараховані до бюджету, за поданням органів стягнення, яким згідно із законодавством надано право стягнення до бюджетів податків, зборів (обов'язкових платежів) та інших надходжень.

Статтею 48 Бюджетного кодексу України встановлено, що в Україні застосовується казначейська форма обслуговування Державного бюджету України, яка передбачає здійснення Державним казначейством України: операцій з коштами державного бюджету; розрахунково-касового обслуговування розпорядників бюджетних коштів; контролю бюджетних повноважень при зарахуванні надходжень, прийнятті зобов'язань та проведенні платежів; бухгалтерського обліку та складання звітності про виконання державного бюджету.

Згідно зі статтею 112 Бюджетного кодексу України Державне казначейство України здійснює бухгалтерський облік всіх надходжень та витрат Державного бюджету України; встановлює єдині правила ведення бухгалтерського обліку та складання звітності про виконання бюджетів, кошторисів, видає інструкції з цих питань та здійснює контроль за їх дотриманням; здійснює контроль за відповідністю платежів взятим зобов'язанням та бюджетним асигнуванням.

Відповідно  до  частини другої статті 50 Бюджетного кодексу України  Державне казначейство України веде бухгалтерський облік всіх надходжень, що належать Державному бюджету України, та за поданням органів стягнення здійснює повернення коштів, що були помилково або надмірно зараховані до бюджету.

Розділом 4 Порядку відшкодування податку на додану вартість, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації, Державного казначейства України  від 02.07.1997 N 209/72, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 08.06.2001 за N 489/5680, встановлений порядок відшкодування податку на додану вартість таким чином: відшкодування податку на додану вартість з бюджету здійснюється органами Державного казначейства України за висновками податкових органів (форма наведена в додатку 2) або за рішенням суду. Висновки подаються не пізніше ніж за 5 робочих днів до закінчення терміну відшкодування податку на додану вартість, установленого чинним законодавством. Якщо рішення арбітражного суду щодо відшкодування з державного бюджету суми ПДВ або відсотків за бюджетною заборгованістю за несвоєчасно відшкодовані суми надходять до органів Держказначейства, то для забезпечення повноти контролю за правильністю відшкодування з бюджету сум ПДВ не пізніше наступного дня після одержання його копія передається до податкового органу для формування висновку в загальному порядку в п'ятиденний термін з дати надходження до податкового органу. На підставі висновків про відшкодування податку на додану вартість органи Державного казначейства України протягом п'яти днів своїми платіжними дорученнями перераховують кошти з рахунку обліку доходів державного бюджету на рахунок, указаний у висновку чи рішенні суду.

Відповідно до підпункту 7.7.8 пункту 7.7 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” у разі, коли за результатами перевірки сум податку, заявлених до відшкодування, платник податку або податковий орган розпочинає процедуру адміністративного оскарження, податковий орган не пізніше наступного робочого дня за днем отримання відповідного повідомлення від платника або ухвали суду про порушення справи зобов'язаний повідомити про це орган державного казначейства. Орган державного казначейства призупиняє процедуру відшкодування в частині оскаржуваної суми до прийняття остаточного рішення з адміністративного або судового оскарження.

Після закінчення процедури адміністративного або судового оскарження податковий орган протягом п'яти робочих днів, наступних за днем отримання відповідного рішення, зобов'язаний надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми податку, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

Оспорюваним податковим повідомленням-рішенням позивачеві було зменшено суму бюджетного відшкодування, яку він просить до стягнення. Тобто на думку суду до набрання законної сили рішенням суду про визнання недійсним цього податкового повідомлення-рішення відсутні підстави для стягнення сум бюджетного відшкодування.

Відповідно до статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним вимогам відповідач як суб'єкт владних повноважень не довів правомірності прийнятого ним спірного податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);  безсторонньо (неупереджено);  добросовісно;  розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;  пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Враховуючи викладене, позовні вимоги підлягають задоволенню в частини визнання недійсним податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Нахімовському районі міста Севастополя №0000751520/0 від 15.04.2008 про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на рахунок платника у банку в розмірі  87534,00 грн.

Відповідно до частини другої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України судовий збір в сумі 3,40 грн. підлягає відшкодуванню позивачу з бюджету.

На підставі викладеного, керуючись статтями 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Визнати недійсним податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Нахімовському районі міста Севастополя №0000751520/0 від 15.04.2008 про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на рахунок платника у банку в розмірі 87534,00 грн.

3.          В решті позову відмовити.

4.          Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Магазин №86»(вул. Загорулько, 2, місто Севастополь, 99004, ідентифікаційний код 23445377) витрати по сплаті судового збору в сумі  03,40 грн.

Відповідно до статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції спочатку подається заява. Обґрунтування мотивів оскарження і вимоги до суду апеляційної інстанції викладаються в апеляційній скарзі.  Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.  Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Виконавчий лист видається за кожним судовим рішенням, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, за заявою осіб, на користь яких воно ухвалено.

Суддя К.А. Остапова

Постанова складена та підписанав порядку частини  третьої статті  160 КАС України03.11.2008.