Постанова

від 30.10.2008 по справі 10/138-пн-06

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

10/138-пн-06

У к р а ї н а

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

  ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

30.10.08                                                                                               Справа №10/138-пн-06

Колегія суддів Запорізького апеляційного господарського суду у складі:

Головуючий суддя Шевченко Т. М. судді  Шевченко Т. М.    , Кагітіна Л.П.  , Яценко О.М.

при секретарі: Акімовій Т.М.

За участю представників сторін:

від позивача:        Вєткова О.В., довіреність № 2/31/05-081/31/05-08 від 02.06.2008 р.

від відповідача-1:  не з'явився

від відповідача-2:  не з'явився

від 3-ої особи-1:   Важніченко О.І. – перший заступник голови (посвідчення № 004209 від 23.06.2006 р.)

від 3-ої особи-2:      не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Херсонської обласної організації фізкультурно-спортивного товариства «Динамо» (м. Херсон)

на   рішення   господарського   суду   Херсонської   області   від  16.05.2008 р.

у  справі  № 10/138-ПН-06

за позовом     Херсонської обласної федерації з боротьби самбо та дзюдо (м. Херсон)

до відповідача-1   Виконавчого комітету Херсонської міської ради (м. Херсон)

до відповідача-2   Херсонського державного бюро технічної інвентаризації (м. Херсон)

третя особа-1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів  –  Херсонська обласна організація фізкультурно-спортивного товариства «Динамо»  (м. Херсон)

третя особа-2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів – Центральна рада Фізкультурно-спортивного товариства «Динамо» України   (м. Київ)

про визнання права власності на нерухоме майно,

31.05.2006 р. Херсонська обласна федерація з боротьби самбо та дзюдо звернулася до господарського суду Херсонської  області з позовом до Виконавчого комітету Херсонської міської ради та Херсонського державного бюро технічної інвентаризації про визнання за позивачем права власності на плавальний басейн робочою площею 1632,6 м2, корисною площею 30228,2 м2, площею забудови 2706,3 м2, надземної частки площею 42420,0 м2, технічного поверху площею 48000,0 м2, загальною площею 477220 м2, здатністю ванни 50м х 21м, на 120 чоловік та другої ванни 12,4м х 4м на 20 чоловік місткістю трибун 700 чоловік., розташований за адресою: м. Херсон, вул. Перекопська, 4;   а також про спонукання  Виконавчого комітету Херсонської міської ради видати свідоцтво про право власності на зазначені об'єкти та спонукання Херсонського державного БТІ  провести державну реєстрацію права власності позивача на зазначені об'єкти.

Предметом судового розгляду у справі, з урахуванням поданої позивачем в порядку ст. 22 ГПК України заяви від 13.06.2006 р. (том 1, арк. с. 42), стали позовні  вимоги про визнання за позивачем права власності на нерухоме майно, розташоване в м. Херсоні по вул. Перекопській, 4, яке складається з плавального басейну (літ. А) площею забудови 2766,3 м2 та загальною площею 5681 м2, будівлі теплопункту (літ. Б) площею забудови   394 м2, службової будівлі (літ. В) площею забудови 114 м2, а також про спонукання Херсонського державного БТІ зареєструвати за ним право власності на зазначене майно.

Рішенням господарського суду Херсонської області від 15.06.2006 р. у справі           № 10/138-ПН-06 (суддя Александрова Л.І.) за позивачем було визнано право власності на вказане майно, зобов'язано Херсонське державне БТІ зареєструвати за позивачем право власності на перелічені вище об'єкти.

Постановою Вищого господарського суду України від 20.09.2006 р. (том 1,           арк. с. 105-107) рішення ГСХО від 15.06.2006 р. у даній справі було скасовано, справу направлено на новий розгляд у зв'язку з тим, що вказане рішення стосується прав та обов'язків не залученої до участі у справі особи – Херсонської обласної організації фізкультурно-спортивного товариства «Динамо», яка ініціювала перегляд рішення в касаційному порядку.

В ході нового розгляду справи ухвалою ГСХО від  11.10.2006 р. Херсонську обласну організацію фізкультурно-спортивного товариства «Динамо» було залучено до участі у справі у якості третьої особи без самостійних вимог на стороні відповідачів.

За результатами нового розгляду справи рішенням господарського суду Херсонської області від 16.05.2008 р. у справі № 10/138-ПН-06 (суддя Задорожна Н.О.) позовні вимоги задоволено. Визнано за позивачем право власності на вказане майно, зобов'язано Херсонське державне БТІ зареєструвати за позивачем право власності на перелічені вище об'єкти. Відносно відповідача-1 (Виконавчого комітету Херсонської міської ради) провадження у справі припинено на підставі п. 1-1 ст. 80 ГПК України (том 3, арк.с. 11-13).

Рішення суду обґрунтовано приписами ст. 328, ч. 2 ст. 331 ЦК України, мотивовано тим, що позивач, отримавши від 3-ї особи (ХОО ФСТ «Динамо») на підставі укладеного між ними у 1997 році договору про сумісну діяльність спірний об'єкт (незавершене будівництво плавального басейну)  для проведення учбово-тренувальних занять строком на 15 років, належним чином використовував і утримував його, сплачував витрати, пов'язані з функціонуванням об'єкту; здійснив  ремонтно-будівельні роботи, наслідком яких стало створення закінченого будівництвом об'єкта – зимового плавального басейну (літера А), площею забудови 2766,3 м2 та загальною площею 5681 м2, будівлі теплопункту (літера Б) площею забудови 394 м2, службової будівлі (літера В), площею забудови 114 м2. Задовольняючи позов, суд першої інстанції зазначив у мотивувальній частині рішення, що ХОО ФСТ «Динамо», вважаючи себе власником майна, не змінила свого процесуального статусу третьої особи без самостійних вимог і не вступила у справу третьою особою  з самостійними  вимогами  на предмет спору, подавши позов до однієї або двох сторін,   а згідно роз'яснення ВГСУ від 18.09.1997 р.  № 02-5/289 «Про деякі питання практики застосування АПК України» вступ у справу третьої особи, яка має самостійні вимоги на предмет спору, можливий тільки на підставі її заяви.

Не погоджуючись з прийнятим судовим актом, Херсонська обласна організація фізкультурно-спортивного товариства «Динамо» (3-я особа у справі) звернулась до Запорізького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Херсонської області скасувати, у задоволенні позову відмовити.

З підстав, викладених в апеляційній скарзі, заявник вважає рішення господарського суду незаконним та необґрунтованим, винесеним з порушенням норм матеріального та процесуального права, при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи.

Зокрема, вказує, що господарський суд дійшов помилкового висновку про створення позивачем закінченого будівництвом об'єкта – зимового плавального басейну по            вул. Перекопській, 4. Заявник наголошує на тому, що вказаний об'єкт до експлуатації державною технічною комісією не приймався і державна реєстрація даного нерухомого майна за позивачем не здійснювалась, у зв'язку з чим вважає безпідставним застосування судом при вирішенні даного спору норм матеріального права – ст.ст. 328, 331 ч. 2 ЦК України, згідно яких право власності на новостворене майно (будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна).

Заявник звертає увагу суду на той факт, що рішенням виконкому Херсонської міської ради від 19.12.2000 р. № 528  саме йому (на підставі поданих товариством «Динамо» правовстановлюючих документів) надано в постійне користування  земельну ділянку площею 0,5492 га  під плавальний басейн по вул. Перекопській, 4 і видано Державний акт на право постійного користування земельною ділянкою.

Також заявник вважає незаконним рішення суду в частині зобов'язання Херсонського державного БТІ зареєструвати за позивачем право власності на нерухоме майно по вул. Перекопській, 4. Вказує, що в ході розгляду справи позивачем не було надано суду жодних доказів неправомірних дій або бездіяльності посадових осіб ХД БТІ відносно  ХОФ  БСД,  тобто,  між  позивачем  та  відповідачем-2  предмет  спору  відсутній.

 На думку заявника, не встановлення господарським судом фактичних обставин справи призвело до помилкових, безпідставних висновків і, як наслідок, спричинило порушення та неправильне застосування норм матеріального права.

Ухвалою Запорізького апеляційного господарського суду від 12.06.2008 р. апеляційну скаргу ХОО ФСТ «Динамо» прийнято до розгляду, слухання справи призначено на 07.08.2008 р. Ухвалою Запорізького апеляційного господарського суду від 07.08.2008 р. до участі у справі у якості третьої особи-2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів було залучено Центральну раду Фізкультурно-спортивного товариства «Динамо» України, розгляд справи відкладено на 25.09.2008 р. Розгляд апеляційної скарги відкладався на 30.10.2008 р.

Розпорядженням голови Запорізького апеляційного господарського суду № 2069 від 29.10.2008 р. справу передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя – Шевченко Т.М. (доповідач), судді – Кагітіна Л.П., Яценко О.М. Зазначеною колегією справу прийнято до свого провадження.

В судових засіданнях представник заявника (3-ї особи-1 у справі) підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі. Просить скасувати рішення господарського суду Херсонської області від 16.05.2008 р. у справі № 10/138-ПН-06, у задоволенні позову Херсонській обласній федерації з боротьби самбо та дзюдо   відмовити.

Позивач у справі – Херсонська обласна федерація з боротьби самбо та дзюдо апеляційну скаргу ХОО ФСТ «Динамо» не визнає, вважає її безпідставною, а оскаржуване рішення суду – законним, обґрунтованим та таким, що відповідає фактичним обставинам справи. Свою правову позицію позивач виклав у письмовому відзиві на апеляційну скаргу (том 3, арк. с. 55-56).  Вказує, що 25.09.1997 р. між ХОФ БСД та ХОО ФСТ «Динамо» було укладено Договір № 1 про сумісну діяльність, згідно якого ХОФ БСД отримала в користування 1-й поверх лівого крила, спортивні зали роздягальні та душові 2-го та 3-го поверхів плавального басейну по вул. Перекопській, 4, які були передані їй за актом прийому-передачі як об'єкт незавершеного будівництва – плавального басейну, без оздоблюваних робіт. На думку позивача, аналіз природи вищевказаного договору свідчить про те, що фактично йому було передано функції замовника. Позивач зазначає, що він є сумлінним користувачем вказаного майна, у повному обсязі виконує свої договірні зобов'язання щодо оплати комунальних послуг в займаних приміщеннях, а також щодо проведення тренувальних занять по боротьбі самбо та дзюдо з членами ХОО ФСТ «Динамо» і населенням міста; проведення фізкультурно-оздоровчих заходів; надання допомоги спецпідрозділам і працівникам УМВС у оволодінні прийомами рукопашного бою. Стверджує, що на сьогоднішній день ним створено об'єкт, який є незакінченим будівництвом зимового плавального басейну, який складає 85 % готовності. Зауважує, що за рахунок ХОФ БСД (позивача)  проводилось фінансування будівництва та утримання  об'єкту в сумі 680500,00 грн., а  ХОО ФСТ «Динамо» не доведено належними доказами обсяг саме її витрат у будівництві спірного об'єкту. Просить залишити  скаргу без  задоволення, а  рішення суду – без змін.

Представник позивача в судових  засіданнях підтримав вищевикладені доводи в обґрунтування  заперечень на апеляційну скаргу.

Відповідачі у справі  –  Виконавчий комітет Херсонської міської ради  і  Херсонське державне бюро технічної інвентаризації   відзиви  на апеляційну скаргу           не надали, своїх представників в судові засідання 07.08.2008 р., 25.09.2008 р., 30.10.2008 р.  не  направили.   Про час та місце слухання справи були повідомлені належним чином, відповідно до приписів чинного законодавства (поштові повідомлення долучено до справи).

Колегія суддів, порадившись, вважає, що рішення може бути переглянуто за відсутністю  відповідачів  за наявними  у  справі  матеріалами.

3-я особа-2 у справі – Центральна рада Фізкультурно-спортивного товариства «Динамо» України у відзиві на апеляційну скаргу (том 3, арк. с. 57-60) вказала, що вважає  оскаржуване рішення суду незаконним, просить його скасувати і залишити позовні вимоги ХОФ БСД без задоволення. Свою позицію мотивує, зокрема, тим, що згідно з постановою ЦР ВФСТ «Динамо» СРСР від 16.09.1990 р. № 83, відповідно до наказу ВФСТ «Динамо» СРСР від 16.09.1990 р. № 476 та акту прийому-передачі від 14.10.1990 р.  Українській республіканській раді ВФСТ «Динамо» було передано у власність спортивні споруди, виробничі підприємства, спортивні клуби та інші об'єкти адміністративно-господарського та спортивного призначення, які знаходилися на території УРСР, – тож на момент укладання  між позивачем та 3-ю особою-1 договору про сумісну діяльність вже було визначено власника всього «динамівського» майна в Україні. 3-я особа-2 звертає увагу суду на те, що  ще у 1978 році земельну ділянку площею 0,76 га по вул. Перекопській, 4 було відведено Херсонській обласній раді «Динамо» для будівництва басейну (рішення виконкому Херсонської міської ради депутатів від 17.01.1978 р. № 36/2); саме на замовлення Херсонської обласної ради «Динамо»  у 1977 році Київською зональною проектною майстернею інституту «Союзпроект» було розроблено проект на будівництво закритого плавального басейну, який було відкориговано у 1985 році у зв'язку зі змінами технічних умов на інженерне забезпечення та конструкції споруд за зауваженнями підрядника. Кошторисна вартість будівництва на той час складала: капітальні вкладення – 1.942 тис. крб., будівельні роботи – 1.776 тис. крб. Будівництво басейну було розпочато у 1980 році, при цьому функції замовника будівництва виконувала Херсонська обласна рада «Динамо». 3-я особа-2 зазначає, що протягом 1980-1996 років будівництво басейну тричі призупинялось; у 1996 році функції замовника будівництва, які у 1992 році передавались УКБ Херсонської облдержадміністрації, були повернуті ХОО «Динамо», а у 1997 році їй було повернуто і незавершений будівництвом басейн.  Посилаючись на акт прийому-передачі основних засобів від 10.02.1997 р.,  3-я особа-2  підкреслює, що на той час вартість незавершеного будівництва (будівельний обсяг) у цінах 1984 року складала 1 млн. 714 тис. 332 грн., тобто було виконано близько 90 % запланованих обсягів робіт. Також звертає увагу суду на відсутність акту введення в експлуатацію спірного об'єкта.

30.10.2008 р. представник 3-ї особи-2 в судове засідання не з'явився, причини неявки суду не відомі. У попередньому судовому засіданні представник 3-ї особи-2 підтримав викладені у відзиві на апеляційну скаргу доводи щодо незаконності оскаржуваного рішення.

За  клопотанням 3-ї особи-1 судовий  процес фіксувався  за  допомогою  програмно-апаратного комплексу  «Діловодство суду».  

30.10.2008 р. за згодою присутніх в судовому засіданні представників сторін оголошено вступну та резолютивну частини постанови апеляційної інстанції.

Згідно ст. 99 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Відповідно до  приписів ст. 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами  повторно розглядає справу. Апеляційний суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого суду у повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи та апеляційної скарги, вислухавши пояснення представників сторін, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм чинного законодавства при винесенні судом оскаржуваного рішення, Запорізькій апеляційний господарський суд знаходить підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи мають право звернутися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів. Виходячи зі змісту ст.ст. 2, 21 ГПК України, позивачем у справі є особа, яка звернулась до господарського суду за захистом своїх порушених чи оспорюваних прав, відповідачем – підприємства, організації, яким пред'явлено позовну вимогу.

Стаття 20 Господарського кодексу України, ст. 16 Цивільного кодексу України закріплюють, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, одним зі способів захисту цивільного права та інтересу є визнання права.

Отже, аналізуючи наведені вище норми права, колегія суддів відзначає, що відповідачем у справі має бути особа, яка оспорює або не визнає права позивача, або порушує його права та охоронювані законом інтереси. Саме за захистом від неправомірних дій відповідача звертається особа (позивач) до суду.

Як свідчать матеріали справи, позивач звернувся до суду з вимогою про визнання його права (права власності) на нерухоме майно, розташоване в м. Херсоні по                   вул. Перекопській, 4, яке складається з плавального басейну, будівлі теплопункту та службової будівлі, а також про спонукання Херсонського державного БТІ зареєструвати за ним право власності на зазначене майно.

Відповідно до ст. 41 Конституції України право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.

Згідно зі ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із  закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до ст. 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається особою,         а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Виходячи зі змісту вказаної статті, позов про визнання права власності спрямовано на усунення перешкод у здійсненні власником свого права і виключення домагань на належне власнику майно за допомогою підтвердження в судовому порядку факту належності йому спірного майна на праві власності, яке в свою чергу оспорюється, заперечується чи не визнається  іншою особою. Відповідачем в даному випадку виступає та особа, яка оспорює право власності на майно (заявляє свої права на річ) або не визнає за позивачем  цього права.

Аналіз матеріалів справи та наданих сторонами доказів свідчить, що право власності на спірне майно оспорює тертя особа-1 у справі – ХОО ФСТ «Динамо», а відповідачі на спірне майно не претендують, право позивача на це майно не оспорюють та                        не заперечують,  у зв'язку з чим колегія суддів дійшла висновку про відсутність правових підстав, визначених законом, для задоволення позовних вимог, заявлених до відповідачів – Виконавчого комітету Херсонської міської ради та Херсонського державного бюро технічної інвентаризації. Крім того, позивачем взагалі не надано доказів на підтвердження  існування між ним та БТІ спору з приводу реєстрації права власності на вищезгадане нерухоме майно, що також виключає можливість задоволення позовної вимоги про спонукання ХДБТІ зареєструвати за позивачем право власності на нього. Таким чином, позовні вимоги до відповідачів заявлені позивачем безпідставно.

Крім того, колегія суддів вважає необхідним вказати, що згідно приписів ч.ч. 2, 3    ст. 331 ЦК України право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає  з  моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено  прийняття  нерухомого майна  до  експлуатації,  право  власності  виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно  до  закону підлягає  державній реєстрації,  право власності виникає з моменту державної реєстрації. До  завершення   будівництва   (створення   майна)   особа вважається   власником   матеріалів,  обладнання  тощо,  які  були використані в процесі цього будівництва (створення майна).

При цьому, необхідність прийняття закінчених будівництвом об'єктів в експлуатацію в порядку, встановленому Кабінетом міністрів України, обумовлена приписами частини 3 статті 18 Закону України «Про основи містобудування».

В матеріалах справи відсутні докази щодо належного прийняття спірного об'єкта нерухомості до експлуатації у встановленому порядку, зокрема, відповідні акти державної приймальної комісії, затверджені органом виконавчої влади і зареєстровані в інспекції державного архітектурно-будівельного контролю, яка видала дозвіл на будівництво об'єкта містобудування.  

Апеляційна інстанція зауважує, що висновок господарського суду про створення позивачем закінченого будівництвом об'єкта – зимового плавального басейну не ґрунтується на відповідних доказах,  є безпідставним і суперечить матеріалам справи. Більш того,  сам позивач неодноразово (в тому числі, у позовній заяві, а також у відзиві на апеляційну скаргу) вказував на те, що будівництво спірного об'єкта  нерухомості  наразі    не завершено (частка робіт, не виконана відповідно до проекту, за твердженням позивача, становить 15 %),  і  просив  визнати  право  власності  на  недобудоване  майно.

Разом з цим, колегія суддів відзначає хибність доводів позивача про можливість визнання в судовому порядку особи власником недобудованого нерухомого майна, якщо частка робіт, яка не виконана відповідно до проекту, є незначною. Така позиція позивача не ґрунтується на нормах чинного законодавства, оскільки частину  четверту  статті 331 ЦК України, яка передбачала  вищезгаданий спосіб виникнення права власності, було виключено на підставі Закону N 3201-IV ( 3201-15 ) від 15.12.2005 р. Тобто, і на момент звернення позивача з даним позовом до суду (у 2006 році), і на момент прийняття оскаржуваного рішення  стаття 331 ЦК України не містила норми, на яку посилається  позивач в обґрунтування  заявлених   вимог.

Той факт, що  ХОО ФСТ «Динамо» не змінила свого процесуального статусу третьої особи без самостійних вимог і не вступила у дану справу третьою особою             з самостійними  вимогами  на предмет спору, подавши позов до однієї або двох сторін, (що відзначив господарський суд в оскаржуваному рішенні), не є підставою для визнання права власності на спірне майно за позивачем.

З огляду на викладене, у зв'язку з неповним з'ясуванням місцевим господарським судом обставин, що мають значення для справи, невідповідністю висновків, викладених в рішенні суду, обставинам справи, що призвело до порушення норм матеріального і процесуального права, колегія суддів знаходить підстави для скасування судового рішення.

Позовні вимоги є необґрунтованими і не підлягають задоволенню.

Судові витрати по розгляду справи в суді першої та апеляційної інстанцій відповідно до приписів ст. 49 ГПК України покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 49, 99-105 Господарського процесуального кодексу України, Запорізький апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Херсонської обласної організації фізкультурно-спортивного товариства «Динамо» (м. Херсон) задовольнити.

Рішення господарського суду Херсонської області від 16.05.2008 р. у справі                № 10/138-ПН-06   скасувати.

В позові відмовити.

Стягнути з Херсонської обласної федерації з боротьби самбо та дзюдо (м. Херсон)  на користь Херсонської обласної організації фізкультурно-спортивного товариства «Динамо» (м. Херсон)  42,50 грн.  державного мита за  подання  апеляційної скарги. Видати наказ.

Видачу   наказу із вказівкою необхідних реквізитів доручити господарському суду Херсонської області.

Головуючий суддя Шевченко Т. М.

 судді  Шевченко Т. М.  

 Кагітіна Л.П.  Яценко О.М.