Постанова

від 16.10.2008 по справі 17/659/07

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

17/659/07

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 16 жовтня 2008 р.                                                                                    № 17/659/07  

Вищий  господарський суд  України у складі колегії  суддів:

головуючого судді:суддів:Добролюбової Т.В.,Гоголь Т.Г.,Швеця В.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу  Приватного сільськогосподарського підприємства "Чапаєвське"

на постановуОдеського апеляційного господарського судувід 13 травня 2008 року

у справігосподарського суду№ 17/659/07Миколаївської області

за позовомПриватного виробничо-комерційного підприємства "Пера-Інвест"

до Приватного сільськогосподарського підприємства "Чапаєвське"

простягнення заборгованості за договором                    № 070404 від 07.04.04

  Сторони були належним чином повідомлені про час і місце судового засідання, проте їх представники в судове засідання не з'явилися.

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2007 року Приватне виробничо-комерційне підприємство "Пера-Інвест" звернулося до Господарського суду Миколаївської області з позовом до Приватного сільськогосподарського підприємства "Чапаєвське" про стягнення заборгованості за договором № 070404 від 07.04.04 в розмірі 19 880 грн основного боргу, 3624,10 грн –3 % річних від простроченої суми та 353,04 грн на відшкодування судових витрат.

Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 14 березня 2008 року (суддя Коваль С.М.) позовні вимоги задоволено частково, стягнуто з відповідача 19805,20 грн основного боргу, 3624,10 грн –3% річних, судові витрати: витрати по сплаті державного мита у розмірі 234,29 грн. та 118 грн витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Рішення обґрунтоване посиланнями на статті 525, 526, 837 Цивільного кодексу України.  Крім того, відмовляючи у задоволенні позовної вимоги щодо стягнення 1000 грн додаткових витрат, які були спричинені позивачу в результаті затягування відповідачем судового процесу, суд послався на положення ГПК України, якими не передбачено такого виду судових витрат.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 13 травня 2008 року (колегією суддів у складі: Савицького Я.Ф. –головуючий, Гладишевої Т.Я., Лавренюк О.Т.) апеляційну скаргу задоволено частково, рішення Господарського суду Миколаївської області від 14.03.08 змінено, стягнуто з Приватного сільськогосподарського підприємства „Чапаєвське” на користь Приватного виробничо-комерційного підприємства „Пера-Інвест” заборгованість у розмірі 19805,20  грн, 3% річних у розмірі 3615,21 грн, витрати по сплаті державного мита у сумі 234,20 грн та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 117,58 грн. Приймаючи оскаржувану постанову, апеляційний суд дійшов висновку про необхідність зміни рішення місцевого суду, виходячи з того, що останнім невірно визначено 3% річних від заборгованості відповідача за спірним договором.  

  Не погоджуючись з постановленими судовими актами у даній справі, Приватне сільськогосподарське підприємство „Чапаєвське” звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою,  в якій просить рішення Господарського суду Миколаївської області від 14.03.08 та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 13.05.08 скасувати і припинити провадження у даній справі. Касаційна скарга вмотивована доводами щодо невірного застосування судами попередніх інстанцій приписів статей 526 ЦК України, статті 193 ГК України. Крім того, скаржник вказав також на порушення  положень статті 32 ГПК України, що на його думку призвело до прийняття судами попередніх інстанцій незаконних та необґрунтованих судових рішень.  

Заслухавши доповідь судді Швеця В.О., перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, касаційна інстанція вважає, що касаційна скарга не підлягає  задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, 07 квітня 2004 року між ПВКП „Пера-Інвест” (виконавець) та ПСП „Чапаєвське” (замовник) було укладено договір про надання послуг № 070404, відповідно до умов якого замовник доручив, а виконавець прийняв на себе зобов'язання виконати комплекс робіт з використанням власної техніки, пов'язаних з обприскуванням сільськогосподарських культур на полях, вказаних замовником, а замовник в свою чергу –оплатити вказану роботу              (далі –Договір).

Розділом 6 Договору передбачено, що розрахунки за виконану роботу проводяться у відповідності до акту виконаних робіт на умовах цього договору шляхом перерахування коштів або передачі сільгосппродукції, в строк до 10.08.04.

Згідно зі складеними між сторонами актами виконаних робіт від 03.05.04,  виконавець здійснив обприскування сільськогосподарських культур, що знаходяться на 688 га земельної ділянки (сума виконаних робіт по акту становила 44720 грн)  і на  земельній ділянці, площею 172 га (сума виконаних робіт - 5160 грн).

30.07.04 відповідач в рахунок погашення заборгованості за Договором від 07.04.04 передав ПВКП „Пера-Інвест”, а позивач прийняв - за видатковою накладною № 10 дизельне пальне на суму 74,80 грн.

Крім того, судами встановлено, що ПСП „Чапаєвське” на виконання умов спірного Договору перерахувало ПВКП „Пера-Інвест” 30 000 грн, що підтверджується  платіжними дорученнями № 32-040 від 14.08.06, № 231 від 28.09.06, № 258 від 16.10.06.

Враховуючи викладене, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що ПВКП „Пера-Інвест” виконало свої зобов"язання за Договором від 07.04.04 належним чином, натомість  ПСП „Чапаєвське” виконав перед ПВКП „Пера-Інвест” за надані ним послуги за договором  №070404 від 07.04.2004р. у розмірі 19805,20 грн.

        В силу статті 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 526 ЦК України та статті 193 ГК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог, передбачених Кодексом та іншими актами цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, надана в обґрунтування своїх доводів ПСП "Чапаєвське" накладна № 186 від 20.10.04, на підставі якої відповідач відвантажив позивачу кукурудзу на суму 32099,20 грн в рахунок виконання договірних зобов"язань (а.с. 82) не є належним доказом, що підтверджує виконання відповідачем своїх зобов'язань за Договором, оскільки не містить посилань на нього, як на підставу виникнення зобов'язань.

Положеннями статті 33 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини , на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до статті 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які  мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Правило про належність доказів є обов'язковим для суб'єктів доказування. Належність доказів є мірою, що визначає залучення до процесу в конкретній справі належних доказів.

Враховуючи викладене, апеляційним судом встановлено, що ПСП "Чапаєвське" не доведено дотримання статті 34 ГПК України в частині наявності належних доказів, які б підтверджували факт виконання останнім умов Договору.

Колегія суддів касаційної інстанції погоджується з такими висновками суду апеляційної інстанції, оскільки видаткова накладна, на яку посилається відповідач, не може свідчити про належне виконання останнім умов Договору, оскільки на зазначеному документі відсутні посилання на договір про надання послуг від 07.04.04. Інших документів, які б свідчили про оплату в повному обсязі виконаних позивачем робіт за Договором - в матеріалах справи відсутні.  

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що суд апеляційної інстанції в порядку статей 43, 99, 101 ГПК України всебічно, повно і об'єктивно розглянув в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності, дослідив подані сторонами в обґрунтування своїх  вимог  і заперечень докази.

Таким чином, прийнята господарським судом апеляційної інстанції постанова відповідає положенням статті 105 ГПК України та вимогам, що викладені в постанові Пленуму Верховного Суду України від 29.12.76               № 11 "Про судове рішення" зі змінами та доповненнями.

Водночас, відповідно до статті 111 ГПК України, касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково їх перевіряти.

Твердження заявника про порушення і неправильне застосування господарським судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваної постанови не знайшли свого підтвердження, в зв'язку з чим підстави для зміни чи скасування законного та обґрунтованого судового акту відсутні.

На підставі вищевикладеного, керуючись статтею 1115, п. 1 статті 1119, статтею 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

     ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Приватного сільськогосподарського підприємства "Чапаєвське" залишити без задоволення, а постанову Одеського апеляційного господарського суду від 13 травня 2008 року у справі № 17/659/07 - без змін.

Головуючий суддя:                                                         Добролюбова Т.В.

Судді:              Гоголь Т.Г.

                                                                                 Швець В.О.